З енергетикою буде далі гірше. Тому треба розуміти, шо "цей важкий період" буде тривати роками. Цікаво буде спостерігати, як це вплине на наші повсякденні справи, коли постійно будуть регулярні стабілізаційні відключення. Шо зміниться з тим, що з 19.00 до 22.00, і зранку теж, не можна буде вмикати потужні електроприлади.

Друзі, масштаби піздєца від сьогоднішнього удару по енергетиці складно переоцінити. Союзники не дали нам достатнє ППО для захисту ключових точок, тому працюємо з тим що є.

Знищення Трипільської ТЕС плюс попереднє знищення Дніпровської ГЕС, плюс інші знищені об'єкти генерації означають, що у нас тупо не вистачатиме електроенергії вже ось-ось. Не буду грузити вас фізикою про балансуючу енергію. Але якщо нам більше нічого не роз'їбуть (шо вряд лі), то енергії у нас не вистачатиме як тільки потеплішає - бо люди включать кондиціонери. А це ось-ось.
Відбудувати генерацію до зими ми не зможемо ні за яких обставин. Прийміть це як данність. Це неможливо поремонтувати в осяжній перспективі. Грубо кажучи, коли нам торік лупашили підстанції - це можна було швидко відремонтувати. Переставив трансформатор, наліпив проводів, примотав скотчем якусь апаратуру - вже щось. А генерація - це жопа. Не сподівайтесь на швидкий розрул, навіть якщо війна припиниться.

Але є варіант. Це газові генератори енергії. Вони потужніші від вуличних бензинових тарантайок. Грубо кажучи, газові генератори можуть закривати до мегавата, достатньо щоб підтримати енергію для лікарні, вулиці, шось таке. Їх можна ставити на облгазових мережах, тобто у кожному містечку і селі. Вони, безумовно, не порішають проблему роботи великих заводів. Але дадуть можливість підтримувати рівень енергії так, щоб НЕ ВІДКЛЮЧИЛИСЬ НАСОСИ КАНАЛІЗАЦІЇ.

Найважливіше для нас - щоб працювала саме каналізація, щоб з квартир відходило лайно. Бо інакше гамно всюди, тиф, чума, масовий мор.

Сидіти без енергії ми можемо по багато годин в день. Якщо енергія подаватиметься на ваш водоканал хоча б кілька годин в добу - ми виживемо. І рано чи пізно своєю тараканною виживаємістю замахаємо рашистів в усмерть.

Але для цього всім місцевим громадам треба прямо зараз бігом включитись в пошук закордоном газових генераторів малої і середньої потужності (великі можна просто не встигнути встановити до зими - бо це все-таки інженерний процес). Мова йде про десятки та сотні тисяч доларів. Тобто треба забити навіть на ремонти шкіл і лікарень, нічого, потерплять ще рік.

Не чекайте допомоги від центру. Київ реально не допоможе, бо тут досі Галущенко в міністерстві енергетики. Він примудрився рік встановлювати газовий генератор, який нам ще після торішніх обстрілів подарували американці. Для розпилу бабок на встановленні він розпорядився передати ручному "ЕНЕРГОАТОМУ" тему ГАЗОВОГО генератора. Ну і понятно, що атомники рік жували соплі над газовою історією.

Повірте - нічого особистого до Галущенка я не маю. Хєр з нею навіть тією корупцією на тендерній маржі. Але він рукожоп і похоронить нас. Бо те, що рашисти розфігачили нам сьогодні - це реальна біда.

рийте сральні ями, шановні

Не помиральні. Поки тільки сральні

Ми маємо повернутися до війни обличчям і перестати її ігнорувати. Прийняти її як факт. І прийняти, шо вона нікуди не подінеться. Бо зараз ми неефективні, неефективні як країна.

Це стислий виклад інтерв'ю Чмута. І це дуже добре шо хоч хтось це продовжує казати.
https://youtu.be/ZgM9ETtKC-0?si=LV1raFkJDNMpdhm_

Я про це ще раз напишу згодом, про себе.

Говорив з другом про війноньку.
І дійшов до простого вибору, який насправді давно описаний. Ми всі сьогодні маємо ризик померти від русні. На війні чи в тилу, зараз чи коли русня буде в Києві; хтось більше, хтось менше, але ризикують всі. Є п'ять основних стратегій роботи з ризиками, вибирайте.

1) Уникнення ризику. "Переплисти Тису", вступити в Батальйон Монако або будь-як інакше залишити країну. Доступно не всім, хіба тим хто має 15 тисяч доларів.

2) Утримування ризику. Це крилаті ракети в Польщі. "Одна впала і убила пару людей, друга пролетіла повз, ми її навіть не збивали, шоб не ескалювати. Ми знали шо так буде, але це не червона лінія." Це зазвичай про шось невелике, шо можна стерпіти.

3) Розподіл ризику. Диверсифікація цілей, заміна одної великої ТЕЦ десятками менших генераторів. Більшості вколоти вакцини, а тим хто залишився -- заборонити збиратись в одному місці.

4) Мінімізація наслідків ризику. Для ризиків, які неможливо уникнути. Піти на війноньку, але вдягти броню, або мобілізуватися і працювати в тилу. Зупинити масивну кровотечу турнікетом і залишитися без руки/ноги, але живими.

5) Перекладення ризику. Цим займаються всі, хто ігнорує ризик. "Війна десь є, але мене вона не торкається і добре", "я його туди не посилав", "вони знали на шо йшли", "вони за це отримують зарплату" і так далі.

Ці стратегії роботи з ризиком є на одній шальці терезів, і є друга. На другій -- росія, яка повністю нас окуповує. Сценарій де всі ми будемо мобілізовані на війну на західному фронті або страчені на місці. Цілком можливий сценарій, визнайте. A grim one, but realistic.

Кожен і кожна з нас має вибір. Підвищити шанси на виживання або погіршити становище власними ж руками. І тоді терези набувають іншого вигляду. Перекладання, уникнення, утримування залишається на користь русні -- підвищує наші шанси загинути. Натомість нам залишаються розподіл і мінімізація. Розмазування можливих наслідків тонким слоєм на всіх та зниження ціни цих наслідків.

Обидва варіанти ведуть на війну, хоча би тому шо уникнути її не получиться. Русня уже тут. Добраніч.

https://youtu.be/PucgtG4kvKE?feature=shared

"Час поливати кавуни і дивитись кінець світу"

Приблизно рік як я зрозумів що буду йти з слов'янських котиків. Десь за пів року після цього таки остаточно зрозумію що треба йти. Напишу про це трошки згодом

Ведмідь - хороший серіальчик

Кондратюк перемагає на виборах в КПІ. https://kpi.ua/2024-re

Да, виборів ще не було. Але ми уже бачимо їх результати. І це просто чергове підтвердження, що всьо в КПІ порєшано, Згур зберігає вплив, радикальних змін не буде. І це я ще про склад наглядової ради не писав, і про "вимоги" від колективу до майбутнього ректора.

Вибори в КПІ — вкотре найобка. Важливо, щоб це зрозуміли ті хто будуть робити вибір. Але вони будуть сподіватися на краще, терпіти гірше, і думать одне з двох:
— ну да, це були чесні вибори
Або
— а шо ми могли зробити

Милованов писав "а може податись?" і йому відповідали "сподіваємось на чорних лебедів".
Сподіваннями нічого не зміниш) Пане, на жаль цього разу ви можете не витрачати час.

Переломний момент у такмеді в Україні відбувається прямо зараз. Американці, які сертифікували навчальні центри і керували процесом, посуваються і дають дорогу нам. У нас тепер є свої Affiliate Faculty, українці які будуть сертифікувати інструкторів.

З часом Affiliates, центрів та інструкторів ставатиме більше. За цим прийде стандартизація методології по всій країні. Дослідження. Експорт українського досвіду. З усіма проблемами з державою, з міжусобицями і розбіжностями, поступ NАЕМТ уже не зупинити. Це без перебільшення тектонічний злам у сфері.

Два роки тому я собі подумав спросоння, шо не треба придумувать колесо (pun intended). Натомість треба стандартизувати матеріал у себе і серед інших. А для цього треба одна дорога на всіх, і нею очевидно був NAEMT. Коли я собі прийняв рішення, що моєму центру треба міжнародне визнання і стандартизація, цю ідею не оцінили деякі дуже шарящі люди. Але багатьох мені вдалося цією тємкою заразити. Приємно.

Приємно, шо через пєнь-колоду ми таки засунулись в цей дуже поважний список. Медичні університети, центри екстреної медицини, мастодонти, які займаються такмедом з 2014 року. І моя ідея: без досвіду, без освіти, без грошей — просто хотєлка, бо я сам собі вирішив, шо так буде правильно. Чисто як прищ вискочив))
Такмед Північ ідуть окремим рядком, це кращі люди які є. Виключні. Ми на них не заслужили. Мені далеко до їх рівня.


NAEMT в Україні дався величезними зусиллями, правдами і не правдами. Українці справно демонстрували, шо ми здатні дотримуватися високих стандартів навчання, вищих ніж вимагали. Американці уже не вперше штовхали цей Сизифів валун на гору власної організації. В нас повірили, і стало краще. І дуже шкода шо не всі розуміють важливість цього, і використовують цей ресурс на 1%.

Я тут взагалі піщинка, всю роботу робили інші люди. Але мені приємно розуміти, що я обрав вірну дорогу, коли мене ніхто не розумів. Коли підписував документи за результатами оцінювання, було відчуття наче зараз навколо має стояти купа фотографів, як при купівлі футболіста в команду. It was a major milestone for me. Я щас заплачу, наскільки вдячний цим двом дідам.

Маю за шо себе похвалити. Навіть якщо від мене в моєму ж центрі не залишилося нічого. I call her Shelly, because she's empty inside)

З електроенергією в місті досі важко. Звʼязок та інтернет також погані. Місто живе в режимі відключень по 3–5–7 годин на добу. Харків та область більше не можуть забезпечувати себе електрикою самостійно — електроенергія переспрямовується сюди з інших регіонів. Дотримуватися графіків відключень не виходить, бо руйнування такі серйозні, що потужностей не вистачає.

Місто фактично працює на генераторах.


Нас всіх це чекає
https://youtu.be/FXdIJMsH0lI?si=Ou9daSSxJNsk__cF

В НАУ скоро вибори. ТВО ректора зараз там Ксенія Семенова. Це скоріше хорошо. Далі давайте розбиратись.

Ксенія сподівається, шо виборів ректора, як того вимагає закон, не відбудеться. А вдасться натомість провести експеримент, і обрати ректора голосами наглядової ради університету. Так, експеримент визначено законом, і очевидно якось цю сову можна натягнути на глобус, я не знав.

Звідки бажання йти на цей "експеримент" зрозуміло. У наглядовій раді 3+/7 голоси (якщо не всі) уже за Ксенію, склад на фото. Перемогти у виборах, де будуть голосувати роками промиті працівники університету, шансів немає. І це не камінь у город Ксенії чи компанії, це констатація сумного факту: прямі вибори в більшості ЗВО сьогодні і ще роки в майбутньому неможливі.

Питання, хто придумав повернутися до міністерського ручніка. Це дійсно експеримент МОН, щоб запровадити його потім як систему? Чи це така grassroots democracy від Котиків, яку зручно використати тут і зараз? Мені поки що виглядає як лазейка, типу, рєшали зі старої генерації про таке не знали, а ми от знаєм і можем. Може це я обіженка просто. Може я втратив довіру до Котиків. Але насправді, шо то хуйня, шо це хуйня.

Якщо експеримент сподіваються використати один разочок, то це очевидне лайно. Юзнуть політичну волю шоби прогнуть закон під себе. Так, я припускаю шо в цьому випадку це можливо. Завжди будуть різні "свої", і чийсь "наш" міністр. І це ніяк не захищає від узурпації університетів, навпаки, це концентрація влади в МОН, а ми наче не так давно бігли від того з очевидних Табачних причин.

Якщо це ідея МОН зі щирим сподіванням на власну порядність, то це гамно, але не очевидне. Нагадує історію про держслужбу, там так само потім закон вистрілив проти своїх авторів і всіх "хороших своїх" нафіг позвільняли.

Завжди буде порядний міністр? Ні. Треба робить поки гаряче? Та напевно так. В НАУ призначили нормальну раду? Та начебто, напевно, хз. Чи це можливо завжди? Очевидно ні, он КПІ в парі кварталів. Туди теж призначив наглядову раду новий Міністр освіти. Туди входять Чорт, Хуй, Хуй Чорта, Друг Хуя і пара прінєсі-подай. Чи міністр не знав що це за тіпи, коли підписував наказ із ними? Знав. А на шо тоді розрахунок? Переділити універи між групами впливу? Виглядає централізовано, шоб не сказать гірше.

Звичайно, Ксенія дійсно суттєво краще ніж Шульга, Ісаєнко і Луцький разом узяті. Але це конкуренція, в якій дуже легко перемогти)

Хз короче, шо вам сказать. Це просте рішення. Цікавий експеримент буде. Особистий досвід з пані Ксенією в "наглядовій раді" організації де я працював, ну, змішаний. Були моменти, які ще треба продумати і визначитись, чому саме вони були зроблені так, а не інакше. Були відверто погані і тривожні моменти. Були хороші моменти. Побачим як пані Ксенія проявить себе на відповідальній посаді ректора НАУ.

«Укренерго» анонсувало графіки обмеження потужності для бізнесу сьогодні ввечері

Енергетики фіксують дефіцит електроенергії протягом майже всієї доби. Це стало наслідком пошкоджень після ворожих ударів по українських електростанціях. Ввечері для бізнесу запровадять графіки обмежень.

Вранці та вдень диспетчерський центр залучає аварійну допомогу з енергосистем європейських країн.

«З 18:00 до 22:00 для бізнесу та промисловості будуть застосовані графіки обмеження потужності. Ці заходи не торкнуться об’єктів критичної інфраструктури та підприємств оборонного комплексу», – зазначили в «Укренерго».

Водночас для побутових споживачів обмеження споживання продовжують діяти на Харківщині.

Енергетики вкотре закликають усіх споживачів ощадливо споживати електроенергію. А промисловість – максимально залучати імпорт електроенергії та використовувати, за наявності, альтернативні джерела живлення.

https://biz.censor.net/n3485033

✅ Підписатися

https://youtu.be/6gP64l1eef4?si=8EdUqEG4eiI79s7q

Дивився це і три рази прослезився. Настільки Клініка хороший серіал.

Вперше я глянув її десь в ліцеї чи університеті. І за шість років передивився напевно разів зо п'ять, та ще за сніданком, обідом і вечерею розсипом випадкові епізоди. А потім якось забув про неї.

За останні пару років Scrubs кілька разів потрапляли на очі. Але я боявся знову її дивитись. Боявся, шо насправді серіал не такий уже і хороший, шо я гляну його з новим досвідом, зіпсую собі враження, і позбавлю себе ностальгії. Аж на ротації таки вирішив показати її колегам і...

Клініка це шедевр. Я дорослішаю, маю три роки терапії, рік антидепресантів, щоденників та розмов із розумними людьми, особистих перемог і втрат, а Клініка тільки поглиблює свій смак. Дрібниці, яких не помічав раніше, заграли новими сенсами. Кожна серія — маленька подорож в персонажів, які так само ростуть, падають, піднімаються, страждають і кохають. Це кращий серіал для мене, як корична булочка із Ярослави, мало хто може з ним потягатися. Але ви можете спробувати посперечатися)

Дивились клініку колись давно? ну то передивіться)
Не дивились клініку - тоді відео теж не дивіться. Це один великий спойлер, він може трошки вкрасти задоволення від першого перегляду.

Ну і якщо не дивилися, то шукайте або оригінал або переклад MTV. Trust me, я пробував багато перекладів) а ну і 9 сезон не дивіться.

А це пам'ятник свині

Я втомився вже погоджуватися з паном Глібом, бо він все правильно пише) Мені тільки є трошки додати. Єдиний варіант як нам перемогти — навчитися чесності.

Кожному і кожній. Про життя, роботу, відпочинок, стосунки, мотивації, емоції, про все. Із самими собою, з друзями, партнерами, колегами. Про себе і про інших людей. Незважаючи на початковий дискомфорт нової навички, навчитися бути чесними і відкритими. Навчитися давати і приймати конструктивну критику.

А це проблема:) Нас дуже рідко навчають бути чесними, і ми самі не спішимо плекати цю якість в собі. Бо це не вигідно. Складно. А більш за все страшно. Ми боїмося наслідків і покарань, так нас виховали з дитинства. Ми звикли жити за схемою Кинув, Наїбав, Обманув, Підставив. Ми часто шукаємо як ухилитися, як отримати за рахунок інших. Ми звикли, бо кожного дня бачимо це у влади, родичів, друзів, колег, у себе. Більше так не можна.

Нам треба нова цінність як національності, і мені здається зараз, що базовою цінністю може бути чесність. Для цього доведеться прищепити її всім. Тим, хто все життя прожив без неї і нормально себе чухає. Хто сподівається проскочити до могили і обігнати наслідки. Хто тільки народився, і буде брати приклад з перших і других.

Командиру, який приховує, що 80% пішли в СЗЧ, шоб не було наслідків. Самим втікачам, які просто так отримують сто тисяч. Національному керівництву, яке боїться втратити владу. Неефективному працівнику, який знає, що є люди більш компетентні за нього. Транжирі і пияці. Бізнесу та держслужбовцю. Законодавцю, матері, брату, дружині. Кожному з нас, на всіх рівнях, всім хто звик недоговорити, викривити, приховати, пріукрасіть і сгладіть.

Нам доведеться перевиховати себе чесними. Доведеться не терпіти самих себе та інших. Говорити, як є насправді. Давати зворотній зв'язок і приймати його. Визнати, що ми не ідеальні, і нам ніхто нічого не винен. Помилятися, робити висновки, і виправлятися. Це єдиний шлях. Не до перемоги. До того щоб вижити впринципі.