Емоції та автомобілі
💾 Антропологи давно працюють над проблемою взаємодії людини і техніки. Раніше я писала про дослідження Женев’єв Бел у цій сфері (ось тут і ось тут). Сьогодні хотілося б поговорити про ще одну дослідницю, занепокоєну подібними питаннями – американську антропологиню Кетрін Лутц.
👩💻 Кетрін – відома в США спеціалістка з антропології та міжнародних відносин, яка багато займалася питаннями трансформації війни в сучасному світі, безпекою, соціальними антивоєнними рухами тощо. Працюючи над темою безпеки, Кетрін вийшла на дуже несподівані висновки щодо американської автокультури, і саме про це ми сьогодні з вами поговоримо.
🖊 У своїй статті «Маркетинг автомобільної любові в епоху страху: антропологічний підхід до емоційного життя світу автомобілів» («Marketing car love in an age of fear: an anthropological approach to the emotional life of a world of automobiles») Кетрін на прикладі США розмірковує про те, як вивчення емоцій допомагає зрозуміти стосунки людини з технікою, а значить і зі всією політико-економічною системою, у якій вона функціонує.
Антропологія емоцій
🙂 Насправді антропологи звернули увагу на емоції не так давно – лише у 1980-х роках. До цього вони вважались чимось індивідуальним та ірраціональним. Однак згодом численні наукові дослідження показали, що емоції, як і поведінка, завжди перебувають у контексті культури. Те, що ми відчуваємо, пов’язано з тим, що прийнято відчувати у нашому суспільстві. Наприклад, якщо ми живемо у культурі, де не існує уявлення про те, що якась дія може заплямувати честь, ми будемо позбавлені й емоцій, які таке уявлення супроводжують.
🚘 Так само з автомобілями. Емоційний авто світ складається з того, як водії взаємодіють один з одним, з усією автоіндустрією і з актуальними політичними, економічними та культурними подіями у своїй країні та решті світу. Окрім того, розуміння автомобілів неможливе без зв’язку з уявленням про те, що взагалі таке «сучасність».
Всі «в домікє», або глобальна інкапсуляція
🚗 Глобальне значення автомобілів зростає щороку, так само як довгий час зростали їхні продажі по всьому світу. І причина тут не тільки в тому, що виріс добробут людства, а й в тому, що автомобіль у сучасних умовах закриває базову потребу в безпеці, чим з радістю користується маркетинг автомобільних компаній.
Лівен де Каутер у своїй книзі «Капсульна цивілізація: про місто в епоху страху» (2005) розмірковує про те, що трагедія 11 вересня та глобальна війна з тероризмом спричинили появу капсульного ефекту і страху в повсякденному житті американців. Люди почали закриватися у «капсули» і обирати безпечні місця для свого перебування: торгові центри замість відкритих площ, публічні простори з камерами тощо. Збільшення використання приватних авто є відображенням саме цієї тенденції.
Гіперіндивідуалізація
🤔Наступним чинником, який впливає на емоційне ставлення американців до автомобілів, є гіперіндивідуалізація. Проводячи своє дослідження, Кетрін, наприклад, дізнавалась в людей, навіщо їм власне авто, якщо в сім’ї вже є одна машина. Відповіді змінювались в процесі розмови від «чоловік виїжджає раніше» до «я не хочу ні від кого залежати», «я самостійна», і нарешті «в автомобілі я можу насолодитися перебуванням наодинці». Авто – це справді територія лише для себе, де можна відпочити в проміжку між родиною і роботою, наприклад.
🛣 Однак тут є одне але. Дуже часто, перебуваючи наодинці у своїх автомобілях, люди за допомогою смартфонів насправді спілкуються з друзями і родиною, які знаходяться відокремлено в інших місцях. Але це породжує лише чергову порцію ізоляції. Бо така відсутність-присутність водія означає, що він або вона емоційно ізолюються від інших водіїв, з якими ділять дорогу. А це чинник роздратування. Ну бо люди, які залипають у смартфонах, не надто уважні і заважають руху.
На цьому сьогодні я зупиняюсь)
Читайте продовження у наступному пості завтра 😉.
#anthropologicalreading
💾 Антропологи давно працюють над проблемою взаємодії людини і техніки. Раніше я писала про дослідження Женев’єв Бел у цій сфері (ось тут і ось тут). Сьогодні хотілося б поговорити про ще одну дослідницю, занепокоєну подібними питаннями – американську антропологиню Кетрін Лутц.
👩💻 Кетрін – відома в США спеціалістка з антропології та міжнародних відносин, яка багато займалася питаннями трансформації війни в сучасному світі, безпекою, соціальними антивоєнними рухами тощо. Працюючи над темою безпеки, Кетрін вийшла на дуже несподівані висновки щодо американської автокультури, і саме про це ми сьогодні з вами поговоримо.
🖊 У своїй статті «Маркетинг автомобільної любові в епоху страху: антропологічний підхід до емоційного життя світу автомобілів» («Marketing car love in an age of fear: an anthropological approach to the emotional life of a world of automobiles») Кетрін на прикладі США розмірковує про те, як вивчення емоцій допомагає зрозуміти стосунки людини з технікою, а значить і зі всією політико-економічною системою, у якій вона функціонує.
Антропологія емоцій
🙂 Насправді антропологи звернули увагу на емоції не так давно – лише у 1980-х роках. До цього вони вважались чимось індивідуальним та ірраціональним. Однак згодом численні наукові дослідження показали, що емоції, як і поведінка, завжди перебувають у контексті культури. Те, що ми відчуваємо, пов’язано з тим, що прийнято відчувати у нашому суспільстві. Наприклад, якщо ми живемо у культурі, де не існує уявлення про те, що якась дія може заплямувати честь, ми будемо позбавлені й емоцій, які таке уявлення супроводжують.
🚘 Так само з автомобілями. Емоційний авто світ складається з того, як водії взаємодіють один з одним, з усією автоіндустрією і з актуальними політичними, економічними та культурними подіями у своїй країні та решті світу. Окрім того, розуміння автомобілів неможливе без зв’язку з уявленням про те, що взагалі таке «сучасність».
Всі «в домікє», або глобальна інкапсуляція
🚗 Глобальне значення автомобілів зростає щороку, так само як довгий час зростали їхні продажі по всьому світу. І причина тут не тільки в тому, що виріс добробут людства, а й в тому, що автомобіль у сучасних умовах закриває базову потребу в безпеці, чим з радістю користується маркетинг автомобільних компаній.
Лівен де Каутер у своїй книзі «Капсульна цивілізація: про місто в епоху страху» (2005) розмірковує про те, що трагедія 11 вересня та глобальна війна з тероризмом спричинили появу капсульного ефекту і страху в повсякденному житті американців. Люди почали закриватися у «капсули» і обирати безпечні місця для свого перебування: торгові центри замість відкритих площ, публічні простори з камерами тощо. Збільшення використання приватних авто є відображенням саме цієї тенденції.
Гіперіндивідуалізація
🤔Наступним чинником, який впливає на емоційне ставлення американців до автомобілів, є гіперіндивідуалізація. Проводячи своє дослідження, Кетрін, наприклад, дізнавалась в людей, навіщо їм власне авто, якщо в сім’ї вже є одна машина. Відповіді змінювались в процесі розмови від «чоловік виїжджає раніше» до «я не хочу ні від кого залежати», «я самостійна», і нарешті «в автомобілі я можу насолодитися перебуванням наодинці». Авто – це справді територія лише для себе, де можна відпочити в проміжку між родиною і роботою, наприклад.
🛣 Однак тут є одне але. Дуже часто, перебуваючи наодинці у своїх автомобілях, люди за допомогою смартфонів насправді спілкуються з друзями і родиною, які знаходяться відокремлено в інших місцях. Але це породжує лише чергову порцію ізоляції. Бо така відсутність-присутність водія означає, що він або вона емоційно ізолюються від інших водіїв, з якими ділять дорогу. А це чинник роздратування. Ну бо люди, які залипають у смартфонах, не надто уважні і заважають руху.
На цьому сьогодні я зупиняюсь)
Читайте продовження у наступному пості завтра 😉.
#anthropologicalreading
Автомобільна індустрія в епоху страху
🚙 Минулого разу ми говорили про те, як автомобілі пов’язані з емоціями, і як самі емоції залежать від культури. Сьогодні я продовжу розповідати про антропологічне дослідження автокультури США, зокрема, про місце індивідуалізму і страху в цій культурі.
До чого тут страх?
🧐 Автовиробники регулярно проводять власні дослідження для того, щоб зрозуміти, які емоції люди відчувають до своєї машини і під час покупки нової машини. І це, звісно, не про емоційну реакцію людей на черговий дизайн фар, а про ширший контекст і культуру.
📊 Так, компанія Ford (Global Trends and Futuring at Ford Motor Company) робить щорічний огляд поведінкових трендів (з архівом, а також цьогорічним звітом можна ознайомитись тут ). І от, під час роботи над своїми звітами кілька років тому менеджери компанії побачили, що насправді найбільше людей турбує безпека і захист.
😱 Це відчуття посилюється не в останню чергу завдяки роботі медіа, що не соромляться емоційних новин і драматичних ефектів. Так, американці будуть впевнені, що рівень злочинності в їхньому районі великий і збільшується, навіть коли це не так. І страх перед тероризмом тільки посилив цю тенденцію. Страх керує також вибором товарів, адже люди не довіряють ні бізнесу, ні владі, і впевнені, що кожен має сам турбуватися про себе і самостійно дбати про власну безпеку. Це може допомогти зрозуміти, як люди підходять до покупки автомобіля і чому вибирають певні моделі. Наприклад, з агресивними решітками радіатора, високим кліренсом, важкі або оснащені системами безпеки.
Рухливий страх
😬 Розробляючи маркетингові стратегії Ford, менеджери компанії спираються на розуміння того, наскільки плавно відчуття безпеки і страху рухаються всередині та ззовні автомобіля. Наприклад, система GPS – це ж не тільки про полегшення навігації, а й про відчуття контролю у ворожому і небезпечному світі.
🚌 У такому контексті піші прогулянки, велосипеди і навіть шкільні автобуси стають в уявленнях людей джерелами небезпеки. Наприклад, чимало традиційних для США жовтих автобусів сьогодні справді їздять напівпорожні через сконструйований у суспільстві страх булінгу. Так само як добирання до школи на велосипеді більше не вітається батьками через страх незнайомців.
❗️У реальності ж у США 3-34-річні американці помирають в автокатастрофах частіше, ніж коли-небудь в історії, і точно частіше, ніж від зустрічі з незнайомцями по дорозі до школи.
У такий спосіб автомобіль і його масове використання стає ілюстрацією того, наскільки соціально сконструйовані наші страхи.
☝️Щоб зрозуміти сучасний світ, треба зрозуміти те, що його уособлює. Поза всяким сумнівом, саме автомобіль є одним із найбільш знакових символів сучасності, який поєднує в собі політику, промисловість, довкілля, клімат, і найголовніше – культуру з усіма її пристрастями, задоволеннями і страхами.
#anthropologicalreading
🚙 Минулого разу ми говорили про те, як автомобілі пов’язані з емоціями, і як самі емоції залежать від культури. Сьогодні я продовжу розповідати про антропологічне дослідження автокультури США, зокрема, про місце індивідуалізму і страху в цій культурі.
До чого тут страх?
🧐 Автовиробники регулярно проводять власні дослідження для того, щоб зрозуміти, які емоції люди відчувають до своєї машини і під час покупки нової машини. І це, звісно, не про емоційну реакцію людей на черговий дизайн фар, а про ширший контекст і культуру.
📊 Так, компанія Ford (Global Trends and Futuring at Ford Motor Company) робить щорічний огляд поведінкових трендів (з архівом, а також цьогорічним звітом можна ознайомитись тут ). І от, під час роботи над своїми звітами кілька років тому менеджери компанії побачили, що насправді найбільше людей турбує безпека і захист.
😱 Це відчуття посилюється не в останню чергу завдяки роботі медіа, що не соромляться емоційних новин і драматичних ефектів. Так, американці будуть впевнені, що рівень злочинності в їхньому районі великий і збільшується, навіть коли це не так. І страх перед тероризмом тільки посилив цю тенденцію. Страх керує також вибором товарів, адже люди не довіряють ні бізнесу, ні владі, і впевнені, що кожен має сам турбуватися про себе і самостійно дбати про власну безпеку. Це може допомогти зрозуміти, як люди підходять до покупки автомобіля і чому вибирають певні моделі. Наприклад, з агресивними решітками радіатора, високим кліренсом, важкі або оснащені системами безпеки.
Рухливий страх
😬 Розробляючи маркетингові стратегії Ford, менеджери компанії спираються на розуміння того, наскільки плавно відчуття безпеки і страху рухаються всередині та ззовні автомобіля. Наприклад, система GPS – це ж не тільки про полегшення навігації, а й про відчуття контролю у ворожому і небезпечному світі.
🚌 У такому контексті піші прогулянки, велосипеди і навіть шкільні автобуси стають в уявленнях людей джерелами небезпеки. Наприклад, чимало традиційних для США жовтих автобусів сьогодні справді їздять напівпорожні через сконструйований у суспільстві страх булінгу. Так само як добирання до школи на велосипеді більше не вітається батьками через страх незнайомців.
❗️У реальності ж у США 3-34-річні американці помирають в автокатастрофах частіше, ніж коли-небудь в історії, і точно частіше, ніж від зустрічі з незнайомцями по дорозі до школи.
У такий спосіб автомобіль і його масове використання стає ілюстрацією того, наскільки соціально сконструйовані наші страхи.
☝️Щоб зрозуміти сучасний світ, треба зрозуміти те, що його уособлює. Поза всяким сумнівом, саме автомобіль є одним із найбільш знакових символів сучасності, який поєднує в собі політику, промисловість, довкілля, клімат, і найголовніше – культуру з усіма її пристрастями, задоволеннями і страхами.
#anthropologicalreading
