​​Як відомо, великий ризик нагороджується великими перемогами. Грамотне застосування тактичних прийомів на полі бою може забезпечити успіх. Втім, інколи трапляється, що успіх від повного провалу розділяє чисте везіння, і таких випадків трапляється дуже і дуже багато.

Цікавий випадок трапився з групою слідопитів з Родезійської Легкої Піхоти. Одного ранку, під час переслідування терористів група визначила, що вже наздоганяє свою ціль: трава та дрібні рослини, що були притиснені ногами до землі були ще вологими на дотик. Переслідувачі знали, що група флоппі складалася, приблизно, з тридцяти людей, а тому вони попередили про це групу фаєрфорсу, що рухалася прямо на слідопитів зі сторони терористів. Мала місце спроба застосування тактики "молоту та ковадла", зі слідопитами в ролі ковадла: десантники фаєрфорсу при підтримці своїх Алуеттів мали здійснити висадку прямо перед терористами та боєм примусити їх до відступу- прямо на групу переслідування, що зустріла б вогнем тих, хто пережив боєзіткнення з десантом.

Вже скоро переслідувачі почули звуки вертолітних лопастей, а за кілька секунд пілоти встановили візуальний контакт з терористами, що вже почали розсіюватися по місцевості. Слідопити розгорнулись в розстрільню, якщо так можна назвати стік з чотирьох людей, та повільно висунулися до місця бою. В них не вийшло встановити радіоконтакт з командиром фаєрфорсу: ефір був забитий радіообміном між десантними групами та екіпажами Алуеттів, а тому слідопити зайняли укриття та підготувались до бою.

Втім, вже за кілька секунд залишки банди стрімголов пронеслись повз нашвидкуруч замасковану позицію слідопитів. Гелікоптери вели переслідування терористів з повітря, щедро посипаючи їх градом кулеметного та гранатометного вогню: слідопити були вимушені залягти, прямо поміж тікаючих терористів, намагаючись уникнути вогню з повітря. Якимось дивом, вони зуміли уникнути поранень і були дуже розчаровані тим, що посеред цього хаосу жодному з них не довелося зробити ані пострілу- і все це після 36 годин переслідування флоппі!

Пізніше, слідопити визнали, що відчуття знаходження посеред бою, коли ні вороги, ні союзники про них не знали- було абсолютно ірреальним.

Алуетт-3 після аваріїї.

Шкода пташку(

Бійці RLI після бою розглядають трофейні СКС.

Підірваний на протитанковій міні патрульний автомобіль Британської Південноафриканської Поліції.

Панове, я просто не міг вам про це не розказати. Більшість з вас, я певен, вже чули про цю людину. Втім, один з аспектів її біографії не дуже відомий, але дуже сильно резонує з темою каналу.

Черговий лонгрід (і справді досить довгий), присвячений неймовірно цікавій особі.

Презентую вашій увазі Пола Ле Ру, та його власну варіанцію на тему Make Zimbabwe Rhodesia Again

https://telegra.ph/M%D1%96ljoni-dolar%D1%96v-torg%D1%96vlya-narkotikami-desyatki-vbivstv-privatna-arm%D1%96ya-ta-kriptovalyuta-tayemnij-rodez%D1%96jskij-proekt-korolya-dark-04-20

Перед стрибком.

Панове, пропоную до вашої уваги ті з моїх статей, що були оформлені на платформі Telegraph. Якщо ви щось пропустили, то зможете знайти це тут.

Окрім них, на каналі повно інших матеріалів, які оформлені у вигляді звичайних повідомлень- гортайте стрічку і обов'язково натрапите на щось цікаве!

Над пошуком матеріалу, написанням статей і їх розміщенням працюю я один. Це займає багато часу і сил, а тому я завжди буду вдячний за допомогу у вигляді джерел, англомовних статей та фотоархівів.

Нагадую, що за бажанням ви можете підтримати проект матеріально, купивши один з наших родезійських патчиків)

1. Мільйони доларів, торгівля наркотиками, десятки вбивств, приватна армія та... криптовалюта? Таємний родезійський проект короля даркнету

2. Війна законів, або юридична сторона незалежності Родезії

3. Еліта з еліт: короткий нарис з історії забороненого і забутого підрозділу САС

4. Уроки на помилках: поради партизан щодо контрпартизанської боротьби

5. Шорти, як елемент військового спорядження, або "міні" для Скаутів: відповідь на найважливіше питання війни в буші.

6. Хто вижив- той вижив: найважчий курс відбору в історії сучасних армій

7. Погляд одного чоловіка: "Родезія не схиляється"

8. (не)Британська (не)Південноафриканська (не тільки)Поліція- на сторожі правопорядку в Родезії

9. HK G3: Оскар "За кращу роль другого плану" серед стрілецької зброї родезійської армії

10. Аеромобільні підрозділи як відповідь на терористичну загрозу: родезійська тактика фаєрфорсу

11. Достатньо й чотирьох: тактика родезійських стіків

12. Забуте мистецтво читати сліди: таємна зброя родезійських Скаутів

13. Гладкоствольна зброя на війні в Родезії: Browning Auto-5, улюблена рушниця Скаутів

14. Карабін Northwood Developments R76: виробництво цивільної зброї в ізольованій Родезії

15. "Шалений Макс" по-родезійськи, або артилерія для цивільних: зброярське законодавство фортеці в облозі.

16. "Права рука вільного світу" в правильних руках: пригоди FN FAL в Родезії

17. Відмінник у війні, неук у політиці: короткий нарис життя командуючого Родезійських Сил Безпеки

18. Хороших підрозділів забагато не буває: історія заснування Скаутів Селуса

19. Солсбері: втрачена перлина Африки

20. Смерть українця від рук родезійця: єдине боєзіткнення родезійського САС та СРСР

21. Кіннота як елемент сучасної армії: короткий нарис історії Скаутів Грея

22. Політична криза британсько-родезійських відносин: шлях до незалежності

23. Наша пісня гарна й нова, починаєм її знову, або нарис про те, як родезійську САС тричі формували

24. Чорні проти тероризму: чому вони билися?

25. В Замбію- і додому, або історія однієї засідки

26. Операція "Еланд", або 60 до 1: коли якість важливіша за кількість.

27. Хто завгодно, але не родезієць: аналіз маніфесту масового вбивці Ділана Руфа

28. Родезійський Планокурний Полк, або історія провалу охоронних підрозділів

29. Традиції Родезійської Легкої Піхоти: прапори, марші, алкоголь

30. Пропаганда як основа міфу про "расистський режим" у Родезії

31. Найманці в Родезії: останні дні озброєних фрілансерів

32. Чому перемога у всіх битвах не гарантує перемоги у війні?

33. Чергове провальне політичне вбивство, або операція "Бастилія"

34. Родезійський бойовий дух як зразок наслідування

35. Коротко про джерело походження терористичних загонів ЗАНЛА і ЗІПРА

36. Найближчий друг, найважча втрата: короткий нарис португало-родезійських відносин

37. Добро зі зброєю в руках, або добре ім'я Сесіла Родса.

38. Про "родезійський патрон" для дробовика.

39. Зброярська філософія: родезійський досвід

40. Спогади ветеранів: Страйкфорс Легкої Піхоти у пошуках пригод

А ще є мої скромні потуги в художню літературу: коротеньке оповідання "Здобич"

Пафос, крутизна, пов'язка як у Рембо.

Вікторія-фоллс в усій красі.

Плакат з рекламою туризму в Родезії.

Місс Родезія 1976, Джейн Бьорд.

Вона намагалася взяти участь у конкурсі Місс Світу, та прилетіла у Лондон для реєстрації.

Втім, організатори відмовили їй в участі у зв'язку із "політичною ситуацією" в Родезії.

​​"Родезійська війна в буші"- надзвичайно вдала назва. Кожне слово характеризувало один із аспектів того періоду, і якщо поняття "Родезія" і "війна" я, так чи інакше, вже розкривав, то сьогодні настав час проговорити про "буш". Умови в яких доводилося вести війну були, м'яко кажучи, несприятливими.

Буш, що являв собою малопрохідну місцевість, вкриту кущами- вкривав більшу частину території Родезії, і саме на такій місцевості доводилося проводити більшість військових операцій. При цьому, висота і густота кущів варіювалася: в одних місцях місцевість на десятки кілометрів була вкрита слоновою травою, висотою по груди- без жодних дерев і укриттів від сонця. В інших- кущі були непролазними, висотою в людський зріст- першому бійцю з групи доводилося прорубати шлях ножем під назвою "панга"- багато годин поспіль. Від трави і кущів солдати вічно були вкриті подряпинами- які в цих умовах починали швидко гноїтися. Камуфляжну форму, яка в таких умовах швидко рвалася- лагодили прямо тут, в буші. 5-6 патрулів і форму замінювали на нову, адже стара вже перетворювалася в лахміття.

Кліматичні умови, в яких родезійцям доводилося вести бойові дії стали для армійців чи не більшою проблемою, ніж терористи. Поза межами центральних регіонів Родезії, де середня температура була досить комфортною- 23-26 градусів, літо було надзвичайно жарким. В літку великою проблемою було поповнення запасів води- термін операції і маршрут групи часто корегувався в залежності від наявності такого ресурсу. Найбільш популярним місцем для засідки був колодязь: і знаючи це, бійці все одно йшли поповнювати запаси: терористи мали шанс їх вбити, але спрага вбила б точно. Іноді, в критичних умовах, бійці пили фізрозчин, яким розбавляли сублімовані бульйони, аби хоч якось побороти спрагу. Солдати постійно пітніли, піт заливав очі- саме тому можна часто побачити на фото пов'язки, які вони накладали на лоба з метою вберегти очі від соленого поту. Про постійні сонячні теж не додавали бійцям боєздатності.

​​Зима характеризувалася постійними опадами і була більш прохолодною. І хоч проблема з джерелами води зникала сама собою, додавалась інакша- тропічні інфекції. У річках і озерах часто водилися місцеві прісноводні молюски та їх личинки-паразити, що при вживанні необробленої термічно води, або купанні в ній призводили до більгарціозу, важкій тропічній хворобі.

Великі калюжі ж, своєю чергою, кишіли личинками малярійних москітів- а, відповідно, і самими москітами. Малярія була дуже розповсюдженою. І хоча від малярії існували спеціальні таблетки, солдати їх не любили: вони викликали слабкість і сонливість. Часто солдати брехали лікарям, що перенесли малярію в дитинстві, аби тільки не вживати їх. Часто це небажання пити препарати завершувалося у госпіталі ж важкою формою хвороби. Також солдати страждали від різноманітних тропічних інфекцій, деякі з яких лікарі навіть не в силах були діагностувати. Всі бійці, після повернення на базу з бушу, проходили обов'язкове медичне обстеження. Від банальної дизентерії і різних паразитичних і грибкових захворювань до смертельної чуми, приправленої маловідомими і надзвичайно рідкими тропічними інфекціями- ось з чим доводилося боротися родезійським та південноафриканським лікарям, коли їх з бушу в собі привозили солдати.

Втім, москіти були не єдиними комахами, які заважали солдатам жити. Мухи-мопачі, невеличкі літаючі паскуди- зліталися на запах солі і поту. Вони роїлися навколо солдат сотнями- і чим більше боєць їх вбивав, тим більше їх зліталось. Протимоскітні сітки, які бійці носили з собою- не дуже то й допомагали, коли сотні мух обліпляли їх настільки щільно, що через сітку вже неможливо було нормально дивитись. Крім вищезазначених комах були ще й тропічні оси, шершні, павуки і скорпіони. Навіть отруйні метелики, що зліталися на запах аміаку, що міститься в людській сечі.

Отже, навіть просте перебування в буші може просто вбити людину. Додайте до цього причину перебування в цьому буші- бойові дії і отримаєте приблизне уявлення про те, як же непросто було вести цю війну. І все одно- буш був частиною Родезії, частиною Батьківщини цих солдат- і тому вони готові були воювати там, натягуючи посмішку на роздряпане кущами, покушене комахами, вкрите потом, хворобливе і втомлене обличчя.

План-схема пристрою Kill quik, що представляв собою кілька ерзац-дробовиків, що одночасно здійснювали постріл в одному напрямку.

Такі пристрої встановлювалися на автомобілі у якості конртзасідкового методу.

Досвідчений користувач ПК.

Радіоточка на спостережному посту Родезійських Сил Безпеки, гори близ Ін'янги.

А приціл ПСО вже десь посіяв.

Що може бути кращим за обідній сон?)

​​Африканська фауна, у всьому своєму різноманітті, зазвичай є вкрай недружньою до людини. Леви, гепарди, носороги, крокодили, гієни- всі ці тварини за певних умов можуть бути небезпечними не тільки для самотнього мандрівника бушем, а й до групи людей- навіть озброєних солдатів.

І хоч задокументовано багато випадків конфронтації між хижаками і солдатами Родезійських Сил Безпеки, було два дуже цікаві випадки, коли спецпризначенці родезійського САС були атаковані... слонами.

Вперше це сталося у 1970 році. Група бійців САС, яка займалася вистеженням бойовиків в долині річки Замбезі, натрапила на стадо слонів. Зазвичай слони не нападають на людей, за винятком випадків, коли вони спровоковані або перелякані. Знаючи це, сасівці вирішили пройти повз стадо. Втім, цього разу, абсолютно неочікувано, велика слониха кинулася на одного з бійців та проштрикнула його бивнем- він пройшов через легеню і вийшов зі спини. Слониха підняла чоловіка в повітря, добряче його потрусила, а опісля скинула його на землю та кілька разів на нього наступила. Після усіх цих дій, слониха просто розвернулася і побігла до стада. Операцію по вистеженню довелося перервати для організації негайної евакуації. САСівець, на диво, вижив- отримавши на пам'ять сімдесят швів.

Другий випадок трапився через кілька днів після першого. Стік з чотирьох бійців САС пересувалася густим бушем. Раптово, вони натрапили на агресивного слона, який з'явився буквально нізвідки. Читачеві може здатися, що тварина таких розмірів не може підійти до людей непоміченою. Втім, кожен мисливець на слонів підтвердить- слони можуть бути напрочуд тихими, якщо того захочуть.

Отже, слон кинувся на бійця, Марка Крюгера, який при виді слона кинувся тікати. Коли до слона лишилося кількадесят метрів, Марк розвернувся та відкрив вогонь по тварині, яка повністю проігнорувала поранення. Крюгера врятував його напарник, новачок на ім'я Роберт Макензі, який короткою чергою зі своєї гвинтівки поцілив звірюзі в голову. Слон, від отриманих поранень, зупинився- і тут же був добитий вогнем двох інших солдат.

Коли бійці оглянули тіло тварини то зрозуміли причину її агресії. Перед ними лежала мертва слониха- занадто стара, аби обдирати кору з дерев і самостійно шукати собі їжу. В такому віці слони, зазвичай, помирають від лап хижаків, їх характер стає більш агресивним.

Після обох випадків, САСівці почали уникати будь-яких зустрічей зі слонами. Інколи вони були змушені закладати гак у кілька кілометрів, аби обійти чергове стадо. В ті дні, коли вони використовували тропи слонів в буші, аби полегшити собі шлях- солдати були ще більш акуратними, гарно пам'ятаючи історії, які їм повідали побратими.