Моє улюблене – це вражати соціофобів своєю любовʼю до комунікації.

Знаєте, чому? Бо я була по обидві сторони. Перетворилася з одного на іншого.

Водії, касири, продавці, офіціанти, курʼєри, завжди дивуються, що я шукаю діалогу з ними. Вони не знають, що то моє щоденне тренування, щоб притримувати любов до цього, долаючи страх.

І дуже полюбляю, коли минула я знаходиться поруч в особі іншої людини. Цей подив в очах - найцінніше.

Дистанція – єдина відповідь на неповагу. Не реагуйте, не сперечайтеся, не занурюйтеся в драму.

Захистіть своє емоційне благополуччя.
Дистанція говоритиме про те, що ви маєте межі. Інша сторона повинна повинна усвідомити наслідки своїх дій. Або не усвідомити. Збережіть власну гідність.

Генетичні злидні

1. Міщанство
Пити з обдертого стакану, коли новий в серванті, для гостей. На чорний день відкладати гроші, на білий день посуд. Білий день настає рідко, чорним днем стає все життя. Ті, хто живуть майбутнім, зазвичай, його не застають. Життя очікуваннями.

2. Менталітет
У моєї сімʼї не було грошей на ремонт вдома. Але у батька були гроші на пиво. Бруд – це не прояв бідності, а прояв менталітету.

3. Програмування
Будучи свідком відсутності ремонту у дитинстві, я програмувалась на бідність. Ви можете сказати, що ненависть до злиднів стимулює певних людей до «життя навпаки», як сталося у мене. Але важливо враховувати, яка кількість (спойлер, більшість) зламалися під непосильним тягарем. «Біда» та «бідність» не даремно однокореневі. Багатство – стан розуму. Як і бідність.

Я майже зненавиділа себе, закохавшись у нього з першої зустрічі.
Намріяла, що отримаю взаємність.
Як довго ви готові чекати взаємності?
Там, де в очікуванні день відчувається як рік?

Історія не про невзаємне кохання.
Історія про собак та котів.

В процесі взаємодії моєї існуючої закоханості та його закоханості відсутньої ми зустрічаємо інших людей.

Я зустрічаю чоловіка, який окутує мене в діжку з медом словами. «Я в тебе вірю, давай разом подумаємо, що ти відчуваєш». Він любить котів. А я собак. І це не проблема.

Він зустрічає жінку, яка своїм розумом та недоступністю манить його свідомість. Вона любить котів. А він собак. І це не проблема.

Скло бʼється.
Вона виявляється ненадійною у тому, що йому важливо.
А він, виявляється, лише говорить, без дій.

Але історія і не про це.
Історія про те, що ми любимо собак.
А вони котів.
І це, напевно, проблема.

*історія вигадана, будь-які збіги з реальними людьми є випадковістю

Якби в мене був вибір: три доби без води або просто бути почутою, то води попила б на четвертий день.

Я вважаю, що не потребую багато.

Все, що мені треба від близьких людей – їх увага. Провести зі мною час, вислухати мене та обійняти. Чути, а не слухати.
І краплю поваги.

Про безпечність, яку дарує мені чоловік.

Я голосую за наявність вимог до свого партнера, тому що вважаю це необхідним. Відсутність чіткого розуміння, хто вам потрібен поруч – інфальтильна позиція, яка буде притягувати буквально аби кого. Якщо ви самостійно не можете визначитися – ніхто це не зробить за вас.

В мене нарахується чотири вимоги, без яких я не зможу бути в стосунках на довгу дистанцію і десяток побажань. Побажання – це про приємний бонус за рахунок їх наявності. Немає? Спробуємо виховати.
Людина, яка мене любить, буде мене чути.
Мені подобається думати про стосунки, як про змагання – хто з нас зробить іншому приємніше? Рекомендую змагання у стосунках виключно у такому вигляді))

Одна з моїх чотирьох вимог: почуття безпеки поруч з ним. Якщо перманентно я буду почувати себе незахищеною через його дії або дії інших людей, з якими він нічого не буде робити – мені шкода, що я витратила час.

Сьогодні мене образив інший чоловік, сказав мені неприємні речі, тому що не зміг стримати свій гнів. Мій хлопець знаходиться за тисячі кілометрів від мене, в Україні. І уявіть собі – вирішив питання. Я телефонувала йому з бажанням просто поділитися, бо іншого вибору не маю. Але він зміг. З посмішкою згадую, як деякі інші не могли, навіть коли стояли в кількох сантиметрах від мене.

Друзі, ніколи не погоджуйтесь на менше, ніж хотіли б 💔

Комерційне свято повинно бути забутим

Для подарунків та любові не потрібен певний день. Це повинна бути щоденна рутина.
Квіти? Просто так. Подарунок просто так. Поцілунок та обійми - просто так. Без потреби, а тому що я люблю тебе. Люблю тебе кожного дня.

Виробники вина, мʼяких іграшок та цукерок Рафаєлло щороку, в десятих числах лютого, заробляють шалені гроші на надуманій відповідальності пар.

День чоловіків, день жінок, новий рік – все в один смітник.

14 лютого пари будуть вимушені відвідати ресторан та протриматись за руки. 14 лютого люди без пари повинні відчути себе зламаними. 14 лютого люди, які були покинуті або завершили стосунки з певних причин, будуть розбиті.

Комерційне свято повинно бути забутим.

Виправте мене, якщо я помиляюсь.
Але бути близькою людиною емпата – це подарунок всесвіту.

Моя уважність не була народжена зі мною, вона була знайдена у результаті агресивних батьків, настрій яких я була вимушена розуміти без слів. Сприймати емоційно. Простіше: емпатія.

В сьогоденні я частіше ненавиджу свою емпатію, аніж люблю.

Але тільки що прийшла до висновку, що мати таку людину поруч – зручно та цінно.

Емпати завжди знають, коли вам потрібна увага, а коли вас потрібно залишити наодинці. Емпати то любов. Виправте мене, якщо я помиляюсь

Хочу поділитися з вами однією історією.

Як ви напевно здогадуєтеся, я є одним із найбільших платників податків у своїй області. Усе життя я платив податки у Дніпрі, це моє рідне місто, і навіть коли переїхав до Києва, я не змінював прописку та платив десятки мільйонів гривень ПДФО на рік у Дніпрі. За цей час, як і заведено в наших широтах, я не отримав нічого крім пильної уваги податкової до моєї звітності та бажання знайти, що ж я приховую. Останньою краплею став чотирьохсторінковий запит на пояснення доходу 70800 гривень, який я зарепортив як дохід на залишок коштів на рахунку в Interactive brokers і за яким я сплатив теж ПДФО – 13000 грн. Їх зацікавив цей дохід і вони надіслали чотирьохсторінковий запит із вимогою пояснити все, включаючи як зазвичай головне питання – хто вбив Кеннеді.

Але ця історія має happy end.
Я вечеряв із Віталієм Кімом, головою Миколаївської ОДА, і він мені сказав: «У нас фронтовий регіон, бізнесу тяжко, податків збираємо мало, давай до нас у Миколаїв, плати податки у нас, ми тебе на руках носитимемо».

І я винайняв квартиру і прописався в Миколаєві. Плачу податки там. Мене не носять на руках, але щоразу, коли від мене надходить ПДФО до бюджету Миколаєва, Віталій телефонує мені і каже «Дякую!»

А я хочу сказати Дякую, Віталію.
Чиновники, які цінують підприємців, які чесно сплачують податки, це те, що відрізняє країну зі здоровим бізнес-кліматом від хворої.
Так, таких як Віталій у нас поки що меншість, але, якщо ми заохочуватимемо таке поважне ставлення до бізнесу, таких менеджерів у державі стане більше.

Платіть податки у Миколаєві!
Там вас цінуватимуть і поважатимуть.

Сьогодні, кілька годин тому, Україна втратила людину, яка була для мене моральним авторитетом та орієнтиром.

Людина, яка змінювала цю країну та мала змінювати її далі, ще більше.

Таких людей дуже мало, він загинув як воїн – на полі бою.

Паша Петриченко, на щиті

Біль, сльози, памʼять

Немає нічого більш огиднішого, аніж примусова смерть хорошої людини.

У цій війні я втратила будь-які почуття до росіян. Я вас ненавиджу, кожного з вас, без виключення. Мені байдуже, ваша стать чи вік не мають значення – я вас всіх ненавиджу однаково.

Я хочу душити вас руками, вбивати зі зброї, топити у воді або просто забивати до смерті.
Кожній російській нозі, яка ступила на українську землю – бажаю помирати в страшенних муках.

Ви забираєте у нас найкращі життя наших світлих людей.

Я мовчу, але душа моя кричить.
Я пишу це з мокрим обличчям і ненавиджу те, що завтра ранком мені треба буде прокинутися і намагатися далі жити життя.