З огляду на сьогоднішнє блокування ботів Головного управління розвідки та Служби безпеки, а також бота Мінцифри "єВорог". Друзі, хочемо ще раз нагадати, у нас вже є канал WhatsApp, запрошуємо, підписуйтеся!

Посилання на канал

До речі: у нас вийшла дуже важлива і цікава редакційна стаття. Сьогодні ми мали опублікувати її тут - але вирішили цього не робити, і натомість опублікували в WhatsApp. Тамтешні підписники вже читають. Долучайтеся й ви!

Ми також нагадаємо те, що вже підкреслювали раніше: Телеграм не є безпечним місцем, ваші дані тут Україна захистити не зможе, оскільки не може контролювати цю платформу, а можливість впливу на неї - сумнівне питання, яке багато від чого залежить. Сьогоднішні події - ще один доказ.

"Головний посил про Телеграм - йому не можна довіряти. Нічого. Ні контакти, ні дзвінки, ні чати, ні боти. Він рано чи пізно підведе. Що зараз і сталося", - каже Назар Токар, який нещодавно написав для нас великий матеріал про небезпеку цієї платформи.

"Телеграм- це російська мережа, створена на російські гроші росіянами в Росії", - додає він.

Нас часто запитують: а чому тоді ТЕКСТИ все ще в Телеграмі? Відповідаємо: тому що тут ви, наша аудиторія, і багатьом поки що не дуже зручно переходити на інші канали комунікації. Але схоже, невдовзі тут уже просто не можна буде залишатися.

Тому - поки що WhatsApp, з усіма його багами по функціоналу та зручності. Якщо WhatsApp цього не виправить, ми впевнені, знайдеться інша альтернатива. Ми дивимося й на інші платформи, аби зрозуміти, які з них можуть бути максимально безпечними та комфортними для всіх наших читачів.

Мабуть, усі знають батальйон "Ахіллес" - у мережі багато їхніх відео зі знищенням ворожої техніки. Але відео не показують, скільки саме цієї техніки спалив і потрощив підрозділ - а її дуже багато.

💬 "Якось ми підрахували, що лише за 2023 рік знищили ворожої техніки стільки, що її можна поставити одна за одною в колону від площі Українських героїв до Гаванського мосту в Києві", - каже Янгрр, головний сержант батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів (БУБпАК) “Ахіллес” 92-ї окремої штурмової бригади.

З ним - наша сьогоднішня розмова. В "Ахіллесі" знають, в чому їхні сильні сторони, в чому переважають ворога. В той же час, росіян оцінюють реалістично.

Янгрр порівнює роботу БУБПАК зі скальпелем: вони можуть відпрацьовувати по ворогу дуже точно. Але артилерію собою не підмінять, і якщо якийсь квадрат треба накрити масованим вогнем, тут вони не впораються.

Сержант дуже детально розповідає, як влаштовано рекрутинг в батальйоні і що відбувається з новобранцями. Після навчального центру вони кілька тижнів переймають досвід інструкторів, потім ще мають час на стажування, і лише після цього отримують бойове розпорядження.

“Ми високотехнологічний підрозділ і не можемо собі дозволити втрачати ні людей, ні засоби, яких не так багато, через те, що особовий склад був недостатньо навчений”, - каже Янгрр.

З якими технологіями працюють зараз - читайте в нашій розмові

Як і багато інших бійців, перше бойове хрещення Дмитро Крапивенко, автор книги "Усе на три літери", пережив не на фронті, а в глибокому-глибокому тилу. Однієї ночі небо над навчальним центром прорізали російські ракети - і казарми, споруджені за стандартами НАТО, перетворилися на руїни...

В тих казармах взвод Дмитра ночував лише раз. Потім бійці пішли в ліс - там були досить комфортні намети, багато дров і навіть літній душ. Тієї лихої ночі у казармах мали бути молоді курсантки-першокурсниці, їх жаліли, не хотіли виселяти у ліс, та хтось таки вирішив діяти за правилами. Як показали подальші події, недаремно...

Діяти за правилами - це те, що рятує оцю "велику зелену машину", армію, від численних "ДТП". Це спрацювало і у взводі Дмитра - попри увесь бардак, самоусування взводного, небажання багатьох дотримуватися порядку і перманентну "зраду". Дмитро описує свій взвод на той час не як військовий організм, а як "людське стадо". А втім, згодом це стадо перетвориться на нормальний підрозділ, який ще й ставитимуть у приклад іншим.

Передісторію до цього перетворення - читайте за посиланням

"Я сама собі, як пілоту дронa-камікадзе, заздрю кожного разу, як лечу. Це неймовірне відчуття: летіти над ворогом на глибину 15 км і влітати прямо в бліндаж… і на останньому кадрі бачити орка".

Так каже військовослужбовиця Тетяна Чорновол, якій знадобилося чимало зусиль, аби навчитися літати на FPV.

Каже, навчання давалося важко, бо ніколи не була геймером. Коли вперше відкрила програму-тренажер, Тетяна подумала, що навчитися неможливо. Але зрештою через 300 годин віртуальних польотів вона добилася свого.

Тетяна Чорновол і досі вважає себе "дерев'яним" пілотом, особливо в порівнянні з асами, які легко навчилися і які показували чудеса пілотажу на полігоні. Але вона навіть дозволяє собі повчати цих асів, які нерідко не доводять дрон до цілі - бо засвоїла досить ефективну техніку, як практично завжди це робити.

Втім, долетіти до цілі - лише одна складова успіху. А загалом їх кілька: окрім хорошого пілота, потрібен ще й хороший інженер і хороший сапер. Без інженера дрон взагалі може не злетіти або по дорозі "відпасти". Без сапера - БК може не вибухнути або вибухнути дуже слабенько.

Звісно, таке комбо є на фронті далеко не в усіх. Як робота з FPV відбувається на практиці - читайте розповідь Тетяни Чорновол

Нещодавно ГУР МО повідомляло про російську інформаційну атаку, яка буде розгорнута на тлі наступу окупаційних військ. Наш моніторинг пропаганди показує: кампанія вже розпочалася.

Зокрема, дезінформатори поширюють дедалі більше чуток про те, що російські війська наступатимуть на Харків. Ну або на Суми. Вказуючи на два міста, вони вдаються до класичного створення невизначеності на певній ділянці фронту, яке викликає тривогу в населення і змушує військове керівництво розтягувати сили. Цю тему інформкампанії згадували українські розвідники - подивимось, як росіяни її розвиватимуть.

Іще одна тема - нелегітимність Зеленського, яка буцімто настане 20 травня. І ось тут дезінформатори створили справжню шок-сенсацію: мовляв, Зеленський без суду та слідства взяв в заручники заарештував Залужного. Деякі йдуть іще далі і говорять про вбивство ексголовкома. Пояснюють, що Зеленському це потрібно для того, аби зачистити поле від конкурентів, які могли б претендувати на головну посаду в державі на тлі розмов про "нелегітимність".

Одночасно вони плодять переможні реляції про поступ окупаційних військ на фронті. Як видно, в своїй голові пропагандисти вже перемогли - до повної перемоги в реальній дійсності залишилось буквально "чуть-чуть". Тему своїх втрат при наступі росЗМІ традиційно ігнорують.

"Перемагати" вони збираються і в Молдові. 21 квітня в Мордорі російській столиці Москві відбувся з'їзд молдовських опозиціонерів, які дотримуються проросійських позицій. Риторика цих людей настільки невигадлива та заїжджена пропагандистськими ЗМІ, що ви, швидше за все, відчуєте нудоту. Чому, на думку опозиціонерів, молдавани та гагаузи бояться одностатевих шлюбів, і чому їм буцімто чужі європейські цінності - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Удари по російських об'єктах, які на початках викликали стільки азарту, зараз вже перетворилися на певну рутину. І це не дивно, адже від початку року в Росії скуштували вже чимало української вибухової сили - і регулярно куштують далі. Втім, кожен з цих ударів має значення, а всі вони разом створюють певний накопичувальний ефект. Тож ми вирішили порахувати їх, а щоб показати, куди саме прилітало - нанесли їх на карту.

Найбільше дісталося нафтовій галузі: у половині випадків наша зброя поціляла саме туди. Однією з найвідчутніших для росіян була атака на порт “Усть-Луга” - другий за величиною в РФ хаб із перевалки нафти, газового конденсату, сірки та вугілля.

Дуже вдалою тактикою також стало завдання ударів по ректифікаційних колонах російських НПЗ: від цих колон залежить виготовлення нафтопродуктів. Наслідок: мінус щонайменше $1,5 млрд для російської економіки щомісяця.

П'ята частина випадків - удари по аеродромах та авіабазах. Тут теж є відчутні наслідки - як, наприклад, після прильоту на аеродром “Кущевская” в Краснодарському краї. Тоді разом зі складом згоріли авіабомби, якими руйнують українські мирні міста. Також окупантам довелося велику кількість літаків відтягти вглиб РФ.

Куди сягають наші удари, скільки їх було і з якою частотою ми їх завдавали впродовж чотирьох місяців цього року - дивіться за посиланням

"Чим довше триватиме ця війна, тим краще Росія буде вчитися, адаптуватися і створювати більш ефективні, сучасні бойові сили. Повільно, але вірно, Москва вбиратиме нові ідеї з поля бою і відповідно перебудовуватиме свою тактику", - одна з ключових тез нового матеріалу генерал-майора Міка Раяна.

При цьому Росія дуже вправно "перетворює" свої незначні тактичні успіхи, продаючи їх Заходу як неабиякі перемоги. Наприклад, під Авдіївкою Росія поклала десятки тисяч своїх солдат, окупувавши руїни. Та водночас, багато людей на Заході некритично купилися на наратив, який просувала РФ: захоплення Авдіївки означає, що подальший російський успіх неминучий, і що зрештою Росії судилося перемогти в цій війні.

Розслаблені, погано підготовлені та малочисельні збройні сили в європейських країнах зовсім не готові зустрітися з російською армією. Ще менше вони будуть готові, якщо Росія вчитиметься далі. Тож висновки тут очевидні: Росію слід зупиняти.

Чи можна це зробити зараз, коли російська армія активно наступає?

Тут Мік Раян відсилає нас до класичної роботи Клаузевіца "Про війну", де згадується концепція кульмінаційного моменту. Він каже, що невдовзі російська армія досягне кульмінації свого наступу, після чого неминуче розпочнеться спад. Українці можуть цим скористатися - так само, як росіяни скористалися кульмінаційним моментом та спадом минулорічного українського наступу.

Як це зробити? Які проблеми слід вирішити насамперед, щоб перехопити ініціативу? Читайте в цьому дуже цікавому матеріалі

Трахтемирів, Монастирок, Зарубинці. Старовинні Сваром’я, Довмонтів і Старий Глибів... І багато, багато інших красивих назв, які резонують українцям десь дуже глибоко. Тому що ці села зі стародавньою славною історією вже багато десятиліть тому упокоїлися під товщею води. Вони стерті з карти відтоді, як Радянський Союз вирішив створити на Дніпрі каскад водосховищ.

Так само глибоко під водою - Дніпровські пороги. Мало хто знає, що 70-кілометрова ділянка русла між містами Дніпро й Запоріжжя має виразно гірський характер, разюче відмінний від звичного для нас типово рівнинного Дніпра. І саме на цій ділянці - Кодацький поріг, згаданий ще Костянтином Багрянородним. І Сурський поріг, не описаний візантійцем, але добре знаний тогочасними українським лоцманами, бо на цей поріг "сходилися чорти, щоб хезати на ньому". Був тут і легендарний Ненаситець, вшанований вікінгами як Ейфор і згаданий навіть на знайденому у Швеції рунічному камені...

По інший бік цієї історії - жахливі радіоактивні уранові хвостосховища, монструозні заводи та інші ознаки радянської індустріалізації, яка ладна була нищити все на своєму шляху, аби лиш отримати ресурси. Електрику і метал для того, щоб кувати зброю і потім нею погрожувати ненависному Заходу. Відголоски тієї холодної війни відчутні й досі, тільки тепер вже ми переживаємо її "гарячу" фазу.

У нашому сьогоднішньому матеріалі - історія про Дніпро в його колишньому, стародавньому вигляді, який зараз можна відновити хіба що за мапами. Ми зробили це, користуючись радянськими та американськими картами, а також картами Вермахту. А поверх старої течії ми показали нову, нинішню - створену тоді, коли совіти взялися зарегульовувати нашу річку каскадом водосховищ.

Це дуже довгий і дуже цікавий лонгрід. Знайдіть час, щоб ним насолодитися. Приємного читання!

Росія постійно шукає причини для виправдання агресивної війни, яку вона розв'язала проти України, та гібридної війни проти Заходу. І ось знайдено нову причину - виявляється, "СВО" почалася для того, щоб покарати винних у трагедії, яка сталася в Одесі 2 травня 2014 року!

Якщо ви скажете, що винні, як завжди, "українські нацисти" - то будете праві, але лише частково. Нацисти нацистами, але ж за ними хтось стоїть! Інакше не може бути, бо страва, не приправлена конспірологією, гірше продається російській аудиторії.

І ось нарешті вузлуватий палець російської пропаганди вказує нам на головного винуватця. І це - звук фанфар - Джозеф Робінетт Байден-молодший, знаний як президент США Джо Байден. І винен він - особисто.

Як так, спитаєте ви, де Байден у 2014 році, а де Куликове поле в Одесі? Все просто, пояснять вам російські пропагандисти: у 2014 році саме Джо Байден був віце-президентом, і він, мовляв, політично курував спецслужби США, які "здійснили державний переворот" в Україні.

Отже, Байден керував людьми, які здійснили переворот, який привів до влади українських нацистів, які вчинили трагедію в Одесі. Така логіка.

Що ж, за такою логікою, якщо "СВО" почалася заради того, щоб покарати винних в цій трагедії, то чому тоді війна точиться під Авдіївкою і Часовим Яром, а не у Вашингтоні? Адже, за такою логікою, "українські нацисти" є лише виконавцями злочину, а його ініціатором та організатором є президент США Джо Байден! Чому тоді повномасштабну війну почали не проти США, а проти України - адже головне покарання мусить отримати головний винуватець?

Звісно ж, мозковий слизень, який замість мозку заповнює черепні коробки споживачів російської пропаганди, не дозволяє їм ставити запитання таким чином. Крім того, вони й так прекрасно знають, чому і для чого їм потрібна ця війна - і трагедія в Одесі не має до цього стосунку. Усі ці причини потрібні лише для того, щоб російські можновладці - та їхні піддані - могли зберігати пристойний вираз обличчя при поганій грі.

Втім, це дається їм дедалі важче, бо дедалі більше припікає з іншої, задньої сторони. Наприклад, цього тижня припікало через саміт у Швейцарії, на який Росію не покликали. А ще свербіло через пропалестинські студентські протести у США. Що обумовило цей потужний напад сверблячки - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

"Я тут, тому що мені соромно за українських чоловіків, які тікають із країни від мобілізації, поки мої друзі на передовій кажуть, що єдиний вихід із війни — бути покаліченими або вбитими, бо їх нікому замінити. Росіян значно більше, ніж нас. Жінкам, швидше за все, доведеться служити".

Так говорить авторка статті, позивний Леся, яка пішла на п’ятиденний армійський вишкіл. Упродовж цих п’яти днів її цивільне життя відійшло на задній план: "Ми вчилися знищувати тих, хто хоче знищити нас".
На цьому вишколі багато жінок, і вони поділяють почуття Лесі: їм соромно за чоловіків, які тікають від служби. Але не бракує й чоловіків, і деякі з них після таких навчань мобілізуються.

На вишколі навчають поводитися зі зброєю, захищатися під час обстрілу, надавати медичну допомогу та долати психологічні перепони. Учасники навчань впевнені: такі знання стануть в пригоді всім цивільним в Україні.

Які навички можна отримати на цьому п’ятиденному курсі, чому це цікаве та корисне навчання, і які вміння треба доводити до автоматизму навіть цивільним? Розповідаємо в нашому матеріалі

"Невеликі просування на чолі з піхотою, знищення транспортних засобів і великі втрати".

Так характеризує відомий історик та дослідник війни Філліпс О'Браєн те, що зараз відбувається з росіянами на Харківщині.

Тобто, ніякий це не "прорив". О'Браєн рекомендує медійникам, які називають це "проривом", дихати глибше - замість того, щоб надмірно драматизувати.

Крім того, він пояснює, що ці події є гарною ілюстрацією до того характеру війни, який можна спостерігати уже 18 місяців поспіль. На підтвердження своїх слів він викладає досить промовисті мапи.

О'Браєн також скептичний щодо того, що за допомогою цієї тактичної операції росіянам вдасться розпорошити ЗСУ, відтягнувши частину наших сил на Харківщину. Він показує, яким є логістичне плече для росіян та для українців - різниця в його довжині говорить сама за себе.

Що буде далі? Є кілька не надто виразних підтверджень щодо того, що американська допомога вже почала надходити на лінію фронту. Без сумнівів, росіяни діятимуть відчайдушно, вони максимально тиснутимуть, аби встигнути захопити якомога більше, поки надходження допомоги не розшириться. Що їм може вдатися, а в чому вони найімовірніше зазнають провалу? Читайте пояснення фахівця

На чому ґрунтуються влада й авторитет у підрозділі? Наприклад, в окремому взводі?

Про це - розповідь воїна ЗСУ і автора книги "Усе на три літери" Дмитра Крапивенка.

Коли взводного, відомого своїм палаючим перегаром, із відповідним позивним Горинич, зняли з посади і кудись відправили, взвод зітхнув з полегшенням. Але відсутність командира не надто сприяє збільшенню дисципліни. Одного дня, перебуваючи у відпустці, Дмитро дізнався: їм нарешті призначили нормального взводного!

Новий командир, Юрок, мав звання сержанта, за погонами не гнався, воював безперервно з 2014-го в різних бригадах, але завжди в піхоті. На своїй інавгураційній промові він сказав:

"Долбойоби й бюрократи, штабні заробітчани здатні вбити патріотизм у кожному з вас. Але ми не цих долбойобів захищаємо, а наших матерів, дітей, дружин. Щоб до них не прийшли, як у Бучі. От і всі цілі війни, нічого більше вигадувати не треба. Будемо мужиками, нас поважатимуть. Я готовий прикривати якісь ваші зальоти, всяке буває. Але якщо будете робити роботу. Якщо ні, то нахуй із підрозділу, дармоїдів не треба. Сам не впораюся, треба на вас спертися. Будете мені допомагати?"

Допомагати Юрку хотіли всі.

А згодом з його подачі Дмитро Крапивенко став ГСВ - головним сержантом взводу. І тепер вже йому самому довелося вчитися наводити порядок. Цей порядок у взводі тримався на трьох китах - і тримався досить успішно.

Як це вдалося - читайте в новому фрагменті книги

Маленький чоловічок під величезним портретом Сталіна - це письменник Борис Акунін, який користується великою популярністю в Росії. Він виступає в залі Лондонського географічного товариства - презентує десятий том своєї "Історії Російської держави". Сталін на екрані йому потрібен, щоб розповісти про "вєлічіє", до якого буцімто привів країну цей кривавий диктатор. Карикатура поруч - для того, щоб показати ставлення до диктатора в СРСР після розвінчання культу особи.

"Скільки ви задонатили на ЗСУ?" - запитує його авторка цього матеріалу.

Акунін витримує паузу, а потім відповідає: "Я вважаю дії Росії злочинними, проте не хочу вбивати співвітчизників, навіть якщо вони погані й кругом не праві. Це вище моїх сил".
І це - відповідь на питання, чому українці беруть у лапки вислів "хороші росіяни". Таких відповідей в цій статті ви знайдете ще багато.

Про маркери імперського мислення, які, схоже, намертво засіли в головах і Акуніна, і його публіки - лондонських втікачів із РФ, читайте в нашому репортажі

❗️Це - дуже важлива стаття. Бо в ній ідеться про майбутнє кожного з нас. Про стратегію нашої перемоги.

💣 Уже зрозуміло, що ми говоримо не про каву в Криму, а про вибухи в Криму. Важливо, що удари по російських НПЗ та воєнці працюють - і їх має стати більше.

Але що далі? Якої стратегії ми маємо дотримуватися на полі бою, аби зрештою досягти своїх цілей? Як супроводжувати свої дії інформаційно - і для української аудиторії, і для західної?

"Україна та її західні партнери мають прийняти той факт, що в умовах описаної позиційності ставка на швидкі дії та анігіляцію військ противника під час наступу без належного забезпечення призведе до протилежного від бажаного результату... Війна в умовах домінування оборони потребує дуже обережного накопичення переваг та ослаблення противника для рішучих наступальних дій у певний момент", - пише автор цього матеріалу Микола Бєлєсков, головний консультант відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень, старший аналітик БФ "Повернись живим".

Одне з ключових понять у цьому матеріалі - баланс вибивання. Автор шукає відповідь, яким він має бути. Пропонуємо до обговорення в коментарях ⤵️

У росіян новий страшний ворог - гомофашисти. Їх також можна назвати квір-фашистами, ЛГБТ-фашистами, або ж небінарними фашистами. Цей різновид дуже небезпечних людей з'явився на шпальтах російської пропаганди на тлі проведення пісенного конкурсу Євробачення.

Уже третій рік поспіль Росія, яку не допускають на цей конкурс, старанно вдає, що й не дуже потрібно було. Те саме старанно вдають і росЗМІ - але це не заважає їм щоразу багато й істерично писати про Євробачення. І пишуть дивовижне.

Щоб ви оцінили, даємо цитату:

“Украинская делегация на Евровидении ходила в таких футболках, где призывала к поддержке неонацистов Азова. Это значит, что неонацизм пустил корни и на Евровидении. Это значит, что денацификация Украины как цель СВО абсолютно необходима. И это значит, что противостояние гомосексуалистов и фашистов уже не существует: современное ЛГБТ-движение интегрировано с современным фашизмом. Собственно, ещё штурмовики СА Эрнста Рема тоже были геями. Сейчас союз геев и фашистов снова актуален”.

Це геніальне відкриття осяяло Сергія Маркова, який працює балакучою головою роспропаганди, після того, як він побачив український дует Jerry Heil і alyona alyona в футболках з написом “Звільнити захисників Азовсталі”. Схоже, це саме те, що потрібно було пропагандистам: тут тобі й ненависна Європа, тут тобі й геї, і фашисти - всі вороги матінки-Росії в кількох реченнях! Ну і звісно, виправдання СВО, яка відома тим, що для неї щоразу треба винаходити нові причини.

Втім, відбілюванням і черговим поясненням причин СВО займався не тільки Марков: значно гучніше лунав голос головного російського плішивця Володимира Путіна. Для цього в нього було аж дві сакрально-містичних для всіх росіян нагоди: інавгурація та 9 травня. Як Путін шукав ворогів, а російська пропаганда йому в цьому допомагала, з придиханням переспівуючи його сентенції - читайте в свіжому моніторингу

Минулий тиждень став по-справжньому вибуховим для країни-агресорки РФ. Російські нафтові підприємства, а також об'єкти оборонно-промислового комплексу "збивали собою" українські дрони та ракети.

Палали літаки на аеродромах, паливні склади, НПЗ, підстанції. На болотах лунало відчайдушне виття, перемішане з нецензурною лексикою. Ми зібрали усі дані - та нанесли на мапу. Окрім неї, за посиланням добірка соковитих відео

Хікікоморі - так називає себе наш сьогоднішній співрозмовник Євген. У Японії цим словом позначають людей, які добровільно не виходять з дому. Втім, мотивації у Євгена дещо інші, ніж у японських хікікоморі, тож це слово він використовує як евфемізм. Замість слова ухилянт.

Ми вирішили запитати його про його вибір. Якщо коротко, то ланцюжок вибудувався такий: Євгену страшно, бо невідомо, до якого підрозділу він потрапить і що там робитиме. А якщо буде відомо, наприклад, через відношення - тоді підеш до ТЦК? Ні, бо ніхто не може дати гарантій, що відношення спрацює. А якби сам Сирський дав гарантії? Все одно ні, та й гарантії від Сирського - це фантастичний сценарій.

Окей, тоді якими мають бути умови, аби Євген зважився на цей крок? Він пояснює, що для цього потрібно, аби персонально Зеленський вийшов і сказав, що гарантує - людина потрапить саме в той підрозділ, в який хоче, і робитиме те, що хоче.

Але через деякий час, подумавши, Євген заперечує свою власну умову й каже, що навіть якщо Зеленський персонально обіцятиме - в армію він не піде.

"Так, я здаюся. Ми якось плавно підходимо до ситуації, що йти кудись ти взагалі не збираєшся, а твої аргументи — це лише самовиправдання. Я правильно розумію?" - це репліка нашого кореспондента, який на кожне своє запитання отримує Євгенове "ні".

І от нарешті він добивається від співрозмовника толку: чого саме йому бракує, аби ухвалити рішення йти в армію. Про що ж ідеться - читайте в нашому матеріалі

Уявіть собі, як одного моторошного дня ваш власний будинок блокує всі входи і виходи і залишає вас всередині - без світла, води, опалення та їжі.

Уявіть собі, що ви втрачаєте можливість спілкуватися з коханою людиною, бо вона втратила адекватність і живе у вигаданому світі згенерованого контенту.

Або як ви стаєте "молодшим партнером" суперінтелекту, який править світом, і виконуєте всі його вказівки. Або як ви з купкою однодумців десь на узбіччі цивілізації партизаните проти повстання машин...

Поки що це лише футуристичні сценарії. Але одного дня з розвитком штучного інтелекту вони можуть стати реальністю.

Сьогодні в нас дуже цікава розмова зі співзасновником ТЕКСТів Анатолієм Бондаренком. Анатолій зараз не має змоги постійно працювати в редакції, проте відслідковує останні досягнення ШІ у світі. Те, що він говорить, цікаво і в контексті війни, адже технології ШІ в цьому протистоянні вже активно використовуються. Читайте нашу розмову

Станом на березень 2024 року Росія має стратегічну перевагу у війні з Україною. Але російське вікно можливостей повільно закривається.

Про це пише у своєму великому аналізі австралійський генерал-майор і дослідник війни Мік Раян. Ми завжди з великим інтересом читаємо і регулярно публікуємо його звіти - а в сьогоднішньому є чимало цікавого.

Раян гарно структурує те становище, яке склалося натепер. Він говорить про шість чітко виражених кампаній, які зараз проводить Україна. Серед них є суто оборонні - як от наземна кампанія на семи різних напрямках, а також протиповітряна оборона від безпілотників і ракет. Є ударні кампанії - оперативні та стратегічні, кампанія з підготовки та кампанія стратегічного впливу.

У кожній з цих кампаній Україна стикається з російською протидією. Десь дії РФ більш успішні, десь - менш. В деяких царинах - як, наприклад, у сухопутному наступі - Росія демонструє чимало тих недоліків, які були їй притаманні на початку війни. В інших же сферах Росія навчилася - зокрема, йдеться про комбіновані ракетно-дронові атаки, заподіяні у момент найбільшої слабкості України.

Чому Раян вважає, що вікно можливостей для РФ закривається і ще в цьому році Україна зможе не тільки протидіяти російському наступу, а й перехопити ініціативу та розпочати власні наступальні дії? Читайте докладно цей розгорнутий аналіз

Дружити з Росією, любити Росію - дуже шкідливо для здоров'я. Такого висновку дійшли роспропагандисти після того, що сталося з Фіцо, а потім з Раїсі. У першому випадку діяли укронацистські необандерівці, у другому західні спецслужби.

На цьому росЗМІ не спинилися: на їхню думку, жертвами всесвітньої необандерівсько-спецлужбістської змови ледь не стали Ердоган зі своїм режимом і спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Салман. Менше пощастило японському прем'єру Сіндзо Абе: виявляється, за його вбивством в 2022 році стоять японські необандерівці.

Тож не дивно, що минулого тижня дезінформатори на всі горлянки прославляли Сі Цзіньпіна, який не побоявся продемонструвати всьому світові свою любов до Росії і персонально Путіна, запросивши його до Китаю. Ця подія викликала такий екстаз в російських ЗМІ, що вони не залишили без уваги жодну деталь. Писали не тільки про те, що Путін говорив, а й про те, що Путін їв і як йому смакувало, як сподобався китайцям його красивий і харизматичний зовнішній вигляд, і навіть якими квітами його зустрічали.

І ось на цьому місці пропагандистів трішки забанили в Вікіпедії. Квіти, з якими практично всюди стикався під час свого китайського вояжу російський диктатор, називаються антуріум. РосЗМІ запевняли, що було дуже феншуйно всюди понаставляти саме цих рослин, які є символом гостинності, свідчать про дружбу та інше подібне бла-бла. Але чомусь забули про те, що з антуріумом радять поводитися обережно, адже ці квіти мають отруйний сік.

І в цьому - вся геніальність Сі Цзіньпіна, гідного продовжувача тисячолітніх традицій політичних інтриг Піднебесної. Увесь цей антураж, усі ці качки по-пекінськи, усі ці запевнення в дружбі - лише ширма. А насправді, за допомогою антуріума він сказав Путіну: та щоб ти здох!

Хитрун Сі - захистив собі тили. Промовистий сигнал для західних спецслужб та їхніх необандерівських маріонеток, які тепер мусять відкласти набік уже нагострені ножі. Але недорікуваті російські пропагандисти так нічого й не помітили - і далі плазували перед китайцями з їхніми отруйними квіточками. Читайте в свіжому моніторингу