Панове, мої вітання)
Старожили каналу пам'ятають, що я колись викладав на канал документальний фільм "Frontline Rhodesia", який був знятий родезійцями у 1980 році. Що ж, тепер для тих, хто свого часу його пропустив, та й для тих, хто має бажання з ним ознайомитись, сьогодні гарна новина.
У зв'язку із запуском каналу "Родезійський Фронт" на Youtube, цей фільм опинився і на цій платформі)
Тепер ви можете знайти його на Youtube, та ще й з українськими субтитрами!
https://www.youtube.com/watch?v=JBPnWlfs2cs
Приємного перегляду!
Старожили каналу пам'ятають, що я колись викладав на канал документальний фільм "Frontline Rhodesia", який був знятий родезійцями у 1980 році. Що ж, тепер для тих, хто свого часу його пропустив, та й для тих, хто має бажання з ним ознайомитись, сьогодні гарна новина.
У зв'язку із запуском каналу "Родезійський Фронт" на Youtube, цей фільм опинився і на цій платформі)
Тепер ви можете знайти його на Youtube, та ще й з українськими субтитрами!
https://www.youtube.com/watch?v=JBPnWlfs2cs
Приємного перегляду!
YouTube
Документальний фільм "Лінія фронту Родезія", 1980. Українські субтитри.
Цей фільм, очевидно, належить не мені. Я лише переклав його українською. Фільм є дещо перемонтованою версією ось цього відео. (https://www.youtube.com/watch?v=ziAOQcIUBM4)
Авторами фільму є Nick Downie та Лорд Richard Cecil. Останній був убитий в бою членом…
Авторами фільму є Nick Downie та Лорд Richard Cecil. Останній був убитий в бою членом…
Юний Ян Сміт, майбутній прем'єр-міністр незалежної Родезії. Проходив службу в чині капітана Королівських ВПС.
Для того, аби записатись добровольцем у армію, підробив документи, приховавши факт того, що був студентом.
Пілотуючи винищувач Спітфайр, був збитий над Італією. Пережив падіння, зумів знайти членів італійського супротиву, воював в складі партизанського підрозділу.
Пізніше зумів дістатися Франції, де діяв в складі французьких сил спротиву.
В результаті поранень, які отримав в ході війни, його обличчя до кінця життя було частково паралізованим.
Для того, аби записатись добровольцем у армію, підробив документи, приховавши факт того, що був студентом.
Пілотуючи винищувач Спітфайр, був збитий над Італією. Пережив падіння, зумів знайти членів італійського супротиву, воював в складі партизанського підрозділу.
Пізніше зумів дістатися Франції, де діяв в складі французьких сил спротиву.
В результаті поранень, які отримав в ході війни, його обличчя до кінця життя було частково паралізованим.
Головним ворогом Родезії, як не дивно, виявилися не комуністи і не Захід. Найголовнішим ворогом і найбільшою проблемою для родезійців стало місцеположення країни.
Прекрасна африканська земля, приємний м'який клімат, оптимальна кількість опадів і довгі сонячні дні стали чудовою основою для розвитку землеробства. Десятки і сотні сімейних ферм, що розкинулися центральною частиною країни, вирощували величезну кількість різноманітних культур: від пшениці і кукурудзи, до чаю, тютюну і кави. Одна із найророзвиніших країн Африки, Родезія своєю плодючою землею і працею своїх громадян забезпечувала надзвичайно широкий сегмент усього африканського продовольчого ринку: у магазині практично будь-якого міста у Африці і більшості країн Європи легко можна було знайти родезійські товари.
Водні ресурси країни, що особливо важливо для чорного континенту, теж були досить великими. Окрім великої кількості озер та річок, як от Лімпопо та Замбезі, було на території країни і найбільше у Африці штучне водосховище: озеро Каріба. Сучасні іригаційні системи, водоочисні та фільтраційні станції, водосховища: все це родезійці збудували, аби забезпечити найважливішим ресурсом у спекотному кліматі більшість районів країни.
З мінеральними ресурсами все теж було чудово. Величезні запаси хрому, міді, платини, кобальту, залізної руди, нікеля, а також дорогоцінних каменів стимулювали як сировинну, так і виробничу потужність держави. Крім того, густі ліси забезпечували мешканців деревиною. Незначною проблемою була відсутність на території країни нафти, але родезійці компенсували цю проблемою імпортом та будівництвом нафтосховищ.
Фактично, родезійці жили на, буквально, золотій землі. Однак, дечого країні бракувало. З усіх сторін країну оточували інші держави. виходу до моря у країни не було.
Відсутність власних морських портів призвела до того, що протягом усієї історії родезійці сильно залежали від портів своїх сусідів. Експорт родезійських товарів та мінералів, разом з імпортом нафтопродуктів та техніки відбувався виключно через територію двох сусідніх держав: Мозамбіку та ПАР. Для імпорту нафти, наприклад, існував трубопровід "порт Бейра-Родезія", шо тягнувся на сотні кілометрів португальським Мозамбіком. Через територію Південноафриканської Республіки тягнулися автомобільні траси, що сполучали Родезію зі світом.
Успіх торгівельного ембарго, введеного проти Родезії, був незначним: допоки союзники допускали родезійський товарообіг через свої порти. Під час війни, кордони з Мозамбіком та ПАР були найбезпечнішими в той час, як на кордонах з Замбією та Ботсваною родезійська армія легко громила терористів, що проникали на її територію.
Все змінилося у 1975, коли Мозамбік перейшов під владу комуністів: критично важливі порти стали закритими, а безпечний кордон перетворився на ворожий. День падіння португальського правління у Мозамбіці Ян Сміт назвав гіршим днем свого життя. У 1976 році, влада у ПАР, розуміючи повну і цілковиту залежність свого союзника від виходу до моря, почала шантажем добиватися від родезійців усіх своїх вимог. Фактично, південноафриканці вирішили використати родезійців як розмінну монету. Фактично, країна опинилася оточеною ворогами.
По-суті, для перемоги родезійців не вистачало одного ключового елементу: моря. Торгівельні порти, військовий флот, прикритий водою кордон не допустили б того, що сталося у 1980 році. Єдина сила, що може ізолювати країну з виходом до моря від світу- це тільки вона сама.
Саме тому вже наші сусіди, росіяни, так сильно прагнуть відрізати Україну від моря. А ми не маємо права цього допустити. Пропоную вам щоразу, яки ви чутимете про "расєйскій Крим", "русскіє гарада Нікалаєв, Маріупаль, Адєсса і Хєрсон", щоразу як чутимете про "нахріна Україні потужний флот"- згадуйте Родезію. Країну без моря і без портів.
Країну, якої немає на карті.
Прекрасна африканська земля, приємний м'який клімат, оптимальна кількість опадів і довгі сонячні дні стали чудовою основою для розвитку землеробства. Десятки і сотні сімейних ферм, що розкинулися центральною частиною країни, вирощували величезну кількість різноманітних культур: від пшениці і кукурудзи, до чаю, тютюну і кави. Одна із найророзвиніших країн Африки, Родезія своєю плодючою землею і працею своїх громадян забезпечувала надзвичайно широкий сегмент усього африканського продовольчого ринку: у магазині практично будь-якого міста у Африці і більшості країн Європи легко можна було знайти родезійські товари.
Водні ресурси країни, що особливо важливо для чорного континенту, теж були досить великими. Окрім великої кількості озер та річок, як от Лімпопо та Замбезі, було на території країни і найбільше у Африці штучне водосховище: озеро Каріба. Сучасні іригаційні системи, водоочисні та фільтраційні станції, водосховища: все це родезійці збудували, аби забезпечити найважливішим ресурсом у спекотному кліматі більшість районів країни.
З мінеральними ресурсами все теж було чудово. Величезні запаси хрому, міді, платини, кобальту, залізної руди, нікеля, а також дорогоцінних каменів стимулювали як сировинну, так і виробничу потужність держави. Крім того, густі ліси забезпечували мешканців деревиною. Незначною проблемою була відсутність на території країни нафти, але родезійці компенсували цю проблемою імпортом та будівництвом нафтосховищ.
Фактично, родезійці жили на, буквально, золотій землі. Однак, дечого країні бракувало. З усіх сторін країну оточували інші держави. виходу до моря у країни не було.
Відсутність власних морських портів призвела до того, що протягом усієї історії родезійці сильно залежали від портів своїх сусідів. Експорт родезійських товарів та мінералів, разом з імпортом нафтопродуктів та техніки відбувався виключно через територію двох сусідніх держав: Мозамбіку та ПАР. Для імпорту нафти, наприклад, існував трубопровід "порт Бейра-Родезія", шо тягнувся на сотні кілометрів португальським Мозамбіком. Через територію Південноафриканської Республіки тягнулися автомобільні траси, що сполучали Родезію зі світом.
Успіх торгівельного ембарго, введеного проти Родезії, був незначним: допоки союзники допускали родезійський товарообіг через свої порти. Під час війни, кордони з Мозамбіком та ПАР були найбезпечнішими в той час, як на кордонах з Замбією та Ботсваною родезійська армія легко громила терористів, що проникали на її територію.
Все змінилося у 1975, коли Мозамбік перейшов під владу комуністів: критично важливі порти стали закритими, а безпечний кордон перетворився на ворожий. День падіння португальського правління у Мозамбіці Ян Сміт назвав гіршим днем свого життя. У 1976 році, влада у ПАР, розуміючи повну і цілковиту залежність свого союзника від виходу до моря, почала шантажем добиватися від родезійців усіх своїх вимог. Фактично, південноафриканці вирішили використати родезійців як розмінну монету. Фактично, країна опинилася оточеною ворогами.
По-суті, для перемоги родезійців не вистачало одного ключового елементу: моря. Торгівельні порти, військовий флот, прикритий водою кордон не допустили б того, що сталося у 1980 році. Єдина сила, що може ізолювати країну з виходом до моря від світу- це тільки вона сама.
Саме тому вже наші сусіди, росіяни, так сильно прагнуть відрізати Україну від моря. А ми не маємо права цього допустити. Пропоную вам щоразу, яки ви чутимете про "расєйскій Крим", "русскіє гарада Нікалаєв, Маріупаль, Адєсса і Хєрсон", щоразу як чутимете про "нахріна Україні потужний флот"- згадуйте Родезію. Країну без моря і без портів.
Країну, якої немає на карті.
Мало хто знає, але найкращими зоопарками в Родезії могли похизуватися військові. У цих установах воїни вивчали диких тварин, з якими могли зустрітися у буші.
Це мало сенс, адже за певних умов дика природа може стати значно небезпечнішою за будь-якого ворога.
Найкращою колекцією звірів, поза усілякими сумнівами, могли похизуватися Скаути Селуса. У їх зоопарку були не тільки представники більшості видів африканських ссавців: були у Скаутів і тераріуми повні екзотичних плазунів, акваріуми з рибами та амфібіями, а також велика колекція живих комах.
Це мало сенс, адже за певних умов дика природа може стати значно небезпечнішою за будь-якого ворога.
Найкращою колекцією звірів, поза усілякими сумнівами, могли похизуватися Скаути Селуса. У їх зоопарку були не тільки представники більшості видів африканських ссавців: були у Скаутів і тераріуми повні екзотичних плазунів, акваріуми з рибами та амфібіями, а також велика колекція живих комах.
Один з активних учасників нашої невеличкої про-родезійської спільноти виявився ще й активним учасником спільноти набагато більшої- білоруської.
Пропоную до вашої уваги канали, створені для білорусів в Україні)
Сёння супольнасць нашых каналаў і чатаў, створаных для беларусаў ва Украіне, выглядае так:
@BelarusyKiev - "Прыгоды беларусаў у Кіеве" - асноўны канал.
@by_help_Kiev - "Салідарнасць Украіны з беларусамі" - канал з карыснай інфармацыяй для тых, хто нядаўна пераехаў з РБ ва Украіну. Пытанні атрымання ВНЖ, пошуку працы і ў цэлым шпаргалка па выжыванні.
@BelarusyVKieve - "Беларусы ў Украіне" - агульны вялікі чат беларускай дыяспары ва Украіне.
@bel_ukr - "BY_UA ўезд-выезд, машыны, адпачынак: беларусы ва Украіне" - спецыялізаваны чат па пытаннях праходжання мяжы, паездкам паміж Беларуссю і Украінай, аўтамабільных пытаннях.
@bel_IT_UA - "Беларускія IT-спецыялісты ва Украіне" - чат беларускіх IT-спецыялістаў, якія ўжо перабраліся ва Украіну ці толькі плануюць.
@bel_job_dom - "BY_UA бізнес, ФОП, ВНЖ і праца, банкаўскія карты і іншае: беларусы ва Украіне" - месца, дзе беларусы, якія пераехалі ва Украіну, абмяркоўваюць пытанні працы, бізнесу, афармлення ФОП, ВНЖ, банкаўскіх карт, ІНАЎ і іншага.
@uch_bel_dom - "BY_UA вучоба ва Украіне для беларусаў" - чат для беларусаў, якія хочуць вучыцца ў школах, ВНУ і г.д. Украіны.
@belpoliticum - "BY_UA палітыка: беларусы ва Украіне" - спецыялізаваны чат, у якім пераехалі ў Украіну беларусы абмяркоўваюць пытанні палітыкі.
@beloruski - беларускі ў Кіеве. Жаночы чат!
@ukr_bel_dom - "BY_UA нерухомасць: беларусы ва Украіне" - чат па тэме нерухомасці ва Украіне для беларусаў. Здаць, зняць, палаяцца з рыэлтарам.
@bel_barahlo - "BY_UA барахолка беларусаў ва Ўкраіне" - падарыць, прадаць, абмяняць рэчы і паслугі ў асяроддзі беларусаў ва Украіне.
@belaukrina - "BY_UA акцыі і падзеі беларусаў ва Ўкраіне" - канал з анонсамі мерапрыемстваў, якія арганізуюць беларусы ва Украіне.
@by_ua_medics - Гэта чат створаны для зносін медыкаў, якія пераехалі (або плануюць) з Беларусі ва Украіну, для таго, каб падзяліцца досведам у праходжанні бюракратычных колаў пекла, і ўсё такое.
@bel_flood - "BY_UA флудилка беларусаў ва Ўкраіне" - свабодныя размовы беларусаў ва Украіне - пра ўсё.
Пропоную до вашої уваги канали, створені для білорусів в Україні)
Сёння супольнасць нашых каналаў і чатаў, створаных для беларусаў ва Украіне, выглядае так:
@BelarusyKiev - "Прыгоды беларусаў у Кіеве" - асноўны канал.
@by_help_Kiev - "Салідарнасць Украіны з беларусамі" - канал з карыснай інфармацыяй для тых, хто нядаўна пераехаў з РБ ва Украіну. Пытанні атрымання ВНЖ, пошуку працы і ў цэлым шпаргалка па выжыванні.
@BelarusyVKieve - "Беларусы ў Украіне" - агульны вялікі чат беларускай дыяспары ва Украіне.
@bel_ukr - "BY_UA ўезд-выезд, машыны, адпачынак: беларусы ва Украіне" - спецыялізаваны чат па пытаннях праходжання мяжы, паездкам паміж Беларуссю і Украінай, аўтамабільных пытаннях.
@bel_IT_UA - "Беларускія IT-спецыялісты ва Украіне" - чат беларускіх IT-спецыялістаў, якія ўжо перабраліся ва Украіну ці толькі плануюць.
@bel_job_dom - "BY_UA бізнес, ФОП, ВНЖ і праца, банкаўскія карты і іншае: беларусы ва Украіне" - месца, дзе беларусы, якія пераехалі ва Украіну, абмяркоўваюць пытанні працы, бізнесу, афармлення ФОП, ВНЖ, банкаўскіх карт, ІНАЎ і іншага.
@uch_bel_dom - "BY_UA вучоба ва Украіне для беларусаў" - чат для беларусаў, якія хочуць вучыцца ў школах, ВНУ і г.д. Украіны.
@belpoliticum - "BY_UA палітыка: беларусы ва Украіне" - спецыялізаваны чат, у якім пераехалі ў Украіну беларусы абмяркоўваюць пытанні палітыкі.
@beloruski - беларускі ў Кіеве. Жаночы чат!
@ukr_bel_dom - "BY_UA нерухомасць: беларусы ва Украіне" - чат па тэме нерухомасці ва Украіне для беларусаў. Здаць, зняць, палаяцца з рыэлтарам.
@bel_barahlo - "BY_UA барахолка беларусаў ва Ўкраіне" - падарыць, прадаць, абмяняць рэчы і паслугі ў асяроддзі беларусаў ва Украіне.
@belaukrina - "BY_UA акцыі і падзеі беларусаў ва Ўкраіне" - канал з анонсамі мерапрыемстваў, якія арганізуюць беларусы ва Украіне.
@by_ua_medics - Гэта чат створаны для зносін медыкаў, якія пераехалі (або плануюць) з Беларусі ва Украіну, для таго, каб падзяліцца досведам у праходжанні бюракратычных колаў пекла, і ўсё такое.
@bel_flood - "BY_UA флудилка беларусаў ва Ўкраіне" - свабодныя размовы беларусаў ва Украіне - пра ўсё.
Родезійська військова поліція, а також деякі армійські частини, мали на своєму озброєнні мотоцикли.
Мотоциклетні підрозділи використовувалися для проведення патрулів вздовж кордону та залізниці.
Так що комбінація родезійського камуфляжу та Ендури то не тільки стильно і весело, але й якоюсь мірою історично)
Мотоциклетні підрозділи використовувалися для проведення патрулів вздовж кордону та залізниці.
Так що комбінація родезійського камуфляжу та Ендури то не тільки стильно і весело, але й якоюсь мірою історично)
Родезійські паспорти, до речі, саму Родезію пережили. Навіть у наші дні в Америці та Європі можна зустріти людей, які мають при собі паспорти родезійського зразку, при чому зі свіжими датами видачі- аж до двохтисячних років.
Ці документи, звичайно, не видаються жодною офіційною інстанцією. Вони виготовляються приватними фірмами на замовлення кожного клієнта і є напрочуд популярними серед військових та мандрівників.
Подібні документи використовують у якості так званих "камуфляжних паспортів". У більшості країн третього світу вони не викликають жодних питань серед місцевих. У разі необхідності приховати власну особистість і громадянство, власник просто демонструє "Родезійський" паспорт.
Деяким мандрівникам з Америки подібні камуфляжні паспорти не раз рятували життя: при захопленні полонених з метою отримання викупу перевага надається громадянам США та інших розвинених держав, а не якоїсь незрозумілої африканської країни.
Офіційними інстанціями такі документи, очевидно, не приймаються.
Ці документи, звичайно, не видаються жодною офіційною інстанцією. Вони виготовляються приватними фірмами на замовлення кожного клієнта і є напрочуд популярними серед військових та мандрівників.
Подібні документи використовують у якості так званих "камуфляжних паспортів". У більшості країн третього світу вони не викликають жодних питань серед місцевих. У разі необхідності приховати власну особистість і громадянство, власник просто демонструє "Родезійський" паспорт.
Деяким мандрівникам з Америки подібні камуфляжні паспорти не раз рятували життя: при захопленні полонених з метою отримання викупу перевага надається громадянам США та інших розвинених держав, а не якоїсь незрозумілої африканської країни.
Офіційними інстанціями такі документи, очевидно, не приймаються.
Стік Родезійських Африканських Стрільців перед патрулюванням.
До речі, родезійська армія була першою в світі, яка вдягнула усіх без виключення солдатів у камуфльовану форму. В цей час більшість інших держав все ж надавали перевагу оливі/хакі, а камуфляж носили в основному бійці спеціального призначення.
До речі, родезійська армія була першою в світі, яка вдягнула усіх без виключення солдатів у камуфльовану форму. В цей час більшість інших держав все ж надавали перевагу оливі/хакі, а камуфляж носили в основному бійці спеціального призначення.
На фото-Матіас Канда, родезійський спортсмен, що спеціалізувався на марафонах.
Матіас приймав участь у олімпійських іграх 1964 року у Токіо, де фінішував 51-шим. На Олімпіаду 1968 року, як і решту родезійської команди, він допущений не був: санкції накладені на країну забороняли спортсменам брати участь у змаганнях.
Канда відомий тим, що тренувався за дуже цікавою системою: у якості "спарринг-партнера" він обрав потяг "Гверу-Селукве". І, що цікаво, жодного разу йому не програв.
Це фото, зроблене у 1968 році, стало "Знімком місяця" у "Ассошиейдет Пресс".
Матіас приймав участь у олімпійських іграх 1964 року у Токіо, де фінішував 51-шим. На Олімпіаду 1968 року, як і решту родезійської команди, він допущений не був: санкції накладені на країну забороняли спортсменам брати участь у змаганнях.
Канда відомий тим, що тренувався за дуже цікавою системою: у якості "спарринг-партнера" він обрав потяг "Гверу-Селукве". І, що цікаво, жодного разу йому не програв.
Це фото, зроблене у 1968 році, стало "Знімком місяця" у "Ассошиейдет Пресс".
Малоосвічені люди часто бояться і ненавидять те, чого не розуміють.
Так трапилось і з пам'ятниками Сесілу Джону Родсу. Чоловіка, якого сучасники називали "найвизначнішою людиною нашого часу", в наш вік ліво-ліберальної пропаганди прийнято ненавидіти.
На фото-могила Родса. Згідно його заповіту, Сесіл був похований у Родезії, країні, що він заснував на землі, яку він любив.
І хоч за життя Родса поважали і білі, і чорні, вже через вісімдесят років після його смерті деяка частина місцевих чорних почала вважати його за диявола.
Місцеві землероби почали звинувачувати могилу у неврожаях і бідах- "диявол Родс", за їх думкою, отруює землю. Втім, всі їх спроби добитися перепоховання магната успіхом не закінчилися- навіть людожер Мугабе не став паклюжити пам'ять будівника Імперії.
В наш же час, пам'ятники Родсу трощать "освічені" ліваки.
Так трапилось і з пам'ятниками Сесілу Джону Родсу. Чоловіка, якого сучасники називали "найвизначнішою людиною нашого часу", в наш вік ліво-ліберальної пропаганди прийнято ненавидіти.
На фото-могила Родса. Згідно його заповіту, Сесіл був похований у Родезії, країні, що він заснував на землі, яку він любив.
І хоч за життя Родса поважали і білі, і чорні, вже через вісімдесят років після його смерті деяка частина місцевих чорних почала вважати його за диявола.
Місцеві землероби почали звинувачувати могилу у неврожаях і бідах- "диявол Родс", за їх думкою, отруює землю. Втім, всі їх спроби добитися перепоховання магната успіхом не закінчилися- навіть людожер Мугабе не став паклюжити пам'ять будівника Імперії.
В наш же час, пам'ятники Родсу трощать "освічені" ліваки.