Архиви минулого сьогодення
653 subscribers
6.63K photos
1.84K videos
5 files
3.7K links
"И я не знаю каков процент
Сумасшедших на данный час,
Но если верить глазам и ушам
Больше в несколько раз"

******

"Хотел бы спасти многих,
Но не в силах спорить с Богом
У каждого свой крест,
Своя дорога"
Download Telegram
68 років від дня смерті
Forwarded from Записки пасквілянта (Volodymyr Boiko)
Майже шість років тому, 13 липня 2015 року, в Інтернет-виданні «Ракурс» вийшла моя стаття, в якій я попереджав про наслідки проведення кількома безграмотними аферистами «реформи» міліції, влаштованої виключно з метою розкрадання коштів американських платників податків. Шкода, що тоді в суспільстві не дослухались до думки людей, які багато років досліджують правоохоронну діяльність. А я, між тим, писав:

«Історія з патрульно-поліцейською аферою не тільки засвідчує неспроможність до системної роботи й слугує доказом повної відсутності зачатків правосвідомості в нинішнього керівництва МВС. Наслідком цієї витівки стане подальша руйнація правової системи в державі, яка тримається виключно на сакралізації законів у масовій свідомості. Влада демонструє населенню, що в цій країні закони — то фікція. І що за потреби вона буде створювати будь-які озброєні загони, які тільки їй заманеться, без огляду на Конституцію. Але в такому разі результатом появи незаконної патрульної служби стане не порядок на вулицях, а стрілянина».

http://ua.racurs.ua/886-policiya-scho-dali
Карикатура, що б'є в саму ціль! Ковідодрочерам не зрозуміти. Навіть якщо дещо знайомі із англійською)))
Forwarded from Записки пасквілянта (Volodymyr Boiko)
Українці ще ніколи не жили так добре, як при президенті Байдені.
Forwarded from 📟 ЩЕ НЕ ВМЕРЛА (эл колфак)
2004, Донецьк.

Стриптиз на відкритті автосалону в готелі "Шахтар".
Forwarded from P#RN HISTORY
Члены одного из кланов якудза в общественной бане, 1947 год.
Русские спецслужбы продолжают нагнетать обстановку на оккупированных и планомерно доводят цивильных до состояния психоза

Напомню, что происходит: сначала было фейковое минирование типа школ, массовое

Потом еще пару типа школ-лицеев

Вчера началась проверка состояния бомбоубежищ(в Донецке точно)

Все это по сумме дало плоды, в маршрутках все меньше разговоров о насущных вопросах (шо пожрать и почему так мало платят) и все больше осторожных вопросов, по типу - это типа 14-15-й год вернётся и будет пиздорез опять?-. Ну и в таком духе

Нервозность, напряжённость, буквально витает в воздухе. Складывается такое ощущение, что если, к примеру, подбросить вверх условное полотенце, то оно не упадет, а зависнет в воздухе, ибо зависнет на невидимой струне

Часть моих знакомых уже снова обновили запасы воды и проверили содержимое тревожного чемоданчика (жители оккупированных поймут о чем я)

Да, нету массовой скупки консерв, гречки и т д, но, если ситуацию русские пропагандисты и спецслужбы продолжат нагнетать ситуацию, то, уверен, что это произойдет в ближайшую неделю

И немного о парадоксе. В то время, как вата и просто цивильное население нервничает, Наши люди выдыхают. Причина - если будет замес, значит будет движение хоть в какую-то сторону, а не просто разговоры.

В чем парадокс? В том, что большинство адекватных жителей оккупированных за пиздорез обеими руками. Мы готовы помочь, ударить со спины. Главное, чтобы было хоть какое-то движение, а не фейковое перемирие и куча закулисных игр

Когда нет активной фазы боевых действий, то люди, которые способствуют деоккупации, расслабляются и их ловят по тупости.

Это у вас там, за ленточкой, Байден, санкции и т д происходит. На оккупированных все иначе, тут другая шкала измерений: блокпост ВСУ стал ближе - что-то происходит, блокпост стал дальше или остался на том же месте - ничего не происходит. Если кто этого до сих пор не понял седьмом году войны - мои соболезнования. Вітаю в реальному світі

Якось так. Сумно найближчим часом точно не буде. Кінець
Forwarded from Че, СССР?
Сотрудник Департамента охраны здоровья проводит вакцинацию против оспы танцовщиц ночного клуба «Бриллиантовая подкова Биллли Роуз», Нью-Йорк, 1947 год.

HISTORY OF SEX
Дуже вдячний всім тим представникам колишньої і нинішньої влади України, які згадали вчорашню річницю
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Дежавю...
Ровно рік тому уся вакханалія так само починалася: з виступів переляканих медиків. Скоро знову гроби у церквах почнуть показувати. Дивно, що на цьому ролику койко-місця не записані здалеку. Погано підготувалися товарісчі.)

До речі, подивився офіційну статистику станом на 05.03.2021. Чорним по білому: нових випадків за добу +12. На всю область. Усього ж померлих 968. Це за рік. І прикладів того, ЯК саме робиться та "статистика", було дуже багато за цей час. Хто хотів шукати - той знаходив.

Разом з тим опити населення чітко вказують, що вакцинуватися цією індійською фуйнею більше половини украінців не збираються, та і решта не горить бажанням. Звідси і ці сльозні ролики...

Між тим за декілька днів можемо сміливо відзначати першу річницю того, як усю планету зодягли в намордники та майже вбили малий бізнес, а разом із ним і жваво прорідили середній клас.

І так, гадаю, що попереду в нас новий лохдаун. Найближчим часом. З чим усіх і вітаю
Сьомій річниці Дня, коли донетчані вперше масово вийшли на мітинг за Єдину Украіну присвячується! Тоді ж пролилася перша кров патриотів.

Автор вірша - дівчина, яка наразі перебуває на окупованій територіі, а тому поки що залишиться безіменною.

МЕСТНЫЙ
Я местный. А значит – я вас НЕ ПРОЩАЮ !
Я каждого вижу, я каждого знаю.
Я чую вас местных и делом и словом.
Кто флаги топтал и кто звал дядю вову

Меня вы не спросите «Что тут забыл».
Я местный. Я тут от рождения жил.
Я местный - я здесь до седьмого колена.
Во мне чернозем протекает по венам.

Я местный! Я зол! И уверен в одном,
Что скоро спрошу с тех, кто продал мой дом.
За сдачу позиций, наводки с мобильных.
Я местный. Да я же вас всех пофамильно…

Не стоит на время и совесть пинять.
Мне вас ни жалеть, ни простить, ни понять.
Бегите скорее. Вот мой вам совет.
Терпения – есть. А вот жалости – НЕТ.
Горизонт возмездия

Когда украинские "вельможи" языком болтают - чувствуется, что все они должны болтаться на верёвках.

Уничтожение украинского правящего класса - это народная эротическая фантазия, с которой приятно засыпать, но страшно просыпаться...

Конечно, нас мучает совесть. Желать смерти ближнего - это грех. Трудно привыкнуть к мысли, что эти люди нам давно уже не ближние. И вряд ли существует разница между теми, кто нами правит и лютым врагом, напавшим на Отечество.

Когда немцы топтали Украину, они были холёные, богатые, красивые, ловкие, любили своих детей и родителей, обожали Германию и очень хотели присвоить украинские народные ресурсы. Ну, прямо как наши олигархи! Тоже холёные, богатые, красивые, ловкие, любят своих детей и родителей, обожают Германию и прочие курортные места. Они присвоили украинские народные ресурсы. Обратили население в рабов, покрыли страну руинами и выжимают последние соки из всего, что ещё дышит.

Так же, как в дни оккупации, по улицам летают иномарки, открылись кафе, рестораны и барахолки, разрешили Богу молиться, проводят спортивные игры, концерты и ходят в оперный театр... Только миллионы людей пропали куда-то и уже не возвращаются...

Следует должное отдать - всё, что не удалось могучей германской машине, легко провернула местная сопливая шпана. Та самая, которая в пионерском лагере с нами из одной миски хлебала.

Неужели эти граждане с детства мечтали "шарить по карманам" и открыто мочиться на головы людям?

Конечно, нет!

На Нюрнбергском процессе выяснилось, что каждый подсудимый, за которым виселица плачет - это примерный семьянин и законопослушный патриот. Возможно, это социальный парадокс или насмешка нашей природы. Но существует разница между преступником и преступным сообществом.

Злодеи способны собраться в банду и могут быть посажены в тюрьму. А преступное сообщество часто состоит из "порядочных" людей и может быть посажено в парламент.

Зачем преступать закон, если можно создавать преступные законы.

Наверное, трудно поверить, но среди украинской политической "элиты" бывают не только воры, жулики, убийцы, садисты, грабители, педофилы и маньяки. Там иногда встречаются люди, способные искренне любить свою Родину. Когда они публично плачут и говорят, что им Украина болит - это чистая правда.

Точно так страдает семейство, когда зарежут любимого телёнка - все молча сидят, плачут и жрут свежатину. Плачут и жрут... Плачут и жрут...

Сцена, достойная сочувствия.

Почти у каждого имеется заветная мечта или больная страсть. Один хочет дачу возле моря, другой - кучу денег, а третий любит красоваться на трибуне и жаждет "родину спасти"... Вроде нет ничего аморального. Но почему-то в детской раздевалке пропадают мелочь и колготки...

Это особенность преступного сообщества - воровство есть, а воров нет.

В отличие от людской толпы, где обезумевшая масса не ведает, что творит, преступное сообщество - это разумный организм, где каждый знает, что делает и предвидит последствия. Здесь не бывает случайных людей. Каждый молча вносит свою долю согласно сговору, который не требует слов. Это самый безопасный способ совершения злодеяний. Потому что всё, как правило, законно. Там есть персональная выгода, но нет персональной вины. Поэтому отвечать могут либо все вместе, либо никто.

Наивно сводить счеты с отдельной раковой клеткой. Но вырезать всю опухоль дело трудное. Без набора стальных инструментов не обойтись. Не всякий решится на операцию...

Украинский правящий класс - это преступное сообщество, которое не может быть посажено в тюрьму.

А жаль!..

Где не работают нормы юридические - включаются нормы исторические. Где революция всегда несправедлива. Когда в народном трибунале не спрашивают справку из районного суда. Где списки партийные превращаются в списки расстрельные. Где бесполезно кричать, что ты копейки не присвоил... Если рядом сидел - значит лично благословил законность всего происходящего. Там глупо говорить, что вы нас сами выбирали! Это равносильно заявлению, что евреи сами в Бабий Яр пришли.

Ниже продолжение
В жизни многое бывает против правил. Когда гранёный штык пронзает солидного мужчину или женщину сквозь дорогое бельё и чековую книжку - это вызывает удивление... Как будто роскошный павлин это не разновидность курицы, которую можно просто зарубить и зажарить на ужин. Сегодня он щёки раздувает, а завтра кудахчет о пощаде. Страшно умирать, сидя на золотом унитазе...

Украинцы мудрые люди. У нас хорошо понимают, что водка вкуснее крови. Нам неохота бегать вдоль Крещатика и резать олигархов. Лучше спать в саду на ящике с патронами - во сне приятней видеть, как враги отечества сами удавились.

Но разве нам дают уснуть!..

Коллектив жирующих граждан дразнит всю нацию. Прямо под нос они суют своё богатство и кричат: "Завидуйте! Мы утопаем в птичьем молоке! Мы все живём судьбой, которую не ждали! Завидуйте! Гадить открыто и безнаказанно - счастье, недоступное для вас! Мы надругались над вашей старостью и съели ресурсы ваших потомков! Мы обесценили ваши труды и знания! Лишили достоинства все погоны и дипломы! Наши дети и бабы глумятся над вами! Что ещё нам надо сделать, чтобы вы взорвались?!"

Мы отводим в сторону глаза и выжидаем... Панов ненавистных на вилы кидать - наша народная традиция. Колиивщина - это наш героический эпос. Гайдамаки - сладкая легенда. Махновщина - гордость народного духа. И пророк национальный призывает прямо - топоры точить, чтобы кровь стекала в синее море...

Ясно, что если всю эту контору в живых оставить, у нас не будет шансов на развитие. Бессмысленно детям в школу ходить, если в нашей новой истории отсутствует нравственный урок...

Но ужас заключается в том, что народный заказ на возмездие всегда неуправляем. Начнёт гореть - не остановишь. Границы правящего класса размыты. Едва ли не в каждом селе имеется свой олигарх. Все, кто в паны записался - хотят мира, а все, кому не повезло - хотят справедливости.

А нам хорошо известно - где появляется справедливость, там не хватает пива на разлив. Поэтому нас мучает выбор, что важнее: пиво или справедливость. Только история нас не спросит и сделает всё по-своему... Скорей всего, нам будет не до пива.

Преступное сообщество само собой не растворится. Оно не изменится и не отступит. Свой навык оно способно передать по наследству. Оно собирается жить вечно.

Когда колония паразитов поедает больное тело - врачи не рассуждают о правах червей и личинок. Здесь не спасает общество зелёных. Смешно вести переговоры с клещами, сосущими кровь - интересы слишком разные...

Если уничтожение правящего класса перестанет быть народной мечтой и превратится в банальную медицинскую процедуру - начнётся самое трудное. Нам придётся вести здоровый образ жизни, постоянно следить за собой и проводить профилактику. И во многом себя ограничивать.

В противном случае всё бесполезно. Если тело нации будет больным - его всегда будут жрать паразиты.

Говорят, что социальный кризис - это когда Бог судится с людьми.

А там, где Бог судится с людьми - адвокаты уже не помогут...

(c) Густав Водичка


Начало эссе постом выше
Forwarded from Записки пасквілянта (Volodymyr Boiko)
Народний депутат України від фракції «Слуга народу» Данило Гетьманцев окреслив у інтерв’ю «Главкому» обрії нової економічної політики: мовляв, платоспроможні українці ухиляються від сплати податків і з цим тепер влада буде рішуче боротись. «Податкова – бідкається Данило Олександрович, – 10 років не бачить більше 5 млн працездатного населення. Тобто за даними податкової вони взагалі не отримують доходи. І при цьому всьому в нас затори у великих містах щоранку із дуже недешевих автомобілів. Це, погодьтеся, свідчить про рівень добробуту частини населення? А інша частина – медики, вчителі, пенсіонери, поліцейські – поставлені на межу виживання… Чому так відбувається? Тому що внаслідок тіньової економіки національного доходу перерозподіл не працює як слід. Ті, хто одержує дохід, відмовляються від сплати чесної долі доходу на утримання соціальної сфери, доріг, оборони… Без прийняття непопулярних, але дуже потрібних рішень у нашої країни майбутнього нема».

Спробую пояснити голові Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради, звідкіля на вулицях появляються недешеві автомобілі й чому порожній Пенсійний Фонд. Ось, наприклад, своїми безграмотними просторікуваннями народ регулярно розважає такий собі позаштатний радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк. Слово «позаштатний» означає, що Міша не отримує офіційну зарплатню й працює в ОП безплатно. Але не варто думати, що Подоляк ночами розвантажує вагони, щоби зрання поснідати, чим бог послав, і бігти на Банкову радити Єрмаку. Насправді, йому платиться «в конверті», без усяких формальностей – не менше 10 тис. доларів на місяць (принаймні, раніше радникам платили «десятку», але я не здивуюсь, якщо Міша виторгував надбавку за незнання української мови).

Але й ті, хто офіційно працевлаштовані в Офісі Президента, також працюють не за оклад – не думаю, що Мендель отримує «у конверті» менше, ніж 3 тисячі доларів на місяць. Скоріше за все, 5. І усілякий непотреб на кшталт колишнього радника на громадських засадах секретаря РНБОУ Сивоха чи птаха-говоруна Арестовича – вони також живуть не на допомогу з безробіття. Усім їм щомісяця робляться виплати «у конвертах» з так званого «президентського фонду».

У червні 2019 року Руслан Рябошапка, як тільки отримав кабінет на Банковій, дав інтерв’ю «Лівому Берегу», де розповів, що в НАЗК за часи Порошенка співробітникам неофіційно виплачували щомісячну матеріальну допомогу від президента. Судячи з того, що після призначення генеральним прокурором Рябошапка не розпочав за цим фактом досудового розслідування, він і сам не відмовлявся від таких конвертів, які, напевно, роздаються досі.

Нехай Данило Олександрович пригадає, скільки грошей неофіційно виплачується йому та його колегам по фракції (ці цифри неодноразово озвучувались – рядовому депутату Офіс Президента платить 5 тис. доларів на місяць, а головам комітетів – 15 тис. доларів на місяць), скільки отримують персонально голова фракції Арахамія та його заступник Корнієнко, скільки доплачується вірним солдатам партії в складі Офісу генерального прокурора, Кабінету Міністрів тощо – і відповість на просте запитання: з яких джерел наповнюється «президентський фонд»? Якщо Гетьманцев цього не знає, то розповідаю: основними джерелами виплат усім цим арестовичам, подолякам та арахаміям є переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (не в останню чергу через «сірі» схеми ввезення автомобілів, які так обурюють Данилу Олександровича) і розкрадання бюджетних коштів на «Великому Будівництві» та інших оборудках.

Тому, шановний Данило Олександрович, громадяни нічого не винні такій державі. І Ви даремно думаєте, що Вам вдасться примусити підданих Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) добровільно віддавати злодіям і корупціонерам частину своїх доходів у вигляді податків. Спочатку самі навчіться жити на офіційну зарплатню.
Словами Олега Мужчиля ("Лісника")