Ну, якщо вже мова зайшла про G3, от вам фото цікавої приспособи, що її виготовляли і використовували в Родезії.

Ця накладка на цівку була потрібна для того, аби вона не люфтила і не опікала руку стрільця при інтенсивному вогні.

Такі проблеми часто траплялися саме з цією стандартною для португальської армії тонкою цівкою. Саме тому армійці з ПАР виготовляли свою власну модель цівки, а родезійцям довелося придумувати ось такі речі.

Ось такі броньовані машини вогневої підтримки, озброєні 81-мм мінометом, були тим, що родезійці мали за мобільну артилерію.

Зазвичай їх використовували у складі третьої хвилі фаєрфорсу- "наземного хвоста" та автомобілів підтримки страйкфорсу. (Якщо не знаєте, що це- про обидва види операцій шукайте статті на каналі).

Також мінометні Унімоги брали участь і в закордонних рейдах, наприклад кілька таких було присутніми у складі колони Скаутів під час операції "Еланд".

Якщо вже мова зайшла про гантраки, от вам простий рецепт від RLI.

Курсовий РПК- просте, дешеве і зрозуміле усім рішення. Питання ефективності, звичайно, відкрите, але за відсутності чогось потужнішого- чим не варіант?)

Пам'ятне фото бійців RLI.

Я міг би сказати, що уваги заслуговують як гвинтівки, явно бельгійського, а не ПАРівського виробництва, але...

Іноді хороше фото не потребує коментарів)

Родезійський гантрак з трофейним кулеметом КПВ.

Ще однин з безлічі інших варіантів озброєння "Унімога".

Терористи ЗІПРА, 60-ті.

Попри загальну думку про те, що бойовики були погано озброєні оснащені у порівнянні з Родезійськими Силами Безпеки, реальність в дається інакшою.

У шістдесятих навіть в найбільш гарячих точках Холодної Війни далеко не всі прокомуністичні сили могли похизуватися наявністю АК та радянських розвантажувальних систем.

На війну проти Родезії соціалісти грошей і оснащення не жаліли.

Типовий результат нападу груп бойовиків. Даний конкретний випадок трапився у 1979 році. На фото- стіна поліцейського відділку містечка Ньянга.

Після того, як "хоробрі воїни Чемуренги" усвідомили, що напади на, здавалось би, цивільні цілі- як от ферми- можуть призвести до серйозного боєзіткнення з гарно озброєними і мотивованими цивільними, вони взяли за практику простий і безпечний вид нападів- вогневі нальоти.

Група бойовиків, зазвичай вночі, підбиралася на кількасот метрів до ферми, після чого намагалася обстріляти будинок з стрілецької зброї та РПГ-7.
Якщо терористам щастило- вони встигали втікати до того, як їм організують супротив.

Інакшого змісту, окрім як залякування, такі напади мати і не могли, адже їх ефективність була вкрай невисокою.

Старий добрий BREN вірою і правдою служив трьом поколінням родезійців.

Ми вже бачили чимало фото цього кулемета на озброєнні родезійської армії часів незалежності. BREN виконував роль легкого кулемету там, де не вистачало FN MAG.

На фото- родезійські добровольці у складі армії Великобританії під час боїв у Північній Африці, 1942 рік.

Біс його знає, чи то фото, чи то малюнок, але дуже гарно.

Трохи трофеїв, роздобутих патрулем Британської Південноафриканської Поліції в боєзікненні з групою бойовиків.

FN FAL на столі належить поліціянту, який і підстрелив бойовика, що дропнув цей лут.

За лампу з гільзи- респект. Тре і собі таку купить.

До речі, панове. Для того, аби краще розуміти розміри Родезії, ось вам порівняння з Україною.

Звичайний день на родезійських дорогах)

Хлопці, ви тільки подивіться на цей стиль!

Вік Макензі, родезієць і мультиплікатор, що малював офігєзні малюнки для родезійських видань- Rhodesian Herald та Sunday Mail)

Окрім інших проектів, в найближчому майбутньому очікуйте перекладів його творчості)

Один з малюнків Віка Макензі. Є в нього якесь таке уміння передавати журбу за полеглими побратимами за допомогою дуже м'якого і доброго гумору.

Переклад напису такий: "Так, Сер, це Уолс, Рейд-Дейлі і Уолш. Вони не хочуть заходити в середину. Вони радше хочуть потусуватися перед воротами, аби пересвідчитись, щоб ніхто з ЗАНУ-Пф не прослизнув всередину..."

Знаю, деякі з вас вже помітили дещо меншу інтенсивність статей і постів)
Визнаю, скажений липень все привносить нові і нові неприємні сюрпризи. Втім, не переживайте: скоро вас очікує багато цікавого)

Панове, маю честь в себе приймати друга каналу, (та й мене особисто) пана Ігоря з каналу Пригоди Тактичного Жида(https://t.me/tactialjewchannel), що прибув з далекого Ізраїлю)

Спільно, попри всі перепони, працюємо над цікавим контентом)

Очікуйте апдейтів!

Панове, відповідаю всім тим, хто нещодавно кидав мені свіже відео на Youtube про так званий "родезійський" патрон.

Відео мені сподобалося, а матеріал є дуже пізнавальним. Автору щиро бажаю успіхів з розвитком каналу.

Щоправда до Родезії такі набої жодного стосунку, звичайно, не мають. Чому? Про це- далі у статті.

Приємного прочитання!

https://telegra.ph/Pro-rodez%D1%96jskij-patron-dlya-drobovika-07-25

В навздогін до статті.

Коротко про історичну грамотність кацапських експертів у "родезійських патронах"

Командир стіку Родезійської Легкої Піхоти, одягнутий у китайський чест ріг.

Суха червона пляма на центральному підсумку м'яко натякає, де він її роздобув.

Панове, рекомендую до вашої уваги україномовний зброярський канал Bad Badger, що веде один з учасників нашої спільноти)

Огляди зброї та спорядження, тюнінг, тести бронеелементів та просто цікавий контент для кожного любителя зброї- ось що ви знайдете за посиланням.

Ви всі і так прекрасно знаєте, як Youtube ставиться до відео на зброярську тематику (та ще й українською). Підтримайте творця підпискою та вподобайкою- тим більш там дійсно є на що подивитись.

https://www.youtube.com/c/BadBadger

Бійці Родезійських Африканських Стрільців.

Звичайні сільські хлопці з зони племен, що стали на захист Родезії, не були вже і такими звичайними. Давня племінна традиція деяких шона з центральної частини країни приводила їх у лави RAR, де до них воювали їх батьки та діди.

Служба у Полку вважалася шляхетною справою. Велика кількість бійців були родичами- прямі рекомендації ветерана Полку значно полегшували для кандидата вступ у підрозділ.

Для цих солдатів RAR був сім'єю, в деяких випадках- буквально.

Скаут Селуса під час тренувань з бойового вистеження.

Основа контрпартизанської діяльності малих розвідувальних груп, вистеження, нерідко недооцінюється сучасними військовими та сприймається як щось застаріле.

Втім, перевірений інструмент (а слідопитство використовується людством мало не з часів неоліту) не обов'язково є неактуальним.

Цілковито замінити слідопита технікою на даному етапі розвитку технологій вважається неможливим. Але комбінація подібних навичок з новітніми досягненнями науки може дати надзвичайно високий результат у справі вистеження людини.