Prozapas
47.4K subscribers
2.52K photos
242 videos
516 links
Моя оборона
Download Telegram
​​ПРО ІДЕОЛОГІЮ ЄВРОСОЛІДАРНОСТІ
 
Позаяк останнім часом білі пальто завели тему, мовляв «у Порошенка немає ніяких ідей і програм», хочу власними словами описати програму ЄвроСолідарності, так як її бачу я. Звісно, найбільш просто було б кинути посилання на розділ «Програма партії» на сайті «Європейської Солідарності». Але тут проблема. Наш пересічний громадянин не вірить в офіційні програми. Написати можна все що завгодно – а що буде реалізовано?
 
У випадку з партією Петра Порошенко все просто. Враження можна складати не з написаної програми, а з реальних справ. Зразу оговорюся, я не буду послуговуватися термінами на кшталт «демократичний», «консервативний», «лівий», «правий», тощо. По-перше – ці терміни самі собою мають до біса трактувань. По-друге, українські реалії вносять корективи у будь-які проекти. Отже.
 
Що таке «Європейська Солідарність»? Це партія, що відстоює інтереси підприємців-риночників і патріотів-державників. Партія, чиє кредо – не обіцяти зменшувати тарифи, а створювати робочі місця.
 
Конкретні приклади? Будь ласка. У період президентства Порошенка було відкрито вільний доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасовані обов’язкові печатки для юросіб і ФОП, у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business Україна піднялася на 71 місце зі 112-го. Результатами президентства Порошенка стали децентралізація, банківська система що здобула рекордну прибутковість у 21,7 мільярди грн., прихід до України інвесторів, найвідоміші – Ryanair та IKEA. Було відкрито більше 200 нових підприємств. Була запущена програма «Капітальний ремонт доріг у 2018-2022 рр.», яка нині подорожчала утричі і тепер відома як «Велике будівництво». Стали прибутковими Нафтогаз, Укрзалізниця, Центренерго, Океанський флот. А ще в рейтингу сприйняття корупції Transparency, Україна поліпшила свій показник на 7 пунктів – ми досі на тому самому рівні.

Чи поліпшило все це життя бізнесу? За моїми власними враженнями – неймовірно. А бізнес це з/п, податки, пенсії, бюджетні виплати, тощо. Це стосується всіх.
 
А чому ЄвроСолідарність партія патріотів-державників? Знову таки дивимося приклади президентства Порошенка. ЗСУ стали одною з найсильніших армій Європи, а офіційним вітанням ЗСУ стало «Слава Україні – Героям слава». За Порошенка як ні за кого позбулися радянської символіки – аж до чорних беретів Морської піхоти, чого не зробила навіть Польща. За Порошенка відбувся справжній ренесанс кіновиробництва. Квоти на українську мову відкрили ефіри радіостанцій і телебачення для багатьох молодих виконавців. Була створена помісна Православна церква України. Україна перестала купувати газ у Росії. І ще – Україна здобула безвіз і стала країною-аспірантом НАТО.
 
Нині – президента України не кличуть на саміти НАТО. Маємо з чим порівняти.
 
От це – реальні справи, а не написане на папері. Скажете, якщо Порошенка був такий молодець, чого за нього не проголосували виборці? Тому, що проти Порошенка працювали водночас ЗМІ Росії і більшості українських олігархів. Тому що чимало українців досі живуть класовою ненавистю до мільйонера та ідеалістичними уявленнями про владу, мовляв «якщо не ідеальний – не потрібний». Москва і телеканали олігархів скористалися цим, і змогли грандіозно обдурити більшість українців.
 
Це не погано і не гарно. Це так є. Українці обирають популістів і за цей вибір треба буде платити. Особисто я вважаю, що заробляти і мати прибуток набагато надійніше, ніж постійно позичати і віддавати борги. Тому правильний шлях для мене, це той який пропонує ЄвроСолідарність. Я підтримую саме їх.
 
А чому тоді ЄвпроСолідарність сама вдається до популізму, як наприклад коли вимагала збільшення зарплатень? А тому що збільшувати з/п можна не тільки роздуваючи фонд з/п, а ще й роблячи країну більш ефективною. Саме цього в підсумку хоче ЄС. Заможної, сильної України, яку поважають у світі.
 
Одного дня цього захоче більшість українців. Побрехенька перестануть вірити. І ми – переможемо. Я у це вірю.
Перейти майже повністю на українську в своїх дописах та збільшити її частку в публічній і побутовій сфері мене спонукав концерт Гребєнщікова в Дніпрі кілька років тому.

В перерві між своїми хітами старий мудрий БГ ненав'язливо повідомив щось типу: "пространство русского языка сдержать невозможно, в том числе и здесь", - і посміхнувся якось двозначно та зверхньо.

Так я на власні вуха почув варіацію лімонівського "Россия - там, где русский язык" від людини, яка принципово не відвідує Крим і має можливість гастролювати всією Україною.

Вони і свою мову використовують як своєрідну зброю, навіть найкращі з них.
Це не претензія і не образа - просто факт.

Тому всі ці "Свати", протидія мовному закону, критика квот - це не про "какая разніца".

Вибір за кожним, просто не забувайте, що його в цьому непростому випадку мови як складової ідентичності - за багатьох українців вже зробили на користь "общєґо отєчєства".
Чи знали Коломойський, Аваков, Білецький, Біґус, Лєщєнко, журналісти "1+1", що Боцман-Коротких агент ФСБ, коли залучали його до дискредитації президента Порошенка?
Anonymous Poll
96%
Знали
4%
Не знали
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Валерій ПРОЗАПАС: На жаль, ми живемо більш ніж два роки в режимі шоу!

➡️ І у цьому шоу з часом стає все більше трешу.
Конєц епохі ще трошки переноситься.

Але маразм триватиме, будьте впевнені.

З помпою відкривали ті недолугі 7-8-9, тепер з такою ж помпою закриватимуть.

Всі танцюють.
Братні білоруси продовжують платити за десятиліття свого пострадянського болота, яке їм видавали за "стабільность" та "порадочєк" - так само як ми платимо за роки "многовєкторності" та "нейтралітету".

Справжній нейтралітет взагалі можуть собі дозволити лише країни типу Швейцарії, де кожен чоловік солдат.

Іншим треба визначатися з орієнтирами та принципами існування нації, а не перекладати це на дітей та онуків, сором'язливо прикриваючись "бацьками", "крєпкімі хозяйствєннікамі" або протухлими "какімі разніцамі", бо це не вирішує фундаментальні питання, а лише відтерміновує розв'язку.

Рано чи пізно хід речей змушує народи визначатись, і найгірше коли хорошого вибору просто не буде, як колись у нас між Януковичем та Тимошенко, і як тепер в наших сусідів.

З їхньої ситуації треба робити висновки, а не прічітать - бо Москва і нам знову готує "вілку" між "сірими" та "чорними", щоби ми забули, що було обрано в 2014 році і якою ціною.
Внаслідок обстрілу окупаційними військами загинув мирний житель села Новоселівка.

Ніяких заяв українського військово-політичного керівництва скоріше за все знову не буде, як і звернень до міжнародних організацій та підсилення санкцій проти Кремля.

Кому вигідно таке мовчання? Питання риторичне.
Олігархі всьо
Forwarded from Tanya Adams
Теперешняя юлямендель тоже испортилась. Несите новую, пока Германия к нам в ОП нарко-контроль не отправила.

"Это от мене зависит. Тут всё от мене зависит."(цитата, кузнец, Формула любви)
А. Білецький чомусь тільки тепер помітив, що "нова влада" робить щось не те і зливає національний інтерес.

Не тоді, коли відкривалися справи за Томос і Путіну віддавався Цемах з беркутівцями; не коли зливали "вагнерівців" і переслідували військових тощо.

А тільки тепер, коли після втрати політичного даху у вигляді Авакова і МВС, було затримано кілька його наближених.

Виглядає так собі, тим більше з апелюванням до бойового підрозділу полку "Азов", ніби той має відношення до політики.

Чому ж не до т.зв. "нацдружин", цікаво? Через фсбшного Боцмана?
Це ж треба - а був же вигідний, коли свинками кидались.

Пристосуванець Білецький має піти з політики туди, куди пішов Парасюк, Вакарчук та партії "Голос" і "Самопощь" - бо повірити їм вдруге тепер буде ще більшою дурістю, ніж обрати президентом коміка.
А ось і вдячність Юлії Тимошенко від "нових ліц" за її підмахування СН в залі ВР та голосуванні за бюджет.

Безкарно грабувати можна лише їхнім акціонерам, ви трошки поплутали, Юлія Володимирівна.

Тепер за своє бажання "збагатитися у 82 рази" доведеться розплачуватися - це бумеранг називається.
Рубріка "Гражданє, сдавайтє валюту!"
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
‼️ Валерій ПРОЗАПАС: Мене особисто в мовному законі все влаштовує. Чомусь він не влаштовує "колективного арестовича".

➡️ Мовний закон допомагає протистояти мовній та культурній окупації.

https://youtu.be/98B0k-1gH_k?t=1105
Партія "Слуга народа" висловила офіційні співчуття через смерть мера Кривого Рога.

Про співчуття через загибель бійців ЗСУ жодної згадки на їхній сторінці немає, і, здається, ніколи і не було.

Замовчування війни стало державною політикою.
‼️ Голосніше за всіх про "зраду Америки" чомусь розповідають свідки "внєшнєго управлєнія".

Тому навряд чи варто підхоплювати цю лукаву тезу, бо як можна "воювати за вас, якщо ваша армія не воює?"

Неможливо зрадити того, хто сам себе зрадив.
Не здатні битися за своє - отримуйте шаріат та паранджу для своїх жінок.

Це як у нас заглядали в очі Путіну, віддавали йому Цемаха і беркутівців, "розводили" війська", купували електрику та намагаються "договоріться" - а потім дивуються, коли інші домовляються про "Північний потік-2".

Час вмовлянь та дипломатичних реверансів минув - настав час жорстоких уроків.
Нашу Дафу знову забанили на фб, тому шукайте її тут - @DaphniaBlog

Нашу Таню вже читає 10+тисяч підписників, долучайтесь - @tanya_adams

І у нашої письменниці Тамари теж швидко розвивається канал - https://t.me/nuts_roses

Приєднуйтесь.
А чи не бреше цей позитивний Подоляк?
Хто ж тоді цю чудову декорацію їм підкинув? Кличко з подачі Порошенка?

Будемо чесними - Міша нас вважає Міловановими.

Півнів до відповіді.
"Пєтухов к отвєту" в смислі, щоб в ОП дійшло навіть до найтупічниших.
​​🇺🇦 #30_років_Незалежності Знаєте, ну їх нафіг всю ту зелень з їхніми прибічниками. 30-річчя Незалежності, зрештою - НАШЕ свято.

Вирішив поділитися деякими згадками про останні 30 років. І почну... ну власне з Незалежності.

Як зараз пам'ятаю той день коли я почув по радіо про Акт про проголошення Незалежністі - 24 серпня 1991 р. Я тоді гостював в селі у бабусі. Радіо було викручене на повну гучність і працювало постійно - як раз вирував Серпневий путч у Москві. Вже знали про сутички, про перших убитих.

І раптом - проголошення Незалежності. Перша моя реакція тоді була - подив. Як, і все? Все так просто? Невже?

Зрозумійте правильно. Я за політикою тоді слідкував дуже уважно. Я носив тоді синьо-жовтий значок-прапорець на піджаку - і вже мав через нього неприємності. Я бігав на мітинги РУХу та УРП Лук'яненка. Я читав їхні листівки і газети. Ми вже мали на руках результати попереднього референдуму, який не лишав шансів. З однодумцями ми реально говорили про те, що ну може нам пощастить побачити Україну вільною. Колись...

Так, я розумію, що реальність Запоріжжя відрізнялася від київської або львівської. Я бачив реальність саме таку. Тож коли 24 серпня я почув про Акт проголошення Незалежністі, це було якось... як ніби нереально. Не зразу прийшло усвідомлення що все це - всерйоз.

Воно прийшло пізніше, після референдуму 1 грудня. А тоді... я сидів і намагався збагнути - це правда? Чи знову якісь ігри?

Я ще не знав, що того дня сконав СРСР. І знову постала Незалежна Україна.