Часом нам здається, що щось погане може трапитися з кимось іншим, але не з нами. Насправді, ні.😔
Я регулярно тренуюсь: з 19 до 21 години щосуботи. Відвідує тренування, не рахуючи мене, ще три людини. Один з них 35-річний чоловік з машиною. Закінчивши тренування, ми розійшлись. Додому йду звичною стежкою, як тільки повертаю ліворуч, бачу, що троє незнайомих чоловіків за волосся тягають жінку 25-30-ти років по асфальту…
Паніка, шок, істерика - я все це відчула одразу і змішано. Розумію, що потрібно кликати на допомогу. Бачу того чоловіка, що був з машиною. Думка в голові - треба бути повним ідіотом, щоб не побачити паніку в моїх очах, не почути мої крики.🙊 Проте, людина просто проїхала повз мене.
Я залишилась одна із купою думок: «Кого кликати на допомогу?», «Що робити?». Згадую ще про двох хлопців, які пішли в іншу сторони. Кличу, але розумію, що вони далеко.
Згадую про організатора наших тренувань, який завжди виходить із спортзалу останнім. Біжу так швидко, як тільки можу. Ледве дихаючи, описую всю ситуацію, що коїлась на вулицю. Повертаємось назад, до нас добігають ті хлопці, яких я кликала. Але ні жінки, ні тих чоловіків, ні ґвалтування, НІЧОГО НЕ БУЛО. Ми запізнились!😩
Чуємо голоси з двору. То була та жінка, яка кричала так гучно про те, що вона не хоче так більше жити.
Ми сфотографували, що коїлось, і викликали поліцію. Далі вона вирішувала, яке життя буде очікувати цих людей.
Найстрашніше - байдужість, яка породжуватиме її і надалі. Саме в ту ніч, я зрозуміла, що наша команда Рекорду дійсно потрібна, бо говорити про це важливо тут і зараз.🗣
Я регулярно тренуюсь: з 19 до 21 години щосуботи. Відвідує тренування, не рахуючи мене, ще три людини. Один з них 35-річний чоловік з машиною. Закінчивши тренування, ми розійшлись. Додому йду звичною стежкою, як тільки повертаю ліворуч, бачу, що троє незнайомих чоловіків за волосся тягають жінку 25-30-ти років по асфальту…
Паніка, шок, істерика - я все це відчула одразу і змішано. Розумію, що потрібно кликати на допомогу. Бачу того чоловіка, що був з машиною. Думка в голові - треба бути повним ідіотом, щоб не побачити паніку в моїх очах, не почути мої крики.🙊 Проте, людина просто проїхала повз мене.
Я залишилась одна із купою думок: «Кого кликати на допомогу?», «Що робити?». Згадую ще про двох хлопців, які пішли в іншу сторони. Кличу, але розумію, що вони далеко.
Згадую про організатора наших тренувань, який завжди виходить із спортзалу останнім. Біжу так швидко, як тільки можу. Ледве дихаючи, описую всю ситуацію, що коїлась на вулицю. Повертаємось назад, до нас добігають ті хлопці, яких я кликала. Але ні жінки, ні тих чоловіків, ні ґвалтування, НІЧОГО НЕ БУЛО. Ми запізнились!😩
Чуємо голоси з двору. То була та жінка, яка кричала так гучно про те, що вона не хоче так більше жити.
Ми сфотографували, що коїлось, і викликали поліцію. Далі вона вирішувала, яке життя буде очікувати цих людей.
Найстрашніше - байдужість, яка породжуватиме її і надалі. Саме в ту ніч, я зрозуміла, що наша команда Рекорду дійсно потрібна, бо говорити про це важливо тут і зараз.🗣
Мені боляче. Боляче від того, що я не можу почувати себе захищеною навіть удень, у парку, де безліч охоронців. Боляче, що людям байдуже, вони засуджують тебе, а не ту людину, яка шкодить тобі, неважливо, фізично чи морально.
Я просто сиджу на лавці, розтираю місце, де шльопанець натер.
“ — Дівчино, у Вас усе добре? Ніжка болить?
— Та ні, натерла.
— Ну нехай не болить. Якщо хтось буде чіпати — я врятую.”
“Нехай не болить” - він торкається мого коліна. Мене нудить, я прошу мене не чіпати. “Я врятую” - він торкається моїх грудей. Я кричу, щоб він мене не лапав. Жінка, що проходить повз, з осудом на мене дивиться, ніби то я винна, ніби я спровокувала… Чоловік із малою дитиною робить вигляд, що не бачить. Хлопець на лавці навпроти цокає язиком, ніби чого це я вередую. Охоронець, що стоїть поряд, байдуже на це дивиться.
Агов, люди?! Що коється?!
Ви вважаєте нормальним, що людина посеред білого дня кричить з огидою, зі страхом. Чому я маю соромитись свого одягу та поведінки, не почуватися себе комфортно в улюбленому місці? Чому я маю боятися чоловіків після цього? Я вірю в те, що є не байдужі, що вони допоможуть та не будуть стояти осторонь, але я цього не відчуваю, не бачу. Не відчуваю та не бачу тоді, коли мені потрібна та сама чоловіча допомога. Коли мені потрібна будь-яка допомога. Жінки, невже ви вважаєте, що до вас можна так чіплятися?
Мабуть, я не розумію цей світ. Мабуть, мені треба було б мовчати, але я не буду. Не можу, не хочу. Агов, люди! Чи ви ще слухаєте?
Я просто сиджу на лавці, розтираю місце, де шльопанець натер.
“ — Дівчино, у Вас усе добре? Ніжка болить?
— Та ні, натерла.
— Ну нехай не болить. Якщо хтось буде чіпати — я врятую.”
“Нехай не болить” - він торкається мого коліна. Мене нудить, я прошу мене не чіпати. “Я врятую” - він торкається моїх грудей. Я кричу, щоб він мене не лапав. Жінка, що проходить повз, з осудом на мене дивиться, ніби то я винна, ніби я спровокувала… Чоловік із малою дитиною робить вигляд, що не бачить. Хлопець на лавці навпроти цокає язиком, ніби чого це я вередую. Охоронець, що стоїть поряд, байдуже на це дивиться.
Агов, люди?! Що коється?!
Ви вважаєте нормальним, що людина посеред білого дня кричить з огидою, зі страхом. Чому я маю соромитись свого одягу та поведінки, не почуватися себе комфортно в улюбленому місці? Чому я маю боятися чоловіків після цього? Я вірю в те, що є не байдужі, що вони допоможуть та не будуть стояти осторонь, але я цього не відчуваю, не бачу. Не відчуваю та не бачу тоді, коли мені потрібна та сама чоловіча допомога. Коли мені потрібна будь-яка допомога. Жінки, невже ви вважаєте, що до вас можна так чіплятися?
Мабуть, я не розумію цей світ. Мабуть, мені треба було б мовчати, але я не буду. Не можу, не хочу. Агов, люди! Чи ви ще слухаєте?
Кожна людина може зіткнутися з небезпекою в будь-який момент навіть у знайомих місцях - така, на жаль, реальність.
Пасажири міського транспорту, особливо жінки, все частіше стають жертвами широкого спектру насильств сексуального характеру, які трапляються в автобусах, поїздах, а також на автобусних зупинках та вокзалах.😡
Менш ніж 10% жертв повідомляють про переслідування, які вони зазнали, хоч комусь, проте найчастіше це друзі, родина, аж ніяк не поліція або оператори громадського транспорту.
На жаль, результати опитувань показують, що сексуальні домагання є звичайним досвідом для студентів, незалежно від того, їдуть вони автобусом чи потягом. Майже дві третини (63%) респондентів стикалися з певною формою домагань під час користування громадським транспортом.🤯
Негайна реакція жінок в таких випадках - зробити все можливе, щоб уникнути фізичного контакту з кривдником.🚫 Але чому вони не повідомляють про неприйнятність дій? Справа в тому, що навіть якщо жінка висловить позицію, цілком ймовірно, що вона може опинитися зовсім одна, без підтримки інших людей.
🗣Вербальні домагання за останні декілька років стали найпоширенішою формою гарасменту, до того ж 41% жінок чули на свою адресу лише нецензурну лексику, а 26% зазнавали коментарів специфічного характеру. Фізичні домагання були зафіксовані рідше, але все ж 11% опитуваних стикалися з недоречними торканнями.
На жаль, досвід гарасменту має довгострокові наслідки. 57% людей, які раніше були жертвами домагань, набагато частіше повідомляли про скорочення використання транспорту або взагалі про відмову від пересування в громадських місцях на деякий час.
Проте, слід пам’ятати що, жодне замовчування акту домагання не покращить становище, а навпаки ще більше відверне увагу суспільства.😔 Будь-яка жінка має право повідомити про злочин на жіночу лінію допомоги свого міста або країни.
Джерела:
metro-magazine.com
yougov.co.uk
Пасажири міського транспорту, особливо жінки, все частіше стають жертвами широкого спектру насильств сексуального характеру, які трапляються в автобусах, поїздах, а також на автобусних зупинках та вокзалах.😡
Менш ніж 10% жертв повідомляють про переслідування, які вони зазнали, хоч комусь, проте найчастіше це друзі, родина, аж ніяк не поліція або оператори громадського транспорту.
На жаль, результати опитувань показують, що сексуальні домагання є звичайним досвідом для студентів, незалежно від того, їдуть вони автобусом чи потягом. Майже дві третини (63%) респондентів стикалися з певною формою домагань під час користування громадським транспортом.🤯
Негайна реакція жінок в таких випадках - зробити все можливе, щоб уникнути фізичного контакту з кривдником.🚫 Але чому вони не повідомляють про неприйнятність дій? Справа в тому, що навіть якщо жінка висловить позицію, цілком ймовірно, що вона може опинитися зовсім одна, без підтримки інших людей.
🗣Вербальні домагання за останні декілька років стали найпоширенішою формою гарасменту, до того ж 41% жінок чули на свою адресу лише нецензурну лексику, а 26% зазнавали коментарів специфічного характеру. Фізичні домагання були зафіксовані рідше, але все ж 11% опитуваних стикалися з недоречними торканнями.
На жаль, досвід гарасменту має довгострокові наслідки. 57% людей, які раніше були жертвами домагань, набагато частіше повідомляли про скорочення використання транспорту або взагалі про відмову від пересування в громадських місцях на деякий час.
Проте, слід пам’ятати що, жодне замовчування акту домагання не покращить становище, а навпаки ще більше відверне увагу суспільства.😔 Будь-яка жінка має право повідомити про злочин на жіночу лінію допомоги свого міста або країни.
Джерела:
metro-magazine.com
yougov.co.uk
У кожного з нас є мрія, найважливіше – дочекатися, коли ця мрія стане метою для досягнення.🤩 Ще у серпні 2019 року команда RECORD вирішила знайти спосіб, як вплинути на думку суспільства щодо вирішення соціальних проблем, які не дозволяють досягти рівних прав та можливостей усіх громадян, незалежно від віку, статі, соціального статусу, вподобань, релігії тощо.
Нарешті, прийшов час до реалізації. «qRECORD» – це унікальний проєкт, який допоможе людям розглянути проблеми соціуму під іншим кутом. «qRECORD» – крок до об’єднання у рамках боротьби з нерівноправністю. «qRECORD» - безмежний обмін ідеями та формування культури діалогу, критичного мислення заради спільної мети – змінити своє життя та мільйонів людей на краще.🥰 «qRECORD» - це сім табличок з qr-кодами, у яких висвітленні найпоширеніші види дискримінації людей, розташованими у серці Києва - у парку Партизанської слави.
Статистичні й історичні довідки, поради, аналіз та дослідження конкретного соціального феномену, довідки, перевіренні на відсутність фейків або пропаганди, створюють міцну теоретичну базу у свідомості людей. Проте, цього замало, теорія потребує практичного закріплення матеріалу, тому команда RECORD створює спеціальні офлайн-квести, які надаватимуть можливість кожному опинитися у самому центрі подій, мати змогу поділитися враженнями з оточуючими та переконатися в тому, що будь-яка людина може відстоювати права інших, боротися з дискримінацією і соціальними стереотипами, здійснюючи величезний внесок у розвиток суспільства.🫂
Оскільки реалізація проєкту ще перебуває в процесі очікування владнання юридичних аспектів, команда рада повідомити, що вже зроблені найважливіші кроки такі, як заповнення заяви та проведення модерації, що є основою для заснування спільного бюджету проєкту.
Отже, слідкуйте за соціальними мережами RECORD, аби не пропустити оновлення.❤️
Нарешті, прийшов час до реалізації. «qRECORD» – це унікальний проєкт, який допоможе людям розглянути проблеми соціуму під іншим кутом. «qRECORD» – крок до об’єднання у рамках боротьби з нерівноправністю. «qRECORD» - безмежний обмін ідеями та формування культури діалогу, критичного мислення заради спільної мети – змінити своє життя та мільйонів людей на краще.🥰 «qRECORD» - це сім табличок з qr-кодами, у яких висвітленні найпоширеніші види дискримінації людей, розташованими у серці Києва - у парку Партизанської слави.
Статистичні й історичні довідки, поради, аналіз та дослідження конкретного соціального феномену, довідки, перевіренні на відсутність фейків або пропаганди, створюють міцну теоретичну базу у свідомості людей. Проте, цього замало, теорія потребує практичного закріплення матеріалу, тому команда RECORD створює спеціальні офлайн-квести, які надаватимуть можливість кожному опинитися у самому центрі подій, мати змогу поділитися враженнями з оточуючими та переконатися в тому, що будь-яка людина може відстоювати права інших, боротися з дискримінацією і соціальними стереотипами, здійснюючи величезний внесок у розвиток суспільства.🫂
Оскільки реалізація проєкту ще перебуває в процесі очікування владнання юридичних аспектів, команда рада повідомити, що вже зроблені найважливіші кроки такі, як заповнення заяви та проведення модерації, що є основою для заснування спільного бюджету проєкту.
Отже, слідкуйте за соціальними мережами RECORD, аби не пропустити оновлення.❤️
Паралімпійські ігри: з чого все почалося?
Паралімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання для людей з обмеженими можливостями.
Ідея створення таких ігор належить німецькому лікареві Людвіґу Ґуттманну, який повинен був напередодні війни тікати з Німеччини через те, що він - єврей. 1944 року в лікарні містечка Стоук-Мандевіль Людвіґ очолив відділ порятунку хворих із пошкодженнями хребта.
👩💻Дослідниця Рут Пейдж, яка вивчає діяльність Людвіґа Ґуттманна, каже, що його способи лікування не були традиційними: «Він дуже вірив у спорт як засіб реабілітації. До того часу тривалість життя людей з пошкодженнями хребта не перевищувала два роки від часу інциденту».
З 1948 року за ініціативою лікаря Людвіґа серед осіб з інвалідністю щорічно проводяться Стоук-Мандевільські ігри, які власне й стали прототипом Паралімпійських ігор.👀
Паралімпійський рух в Україні розпочав свій розвиток 1989 року, коли було відкрито перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби для осіб з обмеженими можливостями. Потім на основі таких баз сформувалися 4 національні федерації спорту людей із порушеннями опорно-рухового апарату, зору та слуху. Вперше українські паралімпійці взяли участь у змаганнях в Атланті (США), заробивши 1 золоту, 4 срібні та 2 бронзові медалі.🏆
Джерела:
radiosvoboda.org
uk.m.wikipedia.org
Паралімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання для людей з обмеженими можливостями.
Ідея створення таких ігор належить німецькому лікареві Людвіґу Ґуттманну, який повинен був напередодні війни тікати з Німеччини через те, що він - єврей. 1944 року в лікарні містечка Стоук-Мандевіль Людвіґ очолив відділ порятунку хворих із пошкодженнями хребта.
👩💻Дослідниця Рут Пейдж, яка вивчає діяльність Людвіґа Ґуттманна, каже, що його способи лікування не були традиційними: «Він дуже вірив у спорт як засіб реабілітації. До того часу тривалість життя людей з пошкодженнями хребта не перевищувала два роки від часу інциденту».
З 1948 року за ініціативою лікаря Людвіґа серед осіб з інвалідністю щорічно проводяться Стоук-Мандевільські ігри, які власне й стали прототипом Паралімпійських ігор.👀
Паралімпійський рух в Україні розпочав свій розвиток 1989 року, коли було відкрито перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби для осіб з обмеженими можливостями. Потім на основі таких баз сформувалися 4 національні федерації спорту людей із порушеннями опорно-рухового апарату, зору та слуху. Вперше українські паралімпійці взяли участь у змаганнях в Атланті (США), заробивши 1 золоту, 4 срібні та 2 бронзові медалі.🏆
Джерела:
radiosvoboda.org
uk.m.wikipedia.org
Шості в усьому світі
Цього року українські паралімпійці зібрали лише на 6 медалей менше, ніж американці.🤩 І це враховуючи те, що учасників від Сполучених Штатів було значно більше. Крейг Спенс (головний представник Міжнародного паралімпійського комітету) стверджує, що ми «країна, яка явно не має собі рівних». Автори публікації у New York Times порівняли нашу збірну з Oakland Athletics – бейсбольною командою, що у 2002 році показала вражаючі результати, незважаючи на відсутність належного фінансування.
Історія України почалася із семи медалей ще в 1996 році. Наразі це число дорівнює кількості медалей Максима Кріпака, п'ять з яких він здобув цього року.🥇 Плавець став найтитулованішим спортсменом Паралімпіади-2020 у Токіо.
Останні дев'ять літніх та зимових Паралімпійських ігор наша країна входить до шістки країн-учасниць з найбільшою кількістю призових місць. Успіх цього року — 98 медалей.😎 Вдруге в історії синьо-жовта команда посідає шосте місце в загальному заліку. Вперше це було в Афінах у 2004-му.
На останок лише бажаємо нашій збірній успіху в наступних Іграх та вкотре захоплюємося силою волі, амбіціями та бажаням жити, які краще роблять неможливе можливим!🥰
Джерела:
suspilne.media
ua.interfax.com.ua
Цього року українські паралімпійці зібрали лише на 6 медалей менше, ніж американці.🤩 І це враховуючи те, що учасників від Сполучених Штатів було значно більше. Крейг Спенс (головний представник Міжнародного паралімпійського комітету) стверджує, що ми «країна, яка явно не має собі рівних». Автори публікації у New York Times порівняли нашу збірну з Oakland Athletics – бейсбольною командою, що у 2002 році показала вражаючі результати, незважаючи на відсутність належного фінансування.
Історія України почалася із семи медалей ще в 1996 році. Наразі це число дорівнює кількості медалей Максима Кріпака, п'ять з яких він здобув цього року.🥇 Плавець став найтитулованішим спортсменом Паралімпіади-2020 у Токіо.
Останні дев'ять літніх та зимових Паралімпійських ігор наша країна входить до шістки країн-учасниць з найбільшою кількістю призових місць. Успіх цього року — 98 медалей.😎 Вдруге в історії синьо-жовта команда посідає шосте місце в загальному заліку. Вперше це було в Афінах у 2004-му.
На останок лише бажаємо нашій збірній успіху в наступних Іграх та вкотре захоплюємося силою волі, амбіціями та бажаням жити, які краще роблять неможливе можливим!🥰
Джерела:
suspilne.media
ua.interfax.com.ua
Особисті кордони? Ні, не чули.
28-го жовтня у душовій гуртожитку №7 КПІ мешканка знайшла приховану камеру, повідомила адміністрацію, разом викликали поліцію, написали заяву. 📌6-го листопада розпочали досудове розслідування за ч. 1 ст. 182 (Порушення недоторканності приватного життя) Кримінального кодексу України.
«Адміністрація зробила більше, ніж могла...», — пише комендантка Інна Замана в одному із коментарів у Telegram. Вона також зазначає, що дівчата ведуть себе агресивно та зацікавлені лише у грошових відшкодуваннях. Комендантка закликала дівчат «вгомонитися» та не писати колективну заяву.😕 Однак, особисто я вважаю дії хлопця неприйнятними, тож обурення дівчат має право на існування. Ми взяли анонімне інтерв'ю в одної з мешканок гуртожитку, тож згодом ви зможете більше.
Однак, не усі вбачають у діях студента щось погане. Ось, наприклад, чоловіки в коментарях під випуском ТСН в YouTube не вважають, що дії юнака порушують особисті кордони молодих дівчат. Начебто, підглядання це окей, а за допомогою сучасних технологій це стало набагато легше реалізувати. Інші, навіть жінки, під дописом Інни Совсун цікавляться, який розмір відшкодувань вимагають дівчата та де можна переглянути відео. Деякі люди взагалі переконані, що цій справі не треба надавати розголос.🤔 А що ви думаєте про те, що сталося?
Джерела:
t.me/kpi_666
novyny.live
youtube.com
facebook
28-го жовтня у душовій гуртожитку №7 КПІ мешканка знайшла приховану камеру, повідомила адміністрацію, разом викликали поліцію, написали заяву. 📌6-го листопада розпочали досудове розслідування за ч. 1 ст. 182 (Порушення недоторканності приватного життя) Кримінального кодексу України.
«Адміністрація зробила більше, ніж могла...», — пише комендантка Інна Замана в одному із коментарів у Telegram. Вона також зазначає, що дівчата ведуть себе агресивно та зацікавлені лише у грошових відшкодуваннях. Комендантка закликала дівчат «вгомонитися» та не писати колективну заяву.😕 Однак, особисто я вважаю дії хлопця неприйнятними, тож обурення дівчат має право на існування. Ми взяли анонімне інтерв'ю в одної з мешканок гуртожитку, тож згодом ви зможете більше.
Однак, не усі вбачають у діях студента щось погане. Ось, наприклад, чоловіки в коментарях під випуском ТСН в YouTube не вважають, що дії юнака порушують особисті кордони молодих дівчат. Начебто, підглядання це окей, а за допомогою сучасних технологій це стало набагато легше реалізувати. Інші, навіть жінки, під дописом Інни Совсун цікавляться, який розмір відшкодувань вимагають дівчата та де можна переглянути відео. Деякі люди взагалі переконані, що цій справі не треба надавати розголос.🤔 А що ви думаєте про те, що сталося?
Джерела:
t.me/kpi_666
novyny.live
youtube.com
Як захистити особисті кордони?
Кожна людина поважає себе та власні кордони, проте не всі цінують межі інших.😔 Саме через це виникає проблема захисту індивідуального простору.
Важливо усвідомлювати власні потреби та діяти спираючись на них, а не на потреби інших людеи. Докладайте усіх зусиль для того, щоб уникати токсичних осіб.
Якщо хтось порушив ваші кордони, варто сказати людині про те, що це для вас неприйнятно.🗣 Натомість потрібно пояснити, як на вашу думку потрібно було вчинити в цій ситуації.
Пам'ятайте, що закон на вашому боці, тож не бійтеся повідомляти про випадки порушення особистих кордонів правоохоронним органам. Частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.
💁Здорові кордони – це золота середина, яка дозволяє водночас цінувати власну думку й прислухатися до інших, усвідомлювати свої потреби й свободи, заявляти про них іншим.
Джерела:
ccu.gov.ua
nus.org.ua
caritas.kharkiv.ua
Кожна людина поважає себе та власні кордони, проте не всі цінують межі інших.😔 Саме через це виникає проблема захисту індивідуального простору.
Важливо усвідомлювати власні потреби та діяти спираючись на них, а не на потреби інших людеи. Докладайте усіх зусиль для того, щоб уникати токсичних осіб.
Якщо хтось порушив ваші кордони, варто сказати людині про те, що це для вас неприйнятно.🗣 Натомість потрібно пояснити, як на вашу думку потрібно було вчинити в цій ситуації.
Пам'ятайте, що закон на вашому боці, тож не бійтеся повідомляти про випадки порушення особистих кордонів правоохоронним органам. Частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.
💁Здорові кордони – це золота середина, яка дозволяє водночас цінувати власну думку й прислухатися до інших, усвідомлювати свої потреби й свободи, заявляти про них іншим.
Джерела:
ccu.gov.ua
nus.org.ua
caritas.kharkiv.ua
Тема кордонів досить складна в нашій культурі. Відеокамери, або закрите телебачення (CCTV), стають все більш поширеними. Побоювання тероризму та доступність дешевших камер позитивно впливають на цю тенденцію. Досвід підказує нам: ще однією з проблем створення потужної системи спостереження є те, що нею неминуче зловживатимуть.😢
Експерти, які вивчають, як працюють системи камер у Великобританії, також виявили, що оператори здебільшого чоловіки (і, ймовірно, нудьгуючі) часто використовують камери, щоб вуайєристично шпигувати за жінками.😠 Дослідники виявили, що кожна десята жінка була мішенню з цілком вуайєристських причин.
У Сполучених Штатах зареєстровано більш ніж 150 інцидентів щорічно і це лише базуючись на висвітленній у ЗМІ інформації. В одному з них поліція Нью-Йорка на вертольоті, який нібито спостерігав за натовпами на Республіканському з’їзді 2004 року, тренувала інфрачервону відеокамеру на закоханій парі, яка насолоджується нічним «приватним життям» на своєму балконі на даху.🤯 Згідно зі статистикою ФБР про камери спостереження, у 2014 році було зареєстровано 1 165 383 насильницьких злочинів, а останнім часом рівень злочинності зріс ще й у зв’язку з насильством, що породжується шляхом відстеження дій інших людей, найчастіше - для задоволення інтимних думок.
Крім цього, інформація, зібрана з громадських камер, потенційно може використовуватися як форма шантажу. Так 3-5% населення країн Європейського союзу натрапляли на подібний тип психологічного насильства через відеокамери.📹
Зростання присутністі громадських камер принесе тонкі, але глибокі зміни в характер наших громадських просторів. Хоч у повсякденному житті системи відеоспостереження стали нормою, питання про правомірність встановлення відеоспостереження в тому чи іншому місці, а також можливості використання отриманих записів вимагає свого вирішення.
Джерела:
www.aclu.org
aestheticamagazine.com
reolink.com
Експерти, які вивчають, як працюють системи камер у Великобританії, також виявили, що оператори здебільшого чоловіки (і, ймовірно, нудьгуючі) часто використовують камери, щоб вуайєристично шпигувати за жінками.😠 Дослідники виявили, що кожна десята жінка була мішенню з цілком вуайєристських причин.
У Сполучених Штатах зареєстровано більш ніж 150 інцидентів щорічно і це лише базуючись на висвітленній у ЗМІ інформації. В одному з них поліція Нью-Йорка на вертольоті, який нібито спостерігав за натовпами на Республіканському з’їзді 2004 року, тренувала інфрачервону відеокамеру на закоханій парі, яка насолоджується нічним «приватним життям» на своєму балконі на даху.🤯 Згідно зі статистикою ФБР про камери спостереження, у 2014 році було зареєстровано 1 165 383 насильницьких злочинів, а останнім часом рівень злочинності зріс ще й у зв’язку з насильством, що породжується шляхом відстеження дій інших людей, найчастіше - для задоволення інтимних думок.
Крім цього, інформація, зібрана з громадських камер, потенційно може використовуватися як форма шантажу. Так 3-5% населення країн Європейського союзу натрапляли на подібний тип психологічного насильства через відеокамери.📹
Зростання присутністі громадських камер принесе тонкі, але глибокі зміни в характер наших громадських просторів. Хоч у повсякденному житті системи відеоспостереження стали нормою, питання про правомірність встановлення відеоспостереження в тому чи іншому місці, а також можливості використання отриманих записів вимагає свого вирішення.
Джерела:
www.aclu.org
aestheticamagazine.com
reolink.com
Чи залежить популярність Паралімпійських ігор від медіа охоплення?
Протягом кількох останніх років у іграх було представлено більше країн, що робить їх більш привабливими для ширшої аудиторії.😃 Майже для всіх Паралімпійських ігор із 1988 р. були встановлені нові орієнтири щодо кількості спортсменів (з 3053 у 1988 р. до 4200 у 2012 р.), представлених країн (від 62 до 161) та акредитованих ЗМІ (приблизно від 1400 до 1670).
Люди різного віку часто повідомляють, що відчувають натхнення від перегляду параолімпійських спортивних виступів. На жаль, спортивний ентузіазм, створений Параолімпійськими іграми (відомий як «ефект демонстрації»), мало впливають на реальну участь у спорті.
З 2006 по 2016 рік відсоток людей з обмеженими можливостями в Англії, які займалися спортом, зріс лише на 1,5 відсотка. У 2013 році рівень занять спортом досяг 19,1% населення з обмеженими фізичними можливостями. До 2016 року цей відсоток впав до 16,8%.😔
Однак, головна причина змін – недостатнє висвітлення сфери в ЗМІ. Паралімпійські ігри пройшли довгий шлях після відкриття перших змагання, у 1960 році. У підсумках останні ігри були відносно успішними з погляду продажу квитків, але кількість телевізійних переглядів, наприклад, Паралімпіади в Ріо становила менше 10% від Олімпійських ігор, незважаючи на те, що перша згадана тривала більше днів.😳 Це свідчить про те, що деякі країни недостатньо транслюють або взагалі не мають медійного висвітлення події.
На Паралімпійських іграх 2020 року в Японії медіа охоплення збільшилось майже втричі. Популярність та залучення глядачів також поширились через широкий спектр каналів і платформ соціальних мереж, як-от TikTok.
Джерела:
theconversation.com
www.britannica.com
Протягом кількох останніх років у іграх було представлено більше країн, що робить їх більш привабливими для ширшої аудиторії.😃 Майже для всіх Паралімпійських ігор із 1988 р. були встановлені нові орієнтири щодо кількості спортсменів (з 3053 у 1988 р. до 4200 у 2012 р.), представлених країн (від 62 до 161) та акредитованих ЗМІ (приблизно від 1400 до 1670).
Люди різного віку часто повідомляють, що відчувають натхнення від перегляду параолімпійських спортивних виступів. На жаль, спортивний ентузіазм, створений Параолімпійськими іграми (відомий як «ефект демонстрації»), мало впливають на реальну участь у спорті.
З 2006 по 2016 рік відсоток людей з обмеженими можливостями в Англії, які займалися спортом, зріс лише на 1,5 відсотка. У 2013 році рівень занять спортом досяг 19,1% населення з обмеженими фізичними можливостями. До 2016 року цей відсоток впав до 16,8%.😔
Однак, головна причина змін – недостатнє висвітлення сфери в ЗМІ. Паралімпійські ігри пройшли довгий шлях після відкриття перших змагання, у 1960 році. У підсумках останні ігри були відносно успішними з погляду продажу квитків, але кількість телевізійних переглядів, наприклад, Паралімпіади в Ріо становила менше 10% від Олімпійських ігор, незважаючи на те, що перша згадана тривала більше днів.😳 Це свідчить про те, що деякі країни недостатньо транслюють або взагалі не мають медійного висвітлення події.
На Паралімпійських іграх 2020 року в Японії медіа охоплення збільшилось майже втричі. Популярність та залучення глядачів також поширились через широкий спектр каналів і платформ соціальних мереж, як-от TikTok.
Джерела:
theconversation.com
www.britannica.com
Українська паралімпійська команда надихає увесь світ, незважаючи на проблеми, а їх, на жаль, багато.😢
Перш за все, сприйняття людей з особливими потребами в нашій країні дуже дивне, як для 21-го століття. Попри слова щодо підтримки зі сторони влади, паралімпійські чемпіони однаково стикаються з дискримінацією. У Харкові незрячим чемпіонам подарували звичайні книги про місто та квитки до зоопарку.🤯 Також, різниця у виплатах шалена. Лише спробуйте порівняти 200 тисяч гривень та 1,4 млн гривень. Перше — це виплата паралімпійцю незалежно від медалі. Друге — олімпійцю за бронзову медаль. Паралімпійка Марина Литовченко заявила, що «їй хочеться ридати» від такої підтримки влади міста.
Але річ не лише у грошових виплатах за призові місця чи подарунках. Проблеми є також у забезпеченні належної підготовки, належного фінансування та навіть відсутності місць для тренувань. В України майже не має спонсорів, а влада зменшує фінансування Міністерства молоді та спорту за бюджетною програмою «Підготовка і участь національних збірних команд в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх» на 600 млн гривень.🤦 І це лише краплини в цьому океані несправедливого ставлення не тільки до паралімпійців, а й до громадян з інвалідністю.
Хотілося б, щоб у нашій країні ситуація змінювалась на краще.🙋 Щоб силу духу та прагнення до кращого життя підтримували, а не доводили до сліз та повного розчарування.
Джерела:
hromadske.ua
www.ukrinform.ua
glavcom.ua
Перш за все, сприйняття людей з особливими потребами в нашій країні дуже дивне, як для 21-го століття. Попри слова щодо підтримки зі сторони влади, паралімпійські чемпіони однаково стикаються з дискримінацією. У Харкові незрячим чемпіонам подарували звичайні книги про місто та квитки до зоопарку.🤯 Також, різниця у виплатах шалена. Лише спробуйте порівняти 200 тисяч гривень та 1,4 млн гривень. Перше — це виплата паралімпійцю незалежно від медалі. Друге — олімпійцю за бронзову медаль. Паралімпійка Марина Литовченко заявила, що «їй хочеться ридати» від такої підтримки влади міста.
Але річ не лише у грошових виплатах за призові місця чи подарунках. Проблеми є також у забезпеченні належної підготовки, належного фінансування та навіть відсутності місць для тренувань. В України майже не має спонсорів, а влада зменшує фінансування Міністерства молоді та спорту за бюджетною програмою «Підготовка і участь національних збірних команд в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх» на 600 млн гривень.🤦 І це лише краплини в цьому океані несправедливого ставлення не тільки до паралімпійців, а й до громадян з інвалідністю.
Хотілося б, щоб у нашій країні ситуація змінювалась на краще.🙋 Щоб силу духу та прагнення до кращого життя підтримували, а не доводили до сліз та повного розчарування.
Джерела:
hromadske.ua
www.ukrinform.ua
glavcom.ua
Міграція: історія й розвиток
Міграція населення — це переселення людей, що може бути зумовлене різним причинами (особисті, політичні, економічні і т.д.). Часто міграції виникають внаслідок проявів глобалізації.🌏 Такі неприємні зміни трапляються в більшості країн світу.
Незаперечною особливістю сучасних міграцій є збільшення їх масштабів.↗️ Якщо 1910 р. кількість людей, які проживали в чужих країнах, тобто були мігрантами, становила 33 млн, і знадобилося 55 років, щоб ця цифра подвоїлася (65 млн у 1965 р.), то на початок нового тисячоліття на земній кулі нараховувалося уже 173 млн мігрантів. Їхня чисельність зросла майже втричі впродовж 35 років (світове населення за цей час подвоїлося). За оцінками ООН у 2017 році мігрантів було 258 млн.
Важливу роль у формуванні основних коридорів міжнародної міграції відіграє географічна близькість країн.🗺 Загалом, за даними 2017 року, найбільшими міграційними коридорами у світі є: Мексика – США (12,7 млн мігрантів); Індія
– ОАЕ (3,3 млн); Росія – Україна (3,3 млн); Україна – Росія (3,3 млн); Сирія –
Туреччина (3,3 млн); Бангладеш – Індія (3,1 млн); Казахстан – Росія (2,6 млн);
Китай – США (2,4 млн); Росія – Казахстан (2,4 млн).
Варто зазначити, що більшість мігрантів пересуваються в межах регіонів свого походження. 60% мігрантів в Азії, 53% в Африці є вихідцями з країн цих же континентів; у Європі європейці становлять понад 67% іммігрантів.
Найпоширенішим видом економічної міграції завжди була й залишається трудова міграція.💰 74% усіх мігрантів становлять особи у працездатному віці від 20 до 64 років, що дає підстави оцінити обсяги трудової міграції в 190 млн осіб.
Глобалізація сфери науки і освіти спричинила активізацію так званої інтелектуальної та навчальної міграції.🤓 Чисельність мобільних студентів, тобто громадян одних країн, які навчаються в інших, невпинно зростає, а це, як і будь-який складний соціальний, економічний процес, має неоднозначні наслідки.
Джерела:
conf.ztu.edu.ua
global-national.in.ua
Міграція населення — це переселення людей, що може бути зумовлене різним причинами (особисті, політичні, економічні і т.д.). Часто міграції виникають внаслідок проявів глобалізації.🌏 Такі неприємні зміни трапляються в більшості країн світу.
Незаперечною особливістю сучасних міграцій є збільшення їх масштабів.↗️ Якщо 1910 р. кількість людей, які проживали в чужих країнах, тобто були мігрантами, становила 33 млн, і знадобилося 55 років, щоб ця цифра подвоїлася (65 млн у 1965 р.), то на початок нового тисячоліття на земній кулі нараховувалося уже 173 млн мігрантів. Їхня чисельність зросла майже втричі впродовж 35 років (світове населення за цей час подвоїлося). За оцінками ООН у 2017 році мігрантів було 258 млн.
Важливу роль у формуванні основних коридорів міжнародної міграції відіграє географічна близькість країн.🗺 Загалом, за даними 2017 року, найбільшими міграційними коридорами у світі є: Мексика – США (12,7 млн мігрантів); Індія
– ОАЕ (3,3 млн); Росія – Україна (3,3 млн); Україна – Росія (3,3 млн); Сирія –
Туреччина (3,3 млн); Бангладеш – Індія (3,1 млн); Казахстан – Росія (2,6 млн);
Китай – США (2,4 млн); Росія – Казахстан (2,4 млн).
Варто зазначити, що більшість мігрантів пересуваються в межах регіонів свого походження. 60% мігрантів в Азії, 53% в Африці є вихідцями з країн цих же континентів; у Європі європейці становлять понад 67% іммігрантів.
Найпоширенішим видом економічної міграції завжди була й залишається трудова міграція.💰 74% усіх мігрантів становлять особи у працездатному віці від 20 до 64 років, що дає підстави оцінити обсяги трудової міграції в 190 млн осіб.
Глобалізація сфери науки і освіти спричинила активізацію так званої інтелектуальної та навчальної міграції.🤓 Чисельність мобільних студентів, тобто громадян одних країн, які навчаються в інших, невпинно зростає, а це, як і будь-який складний соціальний, економічний процес, має неоднозначні наслідки.
Джерела:
conf.ztu.edu.ua
global-national.in.ua
Інтерв’ю з Улею, яка декілька років живе в Польщі, про її досвід іноземної країни, стереотипи про мігрантів і чи є тут дискримінація.
Відкриття кордонів створило можливості для підвищення рівня життя шляхом тимчасових поїздок за кордон з метою заробітку.💸 Станом на 2019 рік, за даними Мінсоцполітики на постійній основі за кордоном працює 3,2 млн українців, проте лише 3,6% заробітчан у змозі організувати потім власну справу.
Серед основних проблем, що найчастіше виникають у їх житті, експерти відзначили труднощі пошуку місця праці та складність у вивченні мови. Значна кількість осіб (ред. більше 30% опитаних) повідомили, що вони особисто зазнавали дискримінації за міграційною ознакою.😔
Унаслідок принижень за ознакою місця проживання, вони здебільшого вимушені працювати на роботах, що не відповідають рівню їхньої кваліфікації. Так, за результатами досліджень половина опитаних переселенців – вихідців з України, що мають значно вищий рівень освіти і заслуговують, на їх погляд, на кращу роботу.🙆 Лише кожен п'ятий з опитаних розповів про повну відповідність своєї роботи отриманій освіті.
На несправедливу систему оплати праці у країні свого перебування (ред. занижений її рівень, додаткова праця без оплати тощо) вказало 13% експертів.
За інформацією служб, у 2018 році в Україні побувало понад 27 млн. іноземців.🌍 Найбільше приїхало громадян Молдови, Білорусі, Польщі. Також значний потік спостерігався з Угорщини та Румунії. Крім цього, збільшилася і кількість нелегальних мігрантів. У 2018 році їх було більше на 20-30%, порівняно з минулим роком.
Українське законодавство зобов'язує роботодавців платити іноземцям 5 мінімальних зарплат для тих, хто працює у громадських об'єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах і 10 мінімальних зарплат для решти всіх категорій.
Хоча й основні процеси контролює Міністерство закордонних справ, у разі виникнення ситуацій з недобросовісними або дискримінаційними правилами чи рішеннями під час роботи за кордоном, порушеннями прав та перешкодами під час роботи та проживання, кожен мігрант може звернутися за допомогою до консульських установ.
Джерела:
www.coe.int
iom.org.ua
mfa.gov.ua
Серед основних проблем, що найчастіше виникають у їх житті, експерти відзначили труднощі пошуку місця праці та складність у вивченні мови. Значна кількість осіб (ред. більше 30% опитаних) повідомили, що вони особисто зазнавали дискримінації за міграційною ознакою.😔
Унаслідок принижень за ознакою місця проживання, вони здебільшого вимушені працювати на роботах, що не відповідають рівню їхньої кваліфікації. Так, за результатами досліджень половина опитаних переселенців – вихідців з України, що мають значно вищий рівень освіти і заслуговують, на їх погляд, на кращу роботу.🙆 Лише кожен п'ятий з опитаних розповів про повну відповідність своєї роботи отриманій освіті.
На несправедливу систему оплати праці у країні свого перебування (ред. занижений її рівень, додаткова праця без оплати тощо) вказало 13% експертів.
За інформацією служб, у 2018 році в Україні побувало понад 27 млн. іноземців.🌍 Найбільше приїхало громадян Молдови, Білорусі, Польщі. Також значний потік спостерігався з Угорщини та Румунії. Крім цього, збільшилася і кількість нелегальних мігрантів. У 2018 році їх було більше на 20-30%, порівняно з минулим роком.
Українське законодавство зобов'язує роботодавців платити іноземцям 5 мінімальних зарплат для тих, хто працює у громадських об'єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах і 10 мінімальних зарплат для решти всіх категорій.
Хоча й основні процеси контролює Міністерство закордонних справ, у разі виникнення ситуацій з недобросовісними або дискримінаційними правилами чи рішеннями під час роботи за кордоном, порушеннями прав та перешкодами під час роботи та проживання, кожен мігрант може звернутися за допомогою до консульських установ.
Джерела:
www.coe.int
iom.org.ua
mfa.gov.ua
Захист прав людей, які були вимушені з різних причин покинути свої домівки, важлива тема сьогодення.🗣 Перш за все, мігранти мають бути забезпечені необхідними кожному правами, до яких входять право на життя, свободу та особисту недоторканість, право на захист від насильства і експлуатації, право на справедливі та сприятливі умови праці, право на захист економічних, соціальних та культурних прав, справедливий суд, тощо.
Сьогодні ми хочемо розповісти вам про дві цікаві справи у Європейському Суді з Прав Людини (ЄСПЛ). Цікавою є справа «Д. проти Сполученого Королівства», де у заявника була пізня стадія захворювання ВІЛ/СНІД. Депортування заявника в країну походження, де просто відсутня можливість лікувати даний вид захворювань (чи лікувати належним чином), а також, де відсутні особи, які б мали змогу доглядати за заявником, прирівнюється до нелюдського поводження, яке заборонено у відповідності до ст. 3 Конвенції. На прикладі цієї справи можна помітити, як не тільки враховується закон, але й людський фактор.👥 Однак, у ЄСПЛ також наголосили, що при ухваленні таких рішень мають бути враховані виключні обставини й переконливі гуманістичні міркування.
Важливою практикою ЄСПЛ є і право на освіту в контексті захисту прав мігрантів. Так, у справі «Пономарьов проти Болгарії», суд постановив неправомірним вимагати від мігрантів із Росії плати за навчання в початковій та середній школі, так як це базові навички, які потрібні в житті кожному. Тим не менш, позивач не мігрував незаконно чи мав підстави для депортації.😕 У цьому випадку можна спостерігати саме дискримінацію зі сторони влади чи осіб, які тісно із нею пов’язані.
На превеликий жаль, багато таких справ навіть не доходять до розгляду саме в країні, де проживає мігрант. Найменше, що можна зробити, аби уникнути утисків та довести такі судові справи до кінця – належне висвітлення проблем, з якими стикаються мігранти.📢
Джерела:
everlegal.ua
www.echr.ru
Сьогодні ми хочемо розповісти вам про дві цікаві справи у Європейському Суді з Прав Людини (ЄСПЛ). Цікавою є справа «Д. проти Сполученого Королівства», де у заявника була пізня стадія захворювання ВІЛ/СНІД. Депортування заявника в країну походження, де просто відсутня можливість лікувати даний вид захворювань (чи лікувати належним чином), а також, де відсутні особи, які б мали змогу доглядати за заявником, прирівнюється до нелюдського поводження, яке заборонено у відповідності до ст. 3 Конвенції. На прикладі цієї справи можна помітити, як не тільки враховується закон, але й людський фактор.👥 Однак, у ЄСПЛ також наголосили, що при ухваленні таких рішень мають бути враховані виключні обставини й переконливі гуманістичні міркування.
Важливою практикою ЄСПЛ є і право на освіту в контексті захисту прав мігрантів. Так, у справі «Пономарьов проти Болгарії», суд постановив неправомірним вимагати від мігрантів із Росії плати за навчання в початковій та середній школі, так як це базові навички, які потрібні в житті кожному. Тим не менш, позивач не мігрував незаконно чи мав підстави для депортації.😕 У цьому випадку можна спостерігати саме дискримінацію зі сторони влади чи осіб, які тісно із нею пов’язані.
На превеликий жаль, багато таких справ навіть не доходять до розгляду саме в країні, де проживає мігрант. Найменше, що можна зробити, аби уникнути утисків та довести такі судові справи до кінця – належне висвітлення проблем, з якими стикаються мігранти.📢
Джерела:
everlegal.ua
www.echr.ru
Чому в ХХІ столітті жінки змушені продовжувати відстоювати власні права?🤔
Допоки найвищі представники країни вдаватимуться до сексизму, суспільство не зможе викорінити це явище. Ми впевнені, що про такі випадки не варто мовчати.
Нещодавно під час одного з виступів у Верховній Раді президент України Володимир Зеленський також проявив сексизм.😕 Він прокоментував нові функції додатку «Дія» наступним чином:
«Тепер призначити або перерахувати пенсію нашим поважним людям може не жіночка в кабінеті, а онук на дивані».
Також фразою «жіночка» нещодавно схарактеризував олігархиню секретар Ради безпеки та оборони Олексій Данілов. На жаль, такі випадки трапляються через відсутність відповідальності за сексистські та дискримінаційні висловлювання чи дії.
Насправді ж слово "жіночка" звучить вкрай зневажливо та принизливо, шкода, що політики цього не розуміють.😔 Варто вживати нейтральні слова "чоловік" та "жінка" для позначення статі людини.
Не забувайте: найкраще, що ми можемо зробити - це говорити про проблему!
Джерело:
povaha.org.ua
Допоки найвищі представники країни вдаватимуться до сексизму, суспільство не зможе викорінити це явище. Ми впевнені, що про такі випадки не варто мовчати.
Нещодавно під час одного з виступів у Верховній Раді президент України Володимир Зеленський також проявив сексизм.😕 Він прокоментував нові функції додатку «Дія» наступним чином:
«Тепер призначити або перерахувати пенсію нашим поважним людям може не жіночка в кабінеті, а онук на дивані».
Також фразою «жіночка» нещодавно схарактеризував олігархиню секретар Ради безпеки та оборони Олексій Данілов. На жаль, такі випадки трапляються через відсутність відповідальності за сексистські та дискримінаційні висловлювання чи дії.
Насправді ж слово "жіночка" звучить вкрай зневажливо та принизливо, шкода, що політики цього не розуміють.😔 Варто вживати нейтральні слова "чоловік" та "жінка" для позначення статі людини.
Не забувайте: найкраще, що ми можемо зробити - це говорити про проблему!
Джерело:
povaha.org.ua
Оскільки кількість виборців-жінок іноді перевищує кількість виборців-чоловіків (більше 50%), можна подумати, що жінки можуть легко взяти верх на політичних аренах.
Однак соціологи відзначають, що всі жінки, які вступають на політичну посаду, повинні ще активніше ніж чоловіки боротися з певним стандартом "все, що не робиш – все погано".🤔
Лише 25% усіх національних парламентарів становлять жінки, у порівнянні з 11% у 1995 році. Та, на жаль, лише чотири країни мають 50 і більше відсотків жінок у парламенті в окремих або нижніх палатах: Руанда з 61%, Куба з 53%, Болівія з 53% та Об'єднані Арабські Емірати з 50%.🙋♀ За нинішніх темпів прогресу гендерний паритет у національних законодавчих органах не буде досягнутий раніше 2063 року.
У 2021 році в Європі відбулися два найбільших стрибка в політичному представництві жінок на рівні виконавчої влади. Саме у Європі вагому кількість країн очолюють жінки: п'ять з дев’яти глав держав і сім з 13 глав урядів. Скандинавські країни Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії зараз очолюють жінки. Від успіху Європейського союзу також не відстає й Канада. У 2015 році прем'єр-міністр Джастін Трюдо вперше в історії Канади сформував гендерно-збалансований кабінет.🤩 На даний час до неї входять 18 жінок і 18 чоловіків.
Частка жінок на посадах у державному секторі також зросла за останні десятиліття. Останні дані показують, що 54% державних службовців, 32% суддів, 11% збройних сил та 31% поліцейських складають жінки.
Хоча чоловіки все ще контролюють політичні партії, все більше жінок здобувають високі політичні посади. Проте жінки займають лише близько 5-ти відсотків усіх політичних посад, тож ситуація поки далека від збалансованої.
Джерела:
www.unwomen.org
www.catalyst.org
www.cliffsnotes.com
Однак соціологи відзначають, що всі жінки, які вступають на політичну посаду, повинні ще активніше ніж чоловіки боротися з певним стандартом "все, що не робиш – все погано".🤔
Лише 25% усіх національних парламентарів становлять жінки, у порівнянні з 11% у 1995 році. Та, на жаль, лише чотири країни мають 50 і більше відсотків жінок у парламенті в окремих або нижніх палатах: Руанда з 61%, Куба з 53%, Болівія з 53% та Об'єднані Арабські Емірати з 50%.🙋♀ За нинішніх темпів прогресу гендерний паритет у національних законодавчих органах не буде досягнутий раніше 2063 року.
У 2021 році в Європі відбулися два найбільших стрибка в політичному представництві жінок на рівні виконавчої влади. Саме у Європі вагому кількість країн очолюють жінки: п'ять з дев’яти глав держав і сім з 13 глав урядів. Скандинавські країни Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії зараз очолюють жінки. Від успіху Європейського союзу також не відстає й Канада. У 2015 році прем'єр-міністр Джастін Трюдо вперше в історії Канади сформував гендерно-збалансований кабінет.🤩 На даний час до неї входять 18 жінок і 18 чоловіків.
Частка жінок на посадах у державному секторі також зросла за останні десятиліття. Останні дані показують, що 54% державних службовців, 32% суддів, 11% збройних сил та 31% поліцейських складають жінки.
Хоча чоловіки все ще контролюють політичні партії, все більше жінок здобувають високі політичні посади. Проте жінки займають лише близько 5-ти відсотків усіх політичних посад, тож ситуація поки далека від збалансованої.
Джерела:
www.unwomen.org
www.catalyst.org
www.cliffsnotes.com
Згідно зі звітом Світового Економічного Форуму «Global Gender Gap» за 2021 рік, країнам знадобиться понад 135 років, щоб подолати гендерний дисбаланс, що більше ніж на 35 років більше, ніж у 2020 році.😳 Темою були чотири напрямки: політичні можливості, участь в економіці, освіта та охорона здоров’я. Найбільші розбіжності спостерігаються саме серед політичних можливостей, які є показником гендерного паритету в політиці, що враховує політичне представництво від парламентського рівня до глав держав. На подолання цього гендерного розриву знадобиться щонайменше 10 років.
Неодмінно, є позитивні приклади, де процент жінок в політиці такий самий чи навіть більше, ніж чоловіків. Деякі експерти стверджують, що причина, чому деякі країни краще сприяють представництву жінок у політиці, полягає в тому, що в цих країнах урядові та виборчі системи можуть підтримувати представництво жінок у політиці краще.🙋♀ Наприклад, двопартійна система США – це «система, яка не допомагає меншинам отримати доступ до політичної влади», – каже Ширлі Грехам, професор і директор Ініціативи гендерної рівності в міжнародних відносинах в Університеті Джорджа Вашингтона.
Однак, залишається питання, чому в світі все ще популярна теза, що політика – чоловіча справа? Сучасне суспільство кожного дня доводить, що жінка не просто берегиня затишку вдома, але й сильна особистість, яку не мають судити лише за гендерною ознакою.🙅♀ Сумним є той факт, що навіть потрапивши до політики, права в політикині будуть іншими. Це можна побачити з того, що здебільшого жінки не займають керівні посади в оборонній, інфраструктурній та економічній сфері, їм “виділяють” освітні та медичні напрямки.
Подолання gender gap у світі це нелегке питання, на вирішення якого піде багато часу. Але, справа не лише в політиці.👀 Треба звертати увагу і на ті аспекти, які активно впливають на неї, а саме змін не вистачає в бізнесі, журналістиці та громадському секторі.
Джерела:
www.usnews.com
www.pravda.com.ua
Неодмінно, є позитивні приклади, де процент жінок в політиці такий самий чи навіть більше, ніж чоловіків. Деякі експерти стверджують, що причина, чому деякі країни краще сприяють представництву жінок у політиці, полягає в тому, що в цих країнах урядові та виборчі системи можуть підтримувати представництво жінок у політиці краще.🙋♀ Наприклад, двопартійна система США – це «система, яка не допомагає меншинам отримати доступ до політичної влади», – каже Ширлі Грехам, професор і директор Ініціативи гендерної рівності в міжнародних відносинах в Університеті Джорджа Вашингтона.
Однак, залишається питання, чому в світі все ще популярна теза, що політика – чоловіча справа? Сучасне суспільство кожного дня доводить, що жінка не просто берегиня затишку вдома, але й сильна особистість, яку не мають судити лише за гендерною ознакою.🙅♀ Сумним є той факт, що навіть потрапивши до політики, права в політикині будуть іншими. Це можна побачити з того, що здебільшого жінки не займають керівні посади в оборонній, інфраструктурній та економічній сфері, їм “виділяють” освітні та медичні напрямки.
Подолання gender gap у світі це нелегке питання, на вирішення якого піде багато часу. Але, справа не лише в політиці.👀 Треба звертати увагу і на ті аспекти, які активно впливають на неї, а саме змін не вистачає в бізнесі, журналістиці та громадському секторі.
Джерела:
www.usnews.com
www.pravda.com.ua
Привіт! У нас для тебе є чудові новини.
Хочеш стати частиною нашої дружньої команди та разом із нами змінювати світ на краще? Тоді читай цей пост до кінця! 🤩
Наразі ми шукаємо:
🚩людину у відділ маркетингу, яка буде займатись колабораціями, піаром подій та аналізом статистики сторінок RECORD;
🚩редактора/ку, який/а буде проглядати тексти наших дописів на помилки, одруки (3 рази на тиждень);
🚩дизайнера/ку, який/а буде створюватт картинки для наших дописів, окремих рубрик сторіз і інше, детальніше в анкеті (це не більше, ніж 3 картинки на два тижні й не більше одного дуже короткого відео на місяць)
🚩проектного/у менеджер/ку, який/а буде займатись координацією наших проектів, бажано мати попередній досвід організації заходів і фандрейзингу або ж багато ініціативності й бажання вчитися.
Вимоги: бути відповідальною, ініціативною та щирою людиною, яка вмотивована боротися із дискримінацію з нами. А також готовність приділяти декілька годин на тиждень роботі в RECORD.
❗ Форма для заявок
🔥Дедлайн заповнення анкети: 26.12.2021, 23:59
❓Якщо у Вас виникли запитання, можете звертатись у direct нашої сторінки в Інстаграмі, за телефоном +380671279548, Марія (telegram, whatsapp), наша пошта: record.up.ua@gmail.com
Хочеш стати частиною нашої дружньої команди та разом із нами змінювати світ на краще? Тоді читай цей пост до кінця! 🤩
Наразі ми шукаємо:
🚩людину у відділ маркетингу, яка буде займатись колабораціями, піаром подій та аналізом статистики сторінок RECORD;
🚩редактора/ку, який/а буде проглядати тексти наших дописів на помилки, одруки (3 рази на тиждень);
🚩дизайнера/ку, який/а буде створюватт картинки для наших дописів, окремих рубрик сторіз і інше, детальніше в анкеті (це не більше, ніж 3 картинки на два тижні й не більше одного дуже короткого відео на місяць)
🚩проектного/у менеджер/ку, який/а буде займатись координацією наших проектів, бажано мати попередній досвід організації заходів і фандрейзингу або ж багато ініціативності й бажання вчитися.
Вимоги: бути відповідальною, ініціативною та щирою людиною, яка вмотивована боротися із дискримінацію з нами. А також готовність приділяти декілька годин на тиждень роботі в RECORD.
❗ Форма для заявок
🔥Дедлайн заповнення анкети: 26.12.2021, 23:59
❓Якщо у Вас виникли запитання, можете звертатись у direct нашої сторінки в Інстаграмі, за телефоном +380671279548, Марія (telegram, whatsapp), наша пошта: record.up.ua@gmail.com
