Нічо це не дасть, у них же там певео, мопеди будуть неефективні, їх легко збивать, краще істрєбітєлі робіть.

Хехе

Зі святом, колеги 🤝

Кароч, я на Бахмуті 🙃

Інтернет тут тойво, недуже. Так шо не тікайте - я живий, просто дуже зайнятий 😁

Пости про одяг відкладаються 🤷

Кожному піхотинцю треба ставити пам'ятник. Кожному. Особисто. Біля кожного будинку в містах і селах. Титани. Пункти незламності - у них на позиціях, все інше - пункти обігріву.

Недавнішній діалог по радєйці з коригувальником.

- Шо там по приходу, куди ми попали?
- Туди звідки РПГ працювало.
- Ціль уражена?
- Не знаю, але РПГ більше не працює.
- А шо спостерігаєте?
- Хтось кричить дуже гучно.
- Шо кричить?
- Нічо. Просто кричить.

Боженько, дай морозу, будь ласка, дуже треба 😁 боцепизда

Йобаний Донбас, сука, гори вогнем.

Порада мінометникам: не переморожуйте вишибні, будете витрушувати капсюлі з ствола 🙃

За вчора зробили вісім дохлих підарів 👌

Час писати є, можливість є, немає сил. Останні два тижні я відчуваю як один довжелезний день, час тягнеться повільно, майже стоїть на місці.

Все що я напишу далі - я пишу з дозволу і за проханням рідних.

16 грудня 2022 року, в боях на Донеччині загинув командир нашої батареї. Загинув як герой - в контактному бою.

Один із найдостойніших синів нашої країни, справжній вікінг. Він був найкращим офіцером з усіх, кого я знав - він був з нами на полі бою, він переживав за кожного з нас більше, ніж за себе, його глибоко поважали люди вдвічі старші за нього. Йому було 23 роки.

З тих ста тисяч мертвих нелюдей, як мінімум, одна сота частина - робота його рук.

Володимир Іванович, я назавжди запам'ятаю нашу останню зустріч, я назавжди запам'ятаю як за пару годин раніше ви кричали в рацію "Єбаш! Єбаш туда три штуки!" так, як ми всі любили. Дякую вам за все.

Ми єбашим, Іванович. Спостерігайте.

Шо там у вас, світло є?