- Да, доця... Наліпити під три сотні дрібнюніх пельменів і жодного не ззісти, це ж такого нєрва нада мать. Може тобі вже до врача псіхіческого?

- ну чо б це я тебе ніколи не хвалила??? Ну от помниш... А помниш... А помниш, як ви з Юлькою напилися, а я утром тобі і кажу "от молодець, доця"?!

- у нас в селі ковіда нема. Ну є, шо люди вмирають, але то не од віруса. То од жизні.
#умероджизні

- та я тоже ще не обідала. Ну як чого, кицька прийшла, лягла на руки і спить. То шо мені раді борщу кицю будить?

- ото аби ноги не брила, то й не мерзла б так оце. Воно природа не просто так придумала отето... Опушку. В нас тьотьГаля була така, шо хрін поймеш в гамашах чи ні. І не мерзла.

- доця, я в шкафу знайшла якісь фотографії, де ти там з якимись придурками в світері. Може їх спалить, бо ще діти побачать?
....
- нє, ну вони то так вроді б і прілічні, просто з тих хлопців, два алкоголіка, один наркоман, і ще один агроном. Ладно, палить не буду, але під обложку сховаю. Нашо дітям таке бачить?

- та до мене колись він приїжжав. Ну я йому й сказала, "Знаєш шо, Коля, ти не обіжайся, але ти, Коля, говно". Ну воно таке... Коля просто обідчивий все врем'я.

Обпекла руку. Плачу. Сичу матюки.
Мать моя:
- траба горілкою.
Я:
- пизділкою. Ааааааааа.
Мать моя:
- жиром борсучим.
Я:
- хуючим. Аааааааскабольно
- доця, а єслі й хуючим, вдруг поможе?

- от шо ти за людина? Ні холодцю, ні олів'є. Шо ж ви їстимете? Як це ви ноччу не їстемете? Може ти в сєкті вже?

- доця, мені сложно, щас з тобою балакать, я люстру вішаю. Ну, оту поламану, шо ви викинуть хотіли. Так я її справила, в мене Рома саме таку красіву ізолєнту забув. Чого б я отключала той свєт, це ж іще лазить, я так, акуратнінько.
Доця, ти як інспектор. Всьо пока, я тебе пагано чую.

- Доця... Я там случайно знайшла твої вірші шо ти писала колись дуже давно... Почерк у тебе ужасний, нічо не понятно. Нагадай ким ти там стала? Шо? Опять нічо не понятно. А Свєта он людям манікюра робе.

Розказую матєрі, шо таке рис із карі.
- кароче, я поняла, це таке, як борщ. Ну, тіки без капусти. І без буряка і без картоплі. І з рисом. Чепуха якась.

- я оце дзвоню тобі сказать шоб ти тепло вдавалася. Ну от даже дома... Носочки там, колготки... Майку? Майку вдіваєш? Ну всьо, я так і знала, одморозиш собі і сраку і свою безтолковку.... Як де??? Ото по дорозі від машини до под'єзда і одморозиш. Ужас, 40 год, а вона без майки ходе.

Мама і смартфон.
- я ходила в інтернат.
- куди?
- під липу.
- в інтернет, мама.
- я шось натикала і воно мені ігри показало. А змєйки нема. І там якісь гроші з мене хочуть.
- мам, натисни трикутничок.
- так я ж його і натисла. А там ігри і кажуть дайте грошей.
- мама, не той трикутничок, внизу, малесенький.
- понаробляють трикутників.

- Альо, доця...
- Мам, щось термінове? Я в стоматолога.
- Та нє, я просто хотіла сказать, шо тьотя Ніна приходила...
- Мам, я в стоматолога, давай пізніше.
- Харашо, то ж тьотя Ніна заходила, сказала...
- Мам, я пізніше наберу, я в кріслі в стоматолога.
- та понятно, потом побалакаєм, тьотя Ніна сказала, шо.
- Все, мам, пока...
- Даже побалакать з тобой невозможно...

- Доця, давай посадим бузок за хатою.
- давай, мама...

Мать моя просили передати, що в фейсбуці ображена русня зобаніла мій пост про патамушта. І тому Татуся поки тут розбирається як прикрутити коменти.

Патамушта

Присилає мені один котик/зайчичок з донбаських єбєнєй відосік своєї роботи.
Там він простоволосий, красивий, в одній футболці, вискакує з окопа, хуєре по русні, кричить, "ловіть, підари" і застрибує назад.

І тут зі мною стається дивна метаморфоза. У всій красі проростає в мені #Мать_моя.
- де шолом?
- ой.
- де шолом, я тебе питаю?
- там у підарів чотко лягло.
- щас ти у мене ляжеш. Де бронік?
- та я на минуточку.
- на хуюточку.
- я спішив вбивать ворогів.
- накинуть бронік і шолом - це менше минути.
- я боєць.
- ти вийобуєшся.
- ну ладно.
- хуядно. Ще раз полізеш вбивать ворогів без шолома і броніка, я твоїй жінці розкажу.
- ненада.
- і ременяку їй подарю.
- я більше не буду.
- от і молодець.

Отак і приходить возраст.
ПС: і це я його ше не в'їбала, шо не май місяць, а він без куртки.

Як намахати дітей. Урок 1.
- готуєте жульєн.
- слухаєте дует "фу, бє, я таке їсти не буду".
- п'єте воду, придумуєте план помсти коли вони стануть повнолітні.
- питаєте "хто буде шаурму?"
- слухаєте "я!" "І я!".
- берете лаваш, загортаєте жульєн в лаваш.
- сидите вдоволені, допоки діти не скажуть "а можна добавку?"

От думаю, якщо в лаваш загорнути гарбуз, вони теж його їстимуть?

Трохи думаю перетягувати лахи з фб сюди. Бо безперервний парад білих польт і срана цензура вже замахали. І тут питаннячко...

Робити інший канал, а цей тримати суто під мамське.
Чи хай все буде тут?