12 травня.
Похмура погода повністю відображає мій настрій.
Мільйони людей по всьому світу зізнаються у коханні матері.
Світлий день для них.
Темний день для мене.

В цей день я згадую, що таке заздрість.

З вікна вбачаю букети, які несуть у руках люди. Якийсь дорожчий, якийсь дешевший – без різниці.
Їй байдуже, бо він з любовʼю від сина або доньки.

Спілкування з мертвими людьми можуть дозволити собі лише віруючі або божевільні люди. Я, на жаль, сповна розуму та (на жаль?) більше не вірю у Бога.

Але сьогоднішнє свято змушує мене піддатися божевіллю.

Вже 13 років моя душа панічно шукає заміну тобі, мамо. Якби ти знала, як сильно я привʼязуюсь до старших жінок.

Ти б засудила мене за зневіру, але твоя смерть повністю запевнила мене у тому, що Бога не існує.
А життєві події продовжують доводити це знову і знову.

Я дуже скучила за тобою.
Почни мені хоча б снитись.
З днем матері, де б ти не була.