Марафон добрих справ вже на порозі, а ми оголошуємо розклад для наших маленьких подвигів. Протягом 7-ми днів ви отримуватимете
Щоранку о 8.00: #історіяДалеких та завдання на день
Щодня о 15.00: #подарункиДуші
Щовечора о 20.00: #історіяПоруч та питання для саморефлексії
Зараз нас – 320 учасників, за 7 днів це 300 * 7 = 2 240 ! добрих справ. Ми справді за цей тиждень можемо зробити Україну добрішою!
Починаємо вже завтра!🕊
Щоранку о 8.00: #історіяДалеких та завдання на день
Щодня о 15.00: #подарункиДуші
Щовечора о 20.00: #історіяПоруч та питання для саморефлексії
Зараз нас – 320 учасників, за 7 днів це 300 * 7 = 2 240 ! добрих справ. Ми справді за цей тиждень можемо зробити Україну добрішою!
Починаємо вже завтра!🕊
#історіяПоруч
Юля влаштувалася на роботу в продюсерському агентстві. Прийшовши в офіс, вона помітила там рослини, які вже майже помирали, й узялася щодня за ними доглядати.
Вже через кілька днів рослини почали відновлюватися, а з часом ця частина офісу і зовсім перетворилася з місця для недопалків у зелений рай офісу.
Тоді Юля відчула своє нове професійне призначення. Тепер вона успішний ландшафтний дизайнер. А все почалося з маленької дії від усієї душі.
Прослухайте історію Юлі повністю в аудіо👇
Юля влаштувалася на роботу в продюсерському агентстві. Прийшовши в офіс, вона помітила там рослини, які вже майже помирали, й узялася щодня за ними доглядати.
Вже через кілька днів рослини почали відновлюватися, а з часом ця частина офісу і зовсім перетворилася з місця для недопалків у зелений рай офісу.
Тоді Юля відчула своє нове професійне призначення. Тепер вона успішний ландшафтний дизайнер. А все почалося з маленької дії від усієї душі.
Прослухайте історію Юлі повністю в аудіо👇
#історіяПоруч
У 45-річному віці Ілля повернувся до своєї мрії – займатися карате. Це було складно. У групі всі були набагато молодшими, і фізичні навантаження для нього були відповідно завеликими. Та зараз Іллі 54, він отримав чорний пояс і сам уже викладає карате. За ці 9 років його витривалість та тіло зміцніли, а час допоміг здобути перемогу.
У 45-річному віці Ілля повернувся до своєї мрії – займатися карате. Це було складно. У групі всі були набагато молодшими, і фізичні навантаження для нього були відповідно завеликими. Та зараз Іллі 54, він отримав чорний пояс і сам уже викладає карате. За ці 9 років його витривалість та тіло зміцніли, а час допоміг здобути перемогу.
#історіяПоруч
Коли в березні минулого року ввели перший карантин, Андрій став одним із тих, хто не міг провідувати своїх батьків в іншому місті. І він запропонував їм спілкуватися по скайпу. Кілька днів батьки намагалися налаштувати в себе скайп і постійно відмовлялися від цієї затії. Але син не дав здатися, і через кілька днів вони всією сім’єю вже бачилися по скайпу.
Протягом пів року (поки відкрили сполучення між містами й стало можливо більш безпечно їздити) вони спілкувалися кожного дня, рідко який день пропускаючи. Це був час, коли батьки могли стати самотнішими, але врешті вони стали зі своїми дітьми ще ближчими.
Коли в березні минулого року ввели перший карантин, Андрій став одним із тих, хто не міг провідувати своїх батьків в іншому місті. І він запропонував їм спілкуватися по скайпу. Кілька днів батьки намагалися налаштувати в себе скайп і постійно відмовлялися від цієї затії. Але син не дав здатися, і через кілька днів вони всією сім’єю вже бачилися по скайпу.
Протягом пів року (поки відкрили сполучення між містами й стало можливо більш безпечно їздити) вони спілкувалися кожного дня, рідко який день пропускаючи. Це був час, коли батьки могли стати самотнішими, але врешті вони стали зі своїми дітьми ще ближчими.
#історіяПоруч
Нещодавно Оля з подругою Оленою поверталися з заняття школи філософії, де читали давньоіндійський епос Бгаґавад Ґіту. Ґіта перекладу саме Бориса Гребенщикова особливо надихнула їх, і вони цілу дорогу додому обговорювали її. Попрощавшись, Оля задумала купити два примірники цієї книги, щоби подарувати один своїй подрузі. Тільки вона подумала, та Олена її випередила :) При їхній наступній зустрічі, Оля отримала від подруги у подарунок Ґіту. Що тут сказати… подруги :)
Прослухайте історію Олі та Олени повністю в аудіо👇
Нещодавно Оля з подругою Оленою поверталися з заняття школи філософії, де читали давньоіндійський епос Бгаґавад Ґіту. Ґіта перекладу саме Бориса Гребенщикова особливо надихнула їх, і вони цілу дорогу додому обговорювали її. Попрощавшись, Оля задумала купити два примірники цієї книги, щоби подарувати один своїй подрузі. Тільки вона подумала, та Олена її випередила :) При їхній наступній зустрічі, Оля отримала від подруги у подарунок Ґіту. Що тут сказати… подруги :)
Прослухайте історію Олі та Олени повністю в аудіо👇
#історіяПоруч
Мар’яна йшла з роботи - уже вкотре, але цей вечір став незвичайним. Вона побачила, що на зупинці плаче дівчина, і не пройшла повз - спитала, що трапилося й чи може допомогти. І виявилося, що може. Вона забрала дівчину до себе, аби та переночувала й відновила сили, а вранці допомогла дістатися додому.
Прослухайте історію Мар'яни повністю👇
Мар’яна йшла з роботи - уже вкотре, але цей вечір став незвичайним. Вона побачила, що на зупинці плаче дівчина, і не пройшла повз - спитала, що трапилося й чи може допомогти. І виявилося, що може. Вона забрала дівчину до себе, аби та переночувала й відновила сили, а вранці допомогла дістатися додому.
Прослухайте історію Мар'яни повністю👇
#історіяПоруч
Ця історія почалася 1957-го року в Аргентині й триває досі - Хорхе Анхель Ліврага заснував школу філософії «Новий Акрополь», яка зараз діє в понад 50-ти країнах світу. Наш марафон - це частина цієї історії, а ми всі стали її співтворцями.
Хорхе Ліврага казав, що «у кожного з нас є потреба вписати хоч один рядок у велику книгу історії і сказати: “Я дещо приніс у світ, я дещо зробив”. Це природжена потреба людини».
Життя Хорхе Лівраги перетнулося з нашими життями, і його далека історія стала нашою #історієюПоруч.
Друзі, поділіться, які добрі вчинки, великі й невеликі, інших людей стали частиною вашої історії?
Ця історія почалася 1957-го року в Аргентині й триває досі - Хорхе Анхель Ліврага заснував школу філософії «Новий Акрополь», яка зараз діє в понад 50-ти країнах світу. Наш марафон - це частина цієї історії, а ми всі стали її співтворцями.
Хорхе Ліврага казав, що «у кожного з нас є потреба вписати хоч один рядок у велику книгу історії і сказати: “Я дещо приніс у світ, я дещо зробив”. Це природжена потреба людини».
Життя Хорхе Лівраги перетнулося з нашими життями, і його далека історія стала нашою #історієюПоруч.
Друзі, поділіться, які добрі вчинки, великі й невеликі, інших людей стали частиною вашої історії?