Artist: Mario Reviglione
Notturno metafisico (Alassio)
1912

«Аби бути великим, будь цілісним:
Без перебільшень чи винятків.
Будь цілісним у всьому. Роби навіть мінімальне
З повною віддачею.
Так, як кожному озері сяє місяць,
Бо живе».

(с) Ricardo Reis, один з гетеронімів Фернандо Пессоа. 1933. Переклад мій, вільний.

Португальський модернізм розпочався у 1915 році з публікації в журналі 'Orpheu' і тривав до кінця 70-х років. Багато мистецьких творів того часу свідчать про це пережите відчуття фрагментарності — відсутність цілісної картини, розірваність. Розірванним текстом без лінійної структури автори передавали хаотичну природу людської психіки, те, що пізніше Фрейд назвав би «розщепленим суб'єктом».

Цей короткий вірш — намагання персонажа Рікардо Райса повернути читачеві ідею власної цілосності. Ідея завідома провальна, бо ми ніщо більше ніж «сузір'я ідентифікацій», розірваних, непоєднанних між собою ототожнень з іншими, і в цій дефрагментації та марних спробах перехитрити самого себе заключається вся сутність (і весь трагізм) буття.

Я побачила цей надпис на одній затишній лісабонській вулиці, де люди спокійно в тіні грають в шахи, а неподалік за провулком розгортається величезне поле з різнотрав'ям і квітами (і все це пахне неймовірно, просто моя любов до всього живого).

І зі мною теж сталася ця розірваність — я запостила фото з цими квіточками в Інстаграм, а потім подумала «боже я шо пенсіонерка таке постить 🤥» і видалила. Типова людська doomer природа робити не те, що хочеш, або робити, що хочеш, і потім шкодувати і сумніватися — бо тільки в стражданні і коливанні наше щастя.

І так, дуже цікаво читати про «цілісність» від людини, яка фактично роздрібнила свою митецьку душу на понад 80 гетеронімів (суб-особистотей), замість того, щоб творити тільки під одним ім'ям та жити одне життя.

What you call hope is just a marketing strategy to sell you more tomorrows.

What you call accomplishment is just a way of distracting yourself from the crushing despair of your own mortality.

Медіа про українську культуру «Лірум» додало гурт, в якому я грала, поки жила в Україні, до підбірки артистів з Харківщини. Мета тексту — розповісти про музику регіонів, які найбільше постраждали від російської агресії.

І хоча ми з хлопцями вже не граємо разом через повномасштабне вторгнення і проживання в різних країнах, але ця сторінка мого життя все одно зігріває мене зсередини. Сам факт, що це колись було, і що ці спогади не знищить жодна ракета — цінно.

«Куріть стонер-рок, слухайте траву», а також рекомендую зацінити наших друзів та «колег» по жанру, з якими ми в свій час спілкувались та ділили сцену (і які справедливо теж є в цій підбірці): психоделічні La Horsa Bianca, первісно-дронові ПРАЩУР, «нескінченно харківські» KH8, гранжеві Sekunda Kota, хардкорні КАТ та інтелектуально блек-метальні Заводь.

Це нам в медіа написали.

"The sole means of protecting your solitude is to offend everyone, beginning with those you love."

Emil Cioran, The Trouble With Being Born

Мої перші психоаналітики.

«Заснути» англійською — "to fall asleep", впасти в сон, якщо перекладати дослівно. Так само і французькою — "tomber de sommeil".

Засинати — занурюватись у себе, падати у себе. Як йдеться в анотації до картини «Сон» Сальвадора Далі: «Ламаються підпірки — і ми падаємо. Майже всі ми відчуваємо це відчуття раптового падіння в прірву саме в ту мить, коли цілком поринаємо в сон».

Коли падаєш, втрачаєш контроль.

When you’re feeling like a lover,
Nothing really mattress anymore
(c) Nick Cave

Лісабон, квітень 2024.

I just want to be Present Simple.