#ЛюдськийФактор
Історія свідчить, що диктатори завжди погано закінчують.
Августо Піночет
Продовжуємо розповідь про найвідоміших диктаторів світу. І почнемо саме з Піночета - диктатор Чилі протягом 16 років. Він не був повалений, залишивши посаду добровільно після поразки на референдумі.
Він завжди одягався стримано й довершено: мундир або костюм та краватка. Всі ґудзики застібнуті, одяг попрасований, педантично та вишукано. Від свого оточення вимагав такої ж поведінки. Цей керманич міг не вступати в розмову, якщо співбесідник був одягнений не зі смаком.
Досі людство ламає голову над тим, чи поставити чилійського диктатора в один ряд із найжорстокішими тиранами і злочинцями, чи з найвидатнішими політиками-реформаторами. Ніхто не міг передбачити, що непримітний хлопчина, який вступив до військової академії тільки з третьої спроби, у майбутньому стане кривавим диктатором. Він врятував країну від краху, підняв економіку й рівень життя та відстояв демократію. Але якою ціною?
За час правління диктатора Піночета більше 3 тисяч осіб було вбито, близько тисячі зникли безвісти, понад 30 тисяч людей зазнали катувань. Інакодумців переслідували. Піночет замінив цивільний суд військовим трибуналом. Були створені таємні катівні, з яких найбільшої слави набула «Вілла Ґрамальді». Жорстокими методами Августо Піночет почав радикально змінювати країну. Чилі на кілька років туго затягнуло пояси, щоб потім стати одною з передових країн Південної Америки.
Для таких рішучих дій Піночет потребував неабиякої мужності та сили волі. Цього майбутньому керманичу було не позичати ще з дитинства. У чотири роки його збив транспорт, лікарі поставили жахливий вирок – ампутація ноги. Для дитини та її батьків це був шок, проте у жодному разі не зневіра. На щастя, завдяки правильному лікуванню та бажанню малого Августо повноцінно жити, операції вдалося уникнути. Така ж жага спонукала Піночета змінювати Чилі.
Іноземці дивуються, як можна поважати вбивцю й ката, а чилійці ставляться до Піночета неоднозначно. Більшість народу вважають колишнього Президента диктатором, проте досі існують праворадикальні прихильники військової хунти.
А ось іншому диктатору – Ніколає Чаушеску поталанило менше. Румунський діяч комуністичного руху був скинутий внаслідок народного повстання та розстріляний.
Швидко просуваючись по партійній драбині, в 1952 році він вже був членом Центрального комітету Компартії. У 1954 році Ніколає Чаушеску став секретарем ЦК компартії, а в 1955 році — членом Політбюро.
У 1961 році Румунія представила свій варіант комунізму, який суперечив політиці СРСР. У 1965 році Чаушеску зайняв вищий державний пост - був обраний Генеральним секретарем ЦК, а в 1974 році його посада стала називатися Президент Румунії.
Чаушеску безконтрольно брав кредити у країн Заходу, що досить швидко поставило економіку Румунії на межу колапсу. У спробі виправити ситуацію в країні був проведений референдум про заборону на залучення іноземних кредитів, а з 1980 року виплата боргів за кредитами стала головним пріоритетом економіки Румунії. За кілька місяців до повалення режиму Чаушеску країна практично розплатилася з іноземними кредитами, а рівень життя людей при цьому значно знизився, що врешті-решт призвело до народних хвилювань.
25 грудня 1989 року на військовій базі Тирговіште за вироком військового трибуналу було страчено диктатора Румунії Ніколає Чаушеску і його дружину Єлєну.
Прокурор Джику Попа звинуватив Чаушеску у "геноциді, що спричинив 60 тисяч людських жертв; підриві державної влади шляхом організації збройних акцій проти власного народу; зруйнуванні і пошкодженні державного майна; організації вибухів у містах; підриві національної економіки; спробі втечі з країни з використанням коштів, які зберігалися в іноземних банках, на загальну суму 1 млрд. доларів".
Так закінчився 24-річний період перебування Чаушеску при владі.
Історія свідчить, що диктатори завжди погано закінчують.
Августо Піночет
Продовжуємо розповідь про найвідоміших диктаторів світу. І почнемо саме з Піночета - диктатор Чилі протягом 16 років. Він не був повалений, залишивши посаду добровільно після поразки на референдумі.
Він завжди одягався стримано й довершено: мундир або костюм та краватка. Всі ґудзики застібнуті, одяг попрасований, педантично та вишукано. Від свого оточення вимагав такої ж поведінки. Цей керманич міг не вступати в розмову, якщо співбесідник був одягнений не зі смаком.
Досі людство ламає голову над тим, чи поставити чилійського диктатора в один ряд із найжорстокішими тиранами і злочинцями, чи з найвидатнішими політиками-реформаторами. Ніхто не міг передбачити, що непримітний хлопчина, який вступив до військової академії тільки з третьої спроби, у майбутньому стане кривавим диктатором. Він врятував країну від краху, підняв економіку й рівень життя та відстояв демократію. Але якою ціною?
За час правління диктатора Піночета більше 3 тисяч осіб було вбито, близько тисячі зникли безвісти, понад 30 тисяч людей зазнали катувань. Інакодумців переслідували. Піночет замінив цивільний суд військовим трибуналом. Були створені таємні катівні, з яких найбільшої слави набула «Вілла Ґрамальді». Жорстокими методами Августо Піночет почав радикально змінювати країну. Чилі на кілька років туго затягнуло пояси, щоб потім стати одною з передових країн Південної Америки.
Для таких рішучих дій Піночет потребував неабиякої мужності та сили волі. Цього майбутньому керманичу було не позичати ще з дитинства. У чотири роки його збив транспорт, лікарі поставили жахливий вирок – ампутація ноги. Для дитини та її батьків це був шок, проте у жодному разі не зневіра. На щастя, завдяки правильному лікуванню та бажанню малого Августо повноцінно жити, операції вдалося уникнути. Така ж жага спонукала Піночета змінювати Чилі.
Іноземці дивуються, як можна поважати вбивцю й ката, а чилійці ставляться до Піночета неоднозначно. Більшість народу вважають колишнього Президента диктатором, проте досі існують праворадикальні прихильники військової хунти.
А ось іншому диктатору – Ніколає Чаушеску поталанило менше. Румунський діяч комуністичного руху був скинутий внаслідок народного повстання та розстріляний.
Швидко просуваючись по партійній драбині, в 1952 році він вже був членом Центрального комітету Компартії. У 1954 році Ніколає Чаушеску став секретарем ЦК компартії, а в 1955 році — членом Політбюро.
У 1961 році Румунія представила свій варіант комунізму, який суперечив політиці СРСР. У 1965 році Чаушеску зайняв вищий державний пост - був обраний Генеральним секретарем ЦК, а в 1974 році його посада стала називатися Президент Румунії.
Чаушеску безконтрольно брав кредити у країн Заходу, що досить швидко поставило економіку Румунії на межу колапсу. У спробі виправити ситуацію в країні був проведений референдум про заборону на залучення іноземних кредитів, а з 1980 року виплата боргів за кредитами стала головним пріоритетом економіки Румунії. За кілька місяців до повалення режиму Чаушеску країна практично розплатилася з іноземними кредитами, а рівень життя людей при цьому значно знизився, що врешті-решт призвело до народних хвилювань.
25 грудня 1989 року на військовій базі Тирговіште за вироком військового трибуналу було страчено диктатора Румунії Ніколає Чаушеску і його дружину Єлєну.
Прокурор Джику Попа звинуватив Чаушеску у "геноциді, що спричинив 60 тисяч людських жертв; підриві державної влади шляхом організації збройних акцій проти власного народу; зруйнуванні і пошкодженні державного майна; організації вибухів у містах; підриві національної економіки; спробі втечі з країни з використанням коштів, які зберігалися в іноземних банках, на загальну суму 1 млрд. доларів".
Так закінчився 24-річний період перебування Чаушеску при владі.
#ЛюдськийФактор
Диктатори не мають сили - вони мають тільки насильство.
Станіслав Єжи Лєц
Декілька днів поспіль ми розглядаємо кейси світових диктаторів. Сьогодні продовжимо наш цикл і зупинимося на постатях Муаммара Каддафі (на фото в центрі) та Хафеза Асада (на фото справа).
Отже, Каддафі. Диктатор Лівії протягом 42 років. Втратив владу в результаті громадянської війни та був убитий.
Муаммар Каддафі з’явився на світ в бедуїнському сім’ї. Точна дата його народження невідома, зазвичай історики називають 40-й або 42-й рік минулого століття. Юність майбутнього правителя Лівії пройшла в пісках, він постійно кочував разом зі своїм батьком, змінюючи одне місце проживання на інше. Однак про своє дитинство він згадував пізніше з великим задоволенням, характеризуючи його одним словом – «свобода».
Дуже рано Каддафі зацікавився революційним рухом. Ще будучи школярем, він брав активну участь у антимонархических демонстраціях. Це призвело до того, що його вислали з міста і продовжувати свою освіту йому довелося в іншому місці.
Але це не завадило майбутнього лівійському лідерові вступити у військовий коледж і навіть закінчити його. У складі групи молодих військових він був відправлений на стажування у Великобританії. За спогадами його товаришів по службі Муаммар дуже виділявся серед однолітків. Він суворо дотримувався всіх ісламських традицій і не піддавався впливу заходної культури. Тому не дивно, що саме він став учасником революційного руху, який призвів до повалення монархії. У віці 28 років він став біля керма країни і зміг протриматися на своїй посаді довгі 42 роки.
За оцінками британського казначейства, вартість його активів, розміщених лише у Сполученому Королівстві, становила близько 32 мільярдів доларів.
Також лівійському лідерові належало не менше 143,8 тонни золота (6,5 мільярдів доларів), прихованих на території держави. Звичайно, не всім громадянам країни це було до вподоби. І одного дня стався соціальний вибух.
20 жовтня 2011 року вже пораненого Каддафі, що стікав кров'ю, повстанці посадили на капот авто в його рідному місті Сирт і влаштували самосуд. Хтось встромляв у сідниці лівійського диктатора штики, інші били його автоматами та стріляли у повітря, треті видирали волосся з його бороди, четверті знімали розправу на мобільні телефони.
Каддафі в напівнепритомному стані до останнього намагався докликатися до народної совісті і богобоязності.
За початковою офіційною версією, Каддафі застрелили, поранивши в живіт та голову. Але подальше розслідування показують, що смерть полковника не була настільки легкою. Наруга над ним тривала ще три години після того, як його схопили. У рани на його тілі засипали пісок. А потім, на знак приниження, поволокли за ноги міськими вулицями.
Після цього диктатора нібито завантажили в авто, щоб відвезти до шпиталю, але на той момент 69-річний Каддафі вже не подавав жодних ознак життя.
Хафез Асад. Диктатор Сирії протягом 29 років. Не був повалений, передав владу синові.
Одним із провідних зовнішньополітичних пріоритетів Асада було обстоювання інтересів Палестини та продовження протистояння з Ізраїлем. Певне зміцнення збройних сили Сирії та Єгипту підштовхнуло їх до розв’язання спільних військових дій проти Ізраїлю з метою повернути втрачені 1967 року території. Наступ почався 06.10.1973, але вже 20.10 сили обох держав опинилися на вихідних позиціях. Бойові дії припинено лише після втручання ООН.
На початку червня 1976 під час громадських заворушень у сусідньому Лівані Асад направив туди війська, які під приводом необхідності захисту шиїтів узяли під контроль головні стратегічні об’єкти країни. 1976–2005 Ліван зайняли сирійські війська.
Уряд Асада офіційно декларував головною метою побудову соціалізму. Водночас він намагався частково лібералізувати економічні відносини, зокрема було пом’якшено умови видачі експортно-імпортних ліцензій, скасовано валютні обмеження, дозволено запозичення з закордону. Певні зрушення від такої політики почалися після війни 1973 у зв’язку зі значним зростанням допомоги з боку інших арабських країн. Однак Сирія залишалася країною економічно слабкою.
Диктатори не мають сили - вони мають тільки насильство.
Станіслав Єжи Лєц
Декілька днів поспіль ми розглядаємо кейси світових диктаторів. Сьогодні продовжимо наш цикл і зупинимося на постатях Муаммара Каддафі (на фото в центрі) та Хафеза Асада (на фото справа).
Отже, Каддафі. Диктатор Лівії протягом 42 років. Втратив владу в результаті громадянської війни та був убитий.
Муаммар Каддафі з’явився на світ в бедуїнському сім’ї. Точна дата його народження невідома, зазвичай історики називають 40-й або 42-й рік минулого століття. Юність майбутнього правителя Лівії пройшла в пісках, він постійно кочував разом зі своїм батьком, змінюючи одне місце проживання на інше. Однак про своє дитинство він згадував пізніше з великим задоволенням, характеризуючи його одним словом – «свобода».
Дуже рано Каддафі зацікавився революційним рухом. Ще будучи школярем, він брав активну участь у антимонархических демонстраціях. Це призвело до того, що його вислали з міста і продовжувати свою освіту йому довелося в іншому місці.
Але це не завадило майбутнього лівійському лідерові вступити у військовий коледж і навіть закінчити його. У складі групи молодих військових він був відправлений на стажування у Великобританії. За спогадами його товаришів по службі Муаммар дуже виділявся серед однолітків. Він суворо дотримувався всіх ісламських традицій і не піддавався впливу заходної культури. Тому не дивно, що саме він став учасником революційного руху, який призвів до повалення монархії. У віці 28 років він став біля керма країни і зміг протриматися на своїй посаді довгі 42 роки.
За оцінками британського казначейства, вартість його активів, розміщених лише у Сполученому Королівстві, становила близько 32 мільярдів доларів.
Також лівійському лідерові належало не менше 143,8 тонни золота (6,5 мільярдів доларів), прихованих на території держави. Звичайно, не всім громадянам країни це було до вподоби. І одного дня стався соціальний вибух.
20 жовтня 2011 року вже пораненого Каддафі, що стікав кров'ю, повстанці посадили на капот авто в його рідному місті Сирт і влаштували самосуд. Хтось встромляв у сідниці лівійського диктатора штики, інші били його автоматами та стріляли у повітря, треті видирали волосся з його бороди, четверті знімали розправу на мобільні телефони.
Каддафі в напівнепритомному стані до останнього намагався докликатися до народної совісті і богобоязності.
За початковою офіційною версією, Каддафі застрелили, поранивши в живіт та голову. Але подальше розслідування показують, що смерть полковника не була настільки легкою. Наруга над ним тривала ще три години після того, як його схопили. У рани на його тілі засипали пісок. А потім, на знак приниження, поволокли за ноги міськими вулицями.
Після цього диктатора нібито завантажили в авто, щоб відвезти до шпиталю, але на той момент 69-річний Каддафі вже не подавав жодних ознак життя.
Хафез Асад. Диктатор Сирії протягом 29 років. Не був повалений, передав владу синові.
Одним із провідних зовнішньополітичних пріоритетів Асада було обстоювання інтересів Палестини та продовження протистояння з Ізраїлем. Певне зміцнення збройних сили Сирії та Єгипту підштовхнуло їх до розв’язання спільних військових дій проти Ізраїлю з метою повернути втрачені 1967 року території. Наступ почався 06.10.1973, але вже 20.10 сили обох держав опинилися на вихідних позиціях. Бойові дії припинено лише після втручання ООН.
На початку червня 1976 під час громадських заворушень у сусідньому Лівані Асад направив туди війська, які під приводом необхідності захисту шиїтів узяли під контроль головні стратегічні об’єкти країни. 1976–2005 Ліван зайняли сирійські війська.
Уряд Асада офіційно декларував головною метою побудову соціалізму. Водночас він намагався частково лібералізувати економічні відносини, зокрема було пом’якшено умови видачі експортно-імпортних ліцензій, скасовано валютні обмеження, дозволено запозичення з закордону. Певні зрушення від такої політики почалися після війни 1973 у зв’язку зі значним зростанням допомоги з боку інших арабських країн. Однак Сирія залишалася країною економічно слабкою.
#ЛюдськийФактор
Якось до одного психолога звернулась жінка середнього віку Вона була у відчаї та гірко перерахувала все те, чого в неї немає. Справжніх друзів немає. Доброї зарплати немає. Машини пристойної немає. Квартири гідної немає. Молодості вже немає. І надії немає все це отримати коли-небудь.
Вислухавши жінку, психолог поправив окуляри і сказав благодушно:
- Ззвичайно, у вас багато чого немає. І список можна продовжити. Важкої невиліковної хвороби немає. Боргів мільйонних немає. Відповідальності за когось немає: за хворого родича або недоумкуватого діда. Горба немає. І інвалідності немає. Дуже багато чого у вас немає. І, якщо записати, чого у вас немає, то настрій покращиться відразу. І надія з’явиться, що цього не тільки немає, але і не буде.
І жінка задумалася, подумки погодилася з психологом за всіма пунктами… і посміхнулася.
Так, панове, у нас багато чого немає. І не треба.
А все інше можна заробити, поліпшити, отримати в подарунок або просто обійтися. Нічого страшного.
Головне – бути живим і здоровим. І щоб близькі були живі і здорові. І поганого не було. І це – вже добре. З цього і почнемо перерахунок того, чого у нас немає.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Ліна Костенко
Більше повчальних історій, мудрих афоризмів та високої поезії - у новому виданні моєї книги “Людський фактор”.
Всі бестселери нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
Якось до одного психолога звернулась жінка середнього віку Вона була у відчаї та гірко перерахувала все те, чого в неї немає. Справжніх друзів немає. Доброї зарплати немає. Машини пристойної немає. Квартири гідної немає. Молодості вже немає. І надії немає все це отримати коли-небудь.
Вислухавши жінку, психолог поправив окуляри і сказав благодушно:
- Ззвичайно, у вас багато чого немає. І список можна продовжити. Важкої невиліковної хвороби немає. Боргів мільйонних немає. Відповідальності за когось немає: за хворого родича або недоумкуватого діда. Горба немає. І інвалідності немає. Дуже багато чого у вас немає. І, якщо записати, чого у вас немає, то настрій покращиться відразу. І надія з’явиться, що цього не тільки немає, але і не буде.
І жінка задумалася, подумки погодилася з психологом за всіма пунктами… і посміхнулася.
Так, панове, у нас багато чого немає. І не треба.
А все інше можна заробити, поліпшити, отримати в подарунок або просто обійтися. Нічого страшного.
Головне – бути живим і здоровим. І щоб близькі були живі і здорові. І поганого не було. І це – вже добре. З цього і почнемо перерахунок того, чого у нас немає.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Ліна Костенко
Більше повчальних історій, мудрих афоризмів та високої поезії - у новому виданні моєї книги “Людський фактор”.
Всі бестселери нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
#ЛюдськийФактор
Таємниця козацької сережки
На багатьох картинах зустрічаються зображення козаків з сережкою у вусі. Найчастіше сережки робили у вигляді півмісяця, виготовлялися вони зі срібла. Однак не всі козаки мали право їх носити.
Доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович припускає, що звичай носити сережку українські козаки запозичили в турків і татар. Але це не означає, що запорожців масово охопив “стадний інстинкт” прикрашати вуха пірсингом – цей привілей мали лише одиниці, оскільки сережка для них була наділена символічним змістом.
Сережка в лівому вусі козака означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду. У походах і боях козаків із сережкою по можливості берегли. Але не можна сказати, що наявність сережки звільняла козаків від небезпек. Вони поряд з іншими билися в боях плечем до плеча і несли тяготи походів. Але решта по негласним правилам намагалися їх зберегти і, як могли, підстраховували.
Сережка у вусі є давнім атрибутом вільної людини. Згадується козацьке прислів’я: “Краще смерть на полі, ніж життя в неволі”. В часи козацтва сережка ще й допомогала вилікувати гепатит, адже була срібною, а срібло має властивість долати віруси. Якщо козаки набирали воду з незнайомої водойми, то на кілька хвилин опускали у ємність сережку.
Існує історичний опис князя Святослава його візантійськими сучасниками:
“Широкоплечий мужній чоловік, трішки вищий за середнього візантійця. Шия була настільки широкою, що не помітно було переходу у голову. Мав довгі вуса і виголену голову з пасмом волосся. А в одному вусі була сережка з кристалами.”
Наведу декілька козацьких прислів’їв, які мають актуальність у наше сьогодення:
Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
На диявола є хрест, а на ворога меч!
За наше жито та ще нас бито.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Козацькому Роду нема переводу.
Поетичні та прозаїчні перлини, які я збирав протягом десятиліть, представлені у моїй новій повністю україномовній книзі “Правила Життя. 2500 улюблених цитат та афоризмів”: https://is.gd/BPsuJ3
Таємниця козацької сережки
На багатьох картинах зустрічаються зображення козаків з сережкою у вусі. Найчастіше сережки робили у вигляді півмісяця, виготовлялися вони зі срібла. Однак не всі козаки мали право їх носити.
Доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович припускає, що звичай носити сережку українські козаки запозичили в турків і татар. Але це не означає, що запорожців масово охопив “стадний інстинкт” прикрашати вуха пірсингом – цей привілей мали лише одиниці, оскільки сережка для них була наділена символічним змістом.
Сережка в лівому вусі козака означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду. У походах і боях козаків із сережкою по можливості берегли. Але не можна сказати, що наявність сережки звільняла козаків від небезпек. Вони поряд з іншими билися в боях плечем до плеча і несли тяготи походів. Але решта по негласним правилам намагалися їх зберегти і, як могли, підстраховували.
Сережка у вусі є давнім атрибутом вільної людини. Згадується козацьке прислів’я: “Краще смерть на полі, ніж життя в неволі”. В часи козацтва сережка ще й допомогала вилікувати гепатит, адже була срібною, а срібло має властивість долати віруси. Якщо козаки набирали воду з незнайомої водойми, то на кілька хвилин опускали у ємність сережку.
Існує історичний опис князя Святослава його візантійськими сучасниками:
“Широкоплечий мужній чоловік, трішки вищий за середнього візантійця. Шия була настільки широкою, що не помітно було переходу у голову. Мав довгі вуса і виголену голову з пасмом волосся. А в одному вусі була сережка з кристалами.”
Наведу декілька козацьких прислів’їв, які мають актуальність у наше сьогодення:
Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
На диявола є хрест, а на ворога меч!
За наше жито та ще нас бито.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Козацькому Роду нема переводу.
Поетичні та прозаїчні перлини, які я збирав протягом десятиліть, представлені у моїй новій повністю україномовній книзі “Правила Життя. 2500 улюблених цитат та афоризмів”: https://is.gd/BPsuJ3
book.razygrali.biz
КНИЖКОВИЙ КЛУБ
Книжковий клуб - замовити книги Дмитра Чекалкина в Україні ☑ Збірка книг Дмитра Чекалкина ➢ Людський фактор, Правила життя, Жарти під каву ✓ Доставка ✆️ +38 (063) 430- 57- 85
#ЛюдськийФактор
1 січня 1958 року військовий психіатр Дуглас Келлі наклав на себе руки в Північному Берклі, Каліфорнія. За святковою вечерею він прийняв ціаністий калій на очах у всієї родини, промовивши щось на кшталт: «Я більше не можу, я не можу».
Ця трагічна історія залишилася б у пам'яті близьких і колег, а не всього світу, якби не одна особливість роботи доктора Келлі. Він був ключовим фахівцем з психіатричної експертизи на Нюрнберзькому процесі.
Усі 22 високопоставлені нацисти повинні були бути визнані осудними, щоб постати перед судом. Його пацієнт, Герман Герінг, прийняв таку ж отруту в Нюрнберзі, напередодні своєї страти, 15 жовтня 1946 року, тобто за 12 років до самогубства лікаря.
Дуглас Келлі, за свідченнями очевидців, був «одержимий» своїм пацієнтом, намагаючись «розгадати» його і опинившись під впливом, можливо, отримавши в результаті свого роду посттравматичний синдром.
Після Нюрнберга Келлі залишив психіатрію, з колосальним розчаруванням прийшовши до висновку про її марність: у його арсеналі не виявилося інструментів, які б допомогли з'ясувати, як нацисти могли творити свої жахливі злочини, залишаючись абсолютно психічно повноцінними та осудними людьми.
На фото – масове захоронення у деокупованому Ізюмі. В містах і селах, звільнених від російських окупантів, знаходять тіла українців зі слідами жорстоких тортур. А значить, на людство чекає ще один судовий процес, аналогічний Нюрнберзькому.
Тим, хто судитиме російських фашистів, як і тим, хто спостерігатиме за процесом, треба бути сильними! Заради свого майбутнього. Заради пам’яті про вбитих та замордованих українців. Заради того, щоб кожен російський покидьок, причетний до звірств на нашій землі, отримав по заслугах!
Продовжую вивчати людську природу у новому виданні своєї книги “Людський Фактор”.
Всі новинки нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
1 січня 1958 року військовий психіатр Дуглас Келлі наклав на себе руки в Північному Берклі, Каліфорнія. За святковою вечерею він прийняв ціаністий калій на очах у всієї родини, промовивши щось на кшталт: «Я більше не можу, я не можу».
Ця трагічна історія залишилася б у пам'яті близьких і колег, а не всього світу, якби не одна особливість роботи доктора Келлі. Він був ключовим фахівцем з психіатричної експертизи на Нюрнберзькому процесі.
Усі 22 високопоставлені нацисти повинні були бути визнані осудними, щоб постати перед судом. Його пацієнт, Герман Герінг, прийняв таку ж отруту в Нюрнберзі, напередодні своєї страти, 15 жовтня 1946 року, тобто за 12 років до самогубства лікаря.
Дуглас Келлі, за свідченнями очевидців, був «одержимий» своїм пацієнтом, намагаючись «розгадати» його і опинившись під впливом, можливо, отримавши в результаті свого роду посттравматичний синдром.
Після Нюрнберга Келлі залишив психіатрію, з колосальним розчаруванням прийшовши до висновку про її марність: у його арсеналі не виявилося інструментів, які б допомогли з'ясувати, як нацисти могли творити свої жахливі злочини, залишаючись абсолютно психічно повноцінними та осудними людьми.
На фото – масове захоронення у деокупованому Ізюмі. В містах і селах, звільнених від російських окупантів, знаходять тіла українців зі слідами жорстоких тортур. А значить, на людство чекає ще один судовий процес, аналогічний Нюрнберзькому.
Тим, хто судитиме російських фашистів, як і тим, хто спостерігатиме за процесом, треба бути сильними! Заради свого майбутнього. Заради пам’яті про вбитих та замордованих українців. Заради того, щоб кожен російський покидьок, причетний до звірств на нашій землі, отримав по заслугах!
Продовжую вивчати людську природу у новому виданні своєї книги “Людський Фактор”.
Всі новинки нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
book.razygrali.biz
КНИЖКОВИЙ КЛУБ
Книжковий клуб - замовити книги Дмитра Чекалкина в Україні ☑ Збірка книг Дмитра Чекалкина ➢ Людський фактор, Правила життя, Жарти під каву ✓ Доставка ✆️ +38 (063) 430- 57- 85
#ЛюдськийФактор
Щоб досягти свого, поганим людям потрібно лише, щоб добрі люди спостерігали збоку і нічого не робили.
Джон Стюарт Мілль
Максим Мірович:
“На першому фото – Йозеф Шуец, охоронець Заксенхаузена, який травив людей газом «Циклон Б». На другому фото – Пас Прокопович Смолін, чекіст, який травив у 1975 році великого письменника Войновича «новачком» і назвав це «досвідченим експериментом».
Перший військовий злочинець засуджений і засуджений до тюремного терміну. Другий злочинець – спокійно дожив до 97 років, гордо носячи ветеранські медалі.
Путін, війна в Україні, політв'язні – все це стало можливими через те, що жоден радянський негідник не відповів за свої злочини”.
Так, панове, наведений приклад ще раз доводить просту істину: зло породжує зло.
А скільки ж в людині людського? Про це, на основі конкретних прикладів, розмірковую у новому виданні своєї книги “Людський Фактор”.
Всі новинки нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
Щоб досягти свого, поганим людям потрібно лише, щоб добрі люди спостерігали збоку і нічого не робили.
Джон Стюарт Мілль
Максим Мірович:
“На першому фото – Йозеф Шуец, охоронець Заксенхаузена, який травив людей газом «Циклон Б». На другому фото – Пас Прокопович Смолін, чекіст, який травив у 1975 році великого письменника Войновича «новачком» і назвав це «досвідченим експериментом».
Перший військовий злочинець засуджений і засуджений до тюремного терміну. Другий злочинець – спокійно дожив до 97 років, гордо носячи ветеранські медалі.
Путін, війна в Україні, політв'язні – все це стало можливими через те, що жоден радянський негідник не відповів за свої злочини”.
Так, панове, наведений приклад ще раз доводить просту істину: зло породжує зло.
А скільки ж в людині людського? Про це, на основі конкретних прикладів, розмірковую у новому виданні своєї книги “Людський Фактор”.
Всі новинки нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
#ЛюдськийФактор
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
Ліна Костенко
Американець Роб Кенні став інтернет-батьком для сотні тисяч дітей.
Чоловік створив Ютуб-канал з простими інструкціями для дітей, які ростуть без батька. Канал називається: “Тату, як це зробити?” (Dad, how do I?).
Роб розповідає про те, як прочистити раковину, попрасувати сорочку, як замінити колесо і навіть як поголитися і зав’язати краватку. В кінці кожного ролика Роб, як справжній люблячий батько, обов’язково додає важливі для кожної дитини слова: “Я ПИШАЮСЯ ТОБОЮ!”.
Колись він сам залишився без батька і тому знає, як без нього буває складно.
Варті уваги коментарі, в яких люди дякують Робу і діляться своїми історіями:
- Боже, я так часто просила когось навчити моїх синів цих речей, коли виховувала їх одна! Спасибі вам.
- Як молодий хлопець, чий батько з інвалідністю не може навчити багатьом речам, я з нетерпінням чекаю ваших відео. Я ціную вашу місію.
- Я розплачуся, якщо в кінці відео ви скажете: “Я ПИШАЮСЯ ТОБОЮ“!
Більше надихаючих історій – у новому виданні моєї книги “Людський Фактор”.
Презентуватиму новинку цієї неділі в Ужгороді. Всі подробиці - на світлині.
Отже, до зустрічі, Закарпаття!
Всі видання нашого "Книжкового Клубу": https://bit.ly/3z1BHqQ
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
Ліна Костенко
Американець Роб Кенні став інтернет-батьком для сотні тисяч дітей.
Чоловік створив Ютуб-канал з простими інструкціями для дітей, які ростуть без батька. Канал називається: “Тату, як це зробити?” (Dad, how do I?).
Роб розповідає про те, як прочистити раковину, попрасувати сорочку, як замінити колесо і навіть як поголитися і зав’язати краватку. В кінці кожного ролика Роб, як справжній люблячий батько, обов’язково додає важливі для кожної дитини слова: “Я ПИШАЮСЯ ТОБОЮ!”.
Колись він сам залишився без батька і тому знає, як без нього буває складно.
Варті уваги коментарі, в яких люди дякують Робу і діляться своїми історіями:
- Боже, я так часто просила когось навчити моїх синів цих речей, коли виховувала їх одна! Спасибі вам.
- Як молодий хлопець, чий батько з інвалідністю не може навчити багатьом речам, я з нетерпінням чекаю ваших відео. Я ціную вашу місію.
- Я розплачуся, якщо в кінці відео ви скажете: “Я ПИШАЮСЯ ТОБОЮ“!
Більше надихаючих історій – у новому виданні моєї книги “Людський Фактор”.
Презентуватиму новинку цієї неділі в Ужгороді. Всі подробиці - на світлині.
Отже, до зустрічі, Закарпаття!
Всі видання нашого "Книжкового Клубу": https://bit.ly/3z1BHqQ
#ЛюдськийФактор
לַכֹּל, זְמָן; וְעֵת לְכָל-חֵפֶץ, תַּחַת הַשָּׁמָיִם
Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом.
(Екклезіаст)
Хтось закінчив інститут в 22 роки, але при цьому 3 роки знаходився у пошуку роботи.
Хтось став успішним директором в 25, але помер в 50.
Хтось став директором в 50, але помер в 90.
Хтось досі самотній у 32, а у когось вже є сім'я і діти в 26, і готується до розлучення, або не готується і у них мир і гармонія.
Макрон став президентом в 39 років, а Роберт Мугабе тільки в 63.
Шумахер став чемпіоном в 25 років, Ніно Фаріно виграв першу свою гонку в 44.
Уоррен Баффет став мільярдером в 56 років, а Цукерберг у 23 роки.
Кайлі Дженнер стала наймолодшою дівчиною-мільярдером у віці 21, залишивши далеко позаду молодих мільярдерів-чоловіків.
У відомого ірландського пивовара Артура Гінесса до 56 років була 21 дитина, з яких 10 не дожили до зрілого віку. А Джордж Клуні вперше став батьком лише у 55, але одразу двічі – його дружина народила двійнят.
Кожен в цьому світі проводить свою власну гонку, за своєю власною дорогою, в свій час. Все багатогранно і неоднозначно.
Якщо задуматися, то все в світі працює на основі власного часового поясу. Ваші друзі можуть бути попереду вас, а хтось може бути позаду. Це все природно. У кожного є своя дистанція в своєму часовому поясі. Не варто заздрити, порівнювати. Вони - в своєму часовому поясі, а ви - в своєму.
Життя - це момент, очікування слушної нагоди, час і випадок. Так що розслабтеся і насолоджуйтеся. Ви не спізнюєтеся. Ви не рано. Ви вчасно.
Італійський поет та філософ Данте Аліг’єрі казав: “Іди своєю дорогою, і нехай інші люди кажуть що завгодно”.
Наше життя – непередбачуване та неоднозначне. Про це – у моїй книзі “Людський Фактор”.
Замовлення книг: 063-430-57-85 (телефонуйте або пишіть на Viber)
Всі видання Книжкового Клубу: https://is.gd/RUr8O8
לַכֹּל, זְמָן; וְעֵת לְכָל-חֵפֶץ, תַּחַת הַשָּׁמָיִם
Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом.
(Екклезіаст)
Хтось закінчив інститут в 22 роки, але при цьому 3 роки знаходився у пошуку роботи.
Хтось став успішним директором в 25, але помер в 50.
Хтось став директором в 50, але помер в 90.
Хтось досі самотній у 32, а у когось вже є сім'я і діти в 26, і готується до розлучення, або не готується і у них мир і гармонія.
Макрон став президентом в 39 років, а Роберт Мугабе тільки в 63.
Шумахер став чемпіоном в 25 років, Ніно Фаріно виграв першу свою гонку в 44.
Уоррен Баффет став мільярдером в 56 років, а Цукерберг у 23 роки.
Кайлі Дженнер стала наймолодшою дівчиною-мільярдером у віці 21, залишивши далеко позаду молодих мільярдерів-чоловіків.
У відомого ірландського пивовара Артура Гінесса до 56 років була 21 дитина, з яких 10 не дожили до зрілого віку. А Джордж Клуні вперше став батьком лише у 55, але одразу двічі – його дружина народила двійнят.
Кожен в цьому світі проводить свою власну гонку, за своєю власною дорогою, в свій час. Все багатогранно і неоднозначно.
Якщо задуматися, то все в світі працює на основі власного часового поясу. Ваші друзі можуть бути попереду вас, а хтось може бути позаду. Це все природно. У кожного є своя дистанція в своєму часовому поясі. Не варто заздрити, порівнювати. Вони - в своєму часовому поясі, а ви - в своєму.
Життя - це момент, очікування слушної нагоди, час і випадок. Так що розслабтеся і насолоджуйтеся. Ви не спізнюєтеся. Ви не рано. Ви вчасно.
Італійський поет та філософ Данте Аліг’єрі казав: “Іди своєю дорогою, і нехай інші люди кажуть що завгодно”.
Наше життя – непередбачуване та неоднозначне. Про це – у моїй книзі “Людський Фактор”.
Замовлення книг: 063-430-57-85 (телефонуйте або пишіть на Viber)
Всі видання Книжкового Клубу: https://is.gd/RUr8O8
#ЛюдськийФактор
Якщо ти у щось віриш, значить все обов'язково вийде. І навіть якщо комусь не подобається те, що ти робиш, приводів для занепокоєнь не буде, адже ти робив те, у що вірив.
Блейк Лайвлі
Ентоні Хопкінс:
Ось яку пораду дав оскароносний голлівудський актор людям світу:
«Люди, де б ви не були, я знаю, вам зараз нелегко. Я старий, живу давно, і живу я оптимізмом. Звертаюся до зневірених молодих людей.
Повірте мені. Я читав, вже не пам'ятаю де, чи то в Старому Завіті, то чи у Карлоса Кастанеди, про одного шамана. Була засуха - помирала худоба, вмирали люди. І шаман сказав: "Робіть рови. Рийте рови для дощу". "Але ж дощу немає". "Рийте рови, і дощ прийде".
Невіруючі скажуть, що це нісенітниця. Добре, вірте у що хочете. Це раціональне мислення. Але я не думаю, що раціональне мислення в даний час працює. Потрібно ірраціональне мислення, підсвідомість! Коли я був маленьким, я мріяв стати тим, хто я зараз. Може, у мене було видіння, я не знаю. Я не сильно сподівався, але те, про що я мріяв, сталося зі мною. І тепер я вірю, що ми можемо згущувати час, притягувати його до себе.
Ці мрії про майбутнє: "О, я зроблю щось в наступному році". Цього не існує, завтрашнього дня не існує, наступної години не існує. Це лише можливість. Але ми можемо перетягнути час в даний, зараз, прямо в сонячне сплетіння, в нашу душу.
Рийте рови! Що б ви не задумали зробити, вірте в це, вірте в це, вірте в це. Якщо ви не вірите, грайте в віру. Дійте так, як ніби ви вірите. Це і є сила. Це абсолютна сила. І тоді це станеться. Вірте мені, старому дурню. Спрацювало в моєму житті спрацює і в вашому. Ніколи не здавайтесь! Вірте, вірте, вірте! Агностик ви, атеїст, хто завгодно - це не має значення. Вірте, вірте, вірте! Як вірю я».
Більше життєвої мудрості – у новому виданні книги “Людський Фактор”.
Всі новинки нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
Якщо ти у щось віриш, значить все обов'язково вийде. І навіть якщо комусь не подобається те, що ти робиш, приводів для занепокоєнь не буде, адже ти робив те, у що вірив.
Блейк Лайвлі
Ентоні Хопкінс:
Ось яку пораду дав оскароносний голлівудський актор людям світу:
«Люди, де б ви не були, я знаю, вам зараз нелегко. Я старий, живу давно, і живу я оптимізмом. Звертаюся до зневірених молодих людей.
Повірте мені. Я читав, вже не пам'ятаю де, чи то в Старому Завіті, то чи у Карлоса Кастанеди, про одного шамана. Була засуха - помирала худоба, вмирали люди. І шаман сказав: "Робіть рови. Рийте рови для дощу". "Але ж дощу немає". "Рийте рови, і дощ прийде".
Невіруючі скажуть, що це нісенітниця. Добре, вірте у що хочете. Це раціональне мислення. Але я не думаю, що раціональне мислення в даний час працює. Потрібно ірраціональне мислення, підсвідомість! Коли я був маленьким, я мріяв стати тим, хто я зараз. Може, у мене було видіння, я не знаю. Я не сильно сподівався, але те, про що я мріяв, сталося зі мною. І тепер я вірю, що ми можемо згущувати час, притягувати його до себе.
Ці мрії про майбутнє: "О, я зроблю щось в наступному році". Цього не існує, завтрашнього дня не існує, наступної години не існує. Це лише можливість. Але ми можемо перетягнути час в даний, зараз, прямо в сонячне сплетіння, в нашу душу.
Рийте рови! Що б ви не задумали зробити, вірте в це, вірте в це, вірте в це. Якщо ви не вірите, грайте в віру. Дійте так, як ніби ви вірите. Це і є сила. Це абсолютна сила. І тоді це станеться. Вірте мені, старому дурню. Спрацювало в моєму житті спрацює і в вашому. Ніколи не здавайтесь! Вірте, вірте, вірте! Агностик ви, атеїст, хто завгодно - це не має значення. Вірте, вірте, вірте! Як вірю я».
Більше життєвої мудрості – у новому виданні книги “Людський Фактор”.
Всі новинки нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
#ЛюдськийФактор
Влади в руках правителів психопатів призводить до кривавих наслідків.
Борис Пенчук:
“Римський імператор Калігула був великий жартівник. Він любив комічні вистави з перевдяганнями, і сам в них охоче брав участь , збираючи великі маси глядачів на стадіони і арени.
Спочатку народ його обожнював. Простим людям подобалося, як молодий імператор тролить місцевий парламент. Наприклад, Калігула оголосив, що призначить свого коня сенатором. Все вирішили, що це - круто, і сміялися вдалому жарту.
А він з посмішкою спершу записав свого коня в цивільний стан - за законом в парламенті міг бути тільки корінний римлянин - а після призначив, таки, сенатором. Коня!
Хтось говорив, що подібне є нехтуванням здорового глузду і насмішкою над державним устроєм. Але, народ парирував, що це – креативно, і, оскільки стосується сенаторів, то нехай собі тролить їх .
Тут Калігула оголосив, що призначає свого коня-сенатора консулом.
А згідно з античною традицією, консули були вищими держособами і управляли областями, які входили до складу імперії. Ось тут вже громадяни зрозуміли, що з імператором щось не те, і прийшли в двіж.
І тут маска коміка була скинута: Каллігула відповів жорстоким терором, що дуже характерно для істериків, коли йде не по-їхньому.
Одночасно виявилися й інші сюрпризи - порожня скарбниця, розвал економіки, втрата союзників, активізація зовнішньої загрози. Виявилося, що веселий імператор був повністю некомпетентний у всіх сферах, крім самопіару і видовищ.
Громадяни прозріли, але було пізно: країна опинилася на межі краху.
Ситуацію врятувала армія, яка збунтувалася через затримку заробітної плати, і поперла на Капітолій.
Військові прибрали Калігулу і призначили маріонетку Клавдія.
Але той, як і попередник, став застосовувати інструменти диктатури і терору.
Народ активно вимагав повернути громадянські права, демократичні інститути, і волав до совісті військових. Ті показували цивільним дулю, зі словами, що не допустять, щоб незрілі особистості, ласі до видовищ, вирішували долю імперії.
Продовження нижче
Влади в руках правителів психопатів призводить до кривавих наслідків.
Борис Пенчук:
“Римський імператор Калігула був великий жартівник. Він любив комічні вистави з перевдяганнями, і сам в них охоче брав участь , збираючи великі маси глядачів на стадіони і арени.
Спочатку народ його обожнював. Простим людям подобалося, як молодий імператор тролить місцевий парламент. Наприклад, Калігула оголосив, що призначить свого коня сенатором. Все вирішили, що це - круто, і сміялися вдалому жарту.
А він з посмішкою спершу записав свого коня в цивільний стан - за законом в парламенті міг бути тільки корінний римлянин - а після призначив, таки, сенатором. Коня!
Хтось говорив, що подібне є нехтуванням здорового глузду і насмішкою над державним устроєм. Але, народ парирував, що це – креативно, і, оскільки стосується сенаторів, то нехай собі тролить їх .
Тут Калігула оголосив, що призначає свого коня-сенатора консулом.
А згідно з античною традицією, консули були вищими держособами і управляли областями, які входили до складу імперії. Ось тут вже громадяни зрозуміли, що з імператором щось не те, і прийшли в двіж.
І тут маска коміка була скинута: Каллігула відповів жорстоким терором, що дуже характерно для істериків, коли йде не по-їхньому.
Одночасно виявилися й інші сюрпризи - порожня скарбниця, розвал економіки, втрата союзників, активізація зовнішньої загрози. Виявилося, що веселий імператор був повністю некомпетентний у всіх сферах, крім самопіару і видовищ.
Громадяни прозріли, але було пізно: країна опинилася на межі краху.
Ситуацію врятувала армія, яка збунтувалася через затримку заробітної плати, і поперла на Капітолій.
Військові прибрали Калігулу і призначили маріонетку Клавдія.
Але той, як і попередник, став застосовувати інструменти диктатури і терору.
Народ активно вимагав повернути громадянські права, демократичні інститути, і волав до совісті військових. Ті показували цивільним дулю, зі словами, що не допустять, щоб незрілі особистості, ласі до видовищ, вирішували долю імперії.
Продовження нижче