#СаундЧек
Вже більше десяти років у найпрестижнішому університеті сучасності - Гарвардському - викладають один предмет, який збирає рекордну кількість студентів, бажаючих його вивчати. Жодна гарвардська аудиторія не вміщує всіх бажаючих. Цей предмет має повну назву: Наука про прагнення до щастя, або скорочено - Гедоніка.
Як відомо, право на прагнення до щастя - це засадничий принцип, який був записаний ще в Декларації незалежності США і потім став частиною американської Конституції.
Так от, Таль Бен-Шахар, так звуть цього професора (його ім’я романтично перекладається з івриту - крапля світанкової роси) не відкриває Америку, він каже відомі речі про те, що щастя - це не подолана вершина, а наповнений очікуваннями шлях до неї.
Як пише мій старий знайомий Ігор Губерман:
Мы часто проявляем нетерпенье
В мучительном режиме ожидания,
Хотя обычно радость предвкушения
Ярче и сильнее обладания.
Другий принцип полягає в тому, що щастя важко знайти всередині самого себе і неможливо - в якомусь іншому місці. Щастя - це гармонія людини самої з собою і з ото- чуючим світом. Чим більше щастя в буденних справах, тим більше його в принципі.
І дуже важливий висновок, постулат: Не той вдячний, який щасливий, а той щасливий, який вдячний.
Таль Бен-Шахар вчить починати і закінчувати кожний день словами подяки. У нього є улюблена молитва, яка звучить так: «Якщо б уста мої були наповнені
віршами, як море водами, на язику в мене радощі численні, як морські хвилі, а на губах моїх прославляння нескінченні, як широчінь небосхилу - не зміг би я, Господь, гідно віддячити тобі за чудеса твої».
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Зараз Ви можете отримати цю книгу в подарунок, придбавши смачний святковий набір “СаундЧек”, до якого входить декілька видів крафтового сиру, вершкове масло, ковбаска, мед від моєї дорогої тещі та джем від ТМ “Золота Лінія”!
Заходьте: https://bit.ly/3EDKqlL
До речі, сир – один з головних продуктів, які допомагають організму виробляти серотонін – гормон щастя! То ж, бувайте щасливі та здорові!
Вже більше десяти років у найпрестижнішому університеті сучасності - Гарвардському - викладають один предмет, який збирає рекордну кількість студентів, бажаючих його вивчати. Жодна гарвардська аудиторія не вміщує всіх бажаючих. Цей предмет має повну назву: Наука про прагнення до щастя, або скорочено - Гедоніка.
Як відомо, право на прагнення до щастя - це засадничий принцип, який був записаний ще в Декларації незалежності США і потім став частиною американської Конституції.
Так от, Таль Бен-Шахар, так звуть цього професора (його ім’я романтично перекладається з івриту - крапля світанкової роси) не відкриває Америку, він каже відомі речі про те, що щастя - це не подолана вершина, а наповнений очікуваннями шлях до неї.
Як пише мій старий знайомий Ігор Губерман:
Мы часто проявляем нетерпенье
В мучительном режиме ожидания,
Хотя обычно радость предвкушения
Ярче и сильнее обладания.
Другий принцип полягає в тому, що щастя важко знайти всередині самого себе і неможливо - в якомусь іншому місці. Щастя - це гармонія людини самої з собою і з ото- чуючим світом. Чим більше щастя в буденних справах, тим більше його в принципі.
І дуже важливий висновок, постулат: Не той вдячний, який щасливий, а той щасливий, який вдячний.
Таль Бен-Шахар вчить починати і закінчувати кожний день словами подяки. У нього є улюблена молитва, яка звучить так: «Якщо б уста мої були наповнені
віршами, як море водами, на язику в мене радощі численні, як морські хвилі, а на губах моїх прославляння нескінченні, як широчінь небосхилу - не зміг би я, Господь, гідно віддячити тобі за чудеса твої».
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Зараз Ви можете отримати цю книгу в подарунок, придбавши смачний святковий набір “СаундЧек”, до якого входить декілька видів крафтового сиру, вершкове масло, ковбаска, мед від моєї дорогої тещі та джем від ТМ “Золота Лінія”!
Заходьте: https://bit.ly/3EDKqlL
До речі, сир – один з головних продуктів, які допомагають організму виробляти серотонін – гормон щастя! То ж, бувайте щасливі та здорові!
#СаундЧек
Яскраві дитячі спогади назавжди лишаються в нашій пам’яті. У далекому 1972-му я з батьками цілий місяць перебував на мальовничих берегах Кавказького узбережжя Чорного моря, в Геленджику.
Я закохався в морські подорожі, милуючись пейзажами, якими на початку вже цього тисячоліття звабили терориста №1 його клеврети, переконуючи його, що тут, можливо, після відставки йому легше буде ховатися в бункері.
Передзвонив мамі, спитав в неї, що їй запам’яталось з тієї нашої відпустки в Геленджику? Вона нагадала, що напередодні нашого від’їзду я навчився грати у преферанс і дивував публіку на місцевому пляжі тим, що зовсім ще маленький семирічний хлопчик ледь не обігрує своїх батьків.
Так чи інакше, ці навички трохи допомогли мені, позбутися зайвої уваги та довіри КДБ. Пам’ятаю, як уже наприкінці навчання мене запросив офіцер першого відділу в нашому інституті, відкрив мою папочку, а там доповідні записки наших штатних сексотів.
Він так здивовано сказав: «Да, Дмитрий, мало того, что вы азартный человек, так вы ещё какой-то безответственный. Ну как? Вы круглый отличник, мало того, член партии, секретарь партийной организации, обыгрываете в преферанс на деньги своих сокурсников, простых комсомольцев. Какой же вы пример подаёте? Что за жажда наживы, угар НЭПа?»
Я говорю: «Да, тяжёлое наследие царских времён. Знаете, у меня сын родился, я молодой отец, надо как-то содержать семью».
Згадав ще один момент нашого відпочинку в Геленджику. Ми познайомились з дуже цікавою творчою родиною з тодішнього Ленінграда. У ній був дуже кмітливий, розумний хлопчик, трошки молодший за мене. Ми потоваришували, і батьки потім підтримували стосунки з цією родиною.
Я зустрівся з цим хлопчиком уже через 40 років, коли він, уже як громадянин Ізраїлю, прибув до України і став головним київським рабином Моше Асманом. На певному етапі він доручив мені організувати та провести 110-річчя синагоги Бродського у Києві. То ж, вітання ребе Моше та його чудовій родині, з якою ми познайомились в далекому 1972 році на черкеських берегах Чорного моря…
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі: https://bit.ly/3IFTKIb
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
Яскраві дитячі спогади назавжди лишаються в нашій пам’яті. У далекому 1972-му я з батьками цілий місяць перебував на мальовничих берегах Кавказького узбережжя Чорного моря, в Геленджику.
Я закохався в морські подорожі, милуючись пейзажами, якими на початку вже цього тисячоліття звабили терориста №1 його клеврети, переконуючи його, що тут, можливо, після відставки йому легше буде ховатися в бункері.
Передзвонив мамі, спитав в неї, що їй запам’яталось з тієї нашої відпустки в Геленджику? Вона нагадала, що напередодні нашого від’їзду я навчився грати у преферанс і дивував публіку на місцевому пляжі тим, що зовсім ще маленький семирічний хлопчик ледь не обігрує своїх батьків.
Так чи інакше, ці навички трохи допомогли мені, позбутися зайвої уваги та довіри КДБ. Пам’ятаю, як уже наприкінці навчання мене запросив офіцер першого відділу в нашому інституті, відкрив мою папочку, а там доповідні записки наших штатних сексотів.
Він так здивовано сказав: «Да, Дмитрий, мало того, что вы азартный человек, так вы ещё какой-то безответственный. Ну как? Вы круглый отличник, мало того, член партии, секретарь партийной организации, обыгрываете в преферанс на деньги своих сокурсников, простых комсомольцев. Какой же вы пример подаёте? Что за жажда наживы, угар НЭПа?»
Я говорю: «Да, тяжёлое наследие царских времён. Знаете, у меня сын родился, я молодой отец, надо как-то содержать семью».
Згадав ще один момент нашого відпочинку в Геленджику. Ми познайомились з дуже цікавою творчою родиною з тодішнього Ленінграда. У ній був дуже кмітливий, розумний хлопчик, трошки молодший за мене. Ми потоваришували, і батьки потім підтримували стосунки з цією родиною.
Я зустрівся з цим хлопчиком уже через 40 років, коли він, уже як громадянин Ізраїлю, прибув до України і став головним київським рабином Моше Асманом. На певному етапі він доручив мені організувати та провести 110-річчя синагоги Бродського у Києві. То ж, вітання ребе Моше та його чудовій родині, з якою ми познайомились в далекому 1972 році на черкеських берегах Чорного моря…
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі: https://bit.ly/3IFTKIb
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
#СаундЧек
Я з дитинства ніколи не дозволяв собі ніяких образ за національною ознакою, тому що ще в досить юні роки переконався, наскільки вразливе питання національності і як легко можна завдати великої шкоди стосункам між людьми, як легко спровокувати їх на насильство образливою фразою про їхню національність.
Мене в дитинстві дуже вразила історія, яку розповідала мені моя бабуся про єврейські погроми в роки її дитинства. На вулиці, де вони мешкали, була крамниця, яку утримувала єврейська родина. Тоді якраз проходив процес Бейліса, були антисемітські настрої, які роздмухувала в тому числі й офіційна царська пропаганда. І значна частина мешканців тогочасного Києва повірили в те, що євреї дійсно вбивають християнських малюків, щоб видобути кров для виготовлення ритуальної маци.
На очах моєї бабусі купка чорносотенців увійшла до цієї крамниці. Власник крамниці почав захищати свою власність, і тоді один із погромників схопив ножа та на очах моєї бабусі відрізав крамарю кінчик носа. Це настільки її вразило, що ці спогади вона пронесла через все своє життя.
Але який був головний насідок цього інциденту? У власника крамниці було десятеро дітей, і всі вони стали найзатятішими ворогами держави, яка не змогла захистити свого громадянина. Вони стали найпалкішими революціонерами-більшовиками і, зрештою, цей маховик ненависті і насильства розкручувався чимдалі більше. Вони, зокрема, буди серед тих, хто в 20-тих роках розкуркулювали мого прадідуся-експлуататора - шевця з двома підмайстрами.
І сьогодні національна нетерпимість, ксенофобія - це, можливо, головна зброя путінської пропагандистської машини в рамках славнозвісної гібридної війни.
З одного боку, розпалюючи міжнаціональні конфлікти за кордоном, Путін відволікає увагу власного населення від нагальних соціальних проблем сучасної Росії. З іншого - намагається максимально розколоти суспільство в кожній з окремих європейських країн та Сполучених Штатах Америки.
Путінська Росія сьогодні відкрито підтримує ультранаціоналістичні профашистські рухи в усій Європі. І тут виникає дуже важливий і принциповий момент - якщо ми знаємо, що Путін підтримує ультранаціоналістичні рухи по всіх країнах Західної Європи, починаючи з Німеччини, Іспанії, Франції і закінчуючи Чехією та Польщею, то було б дивно, якщо б нічого подібного він не робив в Україні, проти якої, як відомо, спрямовано більше половини всіх пропагандистських провокацій та інформаційних диверсій.
Тому іноді дуже важко відрізнити «путінські консерви» від «корисних ідіотів». Я об’єктивно іноді не можу сказати, де в мене закінчуються здорова обачливість та пильність і починається упередженість та параноя. І в розмові із своїми знайомими, представниками націоналістичних рухів, я кажу: «Звідки у вас гарантія того, що частина коштів, яку ви отримуєте від якихось там анонімних благодійників, не є коштами з тієї саме путінської каси?».
Промовистим в цьому сенсі є розслідування, яке провели журналісти телеканалу CNN стосовно мережі американських бійцівських клубів «Black fist», буквально «Чорний кулак». Мережі, до якої були залучені тисячі афроамериканців по всіх штатах. Зрештою стало відомо, що фінансування цієї мережі надходило через електронні гаманці саме від кремлівських агентів.
Нагадаю, що в Україні подібна мережа була створена ще 2013 року - так званий «Оплот» в Харкові, який очолював Євген Жилін, а в Донецьку це був майбутній гауляйтер так званої «Донецької народної республіки» Захарченко. Підготовлені в цих кубах активісти потім брали активну участь у масових заворушеннях, у захопленні адміністративних будівель у східних регіонах України, потім вони кидали гранати в мирні демонстрації.
І заарештовані та звинувачені за злочини активісти цих клубів були звільнені президентом Зеленським у рамках обміну полоненими з путінською Росією. (Скандальний заступник Міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі був другом-партнером активіста «Оплоту» Олексія Олійника. Останній внесений до бази Миротворця як терорист, який постачав «титушок» для силових дій проти Євромайдану)
Я з дитинства ніколи не дозволяв собі ніяких образ за національною ознакою, тому що ще в досить юні роки переконався, наскільки вразливе питання національності і як легко можна завдати великої шкоди стосункам між людьми, як легко спровокувати їх на насильство образливою фразою про їхню національність.
Мене в дитинстві дуже вразила історія, яку розповідала мені моя бабуся про єврейські погроми в роки її дитинства. На вулиці, де вони мешкали, була крамниця, яку утримувала єврейська родина. Тоді якраз проходив процес Бейліса, були антисемітські настрої, які роздмухувала в тому числі й офіційна царська пропаганда. І значна частина мешканців тогочасного Києва повірили в те, що євреї дійсно вбивають християнських малюків, щоб видобути кров для виготовлення ритуальної маци.
На очах моєї бабусі купка чорносотенців увійшла до цієї крамниці. Власник крамниці почав захищати свою власність, і тоді один із погромників схопив ножа та на очах моєї бабусі відрізав крамарю кінчик носа. Це настільки її вразило, що ці спогади вона пронесла через все своє життя.
Але який був головний насідок цього інциденту? У власника крамниці було десятеро дітей, і всі вони стали найзатятішими ворогами держави, яка не змогла захистити свого громадянина. Вони стали найпалкішими революціонерами-більшовиками і, зрештою, цей маховик ненависті і насильства розкручувався чимдалі більше. Вони, зокрема, буди серед тих, хто в 20-тих роках розкуркулювали мого прадідуся-експлуататора - шевця з двома підмайстрами.
І сьогодні національна нетерпимість, ксенофобія - це, можливо, головна зброя путінської пропагандистської машини в рамках славнозвісної гібридної війни.
З одного боку, розпалюючи міжнаціональні конфлікти за кордоном, Путін відволікає увагу власного населення від нагальних соціальних проблем сучасної Росії. З іншого - намагається максимально розколоти суспільство в кожній з окремих європейських країн та Сполучених Штатах Америки.
Путінська Росія сьогодні відкрито підтримує ультранаціоналістичні профашистські рухи в усій Європі. І тут виникає дуже важливий і принциповий момент - якщо ми знаємо, що Путін підтримує ультранаціоналістичні рухи по всіх країнах Західної Європи, починаючи з Німеччини, Іспанії, Франції і закінчуючи Чехією та Польщею, то було б дивно, якщо б нічого подібного він не робив в Україні, проти якої, як відомо, спрямовано більше половини всіх пропагандистських провокацій та інформаційних диверсій.
Тому іноді дуже важко відрізнити «путінські консерви» від «корисних ідіотів». Я об’єктивно іноді не можу сказати, де в мене закінчуються здорова обачливість та пильність і починається упередженість та параноя. І в розмові із своїми знайомими, представниками націоналістичних рухів, я кажу: «Звідки у вас гарантія того, що частина коштів, яку ви отримуєте від якихось там анонімних благодійників, не є коштами з тієї саме путінської каси?».
Промовистим в цьому сенсі є розслідування, яке провели журналісти телеканалу CNN стосовно мережі американських бійцівських клубів «Black fist», буквально «Чорний кулак». Мережі, до якої були залучені тисячі афроамериканців по всіх штатах. Зрештою стало відомо, що фінансування цієї мережі надходило через електронні гаманці саме від кремлівських агентів.
Нагадаю, що в Україні подібна мережа була створена ще 2013 року - так званий «Оплот» в Харкові, який очолював Євген Жилін, а в Донецьку це був майбутній гауляйтер так званої «Донецької народної республіки» Захарченко. Підготовлені в цих кубах активісти потім брали активну участь у масових заворушеннях, у захопленні адміністративних будівель у східних регіонах України, потім вони кидали гранати в мирні демонстрації.
І заарештовані та звинувачені за злочини активісти цих клубів були звільнені президентом Зеленським у рамках обміну полоненими з путінською Росією. (Скандальний заступник Міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі був другом-партнером активіста «Оплоту» Олексія Олійника. Останній внесений до бази Миротворця як терорист, який постачав «титушок» для силових дій проти Євромайдану)
#СаундЧек
У 2019 році на центральній площі російського Іжевська скоїв акт самоспалення і загинув відомий удмуртський вчений Альберт Разін.
Він був професором Удмуртського університету і довгі роки боровся за збереження удмуртської мови - однієї з десятків мов національних меншин Російської Федерації, які сьогодні вмирають.
Чому я так переймаюся проблемами Удмуртії? Так сталося, що всі Чекалкини на світі походять з маленького селища Чекалки в самому серці Удмуртії. Взагалі словом «чекалка» називали на Слобожанщині степних вовків.
Наприкінці XVII століття кілька родин старообрядців, тікаючи від переслідувань московського патріархату, втекли зі Слобожанщини, з території сучасної Сумської області, до Удмуртії, де заснували маленьке селище Чекалки, яке, зрештою, стало досить великим містечком. Сто років тому, коли там народився мій дідусь, в містечку була тисяча добротних будинків.
На сьогодні там «мерзость запустения», не лишилося жодного будинку. Щоб запобігти кровозмішенню, чоловіки з цих старообрядних родин Слобожанщини іноді одружувались з дівчатами із місцевих удмуртських поселень, тому в мені теж можливо є частина удмуртської крові.
Цей відчайдушний акт протесту, який скоїв Альберт Разін і який коштував йому життя, нагадав, якої долі нам вдалося уникнути, отримавши незалежність нашої держави від Російської імперії.
Але насправді незалежність не є запорукою збереження національної мови. Конкертним прикладом тут є лукашенківська Білорусь. Прийняття в Білорусі закону про дві державні мови призвело до того, що національна білоруська мова була виштовхнута на узбіччя культурного простору, і сьогодні нею користуються ледь не півтора-два відсотки населення цієї країни.
Насправді в радянські часи Україна рухалася в тому самому напрямку. І я згадую, як у часи мого дитинства спілкування в Києві українською мовою в публічному просторі, за межами університетських аудиторій чи шкільних кімнат, сприймалося як певний виклик, як прояв певного диссидентства.
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі:
https://bit.ly/3s4P34L
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
У 2019 році на центральній площі російського Іжевська скоїв акт самоспалення і загинув відомий удмуртський вчений Альберт Разін.
Він був професором Удмуртського університету і довгі роки боровся за збереження удмуртської мови - однієї з десятків мов національних меншин Російської Федерації, які сьогодні вмирають.
Чому я так переймаюся проблемами Удмуртії? Так сталося, що всі Чекалкини на світі походять з маленького селища Чекалки в самому серці Удмуртії. Взагалі словом «чекалка» називали на Слобожанщині степних вовків.
Наприкінці XVII століття кілька родин старообрядців, тікаючи від переслідувань московського патріархату, втекли зі Слобожанщини, з території сучасної Сумської області, до Удмуртії, де заснували маленьке селище Чекалки, яке, зрештою, стало досить великим містечком. Сто років тому, коли там народився мій дідусь, в містечку була тисяча добротних будинків.
На сьогодні там «мерзость запустения», не лишилося жодного будинку. Щоб запобігти кровозмішенню, чоловіки з цих старообрядних родин Слобожанщини іноді одружувались з дівчатами із місцевих удмуртських поселень, тому в мені теж можливо є частина удмуртської крові.
Цей відчайдушний акт протесту, який скоїв Альберт Разін і який коштував йому життя, нагадав, якої долі нам вдалося уникнути, отримавши незалежність нашої держави від Російської імперії.
Але насправді незалежність не є запорукою збереження національної мови. Конкертним прикладом тут є лукашенківська Білорусь. Прийняття в Білорусі закону про дві державні мови призвело до того, що національна білоруська мова була виштовхнута на узбіччя культурного простору, і сьогодні нею користуються ледь не півтора-два відсотки населення цієї країни.
Насправді в радянські часи Україна рухалася в тому самому напрямку. І я згадую, як у часи мого дитинства спілкування в Києві українською мовою в публічному просторі, за межами університетських аудиторій чи шкільних кімнат, сприймалося як певний виклик, як прояв певного диссидентства.
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі:
https://bit.ly/3s4P34L
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
#СаундЧек
16 грудня 1922 року пішов з життя Еліезер Бен-Єгуда – батько сучасного івриту.
Саме Бен-Єгуда повернув євреям їхню мову, хоча на своєму шляху він стикнувся з неймовірною кількістю перешкод.
В контексті сучасної України ця історія є дуже показовою, тому я присвятив її один з випусків своєї програми “СаундЧек”. Нижче – її текстова версія.
140 років тому до Палестини з невеличкого білоруського містечка Лужки переїхав єврейський лікар Лейзер Перельман, який взяв собі після переселення до Палестини ім’я Еліезер Бен-Єгуда.
Абсолютна кількість єврейського населення тодішньої Палестини вважали його божевільним, ультраортодокси закидали його камінням на єрусалимських вулицях. Але сьогодні його ім’ям названі центральні вулиці усіх без винятку ізраїльських міст.
На той час у Палестині вже більше тисячі років ніхто не вживав іврит - гебрайську мову, якою були написані книги Старого Заповіту - як живу мову щоденного спілкування.
Ще за часів греко-римського панування арамейська, грецька, а зрештою і латина витіснили іврит, гебрайську мову. Вона стала виключно мовою релігійних обрядів. А у країнах діаспори євреї спілкувалися так званими «піджинами», креольськими мовами, тобто єврейськими діалектами німецької (ідиш), італійської (ладіно), або іспанської (еспаньйол), в яких були лише деякі прояви івриту.
Але навіть ті слова зі старої єврейської мови, які поповнили вокабуляр ідишу, були абсолютно спотворені - наголос був перенесений відповідно до традиції німецької чи польської мови. Тому «шабат» став «шабесом», «МошЕ» став «МОйше».
Цікаво, що ці фонетичні перетворення можна легко прослідкувати на прикладі так званого блатного жаргону, який свого часу був значною мірою поповнений за рахунок перекручених єврейських слів.
Так «шахор» став «шухером», «хіпес» став «кіпішем», «сахар/махар» - «продавати/ купувати» - став «шахером/махером», «мудрість» - «хохмА» стала «хОхмой», «ктіва» стала «ксивой». Вислів «ботать по фене» - це взагалі перекручений «битуй беофен» (ביטוי באופן).
Повернімось до Еліезера Бен-Єгуди. Чому населення тодішнього Єрусалиму вважало його божевільним? Справа в тому, що він почав спілкуватися зі своїм єдиним сином івритом.
У нього сталася величезна трагедія - після того як він переїхав до Палестини, загинула його дружина, померли троє з його чотирьох дітей. Єдиний син, який лишився, Ітамар, став першою людиною, для якої іврит став рідною мовою.
Він забороняв будь-кому спілкуватися з Ітамаром іншою мовою, крім івриту. Ультраортодокси ненавиділи Еліезера Бен-Єгуду тому, що вони вважали іврит непридатним для буденного спілкування. Це мова спілкування з Богом, мова молитов. Не можна нею розмовляти в побуті.
Крім того, Еліезер Бен-Єгуда відроджував саме оригінальну фонетику мови іврит, а не ту спаплюжену фонетику, яку вживали пе- реселенці з тодішньої Російської імперії чи з Німеччини.
Еліезер Бен-Єгуда створив спеціальний дитячий садочок для свого сина, спеціальний клас у школі, де він мав навчатися і спілкуватися виключно івритом.
Еліезер Бен-Єгуда став засновником академії івриту і все своє життя присвятив тому, що поповнював лексичний запас івриту новими термінами, які були потрібні і яких не було, відповідно, в текстах Старого Заповіту.
Цікавий випадок стався сто років тому. В Палестині тоді за гроші Всесвітнього сіоністського конгресу створювали вищі учбові заклади. Перший технічний університет, так званий Техніон, заснували в Хайфі.
І постало питання, якою мовою викладати студентам. 95% викладачів, які всі практично були вихідцями зі Східної Європи, з Німеччини, проголосували за те, щоб саме німецька мова була мовою викладання, тому що це мова науки, мова культури. Але Всесвітній сіоністський конгрес відмовив у фінансуванні Техніону, якщо вони не викладатимуть івритом.
Сьогодні дивно згадувати, що саме німецька мова в Ізраїлі була визнана мовою, якою треба було викладати у вищих навчальних закладах. І, зрештою, зусиллями Бен-Єгуди і його сина Ітамара, інших ентузіастів-подвижників сьогодні іврит нічим не поступається іншій мові будь-якого іншого народу світу.
16 грудня 1922 року пішов з життя Еліезер Бен-Єгуда – батько сучасного івриту.
Саме Бен-Єгуда повернув євреям їхню мову, хоча на своєму шляху він стикнувся з неймовірною кількістю перешкод.
В контексті сучасної України ця історія є дуже показовою, тому я присвятив її один з випусків своєї програми “СаундЧек”. Нижче – її текстова версія.
140 років тому до Палестини з невеличкого білоруського містечка Лужки переїхав єврейський лікар Лейзер Перельман, який взяв собі після переселення до Палестини ім’я Еліезер Бен-Єгуда.
Абсолютна кількість єврейського населення тодішньої Палестини вважали його божевільним, ультраортодокси закидали його камінням на єрусалимських вулицях. Але сьогодні його ім’ям названі центральні вулиці усіх без винятку ізраїльських міст.
На той час у Палестині вже більше тисячі років ніхто не вживав іврит - гебрайську мову, якою були написані книги Старого Заповіту - як живу мову щоденного спілкування.
Ще за часів греко-римського панування арамейська, грецька, а зрештою і латина витіснили іврит, гебрайську мову. Вона стала виключно мовою релігійних обрядів. А у країнах діаспори євреї спілкувалися так званими «піджинами», креольськими мовами, тобто єврейськими діалектами німецької (ідиш), італійської (ладіно), або іспанської (еспаньйол), в яких були лише деякі прояви івриту.
Але навіть ті слова зі старої єврейської мови, які поповнили вокабуляр ідишу, були абсолютно спотворені - наголос був перенесений відповідно до традиції німецької чи польської мови. Тому «шабат» став «шабесом», «МошЕ» став «МОйше».
Цікаво, що ці фонетичні перетворення можна легко прослідкувати на прикладі так званого блатного жаргону, який свого часу був значною мірою поповнений за рахунок перекручених єврейських слів.
Так «шахор» став «шухером», «хіпес» став «кіпішем», «сахар/махар» - «продавати/ купувати» - став «шахером/махером», «мудрість» - «хохмА» стала «хОхмой», «ктіва» стала «ксивой». Вислів «ботать по фене» - це взагалі перекручений «битуй беофен» (ביטוי באופן).
Повернімось до Еліезера Бен-Єгуди. Чому населення тодішнього Єрусалиму вважало його божевільним? Справа в тому, що він почав спілкуватися зі своїм єдиним сином івритом.
У нього сталася величезна трагедія - після того як він переїхав до Палестини, загинула його дружина, померли троє з його чотирьох дітей. Єдиний син, який лишився, Ітамар, став першою людиною, для якої іврит став рідною мовою.
Він забороняв будь-кому спілкуватися з Ітамаром іншою мовою, крім івриту. Ультраортодокси ненавиділи Еліезера Бен-Єгуду тому, що вони вважали іврит непридатним для буденного спілкування. Це мова спілкування з Богом, мова молитов. Не можна нею розмовляти в побуті.
Крім того, Еліезер Бен-Єгуда відроджував саме оригінальну фонетику мови іврит, а не ту спаплюжену фонетику, яку вживали пе- реселенці з тодішньої Російської імперії чи з Німеччини.
Еліезер Бен-Єгуда створив спеціальний дитячий садочок для свого сина, спеціальний клас у школі, де він мав навчатися і спілкуватися виключно івритом.
Еліезер Бен-Єгуда став засновником академії івриту і все своє життя присвятив тому, що поповнював лексичний запас івриту новими термінами, які були потрібні і яких не було, відповідно, в текстах Старого Заповіту.
Цікавий випадок стався сто років тому. В Палестині тоді за гроші Всесвітнього сіоністського конгресу створювали вищі учбові заклади. Перший технічний університет, так званий Техніон, заснували в Хайфі.
І постало питання, якою мовою викладати студентам. 95% викладачів, які всі практично були вихідцями зі Східної Європи, з Німеччини, проголосували за те, щоб саме німецька мова була мовою викладання, тому що це мова науки, мова культури. Але Всесвітній сіоністський конгрес відмовив у фінансуванні Техніону, якщо вони не викладатимуть івритом.
Сьогодні дивно згадувати, що саме німецька мова в Ізраїлі була визнана мовою, якою треба було викладати у вищих навчальних закладах. І, зрештою, зусиллями Бен-Єгуди і його сина Ітамара, інших ентузіастів-подвижників сьогодні іврит нічим не поступається іншій мові будь-якого іншого народу світу.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Найяскравіші фарби виробляє сіра речовина | СаундЧек від 19.12.2021
✅Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
📚Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
✅Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
📚Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
#СаундЧек
Український консул у часи моєї роботи в Ізраїлі - це шалене навантаження. Ти одночасно представляєш і Міністерство закордонних справ, і МВС, і Міністерство юстиції, і юрколегію, і інші українські органи в країні, де мешкає більше мільйона твоїх колишніх співвітчизників. І в тебе іноді по 300 чоловік приходять на виїзні консульські прийоми.
І досі в мене перед очима страшні картини - сподіваючись на чудеса ізраїльської медицини, жінки з України привозили своїх хворих дітей для того, щоб врятувати їхні життя. Але у них не було і близько сум, які потрібні на лікування. І вони приходили в консульство, падали переді мною на коліна, сльозами вмивалися і просили допомогти врятувати їхніх дітей. А в мене весь бюджет консульської допомоги співвітчизникам складав 500-600 доларів на місяць.
І в той самий час увечері я супроводжую якихось українських можновладців, українських початківців-олігархів, які по дорозі до ресторану заїжджають на алмазну біржу чи в галерею Франка Майслера в Яффо і купують там щось за 100-120 тисяч доларів, якесь намисто своїй коханці або дружині.
А через кілька днів… Є такий неприємний обов’язок у консула - він має оглянути та опечатати труну кожного свого співвітчизника, якого відправляють на Батьківщину, на предмет так званих «сторонніх вкладень». І ось кожного разу, коли я мав таку сумну нагоду оглянути і опечатати труну з тілом маленького українця, якого не вдалося врятувати в Ізраїлі, я завжди згадував це намисто за 120 тисяч доларів…
Зрештою, через це ніколи не дозволяв собі купувати ніяких дорогих речей. Ну і традиційно вже багато років роблю щомісяця перекази в благодійні фонди допомоги тяжкохворим дітям.
Кожного разу, коли журналісти під час інтерв’ю питають мене, чи були моменти у моєму житті, за які меня досі соромно, я завжди згадую обличчя жінок, які падали переді мною на коліна. Мені досі соромно, що я не зміг їм допомогти.
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі: https://bit.ly/3e5d1oy
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
Український консул у часи моєї роботи в Ізраїлі - це шалене навантаження. Ти одночасно представляєш і Міністерство закордонних справ, і МВС, і Міністерство юстиції, і юрколегію, і інші українські органи в країні, де мешкає більше мільйона твоїх колишніх співвітчизників. І в тебе іноді по 300 чоловік приходять на виїзні консульські прийоми.
І досі в мене перед очима страшні картини - сподіваючись на чудеса ізраїльської медицини, жінки з України привозили своїх хворих дітей для того, щоб врятувати їхні життя. Але у них не було і близько сум, які потрібні на лікування. І вони приходили в консульство, падали переді мною на коліна, сльозами вмивалися і просили допомогти врятувати їхніх дітей. А в мене весь бюджет консульської допомоги співвітчизникам складав 500-600 доларів на місяць.
І в той самий час увечері я супроводжую якихось українських можновладців, українських початківців-олігархів, які по дорозі до ресторану заїжджають на алмазну біржу чи в галерею Франка Майслера в Яффо і купують там щось за 100-120 тисяч доларів, якесь намисто своїй коханці або дружині.
А через кілька днів… Є такий неприємний обов’язок у консула - він має оглянути та опечатати труну кожного свого співвітчизника, якого відправляють на Батьківщину, на предмет так званих «сторонніх вкладень». І ось кожного разу, коли я мав таку сумну нагоду оглянути і опечатати труну з тілом маленького українця, якого не вдалося врятувати в Ізраїлі, я завжди згадував це намисто за 120 тисяч доларів…
Зрештою, через це ніколи не дозволяв собі купувати ніяких дорогих речей. Ну і традиційно вже багато років роблю щомісяця перекази в благодійні фонди допомоги тяжкохворим дітям.
Кожного разу, коли журналісти під час інтерв’ю питають мене, чи були моменти у моєму житті, за які меня досі соромно, я завжди згадую обличчя жінок, які падали переді мною на коліна. Мені досі соромно, що я не зміг їм допомогти.
Це був уривок з моєї книги “СаундЧек”, до якої увійшли тексти найкращих випусків однойменної телепрограми.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі: https://bit.ly/3e5d1oy
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
#СаундЧек Різдвяний
Ще в ІІІ тисячолітті до Різдва Христового на одному з пагорбів в південному передмісті сучасного Єрусалиму був збудований храм на честь бога родючості на ім’я Лахама або Лахам.
В сучасній арабській мові «лахм» - це м’ясо, в сучасному івриті «лехем» - це хліб, тому по-різному перекладається назва міста Бет Лехем (Віфлеєм). З арабської – це «дім м’яса», з івриту – це «дім хліба».
Саме в Віфлеємі народився легендарний цар Давид, на межі І та ІІ тисячоліття до нашої ери. Той самий цар Давид, який збудував єдине Єврейське царство на території всієї Землі Обітованої, розпочав будівництво першого Єрусалимського храму, ну і зрештою, написав Псалтир, що заклав основи сучасної як іудейської, так і християнської літургії.
Кобзар використовує, як відомо, переклад першого з псалмів Давидових, як характеристику найважливіших людських чеснот:
Блаженний муж на лукаву
Не вступай раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
Згідно зі старозавітними пророцтвами, саме від нащадків царя Давида і саме в Віфлеємі мав народитися Спаситель, Син Божий, Месія.
Згідно з тими ж старозавітними пророцтвами Син Божий буде відкинутий Іудейськими священиками, буде зраджений за 30 срібняків одним зі своїх учнів, добровільно піде на смерть і буде розіп’ятий разом з розбійниками в Єрусалимі.
Згідно тексту книги пророка Ісаї, саме зірка мала вказати те місце, де відбудеться диво, де від незайманої діви буде народжений син Божий.
В зимовий час там, там де жара звичайніша за хуртовину,
Там, де високая гора буває рідша, ніж долина,
В печері родилось маля, щоб врятувати світ.
Мело і порохом курилася земля,
Зимою у пустелі так було.
Йому великим все здалось
І груди матері, і пара, що нею дихали воли,
І хтось, втягнувший до печери дари.
Він був як точка десь у снах.
Крізь хмари Всесвіту глибини
Дивилась зірка на маля в яслах,
Батьківським поглядом дивилася на сина.
Отже, друзі, Христос народився! Славімо Його!
Це був текстовий уривок з моєї програми “СаундЧек”.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі: https://bit.ly/3IFTKIb
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
Тексти програм друком: https://bit.ly/32rB2n6
Ще в ІІІ тисячолітті до Різдва Христового на одному з пагорбів в південному передмісті сучасного Єрусалиму був збудований храм на честь бога родючості на ім’я Лахама або Лахам.
В сучасній арабській мові «лахм» - це м’ясо, в сучасному івриті «лехем» - це хліб, тому по-різному перекладається назва міста Бет Лехем (Віфлеєм). З арабської – це «дім м’яса», з івриту – це «дім хліба».
Саме в Віфлеємі народився легендарний цар Давид, на межі І та ІІ тисячоліття до нашої ери. Той самий цар Давид, який збудував єдине Єврейське царство на території всієї Землі Обітованої, розпочав будівництво першого Єрусалимського храму, ну і зрештою, написав Псалтир, що заклав основи сучасної як іудейської, так і християнської літургії.
Кобзар використовує, як відомо, переклад першого з псалмів Давидових, як характеристику найважливіших людських чеснот:
Блаженний муж на лукаву
Не вступай раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
Згідно зі старозавітними пророцтвами, саме від нащадків царя Давида і саме в Віфлеємі мав народитися Спаситель, Син Божий, Месія.
Згідно з тими ж старозавітними пророцтвами Син Божий буде відкинутий Іудейськими священиками, буде зраджений за 30 срібняків одним зі своїх учнів, добровільно піде на смерть і буде розіп’ятий разом з розбійниками в Єрусалимі.
Згідно тексту книги пророка Ісаї, саме зірка мала вказати те місце, де відбудеться диво, де від незайманої діви буде народжений син Божий.
В зимовий час там, там де жара звичайніша за хуртовину,
Там, де високая гора буває рідша, ніж долина,
В печері родилось маля, щоб врятувати світ.
Мело і порохом курилася земля,
Зимою у пустелі так було.
Йому великим все здалось
І груди матері, і пара, що нею дихали воли,
І хтось, втягнувший до печери дари.
Він був як точка десь у снах.
Крізь хмари Всесвіту глибини
Дивилась зірка на маля в яслах,
Батьківським поглядом дивилася на сина.
Отже, друзі, Христос народився! Славімо Його!
Це був текстовий уривок з моєї програми “СаундЧек”.
Всі випуски програми можна переглянути на моєму YouTube-каналі: https://bit.ly/3IFTKIb
Заходьте, підписуйтесь, буде цікаво!
Тексти програм друком: https://bit.ly/32rB2n6
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
СаундЧек Віфлеємський від 25.12.2021
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
"Слугу народа" перейменують на "скумбрія по 8" | СаундЧек від 02.01.2021
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Корони, як відомо, травмують голову не лише зовні, але й зсередини | СаундЧек від 09.01.2021
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зе-хаотизація України в інтересах Путіна | СаундЧек від 23.01.2022
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Обличчя праведників звеселяться, а свіча грішників погасне. СаундЧек від 6.02.2022
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Все проходить! І це пройде! Чарівне кільце Соломона. СаундЧек 13.02.2022
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки. СаундЧек 20.02.2022.
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
📚Для придбання книг Дмитра Чекалкина звертайтесь за номером (063) 430- 57- 85 (Viber, WhatsApp, Telegram).
✅Детальніше - на сторінці Книжкового клубу на сайті https://book.razygrali.biz/book
#СаундЧек
Єдине російське, від чого Україні не варто відмовлятись – це репарації.
Щодня на моєму YouTube каналі https://is.gd/rY5zxp виходить рубрика #МордорNews (#ЯкеКончене)
Серед інших актуальних рубрик: #ПравилаЖиття #СаундЧек #ПолітПросвіта #ЖартиПідКаву від "Веселих Яєць" та інші…
Крайній випуск СаундЧеку:
Як німецький Мессершмітт озброїв своїми літаками Ізраїль?
Як до цього доклав руку майбутній медіа-магнат лорд Роберт Максвел.
У зв’язку зі зміною алгоритмів у Facebook та Instagram та через блокування більшості моїх сторінок у цих мережах, головним каналом комунікації наразі є YouTube, де поширюється як розважальний, так і пізнавально-інформаційний контент.
Нажаль, кількість моїх фолловерів на YouTube на сьогодні ще втричі менша за кількість тих, хто підписаний на мій публічний профіль у Facebook. Тому принагідно запрошую всіх долучитися до розширення аудиторії мого YouTube-каналу.
Щодня на моєму YouTube каналі https://is.gd/rY5zxp виходить рубрика #МордорNews (#ЯкеКончене)
Серед інших актуальних рубрик: #ПравилаЖиття #СаундЧек #ПолітПросвіта #ЖартиПідКаву від "Веселих Яєць" та інші…
Крайній випуск СаундЧеку:
Як німецький Мессершмітт озброїв своїми літаками Ізраїль?
Як до цього доклав руку майбутній медіа-магнат лорд Роберт Максвел.
У зв’язку зі зміною алгоритмів у Facebook та Instagram та через блокування більшості моїх сторінок у цих мережах, головним каналом комунікації наразі є YouTube, де поширюється як розважальний, так і пізнавально-інформаційний контент.
Нажаль, кількість моїх фолловерів на YouTube на сьогодні ще втричі менша за кількість тих, хто підписаний на мій публічний профіль у Facebook. Тому принагідно запрошую всіх долучитися до розширення аудиторії мого YouTube-каналу.
#СаундЧек:
Поради Уїнстона Черчилля, що сьогодні актуальні як ніколи:
Якщо ви йдете крізь пекло, не зупиняйтеся!
Мені нема чого запропонувати, крім крові, важкої праці, сліз і поту.
Миротворець - це той, хто годує крокодила в надії, що той з'їсть його останнім.
Кращий аргумент проти демократії - п'ятихвилинна розмова із середнім виборцем.
Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда одягає штани.
У тебе є вороги? Добре. Значить, в своєму житті ти щось колись відстоював.
Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо будете жбурляти каміння в кожну гавкаючу собаку.
Влада – це наркотик. Хто спробував її хоч раз – отруєний нею назавжди.
Коли орли мовчать, то базікати починають папуги.
Успіх - це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.
Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.
Черчилль, як відомо, був не лише видатним політиком, державним діячем, журналістом, літератором, художником, каменярем, а ще й блискучим майстром афоризмів.
Про це в черговому випуску моєї програми СаундЧек. https://youtu.be/zP7qNYat2rk
Поради Уїнстона Черчилля, що сьогодні актуальні як ніколи:
Якщо ви йдете крізь пекло, не зупиняйтеся!
Мені нема чого запропонувати, крім крові, важкої праці, сліз і поту.
Миротворець - це той, хто годує крокодила в надії, що той з'їсть його останнім.
Кращий аргумент проти демократії - п'ятихвилинна розмова із середнім виборцем.
Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда одягає штани.
У тебе є вороги? Добре. Значить, в своєму житті ти щось колись відстоював.
Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо будете жбурляти каміння в кожну гавкаючу собаку.
Влада – це наркотик. Хто спробував її хоч раз – отруєний нею назавжди.
Коли орли мовчать, то базікати починають папуги.
Успіх - це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.
Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.
Черчилль, як відомо, був не лише видатним політиком, державним діячем, журналістом, літератором, художником, каменярем, а ще й блискучим майстром афоризмів.
Про це в черговому випуску моєї програми СаундЧек. https://youtu.be/zP7qNYat2rk
YouTube
Поради Уїнстона Черчилля, що сьогодні актуальні як ніколи | СаундЧек
Друзі, додавайтеся:
Моя офіційна сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/
Офіційна сторінка у Telegram: https://t.me/dmitriy_chekalkyn
Офіційна сторінка у Twitter: https://twitter.com/Chekalkin
====================================…
Моя офіційна сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/
Офіційна сторінка у Telegram: https://t.me/dmitriy_chekalkyn
Офіційна сторінка у Twitter: https://twitter.com/Chekalkin
====================================…
#СаундЧек
Чи ображає пам’ять Черчилля його порівняння з Зеленським?
Пропоную доповнити список риторичних питань в коментарях:
- Чи міг би Черчіль побачити мир в очах Гітлера?
- Чи можете уявити що Черчіль замість того, щоб будувати ракети, купувати шоломи та бронежилети, відмивав гроші на великому крадівництві, щоб потім його агент Трухін роздавав в парламенті хабарі по формулі 20/30/50?
- Попереджений про неминучість вторгнення розпустив Парламент на півтора місяці, сказав готуватися до шашликів і чекати ворога з хлодцем і горілкою?
- Категорично відмовившись збільшувати оборонний бюджет напередодні агресії, чи поїхав би на півтора тижня кататися на лижах? https://youtu.be/qbxVJ-I08is
Чи ображає пам’ять Черчилля його порівняння з Зеленським?
Пропоную доповнити список риторичних питань в коментарях:
- Чи міг би Черчіль побачити мир в очах Гітлера?
- Чи можете уявити що Черчіль замість того, щоб будувати ракети, купувати шоломи та бронежилети, відмивав гроші на великому крадівництві, щоб потім його агент Трухін роздавав в парламенті хабарі по формулі 20/30/50?
- Попереджений про неминучість вторгнення розпустив Парламент на півтора місяці, сказав готуватися до шашликів і чекати ворога з хлодцем і горілкою?
- Категорично відмовившись збільшувати оборонний бюджет напередодні агресії, чи поїхав би на півтора тижня кататися на лижах? https://youtu.be/qbxVJ-I08is
YouTube
Чи ображає пам’ять Черчилля аналогія з Зеленським? | СаундЧек
Друзі, додавайтеся:
Моя офіційна сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/
Офіційна сторінка у Telegram: https://t.me/dmitriy_chekalkyn
Офіційна сторінка у Twitter: https://twitter.com/Chekalkin
====================================…
Моя офіційна сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/
Офіційна сторінка у Telegram: https://t.me/dmitriy_chekalkyn
Офіційна сторінка у Twitter: https://twitter.com/Chekalkin
====================================…
#СаундЧек
З нагоди "Дня Знань" розпочинаю нову рубрику під робочою назвою "Хітологія" на своїх сторінках в соціальних мережах .
Півроку тому мої молодші сини та онука опинилися у франкомовних країнах.
Щоб їх розважити, а також зайняти корисними завданнями, я кожні 2 дні надсилав їм відео якогось видатного пісенного твору зі своїми коментарями та перекладом українською/французькою/англійською.
Зазначу, що свого часу моє власне поглиблене вивчення англійської мови, як і інших іноземних мов, відбувалося зокрема завдяки перекладу/аналізу/вивченню популярних пісень. Про це докладніше я розповів в сьогоднішньому випуску моєї програми СаундЧек.
В цій програмі, зокрема, згадується перший видатний музичний твір, з якого в 1979 році я почав вивчати англомовну пісенну класику.
Це - перша та найвідоміша арія Юди Іскаріота з опери "Ісус Христос Суперзірка" - "Heaven on Their Minds".
В коментарях ви знайдете повний текст та переклад згаданої арії українською та французькою, оригінальне відео арії з фільму 1973 року, а також повний список всіх музичних творів, переклад яких був підготовлений за останні 6 місяців.
Буду щиро вдячний за ваші коментарі, побажання, рекомендації та зауваження щодо подальшої долі цієї рубрики.https://www.youtube.com/watch?v=On9Ss6tBCb4&t=305s
З нагоди "Дня Знань" розпочинаю нову рубрику під робочою назвою "Хітологія" на своїх сторінках в соціальних мережах .
Півроку тому мої молодші сини та онука опинилися у франкомовних країнах.
Щоб їх розважити, а також зайняти корисними завданнями, я кожні 2 дні надсилав їм відео якогось видатного пісенного твору зі своїми коментарями та перекладом українською/французькою/англійською.
Зазначу, що свого часу моє власне поглиблене вивчення англійської мови, як і інших іноземних мов, відбувалося зокрема завдяки перекладу/аналізу/вивченню популярних пісень. Про це докладніше я розповів в сьогоднішньому випуску моєї програми СаундЧек.
В цій програмі, зокрема, згадується перший видатний музичний твір, з якого в 1979 році я почав вивчати англомовну пісенну класику.
Це - перша та найвідоміша арія Юди Іскаріота з опери "Ісус Христос Суперзірка" - "Heaven on Their Minds".
В коментарях ви знайдете повний текст та переклад згаданої арії українською та французькою, оригінальне відео арії з фільму 1973 року, а також повний список всіх музичних творів, переклад яких був підготовлений за останні 6 місяців.
Буду щиро вдячний за ваші коментарі, побажання, рекомендації та зауваження щодо подальшої долі цієї рубрики.https://www.youtube.com/watch?v=On9Ss6tBCb4&t=305s
YouTube
Як навчання перетворити на розважання? Рецепти до "Дня знань"/Хітологія | СаундЧек
З нагоди "Дня Знань" розпочинаю нову рубрику під робочою назвою "Хітологія" на своїх сторінках в соціальних мережах .
Півроку тому мої молодші сини та онука опинилися у франкомовних країнах.
Щоб їх розважити, а також зайняти корисними завданнями, я кожні…
Півроку тому мої молодші сини та онука опинилися у франкомовних країнах.
Щоб їх розважити, а також зайняти корисними завданнями, я кожні…
#СаундЧек
"POHUYістам - ордени, бойовим генералам - ордери"
Черговий випуск проекту "СаундЧек" вже за декілька годин на моєму YouTube каналі…
Коли два роки тому я розпочав запис програм проєкту «СаундЧек», то в першому ж випуску, в якості епіграфу, сказав, що наше життя схоже на фортепіано, де білі клавіші - це радощі, втіхи, кохання, а чорні клавіші – це біль, турботи, скорботи. Але для того, щоб почути справжню музику життя, треба торкнутися і тих, і інших…
Нижче наводжу текст попереднього випуску від 23-го вересня:
За традицією розпочну з цитати нашого старого приятеля – Царя Соломона: «Знай собі: крутиться вітер, повіваючи, і на круги своя знову повертається вітер».
На минулому тижні я розпочав новий виток безкоштовного круїзу навколо Сонця – святкував свій День Народження. Колись мій добрий товариш – Андрій Орлов ака Орлуша подарував мені такий вірш:
Думаю давно: на самом деле,
Дни рожденья взрослым не нужны,
Им они порядком надоели,
Нет в них суеты и новизны
Нету предвкушения подарка,
Ожиданья фразы «ты подрос»,
Есть с деньгами вечная запарка,
И на пьянку у друзей запрос…
А ведь был, тот День, — любимый самый!
Самый лучший, самый главный, самый твой!
Ты тогда подарка ждал от мамы,
Да и папа был ещё живой…
В слове «поздравляю» три ошибки
Гости умудрялись разместить,
И цвели щербатые улыбки,
И не нужно было водку пить…
С каждым годом понимаешь чётче:
С первого мгновения, дружок,
Жизнь тебя поставила на счётчик,
И придётся отдавать должок.
Есть всему размеченная мера,
Думая о ней – не унывай.
Впрочем, это не про нас, Валерыч!
С Днём Рожденья! В смысле, наливай!
Да, господа…
Кто знает вечность или миг,
нам предстоит бродить по свету.
За этот миг и вечность эту
равно благодарю я мир.
Я всім раджу починати і закінчувати кожний прожитий день словами подяки. Відомий ізраїльський професор Тал Бен-Шахар (його ім'я перекладається як «крапля роси на світанку») викладає курс Гедоніки – науки про прагнення до щастя (The scientific pursuit of happiness) у Гарвардському університеті. Так от, є молитва, з якою він радить починати кожний ранок: «Якщо б вуста мої переповнились піснями, як море водами, на язику в мене радощі численні, як морські хвилі, а на губах моїх, прославляння нескінченні, як шир небосхилу, не зміг би я, Господь, гідно віддячити тобі за чудеса твої».
Як сказано в одного авторитетного автора, у матінки природи немає відділу продажів, і найкраще, що ми отримуємо в цьому житті, ми отримуємо безкоштовно. Це любов та гени наших батьків, чарівні органи почуттів, які надають можливість нам насолоджуватися кожним прожитим днем, годиною, хвилиною, миттєвістю.
Тому, як сказано в Екклезіяста: «Їж із веселощами хліб свій, пий в радощах серця вино твоє, віддаляй печалі від серця твого і нехай благоволить Господь ділам твоїм».
Завжди зі словами, із почуттями невичерпної вдячності, я згадую своє щасливе дитинство, яке провів на берегах Зачарованої Десни і тому так люблю цитувати рядки Олександра Довженка:
«Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато подарунків дала ти мені на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, і досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
Слова освідчення в коханні - можливо найважливіші слова, які ми промовляємо у нашому житті. На нещодавній зустрічі з читачами нашого Книжкового Клубу я мав нагоду освідчитися в коханні і нашій багатостраждальний, незламній Україні:
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
"POHUYістам - ордени, бойовим генералам - ордери"
Черговий випуск проекту "СаундЧек" вже за декілька годин на моєму YouTube каналі…
Коли два роки тому я розпочав запис програм проєкту «СаундЧек», то в першому ж випуску, в якості епіграфу, сказав, що наше життя схоже на фортепіано, де білі клавіші - це радощі, втіхи, кохання, а чорні клавіші – це біль, турботи, скорботи. Але для того, щоб почути справжню музику життя, треба торкнутися і тих, і інших…
Нижче наводжу текст попереднього випуску від 23-го вересня:
За традицією розпочну з цитати нашого старого приятеля – Царя Соломона: «Знай собі: крутиться вітер, повіваючи, і на круги своя знову повертається вітер».
На минулому тижні я розпочав новий виток безкоштовного круїзу навколо Сонця – святкував свій День Народження. Колись мій добрий товариш – Андрій Орлов ака Орлуша подарував мені такий вірш:
Думаю давно: на самом деле,
Дни рожденья взрослым не нужны,
Им они порядком надоели,
Нет в них суеты и новизны
Нету предвкушения подарка,
Ожиданья фразы «ты подрос»,
Есть с деньгами вечная запарка,
И на пьянку у друзей запрос…
А ведь был, тот День, — любимый самый!
Самый лучший, самый главный, самый твой!
Ты тогда подарка ждал от мамы,
Да и папа был ещё живой…
В слове «поздравляю» три ошибки
Гости умудрялись разместить,
И цвели щербатые улыбки,
И не нужно было водку пить…
С каждым годом понимаешь чётче:
С первого мгновения, дружок,
Жизнь тебя поставила на счётчик,
И придётся отдавать должок.
Есть всему размеченная мера,
Думая о ней – не унывай.
Впрочем, это не про нас, Валерыч!
С Днём Рожденья! В смысле, наливай!
Да, господа…
Кто знает вечность или миг,
нам предстоит бродить по свету.
За этот миг и вечность эту
равно благодарю я мир.
Я всім раджу починати і закінчувати кожний прожитий день словами подяки. Відомий ізраїльський професор Тал Бен-Шахар (його ім'я перекладається як «крапля роси на світанку») викладає курс Гедоніки – науки про прагнення до щастя (The scientific pursuit of happiness) у Гарвардському університеті. Так от, є молитва, з якою він радить починати кожний ранок: «Якщо б вуста мої переповнились піснями, як море водами, на язику в мене радощі численні, як морські хвилі, а на губах моїх, прославляння нескінченні, як шир небосхилу, не зміг би я, Господь, гідно віддячити тобі за чудеса твої».
Як сказано в одного авторитетного автора, у матінки природи немає відділу продажів, і найкраще, що ми отримуємо в цьому житті, ми отримуємо безкоштовно. Це любов та гени наших батьків, чарівні органи почуттів, які надають можливість нам насолоджуватися кожним прожитим днем, годиною, хвилиною, миттєвістю.
Тому, як сказано в Екклезіяста: «Їж із веселощами хліб свій, пий в радощах серця вино твоє, віддаляй печалі від серця твого і нехай благоволить Господь ділам твоїм».
Завжди зі словами, із почуттями невичерпної вдячності, я згадую своє щасливе дитинство, яке провів на берегах Зачарованої Десни і тому так люблю цитувати рядки Олександра Довженка:
«Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато подарунків дала ти мені на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, і досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
Слова освідчення в коханні - можливо найважливіші слова, які ми промовляємо у нашому житті. На нещодавній зустрічі з читачами нашого Книжкового Клубу я мав нагоду освідчитися в коханні і нашій багатостраждальний, незламній Україні:
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…