​друже,

стресовий сесійний період добігає кінця — лишився останній ривок. щоб порадувати тебе, ми несемо чудову новину: цьогоріч o.poetry візьме участь в абітфесті.
шукай нас 11 травня з 12:30 до 16:00 на першому плацу. на тебе чекатимуть поетичні інтерактиви, а ми будемо поруч, щоб відповісти на будь-які питання.

до зустрічі й знайомства цими вихідними. відпочиньмо разом!

love,
o.poetry

Шарль Бодлер. Кіт

Десь, начебто в своїй оселі,
В моєму мозку ходить кіт,
Міцний, чудовий кіт, а хід
Його м’який, мов на фланелі,

А голос — трепетна струна —
Ласкавий, щедрий і глибокий;
Здається, то співає спокій
Чудовий, глиб і таїна.

Дає той голос насолоду,
Як плавний вірш, п’янкий такий;
Тече, бринить в душі моїй,
І проникає аж до споду.

Втишає він боління, гнів,
В собі вміщає всі екстази;
Щоб вимовляти довгі фрази,
Не потребує жодних слів.

О таємничий, дивний коте,
Немає кращого смичка
За голос твій — душа тремка
Народжує прекрасні ноти,

Як тільки він її дряпне!
Ти — кіт незнаний, серафічний,
Невловний, гармонійний, вічний,
Мов тіло янгола ясне.

#opoetry_вірштижня
авторка ілюстрації: @wwfqossx

друже,

поки каштани поволі скидають свій цвіт на київські вулиці, нагадуємо: вже завтра, 11 травня, ми зустрінемося на абітфесті.

чекатимемо на вас із 12:30 до 16:00 на першому плацу. будемо раді побачитися з вами та відповісти на всі ваші питання.

love,
o.poetry

Аттила Могильний. Ностальгія

Розгорнуте віяло дощу і старозавітне мовчання дахів

образ чорного кота на щоглі витворити в уяві разом з посмішкою на зухвалому обличчі кота і корсарським бригом

...і слухати легендарне падіння дощових крапель.


#opoetry_вірштижня
авторка ілюстрації: @f1rstnam3

Оскар Вайльд. Мій голос

В цім світі, де турбот безмежна сила,
Сердець ми знали втіху — Ти і я,
А нині позгорталися вітрила
У нашого без фрахту корабля.

Ось чому й вид мій вкрили зморшки ранні,
Змінили сльози втіху чарівну,
Сум пов'ялив уста мої рум'яні,
А лихо позбавляє мене й сну.

Однак цей людний світ, притулок горя,
Тобі як скрипка був неголосна,
Він був для тебе музикою моря,
Яка заснула в мушлі, мов луна.


#opoetry_вірштижня
авторка ілюстрації: @wwfqossx

​​"У мене все добре" - фраза, яку часто повторюєш собі як мантру, в яку віриш з усіх сил, оскільки сподіваєшся сам на себе. Можливо, коли просто усміхатимешся, стане краще? Ймовірно, у світі оптимістів ця тактика спрацює...Але що буде, коли апатія, тривога та сумніви заженуть у пастку й переможуть у бою з власними думками?

Тараса переслідують нав'язливі думки, що не дають спокою та лише поглиблюють стан відчаю та порожнечі. Чи вдасться йому самотужки здолати свою депресію? Відповідь на це запитання в нашій виставі-колаборації з Психологічною Спілкою НаУКМА - «У мене все добре», що відбудеться 1 та 2 червня о 18:00 в театральній залі КМЦ (Іллінська, 9)

Ця вистава на 100% благодійна, усі кошти з вистави надійдуть на підтримку Збройних Сил України. Ціль - 100 тисяч ₴ для 14 ОМБр імені Романа Великого, у якій служить батько Анастасії Бриненко, акторки цієї вистави та очільниці медіавідділу Театральної Платформи «Ї», чиїми руками була зроблена афіша вистави. Вхід - за реєстрацією у формі.

*якщо раптом ви зрозуміли, що текст описує стан, схожий на ваш — будь ласка, за можливості зверніться до спеціаліста/спеціалістки, близької людини або за гарячою лінією для підтримки психічного здоровʼя в Україні: 0-800-100-102

Дизайн, фото: @sunnflowerself

«Далі, далі від душного міста!»
Леся Українка

...А здалека, отам на заході,
Срібнокудрії хвилі кивають, –
Нереїди при сонячнім сході
Промінь ранній таночком стрівають,
І танцюють химерно та легко, –
Ось близенько вже видно ту зграю,
Аж і знов одкотилась далеко,
Геть біліє в туманному краю…
Море, море! Без краю просторе,
Руху повне і разом спокою!
Забуваю і щастя, і горе –
Все наземне, – з’єднатись з тобою
Я жадаю на час, на годину,
Щоб не бачить нічого на світі,
Тільки бачить осяйну долину
І губитись в прозорій блакиті!..

#opoetry_вірштижня
оформлення: @wwfqossx

🎊Вітаємо ЛГБТІК+ спільноту з початком Місяця Гордості!
З такої нагоди ми готуємо для вас серію дописів про ЛГБТІК+ спільноту! Цього разу нам дуууже потрібна саме ваша допомога, аби з'ясувати, про що би вам було найцікавіше почитати!

📩Тому запрошуємо заповнити форму, де ви можете поставити анонімне запитання ЛГБТІК+ людині. Можливо, вас давно бентежить якесь незручне питання, яке важко поставити в обличчя асексуальній людині? Можливо, вам цікаво, чому пансексуальні люди не називають себе бі? Ми відкриті до будь-яких запитань!
✨Ми використаємо ваші запитання для проведення інтерв'ю з ЛГБТІК+ людьми та опублікуємо анонімні результати на нашій сторінці, тож stay tuned

‼️Якщо ви ЛГБТІК+ людина та хочете поділитися з нами своїм досвідом, то залиште свої контакти у формі та ми зв'яжемося з вами для інтерв'ю!

друже,

пишу тобі цього листа, щоб запросити у поетичну подорож чарівними місцями, де народжувались та творили мисткині й митці. тими місцями, які лишились на сторінках їхньої творчості, які вони згадували з теплотою та любов'ю. дозволь поділитись цим із тобою ♡


love,
o.poetry

«Хоч знаний я всій Батьківщині, а все ж я донецький поет».

Розпочинає подорож Україною палкий шанувальник української мови, лірик, воїн, шанований радянською владою, нею ж і зацькований, – Володимир Сосюра. Відомий усім своєю інтимною лірикою Сосюра писав настільки ж ніжні вірші й Україні, славлячи Донеччину лагідним словом.
Народився поет у Дебальцевому. Його особистість воістину унікальна: він із тих небагатьох, хто залишився вірним своїм націоналістичним поглядам до кінця життя. Навіть з однією своєю дружиною Сосюра розійшовся через її антиукраїнський шовінізм. Радянський режим намагався зломити його психлікарнею, цензурою та погрозами. Попри це Сосюра залишив величезну спадщину, у багатьох віршах проступала безмежна любов до України. ("В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни…"; "Любіть Україну як сонце любіть…"; "Якби ж я міг, якби зумів я тебе, Вкраїно, воскресить!").

Наступним представляє регіон уродженець Вінниччини, що назавжди залишив частину свого палкого серця на Донеччині. Тут він закінчив школу, здобув філологічну освіту й навчав молодші покоління української мови – Василь Стус.
Трагічна доля цього поета досі на вустах українців. Після початку навчання на аспірантурі поет переїхав до Києва, де сталася низка трагічних подій: відрахування з аспірантури, арешт, вирок п’ять років ув’язнення і три заслання. І все через випадок на прем’єрі фільму "Тіні забутих предків" (уже до неї відбувалися арешти): Стус піднявся і проскандував устати всім, хто проти арештів.
Радянській владі було замало декількох років, відбутих на таборах у Мордовії та в Магаданській області, тож 14 травня 1980 року поета заарештували. Знову. Тепер, проте, засудили до десяти років ув’язнення та пʼяти років заслання. Вийти звідти живим поету, на жаль, не судилося: у ніч із 3 на 4 вересня він помер від переохолодження. Втім, є ще одна версія цих подій, за якою смерть сталася від удару карцерними нарами.
Незламність Стуса, закарбовані ним у віршах образи досі надихають на боротьбу багатьох українців.

Подарувала нам Донеччина й Емму Андієвську, талановиту письменницю та художницю, що показала закордону різнобарвність української поезії. Вона малює свої вірші – яскраві образи зображує словом.
«Я – Емма Андієвська, яка охоче дала б вирвати з грудей серце, аби Україна по-справжньому існувала. І все, що я творю, – для України, для її людей…»
Народилася поетка в місті Сталіно, сучасному Донецьку, але більшу частину життя провела за кордоном. Через хворобу вона ще малою покинула Донеччину. Згодом через війну довелося покинути й Україну. До того ж репресивна система радянського союзу відібрала в дівчинки батька. Попри всі життєві перипетії письменниця продовжує творити дотепер. Деякі її твори вийшли в перекладі англійською, французькою та португальською мовами.
Зараз мисткині 93 роки, мешкає вона в Мюнхені.


#поетична_подорож
авторка допису: @conceptual_artist
авторка ілюстрації: @semechkasenya