#Подзаборноебогословие
Рано утром в среду веселый поп Дрочка выехал порыбачить. На велике к дальнему ставку. Но так как он немного проспал, завтракать было некогда, то он просто вытянул из холодильника куриную голень, да так с ней и двигался, покусывая. Левой рукой рулил, а правой кушал курочку. Глазами смотрел на дорогу и прекрасный Божий мир, при этом слегка предавался размышлениям о странности падшего мира, в том смысле, что курицы и прочая домашняя птица, но особенно курицы, для того и живут, чтобы быть съеденными.
Вот караси - это другое дело, но их он тоже мечтал поймать и съесть.
Все-таки мы кровожадны, думал он, но не особо от этого переживал, ибо помнил слова Писания: "Встань, Петр, заколи и ешь!". В общем, интересная тема думалась, но тут его обогнал какой-то недешевый автомобиль и остановился, перегораживая путь богослова и огрызка куриной голени на рыбалку.
Отец Василий уж хотел объехать возникшее хамовитое препятствие, но оттуда вышел архиерей параллельной юрисдикции со своим келейником. Оба пристально смотрели на куриную голень. Сельский батюшка остановился. Тоже посмотрел на вкусняшку в своей руке. Покрутил ее. Взгляды келейника и архиерея были настолько прикованы к куску курицы, что отец Васлий протянул ее в их сторону и спросил:
- Отці, ви голодні? Вас пригостити?
Интерес их взглядов сменился гневом и Дрочка понял, что дело совсем не в голоде.
Нет, конечно, отношения отца Василия с этим альтернативным архиереем нельзя назвать теплыми, но неужели эти два типа банально решили его побить? Дрочка уже поставил ногу на педаль, прицелился куриной ногой в глаз келейника и собрался тикать через поле, чтоб машина не догнала.
Однако архиерей тряхнул бородой и возгласил:
- Що це в тебе руці, грішник!?
- Шматок курки, я її їм.
- А ти що, не знаєш, що сьогодні середа - день пісний?
"Бити точно не будуть" - подумал Дрочка и расслабился. Теперь можно было спокойно начать богословский диспут под куполом неба и вкусом курицы.
- Здогадуюсь, але головне, що не неділя. Бо якби я в неділю їхав порибалити замість служби - то була б проблема, а так середа чи четвер - немає особливої різниці.
- Як ти можеш служити, якщо так зневажаєш аскетику! Тобою біси, напевно, володіють!
Дрочка доел остатки курицы, но косточку из рук решил не выпускать, мало ли чего этим сполоханым вдруг в голову придет, и парировал.
- Піст, це, безумовно, добре, але середа для людини, а не людина для середи. Я схопив поїсти те, що було вже готово, та й поїхав. І зовсім не сподівався по дорозі зустрічати ніяких фарісеїв.
Альтернативный архиерей онемел, но тут прорвало келейника.
- Та як ти смієш так розмовляти з архієпископом?! Якщо для тебе піст нічого не значить, то подивись на цього аскета? Він взагалі мʼяса не їсть! Він такий духовний! Його тільки за це потрібно поважати та шанувати! Ти, порівняно з ним, нічтожество!
Дрочка остаточно зрозумів, що драки не буде. викинув кістку в поле, витер руку об траву та відповів.
- Та я ніколи не заперечую своє нічтожество, бо Христос теж Себе унічижив. Тут ви абсолютно праві. З приводу "ніколи не їсть мʼяса", нагадаю, що Типікон каже: "аще хто обрящется постящімся на Пасху, або у світлий тиждень, клірік - да будет ізвєржен, аще мірянін - отлучен". Ну і про аскетизм. Дивіться, он дід Борис запряг свою коняку у телегу та їде. Я більшого аскета, ніж ця кобила, ще не зустрічав. Їсть лише траву, спить стоячи, пʼє лише воду, гвіздки у ногах, всі на ній їздять і ніхто за цей аскетизм її не хвалить.
Ладно, мене карасі вже зачекалися. Я поїхав, а ви, при бажанні, можете спитати у коняки як досягти досконалості.
Рано утром в среду веселый поп Дрочка выехал порыбачить. На велике к дальнему ставку. Но так как он немного проспал, завтракать было некогда, то он просто вытянул из холодильника куриную голень, да так с ней и двигался, покусывая. Левой рукой рулил, а правой кушал курочку. Глазами смотрел на дорогу и прекрасный Божий мир, при этом слегка предавался размышлениям о странности падшего мира, в том смысле, что курицы и прочая домашняя птица, но особенно курицы, для того и живут, чтобы быть съеденными.
Вот караси - это другое дело, но их он тоже мечтал поймать и съесть.
Все-таки мы кровожадны, думал он, но не особо от этого переживал, ибо помнил слова Писания: "Встань, Петр, заколи и ешь!". В общем, интересная тема думалась, но тут его обогнал какой-то недешевый автомобиль и остановился, перегораживая путь богослова и огрызка куриной голени на рыбалку.
Отец Василий уж хотел объехать возникшее хамовитое препятствие, но оттуда вышел архиерей параллельной юрисдикции со своим келейником. Оба пристально смотрели на куриную голень. Сельский батюшка остановился. Тоже посмотрел на вкусняшку в своей руке. Покрутил ее. Взгляды келейника и архиерея были настолько прикованы к куску курицы, что отец Васлий протянул ее в их сторону и спросил:
- Отці, ви голодні? Вас пригостити?
Интерес их взглядов сменился гневом и Дрочка понял, что дело совсем не в голоде.
Нет, конечно, отношения отца Василия с этим альтернативным архиереем нельзя назвать теплыми, но неужели эти два типа банально решили его побить? Дрочка уже поставил ногу на педаль, прицелился куриной ногой в глаз келейника и собрался тикать через поле, чтоб машина не догнала.
Однако архиерей тряхнул бородой и возгласил:
- Що це в тебе руці, грішник!?
- Шматок курки, я її їм.
- А ти що, не знаєш, що сьогодні середа - день пісний?
"Бити точно не будуть" - подумал Дрочка и расслабился. Теперь можно было спокойно начать богословский диспут под куполом неба и вкусом курицы.
- Здогадуюсь, але головне, що не неділя. Бо якби я в неділю їхав порибалити замість служби - то була б проблема, а так середа чи четвер - немає особливої різниці.
- Як ти можеш служити, якщо так зневажаєш аскетику! Тобою біси, напевно, володіють!
Дрочка доел остатки курицы, но косточку из рук решил не выпускать, мало ли чего этим сполоханым вдруг в голову придет, и парировал.
- Піст, це, безумовно, добре, але середа для людини, а не людина для середи. Я схопив поїсти те, що було вже готово, та й поїхав. І зовсім не сподівався по дорозі зустрічати ніяких фарісеїв.
Альтернативный архиерей онемел, но тут прорвало келейника.
- Та як ти смієш так розмовляти з архієпископом?! Якщо для тебе піст нічого не значить, то подивись на цього аскета? Він взагалі мʼяса не їсть! Він такий духовний! Його тільки за це потрібно поважати та шанувати! Ти, порівняно з ним, нічтожество!
Дрочка остаточно зрозумів, що драки не буде. викинув кістку в поле, витер руку об траву та відповів.
- Та я ніколи не заперечую своє нічтожество, бо Христос теж Себе унічижив. Тут ви абсолютно праві. З приводу "ніколи не їсть мʼяса", нагадаю, що Типікон каже: "аще хто обрящется постящімся на Пасху, або у світлий тиждень, клірік - да будет ізвєржен, аще мірянін - отлучен". Ну і про аскетизм. Дивіться, он дід Борис запряг свою коняку у телегу та їде. Я більшого аскета, ніж ця кобила, ще не зустрічав. Їсть лише траву, спить стоячи, пʼє лише воду, гвіздки у ногах, всі на ній їздять і ніхто за цей аскетизм її не хвалить.
Ладно, мене карасі вже зачекалися. Я поїхав, а ви, при бажанні, можете спитати у коняки як досягти досконалості.
#Подзаборноебогословие
Одного разу, під час молитви, до веселого попа Дрочки з'явився біс під час молитви та почав переконувати отця Василя, що він (біс) - Христос.
Пан отець перехрестив демона, той зник майже безслідно, залишивши по собі лише вонючу калюжку.
За всім цим спочатку уважно спостерігав послушник Максим, а потім він здивовано спитав:
- Отче, а як Ви одразу здогадалися, що то не Христос? Бо він сяяв яскраво, говорив впевнено та правильно.
- Макс, по-перше, якщо Христос в мені, то справжнього Христа завжди легко впізнати, а по-друге, навіть коли він вилив на себе пів флакону матушкіного парфума, від нього все одно тхнуло гімном, пліснявою та блювотою. Отже, Максимко, навіть якщо користуєшся дезіками, не забувай митися.
Одного разу, під час молитви, до веселого попа Дрочки з'явився біс під час молитви та почав переконувати отця Василя, що він (біс) - Христос.
Пан отець перехрестив демона, той зник майже безслідно, залишивши по собі лише вонючу калюжку.
За всім цим спочатку уважно спостерігав послушник Максим, а потім він здивовано спитав:
- Отче, а як Ви одразу здогадалися, що то не Христос? Бо він сяяв яскраво, говорив впевнено та правильно.
- Макс, по-перше, якщо Христос в мені, то справжнього Христа завжди легко впізнати, а по-друге, навіть коли він вилив на себе пів флакону матушкіного парфума, від нього все одно тхнуло гімном, пліснявою та блювотою. Отже, Максимко, навіть якщо користуєшся дезіками, не забувай митися.
#Подзаборноебогословие
На остановке, в тени деревьев, учительница Светлана Викторовна ждала автобус, наслаждалась первыми часами отпуска, лихорадочно открывала все новые страницы новостей в смартфоне и тихо ужасалась такой привычной войне.
Подняв глаза, она заметила веселого попа Дрочку, который, задрав голову, что-то высматривал на высоком тополе.
Светлана Викторовна подошла ближе и спросила:
- А що Ви там хочете побачити, отче?
- Не хочу, а бачу, - відповідав отець Василь, - дивись, ось бачиш між гілками два сича сидять. Вони там щодня відпочивають, після нічних залякувань парафіян та охоти. Абсолютно ж безобідна пташка, корисна навіть, а лякає людей іноді страшно, коли кричить серед ночі. От стою і дивлюсь на них, цікаво мені.
- Так, птахи це гарно. А що ж оце з нами далі буде? Чого нам чекати?
- Щоби там не було, як би не складалися обставини, я точно знаю що буде і чого чекаю я, як християнин.
Викторовна оживилась, перевела взгляд с сов на батюшку и ждала ответа. Он был довольно коротким:
- Чекаю воскресіння мертвих та життя майбутнього віку.
На остановке, в тени деревьев, учительница Светлана Викторовна ждала автобус, наслаждалась первыми часами отпуска, лихорадочно открывала все новые страницы новостей в смартфоне и тихо ужасалась такой привычной войне.
Подняв глаза, она заметила веселого попа Дрочку, который, задрав голову, что-то высматривал на высоком тополе.
Светлана Викторовна подошла ближе и спросила:
- А що Ви там хочете побачити, отче?
- Не хочу, а бачу, - відповідав отець Василь, - дивись, ось бачиш між гілками два сича сидять. Вони там щодня відпочивають, після нічних залякувань парафіян та охоти. Абсолютно ж безобідна пташка, корисна навіть, а лякає людей іноді страшно, коли кричить серед ночі. От стою і дивлюсь на них, цікаво мені.
- Так, птахи це гарно. А що ж оце з нами далі буде? Чого нам чекати?
- Щоби там не було, як би не складалися обставини, я точно знаю що буде і чого чекаю я, як християнин.
Викторовна оживилась, перевела взгляд с сов на батюшку и ждала ответа. Он был довольно коротким:
- Чекаю воскресіння мертвих та життя майбутнього віку.
#Подзаборноебогословие
Один из друзей-священников веселого попа Дрочки, отец Пантелеймон, служил в живописном местности, маленький храмик стоял на берегу речки на краю села по над лесом. Священник этот уже был старенький, одинокий и за храмом приглядывал, а убирать прилегающую территорию было тяжко. И вот, в Петровку, отец Василий приехал с матушкой на несколько дней к другу, дабы в речке покупаться, рыбку половить, наливочки продегустировать и духом укрепиться. Когда в субботу батюшки начали всенощное бдение возгласом "Слава Святій, Єдиносущній, і Животворчій, і Нероздільній Тройці завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні", через какое-то время стекла задребезжали от низких частот и прочих "гуп-гуп", издаваемых динамиками "Ауди", на которой приехали "отдыхающие".
Дрочка, услышав это, обернулся к отцу Пантелеймону и сказал:
- Що це вони тут такє витворяють під храмом? І якби слухали якісь православний хєві-метал, я б ще зрозумів, а то клубняк врубили. Жах.
- Ох, брате, зовсім нема сил. - тяжко вздохнул пожилой священник. - тут саме під храмом пляж, от вони і їдуть з райцентру. Коли наша місцева дітвора приходить, вона зовсім не заважає, а ці, мало того шо гупають та горілку пьють, так ще й гори мусора за собою лишають. Біда... Саме цікаве, що в кілометрі звідси є майже такий самий пляж, на авто проїхатись це 5 хвилин, так ні, хочеться тут, під церквою, бєсчінствовати. Мені так важко за ними прибирати... Скільки вже просив, благав, оголошення писав, щоби їхали звідси, нічого не допомагає.
Служба шла своим чередом, под гупанье и пьяные крики. А после полиелея и Евангелия глаза веселого попа Дрочки хитро засветились и он спросил:
- Отець Пантелеймон, а є в тебе є пара дощок, саморезів та викрутка?
- Та в мене і дріль є отам в прітворі, в кімнатці. А нашо тобі?
- Зараз піду твоїх відпочивальників ганяти.
- Дріллю і саморізами???
- Ага. Ти тут дослужуй, а я пішов. - бросил отец Василий, исчезая за дьяконскими дверями.
Минут через 15 отец Пантелеймон сподобился из окна алтаря наблюдать такую картину. Из подручных материалов Дрочка по-быстрому соорудил полутораметровый крест, нашел лопату и так, с крестом и лопатой на плече, двинулся к приехавшей машине. Остановился совсем рядом с расположившимися нарушителями спокойствия и положил крест на землю. Выкопал яму, напевая какую-то молитву. Водрузил крест, сделал земной поклон, потом поясной в сторону удивленных людей та повернулся до храму.
- Зараз, якщо не поїдуть, візьму кадило і буду "Нехай воскресне Бог" біля хреста читати - сообщил Дрочка отцу Пантелеймону.
Но этого не понадобилось. Музыка затихла, "Ауди" забрала не только людей, но и пакеты с мусором и укатила.
- Класс! - пожилой настоятель аж прихлопнул в ладоши.
- Тепер зрозумів як таких ганяти? Завтра після служби підемо пошукаємо ліщини та ще хрестів тобі заготуємо на майбутнє.
Когда поздней осенью, на храмовый праздник, в этот храм приехал архиерей, он увидел на пригорке с десяток стоящих крестов, и спросил:
- Отець Пантелеймон, а що це у Вас за хрести поруч з огорожею?
- Да то отець Василь придумав такі подарункі паломникам. Чудова ідея, я Вам скажу.
Один из друзей-священников веселого попа Дрочки, отец Пантелеймон, служил в живописном местности, маленький храмик стоял на берегу речки на краю села по над лесом. Священник этот уже был старенький, одинокий и за храмом приглядывал, а убирать прилегающую территорию было тяжко. И вот, в Петровку, отец Василий приехал с матушкой на несколько дней к другу, дабы в речке покупаться, рыбку половить, наливочки продегустировать и духом укрепиться. Когда в субботу батюшки начали всенощное бдение возгласом "Слава Святій, Єдиносущній, і Животворчій, і Нероздільній Тройці завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні", через какое-то время стекла задребезжали от низких частот и прочих "гуп-гуп", издаваемых динамиками "Ауди", на которой приехали "отдыхающие".
Дрочка, услышав это, обернулся к отцу Пантелеймону и сказал:
- Що це вони тут такє витворяють під храмом? І якби слухали якісь православний хєві-метал, я б ще зрозумів, а то клубняк врубили. Жах.
- Ох, брате, зовсім нема сил. - тяжко вздохнул пожилой священник. - тут саме під храмом пляж, от вони і їдуть з райцентру. Коли наша місцева дітвора приходить, вона зовсім не заважає, а ці, мало того шо гупають та горілку пьють, так ще й гори мусора за собою лишають. Біда... Саме цікаве, що в кілометрі звідси є майже такий самий пляж, на авто проїхатись це 5 хвилин, так ні, хочеться тут, під церквою, бєсчінствовати. Мені так важко за ними прибирати... Скільки вже просив, благав, оголошення писав, щоби їхали звідси, нічого не допомагає.
Служба шла своим чередом, под гупанье и пьяные крики. А после полиелея и Евангелия глаза веселого попа Дрочки хитро засветились и он спросил:
- Отець Пантелеймон, а є в тебе є пара дощок, саморезів та викрутка?
- Та в мене і дріль є отам в прітворі, в кімнатці. А нашо тобі?
- Зараз піду твоїх відпочивальників ганяти.
- Дріллю і саморізами???
- Ага. Ти тут дослужуй, а я пішов. - бросил отец Василий, исчезая за дьяконскими дверями.
Минут через 15 отец Пантелеймон сподобился из окна алтаря наблюдать такую картину. Из подручных материалов Дрочка по-быстрому соорудил полутораметровый крест, нашел лопату и так, с крестом и лопатой на плече, двинулся к приехавшей машине. Остановился совсем рядом с расположившимися нарушителями спокойствия и положил крест на землю. Выкопал яму, напевая какую-то молитву. Водрузил крест, сделал земной поклон, потом поясной в сторону удивленных людей та повернулся до храму.
- Зараз, якщо не поїдуть, візьму кадило і буду "Нехай воскресне Бог" біля хреста читати - сообщил Дрочка отцу Пантелеймону.
Но этого не понадобилось. Музыка затихла, "Ауди" забрала не только людей, но и пакеты с мусором и укатила.
- Класс! - пожилой настоятель аж прихлопнул в ладоши.
- Тепер зрозумів як таких ганяти? Завтра після служби підемо пошукаємо ліщини та ще хрестів тобі заготуємо на майбутнє.
Когда поздней осенью, на храмовый праздник, в этот храм приехал архиерей, он увидел на пригорке с десяток стоящих крестов, и спросил:
- Отець Пантелеймон, а що це у Вас за хрести поруч з огорожею?
- Да то отець Василь придумав такі подарункі паломникам. Чудова ідея, я Вам скажу.
#Подзаборноебогословие
До веселого попа Дрочки прибігла якась сполохана бабця років тридцяти з московського патріархату та почала голосно кричати на нього, мовляв, як він може, у такий важкий для країни час, називати їх таку канонічну церкву московським сатанатом, тут людей потрібно об'єднувати, як Зеленський, а не вказувати на відмінності, і об'єднувати треба під Онуфрієм, бо він найкращій, а всі, хто думає інакше, в тому біси. І в отцю Василю точно біс сидить, і може й сам він біс! Але не матюкалася.
Отець Василь підійшов до неї, поцьомав бідолашну у лобік та тихо сказав:
- Як добре, що в тобі ангел, радість моя!
До веселого попа Дрочки прибігла якась сполохана бабця років тридцяти з московського патріархату та почала голосно кричати на нього, мовляв, як він може, у такий важкий для країни час, називати їх таку канонічну церкву московським сатанатом, тут людей потрібно об'єднувати, як Зеленський, а не вказувати на відмінності, і об'єднувати треба під Онуфрієм, бо він найкращій, а всі, хто думає інакше, в тому біси. І в отцю Василю точно біс сидить, і може й сам він біс! Але не матюкалася.
Отець Василь підійшов до неї, поцьомав бідолашну у лобік та тихо сказав:
- Як добре, що в тобі ангел, радість моя!
#Подзаборноебогословие
Після служби Воздвиження за новоюліанським календарем, група занепокоєних парафіянок, котрі якби не ходили до храму, то точно були б феміністками, підійшли до веселого попа Дрочки та дуже рішуче запитали:
- Отець Василь, а що тепер зміям робити?
- А до чого тут змії? - здивувався священник.
- Як до чого? Чому Вас там в семінарії вчили? Ви хіба не знаєте, що на Воздвиження змії ховаються на зиму? Раніше воно було 27 вересня, а тепер 14-го, а як змії про це дізнаються?
Веселий поп Дрочка задумався, а потім відповів:
- Щось я не бачив, щоб до нас змії до храму заходили, хоч за юліанським, хоч за новоюліанським календарем, а якщо вони до нас не ходять, то ніколи не дізнаються коли Воздвиження, тому не переймайтеся, а сприймайте так, що після 14 вересня потрібно сховати свою внутрішню змію. Отже, хто вважає себе змією, ідіть ховайтеся по норах чимшвидш.
Після служби Воздвиження за новоюліанським календарем, група занепокоєних парафіянок, котрі якби не ходили до храму, то точно були б феміністками, підійшли до веселого попа Дрочки та дуже рішуче запитали:
- Отець Василь, а що тепер зміям робити?
- А до чого тут змії? - здивувався священник.
- Як до чого? Чому Вас там в семінарії вчили? Ви хіба не знаєте, що на Воздвиження змії ховаються на зиму? Раніше воно було 27 вересня, а тепер 14-го, а як змії про це дізнаються?
Веселий поп Дрочка задумався, а потім відповів:
- Щось я не бачив, щоб до нас змії до храму заходили, хоч за юліанським, хоч за новоюліанським календарем, а якщо вони до нас не ходять, то ніколи не дізнаються коли Воздвиження, тому не переймайтеся, а сприймайте так, що після 14 вересня потрібно сховати свою внутрішню змію. Отже, хто вважає себе змією, ідіть ховайтеся по норах чимшвидш.
#Подзаборноебогословие
Якось покликали веселого попа Дрочку причастити самотнього дідуся далекі родичі останнього. Справа в тому, що ці далекі родичі підозрювали, що дід мав непогані заощадження, але не зізнавався, куди заникали грошики, от і вирішили зробити хітрО: за допомогою священниа дізнатися тайну.
Поки отець Василь облачався, один із хитрих і далеких родичів, увімкнув диктофон на телефоні і підклав його біля діда. Панотець це помітив, але скандалити не став, тільки-но тихенько залив святою водою недолугий шпигунський пристрій, а потім накрив його подушкою. Попілкувався з дідусем, та й пішов, посміхаючись.
Коли далекі та хитрі родичі зібралися разом слухати диктофонний запис, з телефона, нічого не виходило: динамік виявився безнадійно зіпсованим. Ну ок, вирішили вони, перекинемо файл на комп і там послухаємо.
Але і тут свячена вода спрацювала: щось замкнуло і згоріли обидва девайси.
Освячена вода вона завжди помічна.
Якось покликали веселого попа Дрочку причастити самотнього дідуся далекі родичі останнього. Справа в тому, що ці далекі родичі підозрювали, що дід мав непогані заощадження, але не зізнавався, куди заникали грошики, от і вирішили зробити хітрО: за допомогою священниа дізнатися тайну.
Поки отець Василь облачався, один із хитрих і далеких родичів, увімкнув диктофон на телефоні і підклав його біля діда. Панотець це помітив, але скандалити не став, тільки-но тихенько залив святою водою недолугий шпигунський пристрій, а потім накрив його подушкою. Попілкувався з дідусем, та й пішов, посміхаючись.
Коли далекі та хитрі родичі зібралися разом слухати диктофонний запис, з телефона, нічого не виходило: динамік виявився безнадійно зіпсованим. Ну ок, вирішили вони, перекинемо файл на комп і там послухаємо.
Але і тут свячена вода спрацювала: щось замкнуло і згоріли обидва девайси.
Освячена вода вона завжди помічна.
Як на мене, це найкращий текст про отця Василя, програмний, я б сказав.
Шкода, що не вліз у формат тг, але то дрібниці.
#Подзаборноебогословие
- Отец Василий! - прямо с порога храма начал кричать взъерошенный, нервный и немного испуганный мужчина лет 35 — 40.
- Отец Василий! Я много где был. И у психологов, и у психиаторов, однажды родители меня к какому-то деду-шептуну даже заставили поехать. Я и не думал, что они мне помогут, но мне не помогать надо, а только объяснить. Всего один вопрос. Я много времени не заберу! Только скажите, что это было?
Нужно сказать, что в к моменту начала этого монолога, веселый поп Дрочка поднялся по огромной стремянке под купол и как раз менял лампочки в паникадиле, а Владимировна внизу только охала и за батюшку переживала. Крик мужчины вообще нарушил ее и без того шаткое состояние, ахи перевесили охи и она взорвалась в ответ:
- Ти чого разорався?! Ти ж у храмі! Не бачиш, що батюшка зайняті?! Будеш так кричати, вони, не дай Боже, злякаються. Втратять рівновагу та впадуть!
Веселый поп Дрочка, пока внизу бушевало житейское море, выкручивал лампочки на уровне небес, аккуратно складывал их в пакет, а потом немного присел на одну из ступенек стремянки и произнес:
- Эй, шановні, ви там ще довго голосити будете? Бо через ваші крикі я спускатися боюся. Можна я все ж таки не буду тут довго сидіти? Володимирівна, Ви, замість того, щоби голосити в бік людини, краще б його попросили драбину потримати, а не оце все.
Владимировна осознала свою ошибку, но признавать ее пока не решалась, поэтому лишь что-то буркнула, хотя и замолчала.
Отец Василий тихонько спусти лся, подошел к лавочке и позвал к себе гостя:
- Ну тепер давайте розповідайте що у Вас за питання.
Шкода, що не вліз у формат тг, але то дрібниці.
#Подзаборноебогословие
- Отец Василий! - прямо с порога храма начал кричать взъерошенный, нервный и немного испуганный мужчина лет 35 — 40.
- Отец Василий! Я много где был. И у психологов, и у психиаторов, однажды родители меня к какому-то деду-шептуну даже заставили поехать. Я и не думал, что они мне помогут, но мне не помогать надо, а только объяснить. Всего один вопрос. Я много времени не заберу! Только скажите, что это было?
Нужно сказать, что в к моменту начала этого монолога, веселый поп Дрочка поднялся по огромной стремянке под купол и как раз менял лампочки в паникадиле, а Владимировна внизу только охала и за батюшку переживала. Крик мужчины вообще нарушил ее и без того шаткое состояние, ахи перевесили охи и она взорвалась в ответ:
- Ти чого разорався?! Ти ж у храмі! Не бачиш, що батюшка зайняті?! Будеш так кричати, вони, не дай Боже, злякаються. Втратять рівновагу та впадуть!
Веселый поп Дрочка, пока внизу бушевало житейское море, выкручивал лампочки на уровне небес, аккуратно складывал их в пакет, а потом немного присел на одну из ступенек стремянки и произнес:
- Эй, шановні, ви там ще довго голосити будете? Бо через ваші крикі я спускатися боюся. Можна я все ж таки не буду тут довго сидіти? Володимирівна, Ви, замість того, щоби голосити в бік людини, краще б його попросили драбину потримати, а не оце все.
Владимировна осознала свою ошибку, но признавать ее пока не решалась, поэтому лишь что-то буркнула, хотя и замолчала.
Отец Василий тихонько спусти лся, подошел к лавочке и позвал к себе гостя:
- Ну тепер давайте розповідайте що у Вас за питання.
#Подзаборноебогословие
- Отче Василю! Як добре, що я Вас зустріла!
Несподівано закричала якась жінка з натовпу і кинулась не помічаючи перешкод до веселого попа Дрочки, котрий повільно спостерігав, як пориви осіннього вітру швидко несуть зім'яті листя у небуття. Першою думкою отця Василя було втекти від дами, але потім він вирішив смиренно прийняти долю, та, коли вона підбігла, з острахом спитав:
- Що трапилося, шановна?
- Ой, вибачте, тут питання життя та смерті. Ми з дівчатами у відділі не знаємо що робити. Нам сказали, що фарбуватися не можна, бо на губи, вії та нігті тоді купа бісів сідає. Як їх знешкодити, розскажіть!
Отець Василь, ледь стримуючи сміх, подивився на співрозмовницю, підняв до гори вказівний палець десниці та промовив:
- Що знешкодити? Губи чи бісів?
- Та бісів, звісно, - сплеснула руками баришня.
- Воїстину складна проблема! Але я, як священник з досвідом, можу її вирішити. Завтра, у обідню перерву, беріть всі ваші туші, помади та лаки і несіть до мене. Освятимо. Тоді жоден біс до них не причепиться. Звісно, якщо язиком своїм грішити не будете. Бо знешкодити язика набагато складніше, ніж бісів.
- Отче Василю! Як добре, що я Вас зустріла!
Несподівано закричала якась жінка з натовпу і кинулась не помічаючи перешкод до веселого попа Дрочки, котрий повільно спостерігав, як пориви осіннього вітру швидко несуть зім'яті листя у небуття. Першою думкою отця Василя було втекти від дами, але потім він вирішив смиренно прийняти долю, та, коли вона підбігла, з острахом спитав:
- Що трапилося, шановна?
- Ой, вибачте, тут питання життя та смерті. Ми з дівчатами у відділі не знаємо що робити. Нам сказали, що фарбуватися не можна, бо на губи, вії та нігті тоді купа бісів сідає. Як їх знешкодити, розскажіть!
Отець Василь, ледь стримуючи сміх, подивився на співрозмовницю, підняв до гори вказівний палець десниці та промовив:
- Що знешкодити? Губи чи бісів?
- Та бісів, звісно, - сплеснула руками баришня.
- Воїстину складна проблема! Але я, як священник з досвідом, можу її вирішити. Завтра, у обідню перерву, беріть всі ваші туші, помади та лаки і несіть до мене. Освятимо. Тоді жоден біс до них не причепиться. Звісно, якщо язиком своїм грішити не будете. Бо знешкодити язика набагато складніше, ніж бісів.
#Подзаборноебогословие
Якось, коли в один з останніх теплих днів осени, веселий поп Дрочка виходив з сільмагу, його зі столику поруч гукнув Савич, котрий в компанії мужиків пив пиво. Взагалі Савич міг пиво пити і без компанії, але у компанії та за розмовами завжди веселіше.
- Отче Василю! Слухайте! Я тут в тирнетах прочитав, що у католиків є спеціальний день, який називається, "Пригости священника пивом!", як думаєте, потрібно нам такий ввести, чи ні.
Тихий гомін компанії затих, всі повернулися в бік отця Василя і чекали його відповіді. Священник зупинився, дістав з пакету пляшку "спрайту", зробив ковток, та відповів.
- Знаю я про те свято. За легендою, воно пішло відтоді, коли святий Хопсвальд Эльхаузьский, поганин, навернувся у християнство Хопсвальд був бровар, і на знак подяки подарував панотцю, що його хрестив, пиво власного виробництва.
Отже, традиція гарна, - продовжував веселий поп Дрочка, - і якщо раптом хтось захоче мені прикотити діжечку пива я з радістю прийму. Головне не забувайте, діжку котити потрібно не на отця, а для отця. Ну, бувайте з Богом!
Якось, коли в один з останніх теплих днів осени, веселий поп Дрочка виходив з сільмагу, його зі столику поруч гукнув Савич, котрий в компанії мужиків пив пиво. Взагалі Савич міг пиво пити і без компанії, але у компанії та за розмовами завжди веселіше.
- Отче Василю! Слухайте! Я тут в тирнетах прочитав, що у католиків є спеціальний день, який називається, "Пригости священника пивом!", як думаєте, потрібно нам такий ввести, чи ні.
Тихий гомін компанії затих, всі повернулися в бік отця Василя і чекали його відповіді. Священник зупинився, дістав з пакету пляшку "спрайту", зробив ковток, та відповів.
- Знаю я про те свято. За легендою, воно пішло відтоді, коли святий Хопсвальд Эльхаузьский, поганин, навернувся у християнство Хопсвальд був бровар, і на знак подяки подарував панотцю, що його хрестив, пиво власного виробництва.
Отже, традиція гарна, - продовжував веселий поп Дрочка, - і якщо раптом хтось захоче мені прикотити діжечку пива я з радістю прийму. Головне не забувайте, діжку котити потрібно не на отця, а для отця. Ну, бувайте з Богом!