Історичні артефакти іноді мають доволі простий вигляд. Наприклад, як ось така службова записка, надіслана з військової частини Скаутів Селуса до штаб-квартири САС.

Лейтенанту Р. Станнаріду,
1 полк SAS

Дорогий Річарде,
Цією запискою я дякую тобі за Службу нашому Підрозділі і ті успіхи, яких ти досяг перебуваючи з нами та бажаю тобі успіху у твоєму новому підрозділі.

Особисто я вважаю, що ти краще підходиш для служби у нас. Що ж, Повітряній Службі неабияк пощастило!

Вдячний та з найщиріщими побажаннями,
З повагою
Рональд.

Від: Лейтенант-Полковник Р.Ф. Рейд-Дейлі.

Пригоди київських родезійців)

Наш друг з каналу https://youtube.com/c/GeorgePainkiller, прогулюючись містом, зустрів отакого родезійського ріджбека)

Тепер його хазяєва знають, з якої країни походить порода їх собаки, а у нас з'явилося ось таке круте фото)

Трохи з радянської антиродезійської пропаганди.

1977 рік, журнал "Крокодил".

Зазвичай, пропагандисти прямо стверджували, що існування "кривавого режиму Сміта" можливо лише через підтримку країни західними державами- що є повною маячнею.

Вінтажні глобуси такі вінтажні)

Як то кажуть, не бачу я тут ніякого Зімбабве.

Ех, а якби історія повернулась інакше, хто зна, може б усіх нас були подібні глобуси...

Панове, ви просили- ми зробили) Тепер ви можете не лише почитати про Родезію, але і послухати)

І хоча канал від самого початку мав основним контентом текстові статті та замітки, які, звичайно, нікуди не зникнуть, все ж я мав велике бажання спробувати і інші формати.

Пропоную до вашої уваги, так би мовити, експериментальну роботу: подкаст на тему заснування "Скаутів Селуса".

Цей випуск став можливим тільки завдяки НЕЙМОВІРНІЙ підтримці спонсорів і підписників. Я дуже дякую усім причетним до розбудови каналу.

Сподіваюсь, подкаст вам сподобається.

Також, ви можете прослухати подкаст і на сторінці у Youtube)

https://youtu.be/PGJf745uiYw

Молодий і впевнений Ян Сміт з надією дивиться у майбутнє своєї держави.

Хороше фото. На ньому ще не видно слідів усіх розчарувань та невдач, що спіткали Сміта у майбутньому.

Це фото також офіційно куплене спонсором каналу. Дякую, друже!

​​У грудні 1976 року, родезійський пілот, лейтенант Віктор Кук, виконував політ на неозброєному Алуетт 3. Його було викликано, аби евакуювати цивільного африканця, що був поранений під час боєзіткнення між бійцями Родезійських Сил Безпеки та терористами у центральній частині країни.

Проходячи над лісистим районом на висоті у 250 метрів, Алуетт був обстріляний градом куль. Кук не знав, що галявина на узліссі, яку він обрав як точку посадки, була зайнята терористами, що розмістили на ній табір. На цей момент у таборі знаходилось 27 бойовиків ЗАНЛА, які прийнялися несамовито обстрілювати гелікоптер.

Вогнем стрілецької зброї бойовикам вдалося пошкодити вал хвостового ротора і поранити самого Віктора: йому прострелили праву ногу та обидві руки. Усвідомивши, що покинути зону ураження вже не вийде, пілот направив вертоліт прямо у натовп бойовиків, маючи намір забрати з собою якомога більше ворогів. В результаті падіння двоє бойовиків загинуло на місці, ще троє було поранено. На диво, сам пілот вижив.

Терористи продовжували обстрілювати вже розбитий Алуетт. Серйозно поранений, стікаючий кров'ю Кук зрозумів, що ситуація критична. Необхідно було діяти. Він схопив свій UZI, що був закріплений під сидінням, але зброя опинилася пошкодженою в результаті аварії і відмовилась працювати. І тут лейтенант помітив, що біля Алуетту лежить поранений терорист, а одразу поруч із ним- його АК. Віктор вистрибнув з гелікоптера, схопив зброю бойовика і тут же дострелив його в притул. Він почав несамовито відстрілюватися від нападників, переводячи вогонь від позиції до позиції, намагаючись притиснути їх до землі. В якийсь момент часу, Віктор Кук прийняв рішення перейти у наступ: попри те, що він був сам-один проти озброєного натовпу. Цей його маневр спрацював.

Він кинувся на ЗАНЛівців у стані несамовитого гніву. Його лютий наступ виявився настільки успішним, що бойовики злякалися і почали відступати. Кук кинувся за ними, стріляючи у кожного, хто траплявся йому на очі. Припинити спробу наздогнати бойовиків пілота примусила біль: тільки зараз він усвідомив, що його ступня була практично відірваною від ноги.

За кілька хвилин, на місце падіння прибули родезійські літаки та Легка Піхота, які оточили район, знищили відступаючих терористів та врятували Кука і двох його пасажирів, що були серйозно поранені під час обстрілу і подальшого падіння.

За свої дії, лейтенант Віктор Кук з Родезійських Повітряних Сил був нагороджений Срібним Хрестом Родезії.

"Перший день Родезії" 1965 рік, Родезійки ласують щось смачненьке.

Панове, мої вітання)

Старожили каналу пам'ятають, що я колись викладав на канал документальний фільм "Frontline Rhodesia", який був знятий родезійцями у 1980 році. Що ж, тепер для тих, хто свого часу його пропустив, та й для тих, хто має бажання з ним ознайомитись, сьогодні гарна новина.

У зв'язку із запуском каналу "Родезійський Фронт" на Youtube, цей фільм опинився і на цій платформі)

Тепер ви можете знайти його на Youtube, та ще й з українськими субтитрами!

https://www.youtube.com/watch?v=JBPnWlfs2cs

Приємного перегляду!

Обкладинка одного з родезійських журналів, 1978 рік.

Головна стаття присвячена критиці поведінки деяких людей, що п'яні перебувають у громадських місцях зі зброєю.

Пам'ятайте, панове, алкоголь та вогнепальна зброя- то небезпечний коктейль)

Автомобілі Британської Південноафриканської Поліції.

Подібні машини використовувались як супровід цивільних колон, а також для встановлення мобільних постів перехоплення та блокування.

Ці штуки виглядають, як реквізит зі зйомок стрічки "Шалений Макс".

Юний Ян Сміт, майбутній прем'єр-міністр незалежної Родезії. Проходив службу в чині капітана Королівських ВПС.

Для того, аби записатись добровольцем у армію, підробив документи, приховавши факт того, що був студентом.

Пілотуючи винищувач Спітфайр, був збитий над Італією. Пережив падіння, зумів знайти членів італійського супротиву, воював в складі партизанського підрозділу.

Пізніше зумів дістатися Франції, де діяв в складі французьких сил спротиву.

В результаті поранень, які отримав в ході війни, його обличчя до кінця життя було частково паралізованим.

Джон Едмонд, найвідоміший з родезійських музикантів, автор, по-суті, усіх знаменитих патріотичних родезійських пісень (окрім шикарної It's a long way to Mukumbura).

До речі, цікавий факт: Едмонд був одружений на доньці Яна Сміта)

Ой, ви тільки подивіться.

Москалі виступають за санкції і критикують усіх, хто торгує з підсанкційними країнами.

Воістину, світова політика штука дивна. Іронія, та й годі.

Журнал "Крокодил", СРСР, сімдесяті.

​​Головним ворогом Родезії, як не дивно, виявилися не комуністи і не Захід. Найголовнішим ворогом і найбільшою проблемою для родезійців стало місцеположення країни.

Прекрасна африканська земля, приємний м'який клімат, оптимальна кількість опадів і довгі сонячні дні стали чудовою основою для розвитку землеробства. Десятки і сотні сімейних ферм, що розкинулися центральною частиною країни, вирощували величезну кількість різноманітних культур: від пшениці і кукурудзи, до чаю, тютюну і кави. Одна із найророзвиніших країн Африки, Родезія своєю плодючою землею і працею своїх громадян забезпечувала надзвичайно широкий сегмент усього африканського продовольчого ринку: у магазині практично будь-якого міста у Африці і більшості країн Європи легко можна було знайти родезійські товари.

Водні ресурси країни, що особливо важливо для чорного континенту, теж були досить великими. Окрім великої кількості озер та річок, як от Лімпопо та Замбезі, було на території країни і найбільше у Африці штучне водосховище: озеро Каріба. Сучасні іригаційні системи, водоочисні та фільтраційні станції, водосховища: все це родезійці збудували, аби забезпечити найважливішим ресурсом у спекотному кліматі більшість районів країни.

З мінеральними ресурсами все теж було чудово. Величезні запаси хрому, міді, платини, кобальту, залізної руди, нікеля, а також дорогоцінних каменів стимулювали як сировинну, так і виробничу потужність держави. Крім того, густі ліси забезпечували мешканців деревиною. Незначною проблемою була відсутність на території країни нафти, але родезійці компенсували цю проблемою імпортом та будівництвом нафтосховищ.

Фактично, родезійці жили на, буквально, золотій землі. Однак, дечого країні бракувало. З усіх сторін країну оточували інші держави. виходу до моря у країни не було.

Відсутність власних морських портів призвела до того, що протягом усієї історії родезійці сильно залежали від портів своїх сусідів. Експорт родезійських товарів та мінералів, разом з імпортом нафтопродуктів та техніки відбувався виключно через територію двох сусідніх держав: Мозамбіку та ПАР. Для імпорту нафти, наприклад, існував трубопровід "порт Бейра-Родезія", шо тягнувся на сотні кілометрів португальським Мозамбіком. Через територію Південноафриканської Республіки тягнулися автомобільні траси, що сполучали Родезію зі світом.

Успіх торгівельного ембарго, введеного проти Родезії, був незначним: допоки союзники допускали родезійський товарообіг через свої порти. Під час війни, кордони з Мозамбіком та ПАР були найбезпечнішими в той час, як на кордонах з Замбією та Ботсваною родезійська армія легко громила терористів, що проникали на її територію.

Все змінилося у 1975, коли Мозамбік перейшов під владу комуністів: критично важливі порти стали закритими, а безпечний кордон перетворився на ворожий. День падіння португальського правління у Мозамбіці Ян Сміт назвав гіршим днем свого життя. У 1976 році, влада у ПАР, розуміючи повну і цілковиту залежність свого союзника від виходу до моря, почала шантажем добиватися від родезійців усіх своїх вимог. Фактично, південноафриканці вирішили використати родезійців як розмінну монету. Фактично, країна опинилася оточеною ворогами.

По-суті, для перемоги родезійців не вистачало одного ключового елементу: моря. Торгівельні порти, військовий флот, прикритий водою кордон не допустили б того, що сталося у 1980 році. Єдина сила, що може ізолювати країну з виходом до моря від світу- це тільки вона сама.

Саме тому вже наші сусіди, росіяни, так сильно прагнуть відрізати Україну від моря. А ми не маємо права цього допустити. Пропоную вам щоразу, яки ви чутимете про "расєйскій Крим", "русскіє гарада Нікалаєв, Маріупаль, Адєсса і Хєрсон", щоразу як чутимете про "нахріна Україні потужний флот"- згадуйте Родезію. Країну без моря і без портів.

Країну, якої немає на карті.

Майкл ДеФорест, сапер 3 родезійської бригади, та його вірний службовий пес.

Американець віддано служив на благо Родезії багато років і болісно пережив її падіння.

Один з останніх "Скалічених Орлів", Майкл є активним учасником спільноти ветеранів Війни у Родезійському Буші.

Многая літа, Майкле.

Мало хто знає, але найкращими зоопарками в Родезії могли похизуватися військові. У цих установах воїни вивчали диких тварин, з якими могли зустрітися у буші.
Це мало сенс, адже за певних умов дика природа може стати значно небезпечнішою за будь-якого ворога.

Найкращою колекцією звірів, поза усілякими сумнівами, могли похизуватися Скаути Селуса. У їх зоопарку були не тільки представники більшості видів африканських ссавців: були у Скаутів і тераріуми повні екзотичних плазунів, акваріуми з рибами та амфібіями, а також велика колекція живих комах.

Сімейне фото з Родезії 70-тих.

Батько проводить час з сином. Ну і гвинтівку чистить, куди ж без цього.

Один з активних учасників нашої невеличкої про-родезійської спільноти виявився ще й активним учасником спільноти набагато більшої- білоруської.

Пропоную до вашої уваги канали, створені для білорусів в Україні)

Сёння супольнасць нашых каналаў і чатаў, створаных для беларусаў ва Украіне, выглядае так:

@BelarusyKiev - "Прыгоды беларусаў у Кіеве" - асноўны канал.
@by_help_Kiev - "Салідарнасць Украіны з беларусамі" - канал з карыснай інфармацыяй для тых, хто нядаўна пераехаў з РБ ва Украіну. Пытанні атрымання ВНЖ, пошуку працы і ў цэлым шпаргалка па выжыванні.
@BelarusyVKieve - "Беларусы ў Украіне" - агульны вялікі чат беларускай дыяспары ва Украіне.
@bel_ukr - "BY_UA ўезд-выезд, машыны, адпачынак: беларусы ва Украіне" - спецыялізаваны чат па пытаннях праходжання мяжы, паездкам паміж Беларуссю і Украінай, аўтамабільных пытаннях.
@bel_IT_UA - "Беларускія IT-спецыялісты ва Украіне" - чат беларускіх IT-спецыялістаў, якія ўжо перабраліся ва Украіну ці толькі плануюць.
@bel_job_dom - "BY_UA бізнес, ФОП, ВНЖ і праца, банкаўскія карты і іншае: беларусы ва Украіне" - месца, дзе беларусы, якія пераехалі ва Украіну, абмяркоўваюць пытанні працы, бізнесу, афармлення ФОП, ВНЖ, банкаўскіх карт, ІНАЎ і іншага.
@uch_bel_dom - "BY_UA вучоба ва Украіне для беларусаў" - чат для беларусаў, якія хочуць вучыцца ў школах, ВНУ і г.д. Украіны.
@belpoliticum - "BY_UA палітыка: беларусы ва Украіне" - спецыялізаваны чат, у якім пераехалі ў Украіну беларусы абмяркоўваюць пытанні палітыкі.
@beloruski - беларускі ў Кіеве. Жаночы чат!
@ukr_bel_dom - "BY_UA нерухомасць: беларусы ва Украіне" - чат па тэме нерухомасці ва Украіне для беларусаў. Здаць, зняць, палаяцца з рыэлтарам.
@bel_barahlo - "BY_UA барахолка беларусаў ва Ўкраіне" - падарыць, прадаць, абмяняць рэчы і паслугі ў асяроддзі беларусаў ва Украіне.
@belaukrina - "BY_UA акцыі і падзеі беларусаў ва Ўкраіне" - канал з анонсамі мерапрыемстваў, якія арганізуюць беларусы ва Украіне.
@by_ua_medics - Гэта чат створаны для зносін медыкаў, якія пераехалі (або плануюць) з Беларусі ва Украіну, для таго, каб падзяліцца досведам у праходжанні бюракратычных колаў пекла, і ўсё такое.
@bel_flood - "BY_UA флудилка беларусаў ва Ўкраіне" - свабодныя размовы беларусаў ва Украіне - пра ўсё.