Митрополит Арсеній, якого сьогодні затримала СБУ, говорив про обстріли Слов'янська українськими військовими так, наче це Україні захотілося просто постріляти, абсолютно не згадуючи про те, що це місто захопили російські спецслужби, російські військові і проросійські сепаратисти. А потім кажуть, що Україна незаконно судить духовенство УПЦ.

​Давні читачі знають, що автор служив в одному з добробатів МВС протягом 2014-15 рр.

До осені 2015, ми воювали на фронті та забезпечували законність у довіреній зоні тилу.

Цей рік приніс "реформу" МВС, де з перейменуванням на поліцію, відносно якісним впровадженням "пласмасової" патрульки, відбувся і фактичний розгін добровольчого руху в цій структурі скаженою гастролюючою лібералкою Згуладзе.

В підрозділів вилучалось будь яке важке озброєння і техніка, зокрема трофейне чи "перемучене", включно з погрозами кримінального переслідування. Підрозділи збивались в полки на базі своїх "главків", полишаючись автономності.

Це призвело до значного відтоку кадрів, що посилилось тим, що підрозділи штучно втративші значний рівень боєздатності, уже вподальшому рідко заводились не те що на фронт, а хоча б поблизу.

Також почались активні спроби залучення людей до "охорони громадського порядку", зокрема органів державної влади, з тим ж таки НГУ і Кордом, від чого добровольці косили тільки так.

Через це вкупі, звільнився зокрема і я, та ще чимало товаришів, хоча була можливість петляти до 2016-17, коли напівлегально можна було гаситись на ВОПах деяких бригад де були необхідні знайомства.

Подібної участі умовно уник лише "Азов", котрий наприкінці 2014 перевели з міліції до НГУ, але з кінця 2015 його вивели з фронту на маріупольські бази, з яких козаки навіпартизанами воювали окремими групами, никаючись паралельно від нацгвардійських шакалів-стукачів та ВСП - до самого 2019 і організованого заходу, маринованого 4 роки полку на Світлодарку з 30 ОМБр.

У 2015 я приїхав у відпустку за кілька місяців до виведення батальйону, кілька тижнів згодом мене почали дьоргати на різні чергування, варіантів було 3 - охорона наших баз, чергування на посиленні в райвідділку на всякі виклики, або ОГП. Крайні 2 варіанти мене ясне діло не влаштовували, хоча кілька разів торчати у відділку доволилось, але без виїздів, і я спокійно собі катався стерегти бази, де можна було спокійно, до тижня собі сидіти на природі та читати книги, смажити шашлик, привести подружку і взагалі займатись чим завгодно. Можна було помінятись місцями з тими кому простіше було робити шось в Києві, і тебе ще десь тиждень не займали. Казка.

Але по мірі того, як люди прибували з АТО перед повним виведенням, бажаючих відкосить від нудної мєнтовської дурі значно більшало, і вже треба було включати режим максимального морозу - шоб не ходить на ОГП я ходив на обстеження у відомчу лікарню, розказував шо мені треба на залік/сесію/хрестини/поминки/весілля, що просто захворів, а інколи і не брав трубки, до звільнення з перемінним успіхом так я крутився місяці 3. Один раз мене таки висмикнули на охорону ВР, на яку ми з товаришем прийшли в гражданці сказавши шо забули форму (підйобка на флектарн котру по космічним цінам разом з рюкзаками закупляв син Авакова) - вдома 🤷‍♂ і попивши до обіду каву, в Маріїнці пішли по своїх справах.

Декому щастило менше, цікавою в цьому сенсі була історія шитої справи загиблого Ігоря Гуменюка, якому інкримінували теракт під радою, сам Ігор теж на той момент часу був діючим міліціонером батальйону "Січ", і звісно знав що в очепленні, де не де, будуть загнані на ОГП вояки добробатів, цей момент не врахували власне кажучи мусора коли ліпили йому кидок гранати.

Інколи доходило до сюрреалістичного, коли добровольці відпускали по тихій воді затриманих іншими ментами своїх же побратимів чи однопартійців.

Можна не йти на компроміс з сумлінням і спобів уникнути зашквару існує безліч. Строковики НГУ собі було ламали пальці аби не охороняти підарасів.

Коли ж маневрів не лишається, можна зробити Вчинок, ось як добровольці-націоналісти і християни київських підрозділів, котрі принципово звільнились у 2016 (коли їх вперше намагались залучити після перемелювання системою) через свою незгоду з диктатурою репресивної педерастичної толерантності.

Один з присутніх на відео - Максим Непийпиво, братчик, доброволець роти "Свята Марія", в подальшому диверсант ГУР, загиблий з 3 іншими лицарями "Братства" під час диверсії на Брянщині, 25 грудня 2022 року:

Говорун восхітілся

В Турині можна, правда трохи дорожче вийде

Спас Вседержитель, кiн. ХVIII ст., Чорнобиль

"Що має бути в голові, аби вести своїх дітей на подібну вакханалію?" - запитує сусідній канал.

В голові має бути наступне:
- відкритість до світу;
- толерантність;
- відкидання досвіду своїх предків;
- відмова виховувати своїх дітей, щоб "не нав'язувати їм свої переконання";
- повна відсутність категоричності у переконаннях (крім тих, які визначає #ВідкритеСуспільство).

Усі ці речі сьогодні подаються, як незаперечні чесноти, а хто їх піддає сумніву - зображаються, як відсталі маргінали. Хоча усім здоровим людям очевидно, що насправді це рецепт перетворення людини у створіння гірше за тварину.

Видавництво "Свічадо" , у вас гарні книги та молитовники...

Але навіщо псувати молитву недоречними "слугиню" , "воячку"???

Підписатись

Рівень злочинності (ліворуч) і релігійність (праворуч) у Польщі.

Прислав Ілля

моим богам не нужен храм

Звісно, в бойових умовах богослужіння можна проводити без храму. Але з уст цієї людини такі посили набувають зовсім іншого забарвлення.

Ліванська 🇱🇧 православна монахиня запалює свічку у святині Саїдат ан-Нурійє (Богородиця Світла) в Бейруті. Пізніше святиня була розграбована і повністю зруйнована під час громадянської війни в Лівані.