Бодіпозитив: історія виникнення👩🏫
Бодіпозитив виник як різновид фемінізму й розвивався як рух, що заперечує стандартизацію краси. Рух «Body Positive Movement» заснували в 1996 році юні Конні Собчак та Елізабет Скотт з метою стимулювати людей сприймати своє тіло таким, яким воно є, незалежно від загальноприйнятих соціальних стереотипів.🤗 Надалі їхня ініціатива розвинулася у великий громадський рух «The Body Positive» під гаслом «Моє тіло — моє діло». На сайті «The Body Positive» написано, що мета організації — допомогти людям возз'єднатися з мудрістю свого тіла, щоб доглядати за ним збалансовано і радісно, ставитися до тіла з любов'ю, прощенням і гумором.
🙋♀Рух бодіпозитиву виник як протест проти приниження, цькування і дискримінації людей, зовнішність яких вважають "нестандартною".
У 2013 році модель Тесс Голлідей, що важить 155 кг, заснувала бодіпозитивний онлайн-рух «Eff Your Beauty Standards».
Пам'ятайте, що лише вам вирішувати, яким має бути ваше тіло. Любіть себе і будьте щасливими.❤️
Джерела:
uk.m.wikipedia.org
povaha.org.ua
Бодіпозитив виник як різновид фемінізму й розвивався як рух, що заперечує стандартизацію краси. Рух «Body Positive Movement» заснували в 1996 році юні Конні Собчак та Елізабет Скотт з метою стимулювати людей сприймати своє тіло таким, яким воно є, незалежно від загальноприйнятих соціальних стереотипів.🤗 Надалі їхня ініціатива розвинулася у великий громадський рух «The Body Positive» під гаслом «Моє тіло — моє діло». На сайті «The Body Positive» написано, що мета організації — допомогти людям возз'єднатися з мудрістю свого тіла, щоб доглядати за ним збалансовано і радісно, ставитися до тіла з любов'ю, прощенням і гумором.
🙋♀Рух бодіпозитиву виник як протест проти приниження, цькування і дискримінації людей, зовнішність яких вважають "нестандартною".
У 2013 році модель Тесс Голлідей, що важить 155 кг, заснувала бодіпозитивний онлайн-рух «Eff Your Beauty Standards».
Пам'ятайте, що лише вам вирішувати, яким має бути ваше тіло. Любіть себе і будьте щасливими.❤️
Джерела:
uk.m.wikipedia.org
povaha.org.ua
«фу, на мене ніхто не гляне через ці прищі», «я некрасивий/ва», «мене ніхто не любитиме», і ще багато-багато таких недо-афірмацій ми хоч раз говорили самі собі у своєму житті, незважаючи на те, що кожен день намагалися робити щось корисне для себе та свого тіла.🙋♀
Я знаю, що ми зачепили болючу тему, що більшість комплексів і такої нелюбові заховано у нас в голові, і ще знаю, наскільки важко вийти з отаких от "заскоків".🙍♀
Любов та прийняття себе не потребує визначення, так само як і слово краса.🙌 Ти красивий, вона красива і я красива також.
І це не залежить від ваги, кольору шкіри, форми обличчя чи від наявності візку...
Бодіпозитив говорить про те, що ми такі, які ми є, попри будь-які обставини. Про те, що разом із шляхом "робіння усього доброго" для тіла, просто мусить прийти любов до себе у будь-якому одязі, будь-якому настрої і взагалі – завжди... і байдуже, що говорить містер/місіс X. pantiesbox – бренд нижньої білизни для жінок, що вже разів 20 підтвердив цю думку разом зі своїми моделями у проєкті #історіятвоготіла.🗣 Це багато-багато історій сильних і красивих жінок крізь сльози й біль, крізь щастя й радість, крізь дитинство, крізь "виглядати гарною" та "почуватися гарною...
До речі, схожу тенденцію підтримує ще один український бренд brabrabra.ua, котрий запустив у 2020 цілу кампанію у підтримку бодіпозитиву #HappyTits. Схоже, вже не секрет, що рух підтримала і співачка alyona alyona.
А такі слова ледь не під кожним постом brabrabra справді надихають: «Дівчата ми такі різні! Завжди нам хочеться змінюватись та вдосконалюватись. Та, іноді, ми не сприймаємо та не цінуємо те, що вже у нас є».❤️
Я знаю, що ми зачепили болючу тему, що більшість комплексів і такої нелюбові заховано у нас в голові, і ще знаю, наскільки важко вийти з отаких от "заскоків".🙍♀
Любов та прийняття себе не потребує визначення, так само як і слово краса.🙌 Ти красивий, вона красива і я красива також.
І це не залежить від ваги, кольору шкіри, форми обличчя чи від наявності візку...
Бодіпозитив говорить про те, що ми такі, які ми є, попри будь-які обставини. Про те, що разом із шляхом "робіння усього доброго" для тіла, просто мусить прийти любов до себе у будь-якому одязі, будь-якому настрої і взагалі – завжди... і байдуже, що говорить містер/місіс X. pantiesbox – бренд нижньої білизни для жінок, що вже разів 20 підтвердив цю думку разом зі своїми моделями у проєкті #історіятвоготіла.🗣 Це багато-багато історій сильних і красивих жінок крізь сльози й біль, крізь щастя й радість, крізь дитинство, крізь "виглядати гарною" та "почуватися гарною...
До речі, схожу тенденцію підтримує ще один український бренд brabrabra.ua, котрий запустив у 2020 цілу кампанію у підтримку бодіпозитиву #HappyTits. Схоже, вже не секрет, що рух підтримала і співачка alyona alyona.
А такі слова ледь не під кожним постом brabrabra справді надихають: «Дівчата ми такі різні! Завжди нам хочеться змінюватись та вдосконалюватись. Та, іноді, ми не сприймаємо та не цінуємо те, що вже у нас є».❤️
Манал аль-Шаріф - активістка за права жінок у Саудівській Аравії. Одна з її найбільш відомих кампаній пов’язана з правом жінок водити авто (у Саудівській Аравії це табу, хоч заборона на законодавчому рівні була скасована 2018 року).🚗 Манал сіла за кермо і виклала відео в YouTube та Facebook. За що пізніше була заарештована.
Цікавий факт: Манал закінчила університет із дипломом бакалавра в царині комп‘ютерних наук.💻
Цікавий факт: Манал закінчила університет із дипломом бакалавра в царині комп‘ютерних наук.💻
Жіночий іслам: яким я його бачу.
Споглядаючи ситуацію в Афганістані, я з болем і співчуттям реагую на кожну нову історію чи інтерв’ю, які читаю або чую. Це змушує мене замислитися: що відчувають жінки?🧐 Є ісламські країни, в яких жінка може вільно висловлювати свої думки та працювати в різних сферах, а є країни, де жінці заборонено оголюватися навіть лікоть. Чому так?
Саудівська Аравія «славиться» своїм ставленням до жінок, що викликає осуд міжнародної спільноти, а особливо після історії, яка трапилась рік тому з Рахаф Кунун. Дівчина втекла з країни, пояснивши свій вчинок так: «У Саудівській Аравії нема життя. Завершивши навчання в університеті, я повернулася додому, де цілими днями нічого не робила». Тобто, маючи освіту та бажання, дівчина не має змоги реалізувати своє право на працю через всеосяжну заборону.🤯
«Мені робили боляче та казали неприємні речі. Казали, що чоловіки кращі за мене. Мене змушували молитися та дотримуватися посту під час Рамадану».
Чесно кажучи, готуючи цей допис, я дізналась про особливий рух за права мусульманських жінок —ісламський фемінізм.
Це також фемінізм, але різниця полягає в тому, що суспільний рух ґрунтуєтьсяна релігії. Ісламські феміністки зазвчиай не будуть відстоювати право на аборт, бо це несумісно з релігійними переконаннями учасниць, але вони вимагатимуть рівності з чоловіками.👫
Українська активістка Вікторія Нестеренко в інтерв’ю “Забороні” каже, що більшість законів та правил мають бути інтерпретовані в контексті сьогодення. Також вона на прикладі одягу ілюструє, що навіть в ісламських жінок різні погляди на одне й те саме.
«Усе залежить від того, як ти бачиш свободу», – каже Вікторія. Для деяких мусульманок одяг —можливість уникнути об’єктивізації, а для деяких — нав’язані патріархальним світом догми.
Для мене місце жінок в ісламі все ще викликає багато сумнів. Я бачу складну ситуацію, розібратися з якою мені важко, бо існує безліч думок. Читаючи історії на кшталт втечі Рахаф, а потім — інтерв’ю Вікторії, я розумію лише одне: мусульманки — неймовірно сильні жінки, які хочуть бути, аби їх чули, аби їхні права були реалізовані.🗣
Джерела:
www.bbc.com
zaborona.com
Споглядаючи ситуацію в Афганістані, я з болем і співчуттям реагую на кожну нову історію чи інтерв’ю, які читаю або чую. Це змушує мене замислитися: що відчувають жінки?🧐 Є ісламські країни, в яких жінка може вільно висловлювати свої думки та працювати в різних сферах, а є країни, де жінці заборонено оголюватися навіть лікоть. Чому так?
Саудівська Аравія «славиться» своїм ставленням до жінок, що викликає осуд міжнародної спільноти, а особливо після історії, яка трапилась рік тому з Рахаф Кунун. Дівчина втекла з країни, пояснивши свій вчинок так: «У Саудівській Аравії нема життя. Завершивши навчання в університеті, я повернулася додому, де цілими днями нічого не робила». Тобто, маючи освіту та бажання, дівчина не має змоги реалізувати своє право на працю через всеосяжну заборону.🤯
«Мені робили боляче та казали неприємні речі. Казали, що чоловіки кращі за мене. Мене змушували молитися та дотримуватися посту під час Рамадану».
Чесно кажучи, готуючи цей допис, я дізналась про особливий рух за права мусульманських жінок —ісламський фемінізм.
Це також фемінізм, але різниця полягає в тому, що суспільний рух ґрунтуєтьсяна релігії. Ісламські феміністки зазвчиай не будуть відстоювати право на аборт, бо це несумісно з релігійними переконаннями учасниць, але вони вимагатимуть рівності з чоловіками.👫
Українська активістка Вікторія Нестеренко в інтерв’ю “Забороні” каже, що більшість законів та правил мають бути інтерпретовані в контексті сьогодення. Також вона на прикладі одягу ілюструє, що навіть в ісламських жінок різні погляди на одне й те саме.
«Усе залежить від того, як ти бачиш свободу», – каже Вікторія. Для деяких мусульманок одяг —можливість уникнути об’єктивізації, а для деяких — нав’язані патріархальним світом догми.
Для мене місце жінок в ісламі все ще викликає багато сумнів. Я бачу складну ситуацію, розібратися з якою мені важко, бо існує безліч думок. Читаючи історії на кшталт втечі Рахаф, а потім — інтерв’ю Вікторії, я розумію лише одне: мусульманки — неймовірно сильні жінки, які хочуть бути, аби їх чули, аби їхні права були реалізовані.🗣
Джерела:
www.bbc.com
zaborona.com
Дослідники багатьох правозахисних організацій дійшли висновку, що мусульмани, які виявляють своє віросповідання, зазнають сильних економічних утисків.😔 Ситуація з працевлаштуванням жінок із мусульманских країн стає гіршою ще й через статеву дискримінацію.
28% мусульманських жінок (віком від 16 років) працюють. Це дуже мало, якщо взяти до уваги, що населення країн Близького Сходу складається на 51% з жінок. Крім того, 27% мусульманських жінок визначають свою основну діяльність лише як "догляд за домом та родиною".👩👧👦 Іншими словами, вони взагалі не мають права на кар'єрний ріст.
Найбільш яскравим прикладом дискримінації мусульманок є те, що значну частину жінок класифікують як економічно неактивних, тобто безробітних або не в пошуку роботи. Загалом минулого року цей показник становив 27%, однак серед мусульманських жінок він сягнув аж до 58%.😳
Майже половина (44%) економічно неактивних мусульманських жінок неактивні, оскільки вони доглядають за домом; це порівняно з середнім показником по країні, який становить 16% жінок, які неактивні з цієї причини.
Хоча в деяких місцевих органах влади участь мусульманських жінок у вищій освіті зараз більша, ніж у чоловіків-мусульман, частка безробітних або шукаючих роботу значно більша саме серед жінок.
Джерела:
engageemployee.com
mcb.org.uk
28% мусульманських жінок (віком від 16 років) працюють. Це дуже мало, якщо взяти до уваги, що населення країн Близького Сходу складається на 51% з жінок. Крім того, 27% мусульманських жінок визначають свою основну діяльність лише як "догляд за домом та родиною".👩👧👦 Іншими словами, вони взагалі не мають права на кар'єрний ріст.
Найбільш яскравим прикладом дискримінації мусульманок є те, що значну частину жінок класифікують як економічно неактивних, тобто безробітних або не в пошуку роботи. Загалом минулого року цей показник становив 27%, однак серед мусульманських жінок він сягнув аж до 58%.😳
Майже половина (44%) економічно неактивних мусульманських жінок неактивні, оскільки вони доглядають за домом; це порівняно з середнім показником по країні, який становить 16% жінок, які неактивні з цієї причини.
Хоча в деяких місцевих органах влади участь мусульманських жінок у вищій освіті зараз більша, ніж у чоловіків-мусульман, частка безробітних або шукаючих роботу значно більша саме серед жінок.
Джерела:
engageemployee.com
mcb.org.uk
Раніше ми вже інформували вас про ситуацію в Афганістані після захоплення влади талібами.🗣 Тоді представники “Талібану” повідомили, що вони поважатимуть права жінок, але згідно з ісламськими цінностями. Думки розділилися: хтось вважає, що нинішнє керівництво держави дотримуватиметься обіцянок і дозволить жінкам працювати та здобувати освіту, а хтось запевняє, що прихильники жорсткої форми шаріату продовжать свою попередню політику 1996 року (тоді радикальний ісламістський рух вперше захопив території Афганістану).
Хоч ситуація досі залишається хиткою та незрозумілою, певні висновки все ж можна зробити. 2 вересня десятки афганських жінок вийшли на протест у містечку Герат.🙋♀ Гасло акції: «Освіта, безпека і робота – це наші фундаментальні права». Так учасниці нагадали новому керівництву про позитивні зміни в сфері прав жінок та наголосили на тому, що такої прогресії потрібно дотримуватися надалі. Акція свідчить про те, що жінки справді занепокоєні, а деколи й налякані, діями “Талібану” та радикальними приписами шаріату.
Маріам Ебрам, учасниця протесту, розповіла AlJazeera, що вона долучилися до події, адже почувається розчарованою через мовчанку з боку “Талібану” щодо права жінок на працю. Дівчина поділилася інформацією, що керівництво на роботі попрохало її не з’являтися до офісу найближчим часом через неочевидну ситуацію в країні😵💫. Схожі прохання надходили іншим учасницям протесту. Коли ж жінки нехтували проханням і прибували на місця роботи, їм блокували вхід до офісів.🤯
«Ми бачили, як вони знову б’ють жінок», - додає Маріам.
Активістки розповіли про те, що вони намагалися взаємодіяти з чиновниками “Талібану” і вимагали пояснити ситуацію, але відповіді не отримали. Тож єдиним варіантом став протест, аби голоси жінок були почутими.📢
Протягом останніх кількох тижнів таліби неоднозначно відгукувалися про жінок, що працюють. Проте, як свідчить AlJazeera, минулого тижня "Талібан" закликав працівниць Міністерства охорони здоров'я повернутися до роботи.
Водночас, міжнародні правозахисні організації досі залишаються стурбованими діями нового керівництва держави і зазначають, що вони різко відрізняються від того, що обіцяє “Талібан”, аби підтримувати свій поміркований та “лібералізований” імідж.
Наразі ситуація доводить: права мусульманських жінок - контраверсійні. Знаходячись під нашаруванням культурних чинників, релігійних догм, впливу «західного світу» тощо, вони досі шукають своє «місце на карті».👥
Джерело:
www.youtube.com
Хоч ситуація досі залишається хиткою та незрозумілою, певні висновки все ж можна зробити. 2 вересня десятки афганських жінок вийшли на протест у містечку Герат.🙋♀ Гасло акції: «Освіта, безпека і робота – це наші фундаментальні права». Так учасниці нагадали новому керівництву про позитивні зміни в сфері прав жінок та наголосили на тому, що такої прогресії потрібно дотримуватися надалі. Акція свідчить про те, що жінки справді занепокоєні, а деколи й налякані, діями “Талібану” та радикальними приписами шаріату.
Маріам Ебрам, учасниця протесту, розповіла AlJazeera, що вона долучилися до події, адже почувається розчарованою через мовчанку з боку “Талібану” щодо права жінок на працю. Дівчина поділилася інформацією, що керівництво на роботі попрохало її не з’являтися до офісу найближчим часом через неочевидну ситуацію в країні😵💫. Схожі прохання надходили іншим учасницям протесту. Коли ж жінки нехтували проханням і прибували на місця роботи, їм блокували вхід до офісів.🤯
«Ми бачили, як вони знову б’ють жінок», - додає Маріам.
Активістки розповіли про те, що вони намагалися взаємодіяти з чиновниками “Талібану” і вимагали пояснити ситуацію, але відповіді не отримали. Тож єдиним варіантом став протест, аби голоси жінок були почутими.📢
Протягом останніх кількох тижнів таліби неоднозначно відгукувалися про жінок, що працюють. Проте, як свідчить AlJazeera, минулого тижня "Талібан" закликав працівниць Міністерства охорони здоров'я повернутися до роботи.
Водночас, міжнародні правозахисні організації досі залишаються стурбованими діями нового керівництва держави і зазначають, що вони різко відрізняються від того, що обіцяє “Талібан”, аби підтримувати свій поміркований та “лібералізований” імідж.
Наразі ситуація доводить: права мусульманських жінок - контраверсійні. Знаходячись під нашаруванням культурних чинників, релігійних догм, впливу «західного світу» тощо, вони досі шукають своє «місце на карті».👥
Джерело:
www.youtube.com
Фемінізм в ісламі
Фемінізм на Близькому Сході та Магрибі почався саме з намагання довести, що Коран захищає жінку та її права, і що справжній іслам не існує без рівності статей🤝. Сьогодні дана течія називається, за термінологією єгипетської феміністки Марго Бадран, – “Мусульманський холістичний фемінізм”.
Мусульманський фемінізм, незважаючи на назву, також приймає в свої ряди і жінок – немусульманок, його основна суть – реінтерпретація коранічних джерел крізь призму фемінізму та гендерної рівності. Так, наприклад, Малалу Юсуфзай теж можна зарахувати до цієї течії, оскільки вона часто робить акцент на тому, що іслам – релігія миру, яка пропагує рівність🙋. На сьогоднішній день ця течія працює на противагу тим радикальним інтерпретаціям ісламу, які поширюють насилля та гендерні ролі.
Треба сказати, що хоча подібні рухи з’явилися ще в кінці 19 ст., тільки на початку 21 ст., певні політичні режими, а саме Туреччина та Марокко, почали вносити реальні зміни в свої законодавства.🔖 Так, наприклад, Туреччина внесла зміни в Конституцію 1982 року, в Цивільний кодекс, які наголошували на те, що чоловік та жінка рівні в родині.👫
Джерела:
femwork.org
uk.m.wikipedia.org
Фемінізм на Близькому Сході та Магрибі почався саме з намагання довести, що Коран захищає жінку та її права, і що справжній іслам не існує без рівності статей🤝. Сьогодні дана течія називається, за термінологією єгипетської феміністки Марго Бадран, – “Мусульманський холістичний фемінізм”.
Мусульманський фемінізм, незважаючи на назву, також приймає в свої ряди і жінок – немусульманок, його основна суть – реінтерпретація коранічних джерел крізь призму фемінізму та гендерної рівності. Так, наприклад, Малалу Юсуфзай теж можна зарахувати до цієї течії, оскільки вона часто робить акцент на тому, що іслам – релігія миру, яка пропагує рівність🙋. На сьогоднішній день ця течія працює на противагу тим радикальним інтерпретаціям ісламу, які поширюють насилля та гендерні ролі.
Треба сказати, що хоча подібні рухи з’явилися ще в кінці 19 ст., тільки на початку 21 ст., певні політичні режими, а саме Туреччина та Марокко, почали вносити реальні зміни в свої законодавства.🔖 Так, наприклад, Туреччина внесла зміни в Конституцію 1982 року, в Цивільний кодекс, які наголошували на те, що чоловік та жінка рівні в родині.👫
Джерела:
femwork.org
uk.m.wikipedia.org
Хеві-метал у хіджабі
Уявіть ситуацію: троє індонезійських дівчаток на уроці в одній із шкіл консервативної Західної Яви подумали, що щось скучно. Правда ж, ви згадали найнудніший урок у своєму житті?
І за всіма правилами жанру, хтось щось мусить вчудити, або ще щось придуркувате має статися🤪.
Насправді ж, в цій ситуації, все трохи по-іншому, хтось би сказав банально, та не я. Я скажу: «випадковості не випадкові». Курнія, Сатія та Віді, на уроці, музики, виявили у своєї вчительки нічогенький запас хеві-металу😳. Це була любов до бунтарського металу, з першого слухання.
VoB, як вони ще відомі, отримали визнання по всій Яві та з'явилися на національному телебаченні🤩. Дівчатка щодня після школи відпрацьовували свої навики та брейнштормили геніальні тексти пісень, а все для того, аби довести, що "хеві – метал не завжди сатанинська музика".
«Ми можемо грати метал та захищати свою мораль. Звичайно, іслам і метал можуть збігатися. Чому ні?..» – кажуть дівчата. Так, вони, разом із вчителькою, а тепер менеджеркою Ерзою намагаються доводити іншу сторону цього музичного стилю. Та, логічно, що шлях до визнання, у мусульманській країні, буде нелегким😔.
Погрози, дзвінки, зривання концертів...і все це спочатку без підтримки батьків... Лише уявіть, як складно їм було, перебувати в середовищі двох таборів: хтось, повністю підтримує, а хтось, як хижак, готовий нападати вже.
Та, сьогодні, батьки із гордістю дивляться на виступи своїх дочок по телебаченню, а тисячі інших людей підспівують мелодії та цитують слова пісень: про соціальну відповідальність, реалігійну толерантність та зміни клімату... А VoB мріє підкорити не тільки Європу, Америку, а й усі Арабські країни!
І на останок: «Я думаю, що ми хочемо сказати молодим жінкам Індонезії, не бійтеся бути різними», - сказала Курнія. «Не бійся кричати про свою незалежність».🗣
Джерело: www.theguardian.com
Уявіть ситуацію: троє індонезійських дівчаток на уроці в одній із шкіл консервативної Західної Яви подумали, що щось скучно. Правда ж, ви згадали найнудніший урок у своєму житті?
І за всіма правилами жанру, хтось щось мусить вчудити, або ще щось придуркувате має статися🤪.
Насправді ж, в цій ситуації, все трохи по-іншому, хтось би сказав банально, та не я. Я скажу: «випадковості не випадкові». Курнія, Сатія та Віді, на уроці, музики, виявили у своєї вчительки нічогенький запас хеві-металу😳. Це була любов до бунтарського металу, з першого слухання.
VoB, як вони ще відомі, отримали визнання по всій Яві та з'явилися на національному телебаченні🤩. Дівчатка щодня після школи відпрацьовували свої навики та брейнштормили геніальні тексти пісень, а все для того, аби довести, що "хеві – метал не завжди сатанинська музика".
«Ми можемо грати метал та захищати свою мораль. Звичайно, іслам і метал можуть збігатися. Чому ні?..» – кажуть дівчата. Так, вони, разом із вчителькою, а тепер менеджеркою Ерзою намагаються доводити іншу сторону цього музичного стилю. Та, логічно, що шлях до визнання, у мусульманській країні, буде нелегким😔.
Погрози, дзвінки, зривання концертів...і все це спочатку без підтримки батьків... Лише уявіть, як складно їм було, перебувати в середовищі двох таборів: хтось, повністю підтримує, а хтось, як хижак, готовий нападати вже.
Та, сьогодні, батьки із гордістю дивляться на виступи своїх дочок по телебаченню, а тисячі інших людей підспівують мелодії та цитують слова пісень: про соціальну відповідальність, реалігійну толерантність та зміни клімату... А VoB мріє підкорити не тільки Європу, Америку, а й усі Арабські країни!
І на останок: «Я думаю, що ми хочемо сказати молодим жінкам Індонезії, не бійтеся бути різними», - сказала Курнія. «Не бійся кричати про свою незалежність».🗣
Джерело: www.theguardian.com
Активні, сповнені життєвих сил «бабусі»?
За даними Держстату на 2019 рік, середня тривалість життя жінок в Україні 76 років. Не довгожителі, звичайно, але бурхливий розвиток технологій подовжує кількість років, протягом яких можна насолоджуватися процесом вдихання й видихання повітря.😌
«Сімдесят шість: сімдесят років для юності, а шість — у статусі “бабуся”», – можливо, думає одна проактивна жінка, в якої нотатник розписаний розкладом тренувань/зустрічами з партнерами/відпочинком на маленькому острові в будиночку, звідки вночі можна слухати пісню затишного моря.🤩
«Не малюй ілюзій! І не сміши мене!», — це вже прийшло суспільство, аби нагадати про соціокультурний конструкт «бабуся».
Насправді, якщо повернутися до більш серйозного аналізу ситуації, можна усвідомити одну із проблем, яка стосується репродуктивних прав: жінка є повноцінною жінкою доти, доки вона фертильна. Як тільки здатність народжувати зникає, суспільство активно нагадує жінкам, що варто змінити статус у соц. мережах на «бабуся», перестати носити яскраві сукні та відвідувати секцію з боксу.🤨 Байдуже, маєш ти онуків чи ні, «бабуся» вимірюється не кількістю потомків, а переходом до процесу менопаузи (доволі спрощено).
Менопауза — розтягнутий у часі процес, під час якого яєчники перестають виробляти певні гормони (естроген, прогестерон і тестостерон), що відповідають за менструацію та фертильність жіночого організму.💁♀ Під час менопаузи в організмі знижується лібідо (статевий потяг/бажання), з‘являється безсоння, зміна настрою, нетримання сечі. Ці симптоми впливають як на особисте (зокрема, сексуальне), так і на професійне життя.
Раптом приходить суспільство, роботодавці, партнери, які замість того, аби надати підтримку (менопауза — це природній, абсолютно нормальний процес), голосно скандують про те, що вже час змінити статус на «бабуся». І про радощі життя варто забути. Наслідком настання менопаузи часто є стигматизація жінки.
Ви помічали, як ми захоплюємося поодинокими «бабусями», які ведуть власні сторінки, хизуються яскравими вбраннями, багато подорожують і продовжують вивчати щось нове.🤓 Це повсякденний прояв стигматизації. Ми сприймаємо їхнє життя як щось незвичне, немов виняток.
А насправді це не чудасія, а вміння будувати життя так, як забажаєш, незалежно від віку, менопаузи, кількості внуків.
(Пост розміщений із метою ознайомлення і не претендує на наукову точність. Детальніше про менопаузу можна дізнатися з джерел, покликання на які ми залишили нижче).
kunsht.com.ua
www.wonderzine.com.ua
www.bbc.com
#record_цікавинки #record_про_жіноче
За даними Держстату на 2019 рік, середня тривалість життя жінок в Україні 76 років. Не довгожителі, звичайно, але бурхливий розвиток технологій подовжує кількість років, протягом яких можна насолоджуватися процесом вдихання й видихання повітря.😌
«Сімдесят шість: сімдесят років для юності, а шість — у статусі “бабуся”», – можливо, думає одна проактивна жінка, в якої нотатник розписаний розкладом тренувань/зустрічами з партнерами/відпочинком на маленькому острові в будиночку, звідки вночі можна слухати пісню затишного моря.🤩
«Не малюй ілюзій! І не сміши мене!», — це вже прийшло суспільство, аби нагадати про соціокультурний конструкт «бабуся».
Насправді, якщо повернутися до більш серйозного аналізу ситуації, можна усвідомити одну із проблем, яка стосується репродуктивних прав: жінка є повноцінною жінкою доти, доки вона фертильна. Як тільки здатність народжувати зникає, суспільство активно нагадує жінкам, що варто змінити статус у соц. мережах на «бабуся», перестати носити яскраві сукні та відвідувати секцію з боксу.🤨 Байдуже, маєш ти онуків чи ні, «бабуся» вимірюється не кількістю потомків, а переходом до процесу менопаузи (доволі спрощено).
Менопауза — розтягнутий у часі процес, під час якого яєчники перестають виробляти певні гормони (естроген, прогестерон і тестостерон), що відповідають за менструацію та фертильність жіночого організму.💁♀ Під час менопаузи в організмі знижується лібідо (статевий потяг/бажання), з‘являється безсоння, зміна настрою, нетримання сечі. Ці симптоми впливають як на особисте (зокрема, сексуальне), так і на професійне життя.
Раптом приходить суспільство, роботодавці, партнери, які замість того, аби надати підтримку (менопауза — це природній, абсолютно нормальний процес), голосно скандують про те, що вже час змінити статус на «бабуся». І про радощі життя варто забути. Наслідком настання менопаузи часто є стигматизація жінки.
Ви помічали, як ми захоплюємося поодинокими «бабусями», які ведуть власні сторінки, хизуються яскравими вбраннями, багато подорожують і продовжують вивчати щось нове.🤓 Це повсякденний прояв стигматизації. Ми сприймаємо їхнє життя як щось незвичне, немов виняток.
А насправді це не чудасія, а вміння будувати життя так, як забажаєш, незалежно від віку, менопаузи, кількості внуків.
(Пост розміщений із метою ознайомлення і не претендує на наукову точність. Детальніше про менопаузу можна дізнатися з джерел, покликання на які ми залишили нижче).
kunsht.com.ua
www.wonderzine.com.ua
www.bbc.com
#record_цікавинки #record_про_жіноче
У багатьох частинах світу жінки покладаються на доступ до цілого ряду методів контролю своєї фертильності, включаючи добровільну стерилізацію. Однак занадто часто стерилізація - це не вибір. Більше ніж 60 000 жінок були примусово стерилізовані в 32 штатах протягом 20 століття на основі підробленої «науки» євгеніки.😳
Стерилізація жінок зростала з віком.↗️ Приблизно 1 з 20 жінок у віці 20–29 років (4,2%), 1 з 5 жінок у віці 30–39 років (21,6%) та майже 2 з 5 жінок у віці 40–49 років (39,4%) були стерилізовані з метою контрацепції.
На жаль, практика примусової стерилізації триває.😞 Щомісяця 250 бангладешців регулярно проходять стерилізацію згідно з урядовою програмою знепліднювання в прикордонному містечку Кокс-Базар, де сховалися мусульмани-біженці - рохінджа.
До 2005 року Колумбія мала один з найвищих у світі показників використання контрацептивів - 76,9%, при цьому стерилізація жінок була найвищим відсотком практикування - трохи більше 30% (на другому місці - внутрішньоматкова спіраль - близько 12%, а таблетки - близько 10%).
А у вересні 2020 року Мексика вимагала від влади США додаткової інформації про медичні процедури, проведені мігрантам у центрах утримання, після тверджень про те, що шість мексиканських жінок були стерилізовані без їх згоди🤯.
Визнання того, що примусова стерилізація жінок є принципово порушенням заборони на дискримінацію, є суттєвим кроком у забезпеченні припинення цієї практики.🗣 Це невід’ємна частина розуміння історії нерівності і того, як соціальні ідеї можуть привести до дегуманізації.
Джерела:
en.wikipedia.org
www.cdc.gov
edition.cnn.com
#record_про_жіноче #цікавіфакти #record_статистика #статистика
Стерилізація жінок зростала з віком.↗️ Приблизно 1 з 20 жінок у віці 20–29 років (4,2%), 1 з 5 жінок у віці 30–39 років (21,6%) та майже 2 з 5 жінок у віці 40–49 років (39,4%) були стерилізовані з метою контрацепції.
На жаль, практика примусової стерилізації триває.😞 Щомісяця 250 бангладешців регулярно проходять стерилізацію згідно з урядовою програмою знепліднювання в прикордонному містечку Кокс-Базар, де сховалися мусульмани-біженці - рохінджа.
До 2005 року Колумбія мала один з найвищих у світі показників використання контрацептивів - 76,9%, при цьому стерилізація жінок була найвищим відсотком практикування - трохи більше 30% (на другому місці - внутрішньоматкова спіраль - близько 12%, а таблетки - близько 10%).
А у вересні 2020 року Мексика вимагала від влади США додаткової інформації про медичні процедури, проведені мігрантам у центрах утримання, після тверджень про те, що шість мексиканських жінок були стерилізовані без їх згоди🤯.
Визнання того, що примусова стерилізація жінок є принципово порушенням заборони на дискримінацію, є суттєвим кроком у забезпеченні припинення цієї практики.🗣 Це невід’ємна частина розуміння історії нерівності і того, як соціальні ідеї можуть привести до дегуманізації.
Джерела:
en.wikipedia.org
www.cdc.gov
edition.cnn.com
#record_про_жіноче #цікавіфакти #record_статистика #статистика
Як же я втомилася від цієї вічної жіночої пастки ... Жінка створена для того, щоб продовжувати рід ... ВИ СЕРЙОЗНО?😡 Я створена для того, щоб сама вирішувати, що я хочу.
А коли онуки? Мама хоче онуків! Хотіти не шкідливо.
Фу, прийомні діти, це ж не свої. Вибачте, забула вас запитати.
Якщо жінка все-таки зважилася народити дітей і зберегти свою незалежність і свободу пересування - вона зі своїми дітьми всім заважає.🤦♀ Куди потягла немовля в кафе? Що воно в музеї не бачило? Навіщо на літаках взагалі літати з дітьми до шести років? Можна відпочивати на дачі і не виходити з дому. І взагалі прикрити. Якщо жінка засіла вдома зі своїми немовлятами - вона звичайно дура. Чому не подорожуєте? Чого не гуляєте? Про що з тобою поговорити можна? Ось від таких як ти і чоловіки втікають.
Якщо жінка вирішила зупинитися на одній дитині - це дуже мало. А коли за наступним підете? Вам ще хлопчик потрібен! Буде зайка - буде і галявина! Якщо жінка вирішила народити стільки, скільки їй захотілося - скажімо, п'ятьох - вона овуляшка, яка тільки й уміє розмножуватися. А хто годуватиме цю ораву буде? А вже якщо жінка тверезо оцінила ризики і вирішила дітей взагалі не народжувати - то зовсім зашквар, кому вона така потрібна? Годинки-то цокають! Потім пізно буде! Зробила аборт? Вбивця, плід - це людина! Нація вимирає! Чи не зробила - а чим ти думала, коли від мудака такого народжувала?
Жінка працює - погано, як же сім'я? Пані депутатка, а хто залишився з дітьми, поки ви тут?
Тут залишилося тільки одне - тверезе рішення кожної і кожного!🗣
А коли онуки? Мама хоче онуків! Хотіти не шкідливо.
Фу, прийомні діти, це ж не свої. Вибачте, забула вас запитати.
Якщо жінка все-таки зважилася народити дітей і зберегти свою незалежність і свободу пересування - вона зі своїми дітьми всім заважає.🤦♀ Куди потягла немовля в кафе? Що воно в музеї не бачило? Навіщо на літаках взагалі літати з дітьми до шести років? Можна відпочивати на дачі і не виходити з дому. І взагалі прикрити. Якщо жінка засіла вдома зі своїми немовлятами - вона звичайно дура. Чому не подорожуєте? Чого не гуляєте? Про що з тобою поговорити можна? Ось від таких як ти і чоловіки втікають.
Якщо жінка вирішила зупинитися на одній дитині - це дуже мало. А коли за наступним підете? Вам ще хлопчик потрібен! Буде зайка - буде і галявина! Якщо жінка вирішила народити стільки, скільки їй захотілося - скажімо, п'ятьох - вона овуляшка, яка тільки й уміє розмножуватися. А хто годуватиме цю ораву буде? А вже якщо жінка тверезо оцінила ризики і вирішила дітей взагалі не народжувати - то зовсім зашквар, кому вона така потрібна? Годинки-то цокають! Потім пізно буде! Зробила аборт? Вбивця, плід - це людина! Нація вимирає! Чи не зробила - а чим ти думала, коли від мудака такого народжувала?
Жінка працює - погано, як же сім'я? Пані депутатка, а хто залишився з дітьми, поки ви тут?
Тут залишилося тільки одне - тверезе рішення кожної і кожного!🗣
Чому childfree (свідома бездітність)?
Тисячоліттями роль жінки зводилась лише до того, що вона ПОВИННА мати дітей, бути заміжня й присвячувати себе родині. Досі навіть у 21 столітті в суспільстві існують певні стереотипи, що обмежують права жінок.🤦♀
Проте світ не стоїть на місці, а дівчата активно борються за власні права, тож у відповідь на застарілі суспільні погляди виник рух чайлд-фрі.
Коріння цього руху сягає 1970-х, коли у США утворилася Національна організація не-батьків (National Organization for Non-Parents), а в Канаді - соціальна спільнота NoKidding! Відтоді позиція свідомої відмови від батьківства знайшла чимало прихильників у всьому світі.
Важливо зазначити, що прибічниками позиції бездітництва стають не лише жінки, а й чоловіки, котрі роблять свідомий вибір не продукувати нащадків.
Навіть сьогодні суспільство часом досить агресивно реагує на декларування жінками своєї позиції. Це можна і потрібно змінювати, адже кожен має право робити вибір самостійно🙋♀.
Джерела:
life.pravda.com.ua
genderindetail.org.ua
Тисячоліттями роль жінки зводилась лише до того, що вона ПОВИННА мати дітей, бути заміжня й присвячувати себе родині. Досі навіть у 21 столітті в суспільстві існують певні стереотипи, що обмежують права жінок.🤦♀
Проте світ не стоїть на місці, а дівчата активно борються за власні права, тож у відповідь на застарілі суспільні погляди виник рух чайлд-фрі.
Коріння цього руху сягає 1970-х, коли у США утворилася Національна організація не-батьків (National Organization for Non-Parents), а в Канаді - соціальна спільнота NoKidding! Відтоді позиція свідомої відмови від батьківства знайшла чимало прихильників у всьому світі.
Важливо зазначити, що прибічниками позиції бездітництва стають не лише жінки, а й чоловіки, котрі роблять свідомий вибір не продукувати нащадків.
Навіть сьогодні суспільство часом досить агресивно реагує на декларування жінками своєї позиції. Це можна і потрібно змінювати, адже кожен має право робити вибір самостійно🙋♀.
Джерела:
life.pravda.com.ua
genderindetail.org.ua
Аби написати цей пост, мені довелося заглибитися в правові нюанси й прочитати довжелезний протокол Європейського суду з прав людини. Відверто, я шокована.😳
У 50-ти річної Карвальо Пінту діагностували гінекологічне захворювання. Жінці зробили операцію, під час якої пошкодили нерв. Вона почала відчувала труднощі при ходьбі, сидінні та статевому акті. Такі зміни породили в Карвальо почуття «меншовартості»😞. Жінка звернулася до Португальського суду з проханням отримати компенсацію за шкоду, завдану операцією.
Суд присудив Каріальо певну суму грошей за психологічні збитки, спричинені інвалідністю, та додаткову компенсацію для покриття послуг покоївки.
Водночас, слід зазначити, що в Португалії сума відшкодування для чоловіків, які потрапили в схожі умови, вдвічі більша.🤨
Через це Карвальо подала апеляційну скаргу з проханням збільшити компенсацію. Проте її прохання не задовольнили, а суму компенсації навпаки зменшили😧.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що операція завдала шкоди статевим стосункам жінки у віці 50-ти років, яка вже мала дітей. Тобто для пані Карвальо сексуальне життя не є чимось необхідним.
Щоб заперечити, жінка звернулася до Європейського суду з прав людини, посилаючись на статті про право на особисте та сімейне життя та антидискримінацію.
ЄСПЛ визнав порушення обох прав. Проте цікавим у цій справі залишається те, що суд розглянув лише те, чи національні судді слідували сексистським забобонам. А от ейджизм присутній у твердженні, що в 50 секс не має значення, залишився поза увагою.🤦♀
#сексизм #ейджизм #record_про_жіноче #record_про_сексизм #record_про_дискримінацію
У 50-ти річної Карвальо Пінту діагностували гінекологічне захворювання. Жінці зробили операцію, під час якої пошкодили нерв. Вона почала відчувала труднощі при ходьбі, сидінні та статевому акті. Такі зміни породили в Карвальо почуття «меншовартості»😞. Жінка звернулася до Португальського суду з проханням отримати компенсацію за шкоду, завдану операцією.
Суд присудив Каріальо певну суму грошей за психологічні збитки, спричинені інвалідністю, та додаткову компенсацію для покриття послуг покоївки.
Водночас, слід зазначити, що в Португалії сума відшкодування для чоловіків, які потрапили в схожі умови, вдвічі більша.🤨
Через це Карвальо подала апеляційну скаргу з проханням збільшити компенсацію. Проте її прохання не задовольнили, а суму компенсації навпаки зменшили😧.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що операція завдала шкоди статевим стосункам жінки у віці 50-ти років, яка вже мала дітей. Тобто для пані Карвальо сексуальне життя не є чимось необхідним.
Щоб заперечити, жінка звернулася до Європейського суду з прав людини, посилаючись на статті про право на особисте та сімейне життя та антидискримінацію.
ЄСПЛ визнав порушення обох прав. Проте цікавим у цій справі залишається те, що суд розглянув лише те, чи національні судді слідували сексистським забобонам. А от ейджизм присутній у твердженні, що в 50 секс не має значення, залишився поза увагою.🤦♀
#сексизм #ейджизм #record_про_жіноче #record_про_сексизм #record_про_дискримінацію
Бути активістом – ризик?
Мабуть, саме такий заголовок буде найбільш доречним до цієї історії. Можливо, пам'ятаєте, як у ваших сторіс чи у ваших друзів гуляв пост щодо збору коштів для Ільєсса. Це була історія, яку дуже дивно почути в 21-му столітті😳. «Активіст потребує вашої допомоги для продовження лікування після нападу...»
Стоп. Тобто, проти людини, яка захищає свої права (та права інших, інколи навіть замість них самих) застосовали силу лише через її відкриту соціальну позицію? Уявіть: на хлопця та його друга напали лише через їх зовнішність після акції на підтримку законопроєкту проти злочинів на підґрунті дискримінації. Хтось вважає, що це окей облити кавою та сльозогінним газом лише через те, що люди виглядають інакше.🤦
Напад на Ільєсса та його друга стався п'ятого червня. Наступного дня йому стало гірше та його шпиталізували зі струсом мозку. Далі йому ще діагностували набряковий синдром та закриту черепно мозкову травму. Станом на 24 серпня (!) винуватці все ще були невідомими.
Сумно визнавати те, що такі випадки не поодинокі. Напад на активіста в Одесі, також цього року. Підпал авто екоактивіста в
Києві. Напад на дівчину в Дніпрі... І це не все, це лише крихітка того, що відбувається щодня – від погроз чи принижувань у соціальних мережах, до побиття на вулицях. Прикро, що іноді активісти захищають тих, хто скоєю напади на них.😔 Чому ж захищають? Бо вони є частиною того суспільства, за чиї права борються.
Джерела:
www.facebook.com
zmina.info
zaborona.com
life.pravda.com.ua
#record_історії
#record_про_важливе
Мабуть, саме такий заголовок буде найбільш доречним до цієї історії. Можливо, пам'ятаєте, як у ваших сторіс чи у ваших друзів гуляв пост щодо збору коштів для Ільєсса. Це була історія, яку дуже дивно почути в 21-му столітті😳. «Активіст потребує вашої допомоги для продовження лікування після нападу...»
Стоп. Тобто, проти людини, яка захищає свої права (та права інших, інколи навіть замість них самих) застосовали силу лише через її відкриту соціальну позицію? Уявіть: на хлопця та його друга напали лише через їх зовнішність після акції на підтримку законопроєкту проти злочинів на підґрунті дискримінації. Хтось вважає, що це окей облити кавою та сльозогінним газом лише через те, що люди виглядають інакше.🤦
Напад на Ільєсса та його друга стався п'ятого червня. Наступного дня йому стало гірше та його шпиталізували зі струсом мозку. Далі йому ще діагностували набряковий синдром та закриту черепно мозкову травму. Станом на 24 серпня (!) винуватці все ще були невідомими.
Сумно визнавати те, що такі випадки не поодинокі. Напад на активіста в Одесі, також цього року. Підпал авто екоактивіста в
Києві. Напад на дівчину в Дніпрі... І це не все, це лише крихітка того, що відбувається щодня – від погроз чи принижувань у соціальних мережах, до побиття на вулицях. Прикро, що іноді активісти захищають тих, хто скоєю напади на них.😔 Чому ж захищають? Бо вони є частиною того суспільства, за чиї права борються.
Джерела:
www.facebook.com
zmina.info
zaborona.com
life.pravda.com.ua
#record_історії
#record_про_важливе
За завісою пандемії тільки минулого року було вбито 227 людей, що виступили на захист навколишнього середовища через зміну клімату.🌍
2020 рік став найбільш смертоносним для екозахисників за всю історію.
Колумбія є першою в списку країн, де активістам та їх життю загрожує небезпека.
У Мексиці, у 2020, було задокументувано 30 смертельних нападів (це на 67% більше, ніж у 2019 році).
Водночас, безкарність за злочини проти захисників залишається приголомшливо високою: 95% вбивств не призводять до юридичної відповідальності.😱
У Філіппінах 29 людей було вбито за спробу зупинити проєкти, спрямовані на видобуток корисних копалин, лісозаготівель і гребель.
Екоактивісти в Африці також стикаються з насильством. У 2020 році на континенті задокументовано 18 вбивств. Більшість із них трапилися в Демократичній Республіці Конго, решта — у Південній Африці та Уганді.
І якщо вам здається, що це рекордно низька к-ть убивств, яку коли-небудь бачила статистика, придивіться уважніше. Кожне людське життя — цінність! 🗣
Джерела:
www.globalwitness.org
www.bbc.com
2020 рік став найбільш смертоносним для екозахисників за всю історію.
Колумбія є першою в списку країн, де активістам та їх життю загрожує небезпека.
У Мексиці, у 2020, було задокументувано 30 смертельних нападів (це на 67% більше, ніж у 2019 році).
Водночас, безкарність за злочини проти захисників залишається приголомшливо високою: 95% вбивств не призводять до юридичної відповідальності.😱
У Філіппінах 29 людей було вбито за спробу зупинити проєкти, спрямовані на видобуток корисних копалин, лісозаготівель і гребель.
Екоактивісти в Африці також стикаються з насильством. У 2020 році на континенті задокументовано 18 вбивств. Більшість із них трапилися в Демократичній Республіці Конго, решта — у Південній Африці та Уганді.
І якщо вам здається, що це рекордно низька к-ть убивств, яку коли-небудь бачила статистика, придивіться уважніше. Кожне людське життя — цінність! 🗣
Джерела:
www.globalwitness.org
www.bbc.com
Вона обожнює ненависть, невігластво, відсутність бажання досліджувати. На сніданок їй подають так званий confirmation bias. В обідньому меню — сила й насильство. А на вечерю, перед сном, вона отримує свіженьку порцію упереджень зі смаком ванільних стереотипів.
...
Сьогодні ми збиралися там. «Там» не варто розголошувати всім. Заради нашої безпеки.
Поліція поділила площу на дві частини. З одного боку стояли ми. Гасла, якими рясніли плакати, перепліталися одне з одним і зливалися у слово. Воно було дуже простеньким: його завиграшки скласти з кубиків чи квадратиків із гри в слова. То було слово «свобода».
А навпроти нас скандували вони — небезпечно-агресивні візаві, що їли нас лютими очима. Таких варто остерігатися. Якби не поліція, вони можуть вдатися й до більш серйозних заходів, ніж просто вигуки, сповнені ненавистю.
Чому вони сердяться на мене? Коли я встигла вчинити щось, що могло б їх образити? Раніше я думала про це. Доки одна із «наших», що стояли по цей бік площі, не пояснила мені: «Не думай про це занадто багато, між нами й ними велика прірва. Навряд чи ти зможеш здолати її самотужки. Для цього потрібен час, а ще об‘єднанні зусилля».
Тож тепер я вже не картаю себе за те, що могла образити наших «візаві». Моя увага прикута до величезної прірви, що утворилася саме по середині площі. Там, де стоїть поліція.
Прірва є небезпечною для нас, я це відчуваю. Але ще більш небезпечною вона є для них. Вони цього не відчувають. Вони сконцентровані на своїх гидких ненависних вигуках.
Переводжу погляд: прірва ледь-ледь усміхається мені й немов промовляє: «Подивлюсь-но я, що в меню сьогодні. А ти сама розбирайся що тут і до чого».
...
Сьогодні ми збиралися там. «Там» не варто розголошувати всім. Заради нашої безпеки.
Поліція поділила площу на дві частини. З одного боку стояли ми. Гасла, якими рясніли плакати, перепліталися одне з одним і зливалися у слово. Воно було дуже простеньким: його завиграшки скласти з кубиків чи квадратиків із гри в слова. То було слово «свобода».
А навпроти нас скандували вони — небезпечно-агресивні візаві, що їли нас лютими очима. Таких варто остерігатися. Якби не поліція, вони можуть вдатися й до більш серйозних заходів, ніж просто вигуки, сповнені ненавистю.
Чому вони сердяться на мене? Коли я встигла вчинити щось, що могло б їх образити? Раніше я думала про це. Доки одна із «наших», що стояли по цей бік площі, не пояснила мені: «Не думай про це занадто багато, між нами й ними велика прірва. Навряд чи ти зможеш здолати її самотужки. Для цього потрібен час, а ще об‘єднанні зусилля».
Тож тепер я вже не картаю себе за те, що могла образити наших «візаві». Моя увага прикута до величезної прірви, що утворилася саме по середині площі. Там, де стоїть поліція.
Прірва є небезпечною для нас, я це відчуваю. Але ще більш небезпечною вона є для них. Вони цього не відчувають. Вони сконцентровані на своїх гидких ненависних вигуках.
Переводжу погляд: прірва ледь-ледь усміхається мені й немов промовляє: «Подивлюсь-но я, що в меню сьогодні. А ти сама розбирайся що тут і до чого».
Найвідоміші рухи активістів в Україні: сторінка з історії.
ЕкоМапа
“ЕкоМапа” – проект, що було створено під егідою Всесвітнього фонду природи (WWF) в Україні. Ця ініціатива турбується про те, щоб кожна людина мала змогу позначити місцевість з поганим екологічним станом на спеціально розробленій інтерактивній екомапі🗺. Це дає однодумцям можливість згуртуватися заради спільного пошуку вирішення проблем забруднення природи у різних куточках України, спричиненого здебільшого людською діяльністю.
Канцелярська сотня
“Канцелярська сотня” – це волонтерський проект, що був заснований під час подій на Майдані взимку 2014 року. Ця організація в той час займалася висвітленням різноманітної документації, яку намагалися чимшвидше знищити представники тодішньої влади.
Нині волонтерами проекту "Канцелярська сотня" запущено ресурс “Гарна хата”, на якому небайдужі мають змогу переглянути бази даних власників найдорожчої нерухомості в нашій країні💸.
Дріжджі
“Дріжджі” – це некомерційна організація, яка опікується відстоюванням прав україномовних споживачів у сфері обслуговування🇺🇦. Волонтери цієї ініціативи досліджують маркування товарів, оформлення офіційних представництв у соціальних мережах, веб-сайти. Окрім того, вони говорять про важливість ведення всієї документації та програмного забезпечення приладів виключно українською мовою.
Такі ініціативи покликані розв'язати ті завдання, які традиційні державні та медійні структури вирішити не можуть. Завдяки цим організаціям кожен має змогу долучитися до змін у країні🙋♀.
Джерело:
bihus.info
ЕкоМапа
“ЕкоМапа” – проект, що було створено під егідою Всесвітнього фонду природи (WWF) в Україні. Ця ініціатива турбується про те, щоб кожна людина мала змогу позначити місцевість з поганим екологічним станом на спеціально розробленій інтерактивній екомапі🗺. Це дає однодумцям можливість згуртуватися заради спільного пошуку вирішення проблем забруднення природи у різних куточках України, спричиненого здебільшого людською діяльністю.
Канцелярська сотня
“Канцелярська сотня” – це волонтерський проект, що був заснований під час подій на Майдані взимку 2014 року. Ця організація в той час займалася висвітленням різноманітної документації, яку намагалися чимшвидше знищити представники тодішньої влади.
Нині волонтерами проекту "Канцелярська сотня" запущено ресурс “Гарна хата”, на якому небайдужі мають змогу переглянути бази даних власників найдорожчої нерухомості в нашій країні💸.
Дріжджі
“Дріжджі” – це некомерційна організація, яка опікується відстоюванням прав україномовних споживачів у сфері обслуговування🇺🇦. Волонтери цієї ініціативи досліджують маркування товарів, оформлення офіційних представництв у соціальних мережах, веб-сайти. Окрім того, вони говорять про важливість ведення всієї документації та програмного забезпечення приладів виключно українською мовою.
Такі ініціативи покликані розв'язати ті завдання, які традиційні державні та медійні структури вирішити не можуть. Завдяки цим організаціям кожен має змогу долучитися до змін у країні🙋♀.
Джерело:
bihus.info
« - Ви зневажаєте свою владу?
- Це ніщо, порівнюючи із тим, як вона зневажає мене»
📌1968 рік, серпень, політичний з'їзд Демократичної партії США в Чикаго. Студенти виходять на демонстрацію проти війни в Афганістані. Їх підтримують не тільки однолітки, але й усі інші, хто розуміє наслідки такої політики США. Це протест проти жорстокості, який завершився нею ж, але зі сторони поліції.
📌1969 рік, судовий процес, який починається в березні, а завершується в лютому наступного року. Тяганина через те, що молодь проти насилля. Вона вірить у свою свободу, а особливо свободу своїх поглядів.
Під час перегляду стрічки «Суд над чиказькою сімкою» розумієш, чому боротьба за права важлива, чому треба голосно казати абсолютно про все, що тебе бентежить. Не менш важливо розуміти, що здебільшого буде важко уникнути конфлікту інтересів. Більше за бажання до взаємопорозуміння, кортить боротися за свої слова, бути вірним ідеї до останнього, адже коли проти тебе хтось один, а на твоєму боці увесь світ - ти є сама міць. Цікаво, що правосуддя США того часу не надто сильно відрізняється від сучасного українського.
Актуальність фільму зашкалює. Це стає зрозуміло коли усвідомлюєш, що активістів переслідують, саджають за ґрати й досі, в 2021-му році. Судові процеси затягують, а їхні особисті справи залишаються відкритими та не дослідженими. Тим не менш, активісти мають голос. І цей голос чути крізь роки, закриті папки з фальсифікованими документами і стіни СІЗО.
Джерело:
itc.ua
- Це ніщо, порівнюючи із тим, як вона зневажає мене»
📌1968 рік, серпень, політичний з'їзд Демократичної партії США в Чикаго. Студенти виходять на демонстрацію проти війни в Афганістані. Їх підтримують не тільки однолітки, але й усі інші, хто розуміє наслідки такої політики США. Це протест проти жорстокості, який завершився нею ж, але зі сторони поліції.
📌1969 рік, судовий процес, який починається в березні, а завершується в лютому наступного року. Тяганина через те, що молодь проти насилля. Вона вірить у свою свободу, а особливо свободу своїх поглядів.
Під час перегляду стрічки «Суд над чиказькою сімкою» розумієш, чому боротьба за права важлива, чому треба голосно казати абсолютно про все, що тебе бентежить. Не менш важливо розуміти, що здебільшого буде важко уникнути конфлікту інтересів. Більше за бажання до взаємопорозуміння, кортить боротися за свої слова, бути вірним ідеї до останнього, адже коли проти тебе хтось один, а на твоєму боці увесь світ - ти є сама міць. Цікаво, що правосуддя США того часу не надто сильно відрізняється від сучасного українського.
Актуальність фільму зашкалює. Це стає зрозуміло коли усвідомлюєш, що активістів переслідують, саджають за ґрати й досі, в 2021-му році. Судові процеси затягують, а їхні особисті справи залишаються відкритими та не дослідженими. Тим не менш, активісти мають голос. І цей голос чути крізь роки, закриті папки з фальсифікованими документами і стіни СІЗО.
Джерело:
itc.ua
