А це щоб ви розуміли що я в гарних руках: крошка Джуд робить сніжних янголів🥰

Рецепт фотополювання на орлів:
- запливаєш на теріторію пари орлів
- приманюєш хлібчиком чаєк
- кидаєш чайкам рибу
- орли це бачать і вирушають на місце події
- чайки в страху зйобують
- фоткаєш орлів які полюють на рибу

Повторюєш з різними територіями поки не вийде шось гарне (у мене ніби вже є кадр з дупкою орла та рибою в кігтях😇)

Просто нема слів як красиво

А ще поки ми були на фьйордах, нам пощастило стати свідками рідкісної події. Наш гід сказав що такого не було вже декілька років.

Дивиться відео зі звуком, бажано в навушниках.

Це звук коли тонкий лід тріскається від хвиль. Кажуть, що він буває тільки при певних особливих умовах і це велика вдача його застати.

Бляха, я тільки що прочитала про Одесу😭

Коротше, сьогодні я відпочиваю в номері, поки моя чудова компанія поїхала на Лофотени🥲

Справа в тому, що ще в день виїзду в цю подорож я прокинулась трохи прихворівшею, але не поїхати я вже не могла, тому налаштовувалась, що це швидко пройде. Перші дні мені допомагали переживати німесіл з ібупрофеном, і літри чаю.

Але накопичена втома з дороги (і чесно кажучі з останніх двох років життя) та інтенсивний графік активностей на морозі – не найкращі умови для швидкого одужання😅

Я всю дорогу намагаюсь дослуховуватись до себе, щоб ніде не перегнути планку можливостей мого тіла. І ось сьогодні воно мені сказало, що потрібно деньок полежати в номері та відпочити.

Сумно, звісно, бо на Лофотени я хотіла напевно більше за всі інші активності, але сьогодні хєрачить сніг, та і їхати туди від готелю 4 години в один бік🫠

Так що я вирішила що це буде занадто. Ну і до того ж, поки що все одно виходить поїздка наповнена нереальними унікальними враженнями, тож я пʼю чай та не сумую.

Колись ще зʼїжджу на ті Лофотени, а подбати про себе треба прямо зараз!

Ну і нарешті буде час відкрити ноутбук та подивитись що я там нафоткала на ту камеру👌

Тільки що в лоббі-барі готеля спілкувалась з українськими біженцями з Ірпеня🥹

В наші часи в кожному навіть самому далекому куточку планети можна зустріти українця.

Я вже в Осло, але я ж забула розповісти прикольну історію з першого дня.

Коротше, біля аеропорту в який ми прилітали на півночі Норвегії, знаходиться база НАТО. Тому в літаку по дорозі туди декілька разів сказали, що не можна фоткати нічого в аеропорту та навколо нього.

І коли мене гід зустрів, він сказав, що перед тим, як мій літак сів, два F35 красиво так злетіли в небо. Я тоді ще сказала, що можу підказати, де їм краще приземлитись, він зі мною погодився😅

Інша частина групи прилетіла трохи раніше і чекала нас в ресторані неподалік. І коли ми з гідом підʼїхали до того ресторану, ми побачили що з нашими британцями проводять бесіду декілька військових (прям як вдома, подумала я тоді🥲)

А британці просто вирішили пофоткати північне сяйво, бо його в той вечір як раз було видно, ну і на них одразу ж знайшлись військові, які провели з ними бесіду, що так не можна, передивились фотки в телефонах та камерах, та записали їх контакти.

F35 нажаль я так і не побачила, але я б з радістю подивилась на них вдома😏

Вдоооома🥰

Скучала по цьому😍