- доць, я тут знайшла шерсть лубенську, така колюча страшне, помниш, шо з неї ото дрова стирчали?! Так я подивилась, вона така ужасна, давай я тобі носки зв'яжу? Чо ти не хочеш?

- тьотьНіна поїхала в больницю. Ну в неї шось там випада. Возраст, доця, такий шо начина випадати все що до того не одпало.

- Я там тобі передачу передала. Трошки. Нє, ну шо ти вже, трошечки. Там тільки 4 баночки трьохлітровенькі кампотику, помідорчиків, малиночки. А ще ж цибульки і морковчки. Ну небагато... Півмішечка десь. Чо ти бурчиш? Я не чую. Альо... Тут связь погана. Всьо пока. І там ще бурячка, доця тоже трошки.

#трошечкиалепівмішка

- мені кажецця, шо ти слішком багато работаєш. Шось із цим нада робить. Може капусту заквасиш?

- Нє, ну я таке не можу їм сказать. За таке, доця, в тюрму канєшно не посадять, но там же ж дуже сильно взрослі люди, ще вмруть.

- А хто тебе навчив так матюкаться, доця? Я он на трахторній бригаді робила, а там всяке було... Там такі вєщі на ноги падали... А ти ж в культурі робила. Хотя, колись до нас приїжжала солістка з Черкаського хору, то вона ТАКЕ співала, шо її б із трахторної уволили. Казав батько, шо треба було тобі в бугалктерському вчиться.

- Ну які воно новості щас? Сама понімаєш. То хтось вмер, то хтось не вижив.

- тебе шо опять по тілівізору показували? Страшне! Мені Оля сказала, шо ти про секс там розказувала. Дожилась, Тетяно?! Нащо ото було 9 год вчиться, шоб потом в тілівізорі про секс балакать?

- Да, доця... Наліпити під три сотні дрібнюніх пельменів і жодного не ззісти, це ж такого нєрва нада мать. Може тобі вже до врача псіхіческого?

- ну чо б це я тебе ніколи не хвалила??? Ну от помниш... А помниш... А помниш, як ви з Юлькою напилися, а я утром тобі і кажу "от молодець, доця"?!

- у нас в селі ковіда нема. Ну є, шо люди вмирають, але то не од віруса. То од жизні.
#умероджизні

- та я тоже ще не обідала. Ну як чого, кицька прийшла, лягла на руки і спить. То шо мені раді борщу кицю будить?

- ото аби ноги не брила, то й не мерзла б так оце. Воно природа не просто так придумала отето... Опушку. В нас тьотьГаля була така, шо хрін поймеш в гамашах чи ні. І не мерзла.

- доця, я в шкафу знайшла якісь фотографії, де ти там з якимись придурками в світері. Може їх спалить, бо ще діти побачать?
....
- нє, ну вони то так вроді б і прілічні, просто з тих хлопців, два алкоголіка, один наркоман, і ще один агроном. Ладно, палить не буду, але під обложку сховаю. Нашо дітям таке бачить?

- та до мене колись він приїжжав. Ну я йому й сказала, "Знаєш шо, Коля, ти не обіжайся, але ти, Коля, говно". Ну воно таке... Коля просто обідчивий все врем'я.

Обпекла руку. Плачу. Сичу матюки.
Мать моя:
- траба горілкою.
Я:
- пизділкою. Ааааааааа.
Мать моя:
- жиром борсучим.
Я:
- хуючим. Аааааааскабольно
- доця, а єслі й хуючим, вдруг поможе?

- от шо ти за людина? Ні холодцю, ні олів'є. Шо ж ви їстимете? Як це ви ноччу не їстемете? Може ти в сєкті вже?

- доця, мені сложно, щас з тобою балакать, я люстру вішаю. Ну, оту поламану, шо ви викинуть хотіли. Так я її справила, в мене Рома саме таку красіву ізолєнту забув. Чого б я отключала той свєт, це ж іще лазить, я так, акуратнінько.
Доця, ти як інспектор. Всьо пока, я тебе пагано чую.

- Доця... Я там случайно знайшла твої вірші шо ти писала колись дуже давно... Почерк у тебе ужасний, нічо не понятно. Нагадай ким ти там стала? Шо? Опять нічо не понятно. А Свєта он людям манікюра робе.

Розказую матєрі, шо таке рис із карі.
- кароче, я поняла, це таке, як борщ. Ну, тіки без капусти. І без буряка і без картоплі. І з рисом. Чепуха якась.

- я оце дзвоню тобі сказать шоб ти тепло вдавалася. Ну от даже дома... Носочки там, колготки... Майку? Майку вдіваєш? Ну всьо, я так і знала, одморозиш собі і сраку і свою безтолковку.... Як де??? Ото по дорозі від машини до под'єзда і одморозиш. Ужас, 40 год, а вона без майки ходе.