​«Світличник 2.0» – це вже друга подія до Дня народження шістдесятника з Чоколівки Івана Світличного для сусідів, поціновувачів поезії та всіх охочих.
Думка літературного критика Івана Світличного була авторитетною для багатьох майстрів пера – Симоненка, Стуса, Голобородька та інших знаних і не дуже поетів. У його помешканні на Уманській, 35, яке пізніше назвуть «епіцентром шістдесятництва», кипіло поетичне життя. Молода поезія тут читалася вголос і про себе, редагувалася, записувалася на журналістський магнітофон «Весна», щоби про неї дізналося якомога більше людей. Тож у центрі цьогорічного «Світличника» – літературні читання.

На читаннях буде вільний мікрофон і кожен(-на) зможе висловитися. Можна читати свою поезію, прозу, вірші шістдесятників, та не забувайте про обмеження 5-7 хвилин, аби всі мали вдосталь часу на виступ. Ми вітаємо перформанси, музичні виступи й будь-які інші види синтезу мистецтв на події.
Вхід вільний, та вашою перепусткою на подію буде книжка (Світличний був ще тим бібліофілом!). Захопіть із собою одну чи кілька книжок у гарному стані – після події вони потраплять до сільської бібліотеки в Закарпатській області.

Побачимося на платформі «Острів» (Волинська, 9/21) о 17:00!
Ідея організувати “Світличник” належить Світлані Довгань, яка досліджувала історію шістдесятництва на Чоколівці. Співорганізаторами заходу є Центр урбаністичних студій, могилянський поетичний простір “o.poetry” та Платформа “Острів”. Подія стала можливою завдяки успішній краудфандинговій кампанії для видання збірки “(Не)комфортна (не)околиця: Чоколівка” на платформі Велика Ідея.

​«Якби такого Світличного не існувало, його слід було би вигадати»
- Михайлина Коцюбинська

«Доброокий» Іван Світличний — поет, перекладач і літературний критик, до думки якого стишено прислухалися «шістдесятники». У квартирі на Уманській він разом із дружиною Леонідою поділяв вдосталь місця для книжок і друзів, серед яких — Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Іван Драч та інші. Старший від них, Світличний став мудрим порадником і підтримкою, зокрема для Симоненка та Голобородька. Їх поезії він розповсюджував через самвидав, згодом вже у таборах писав власні. «Ґратовані сонети» були спробою не загинути живій «думці» серед тюремного повсякдення 1970-х. Вірші Світличного — постійний внутрішній діалог, що розгортається з поетом, який стоїть опліч. Його сонети та перекладацький доробок «стягують» розриви, що багатьом видіються в українській літературі. Сонети Світличного в «класичній злагодженості, дисципліні форми» простягаються до неокласиків 1920-х, які перекладали поетів Парнасу та переймали рафінованість їхньої позії. Лишень у Світличного додається гірка іронія: Схолоднілий вигук: «Парнас! І що ті шмони й допит?» — звірливе вивласнення у світи поетичні. Якщо у М. Зерова дух неокласики «буя над українськими ланами», то «Світ Калинцевих візій-див, Драчеві клекоти і хмелі» у Свіличного сусідить із буденністю та клопотом.

25 вересня о 17:00 поетичні читання «Світличник 2.0», вул. Волинська 9/21

Запрошуємо тебе пережити ті «теплі розмови та мовчання», про які свого часу був згадував Василь Стус, дякуючи «вусатому сонечку» за свій улюблений «закамарок» у Києві.

авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

p.s. фото - з особового фонду Світличного в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва.

o.poetry & facts

друже,

хочемо тобі нагадати, що поетичний вечір до дня народження Івана Світличного відбудеться вже сьогодні.

адреса: вул. Волинська 9/21
час: 17:00
квиточок: будь-яка книга (для бібліотеки в селі Ільниця на Закарпатті)

додаємо мапу з автобусами та станціями метро, з яких можна до нас сьогодні дістатися.

чекатимемо на тебе 💛