Мої вітання, панове!
Пропоную до вашої уваги новий лонгрід, який дехто з вас так сильно просив)
Є тут любителі почитати? А любителі зброї?
Сьогодні пропоную вам трохи поговорити не про конкретну модель стрілецької зброї, а на систему поглядів на зброю у контексті виконання тієї чи іншої задачі. При написанні я намагався комбінувати як власний досвід, так і родезійський підхід. І хоча в цій статті я звертаюсь першою чергою до досвіду родезійців, наведена інформація на моє стійке переконання дуже актуальна і сьогодні.
Чекаю вашого фідбеку)
https://telegra.ph/Zbroyarska-f%D1%96losof%D1%96ya-rodez%D1%96jskij-dosv%D1%96d-07-15
Пропоную до вашої уваги новий лонгрід, який дехто з вас так сильно просив)
Є тут любителі почитати? А любителі зброї?
Сьогодні пропоную вам трохи поговорити не про конкретну модель стрілецької зброї, а на систему поглядів на зброю у контексті виконання тієї чи іншої задачі. При написанні я намагався комбінувати як власний досвід, так і родезійський підхід. І хоча в цій статті я звертаюсь першою чергою до досвіду родезійців, наведена інформація на моє стійке переконання дуже актуальна і сьогодні.
Чекаю вашого фідбеку)
https://telegra.ph/Zbroyarska-f%D1%96losof%D1%96ya-rodez%D1%96jskij-dosv%D1%96d-07-15
Telegraph
Зброярська філософія: родезійський досвід
Панове, як ви вже, напевно, помітили- я є поціновувачем вогнепальної зброї. Досить суттєва частина контенту на цьому каналі, так чи інакше, присвячена зброї, яка використовувалася в ході Війни в Родезійському Буші. Інколи мова заходить про конкретні моделі…
Не тільки війною.
Панове скаути відпочивають на озері Каріба- найбільшому рукотворному водосховищі усієї Південної Африки.
Попри те, що з іншого боку водойми знаходилися позиції (в тому числі і артилерійські) ворога, Каріба залишалась популярним місцем для відпочинку.
Особливо на фото радує трилітрова банка пива, що її спустошує один з бійців. Якщо відпочивати- то з розмахом!
Панове скаути відпочивають на озері Каріба- найбільшому рукотворному водосховищі усієї Південної Африки.
Попри те, що з іншого боку водойми знаходилися позиції (в тому числі і артилерійські) ворога, Каріба залишалась популярним місцем для відпочинку.
Особливо на фото радує трилітрова банка пива, що її спустошує один з бійців. Якщо відпочивати- то з розмахом!
Родезія, 1952 рік.
Сімейна пара зі своїм авто, як раз навпроти приміщення мерії міста Солсбері.
Після Другої Світової велика кількість мешканців британських островів кинулося в Африку у пошуках кращого життя. Разом із тими, хто жив на цій землі вже понад 50 років, їм вдалося збудувати сучасне процвітаюче суспільство.
На жаль, ненадовго.
Сімейна пара зі своїм авто, як раз навпроти приміщення мерії міста Солсбері.
Після Другої Світової велика кількість мешканців британських островів кинулося в Африку у пошуках кращого життя. Разом із тими, хто жив на цій землі вже понад 50 років, їм вдалося збудувати сучасне процвітаюче суспільство.
На жаль, ненадовго.
Падіння Родезії, як відомо, трапилося у 1980 році. Тоді на "виборах", під контролем міжнародної спільноти, до влади прийшов терорист-людожер Роберт Мугабе. Ця історія є цікавою сама по собі, але сьогодні я поділюся з вами лише однією з її елементів. Цей маленький штрих, крихітна деталь, яка демонструє увесь цинізм світової спільноти, що поховала країну гордих і сильних людей.
Великобританія мала вимоги до родезійців, без виконання останніми яких Лондон відмовився б визнати вибори у країні. Британці вимагали наступне: загальне голосування за принципом "1 людина- 1 голос", допущення до виборів "опозиційних кандидатів" (себто ватажків терористів, Мугабе і Нкомо), роззброєння родезійської армії і, що для Тетчер було найголовнішим, тимчасове відновлення влади Великобританії над Родезією. Себто проведення, організація і контроль над проведенням "виборів" лягала на плечі британських чиновників та військовослужбовців, а в небі над Солсбері майорів Юніон Джек. Цей акт приниження, який мав на меті виключно задовільнити прагнення лондонських снобів до мавпячого тріумфу, ознаменував собою "приборкання бунтівників". Без честі і звитяги, шляхом обману, пропаганди та брудних політичних інсинуацій, Великобританія здобула таку бажану і, разом з тим, абсолютно беззмістовну перемогу. І за такий неймовірний "подвиг", звичайно, вірним підданим королеви необхідно було вручити нагороду.
Перед вами нагорода, призначена для військових та цивільних службовців країн Співдружності, що приймали участь у тому принизливому фарсі у 1980 року. Медаль вручали усім тим "вірнопідданим" Королеви Єлизавети, які протягом 14 днів, у період з грудня по березень, перебували в Родезії та так чи інакше допомагали у проведенні "виборів". Військовослужбовці Великобританії, Автсралії, Нової Зеландії, Кенії та Фіджі, а також представники англійської номенклатури- ось хто був удостоєний "честі" отримати цей шматок металу. Цей нагрудний знак, так звана "Родезійська медаль", є, на мою думку, яскравою демонстрацію того, у що перетворилась Великобританія у другій половині ХХ століття.
І поки покидьки вішали один одному на груди цей значок, Мугабе вже розпочинав Гухурахунді- справжній геноцид четверті населення країни.
Цікаво, що відчувають нагороджені медаллю сьогодні, коли знають, до чого привели їх дії. Чи відчувають вони гордість за свій вчинок? Чи, може, сором?
Чи знайшлася людина, що жбурнула цю нагороду за зраду в обличчя тому, хто її видав?
Хочеться вірити.
Великобританія мала вимоги до родезійців, без виконання останніми яких Лондон відмовився б визнати вибори у країні. Британці вимагали наступне: загальне голосування за принципом "1 людина- 1 голос", допущення до виборів "опозиційних кандидатів" (себто ватажків терористів, Мугабе і Нкомо), роззброєння родезійської армії і, що для Тетчер було найголовнішим, тимчасове відновлення влади Великобританії над Родезією. Себто проведення, організація і контроль над проведенням "виборів" лягала на плечі британських чиновників та військовослужбовців, а в небі над Солсбері майорів Юніон Джек. Цей акт приниження, який мав на меті виключно задовільнити прагнення лондонських снобів до мавпячого тріумфу, ознаменував собою "приборкання бунтівників". Без честі і звитяги, шляхом обману, пропаганди та брудних політичних інсинуацій, Великобританія здобула таку бажану і, разом з тим, абсолютно беззмістовну перемогу. І за такий неймовірний "подвиг", звичайно, вірним підданим королеви необхідно було вручити нагороду.
Перед вами нагорода, призначена для військових та цивільних службовців країн Співдружності, що приймали участь у тому принизливому фарсі у 1980 року. Медаль вручали усім тим "вірнопідданим" Королеви Єлизавети, які протягом 14 днів, у період з грудня по березень, перебували в Родезії та так чи інакше допомагали у проведенні "виборів". Військовослужбовці Великобританії, Автсралії, Нової Зеландії, Кенії та Фіджі, а також представники англійської номенклатури- ось хто був удостоєний "честі" отримати цей шматок металу. Цей нагрудний знак, так звана "Родезійська медаль", є, на мою думку, яскравою демонстрацію того, у що перетворилась Великобританія у другій половині ХХ століття.
І поки покидьки вішали один одному на груди цей значок, Мугабе вже розпочинав Гухурахунді- справжній геноцид четверті населення країни.
Цікаво, що відчувають нагороджені медаллю сьогодні, коли знають, до чого привели їх дії. Чи відчувають вони гордість за свій вчинок? Чи, може, сором?
Чи знайшлася людина, що жбурнула цю нагороду за зраду в обличчя тому, хто її видав?
Хочеться вірити.
Hawker Hunter повітряних сил Родезії.
Один з робочих коників фаєрфорсу, цей літак забезпечував з повітря підтримку наземних сил.
На жаль, траплялися випадки вогню по своїм. Родезійські легкі піхотинці зверталися за підтримкою до Хантерів тільки у крайніх випадках.
Звичайно, існувало чимало цинічних жартів про "влучність" пілотів. До прикладу, один із взводів Коммандо Підтримки RLI розмістив на взводному прапорі зображення авіабомби на честь випадку, коли Hunter випадково скинув Легку авіабомбу прямо на голови бійців взводу.
В той день на щастя, всі бійці вижили. Але пілот все одно отримав на горіхи від розлючених піхотинців.
Один з робочих коників фаєрфорсу, цей літак забезпечував з повітря підтримку наземних сил.
На жаль, траплялися випадки вогню по своїм. Родезійські легкі піхотинці зверталися за підтримкою до Хантерів тільки у крайніх випадках.
Звичайно, існувало чимало цинічних жартів про "влучність" пілотів. До прикладу, один із взводів Коммандо Підтримки RLI розмістив на взводному прапорі зображення авіабомби на честь випадку, коли Hunter випадково скинув Легку авіабомбу прямо на голови бійців взводу.
В той день на щастя, всі бійці вижили. Але пілот все одно отримав на горіхи від розлючених піхотинців.
Оцініть складність рельєфу для виконання посадки.
Родезійські пілоти гелікоптерів постійно були змушені виконувати посадку в умовах, далеких від придатних. При виконанні евакуації часто-густо льотчикам доводилося забирати бійців на нашвидкуруч підготовлених майданчиках, які бійці готували шляхом зламу дерев.
Низькі дерева та кущі при виконанні такої посадки могли призвести до поломки гвинтів та ротору, але на подібний ризик доводилося йти без зайвих питань.
Родезійські пілоти гелікоптерів постійно були змушені виконувати посадку в умовах, далеких від придатних. При виконанні евакуації часто-густо льотчикам доводилося забирати бійців на нашвидкуруч підготовлених майданчиках, які бійці готували шляхом зламу дерев.
Низькі дерева та кущі при виконанні такої посадки могли призвести до поломки гвинтів та ротору, але на подібний ризик доводилося йти без зайвих питань.
І хоч безумовним народним улюбленцем африканців був і залишається радянський АК, це далеко не єдина зброя, яка є популярною у місцевих.
Гвинтівка G3 (про яку є навіть окрема стаття на каналі), масово опинилися в руках бійців усіх можливих африканських збройних формувань у той момент, коли португальська армія покинула регіон, полишивши за собою десятки і сотні тисяч гвинтівок.
І хоч деяка частина від загальної кількості цієї зброї була "врятована" родезійськими і південноафриканськими військовослужбовцями та широко використовувалась ними у боях, все ж з рештою стволи шляхом натурально-товарного обміну осіли по всьому континенту.
На чорному (лол) ринку Африки по цей день присутня неймовірна кількість G3, які після 50 років без належного обслуговування все ще функціонують.
Гвинтівка G3 (про яку є навіть окрема стаття на каналі), масово опинилися в руках бійців усіх можливих африканських збройних формувань у той момент, коли португальська армія покинула регіон, полишивши за собою десятки і сотні тисяч гвинтівок.
І хоч деяка частина від загальної кількості цієї зброї була "врятована" родезійськими і південноафриканськими військовослужбовцями та широко використовувалась ними у боях, все ж з рештою стволи шляхом натурально-товарного обміну осіли по всьому континенту.
На чорному (лол) ринку Африки по цей день присутня неймовірна кількість G3, які після 50 років без належного обслуговування все ще функціонують.
Поліцейський револьвер Webley Mark 4, що використовувався поліціянтами Британської Південноафриканської Поліції, а згодом потрапив у США.
Взагалі-то револьвери Веблі були зброєю мало не третього ешелону- більшість силовиків в Родезії надавали перевагу знаменитому Browning Hi-power.
Крім того, не зовсім зрозуміло, навіщо власник взагалі вирішив його пофарбувати)
Взагалі-то револьвери Веблі були зброєю мало не третього ешелону- більшість силовиків в Родезії надавали перевагу знаменитому Browning Hi-power.
Крім того, не зовсім зрозуміло, навіщо власник взагалі вирішив його пофарбувати)
Ну, якщо вже мова зайшла про G3, от вам фото цікавої приспособи, що її виготовляли і використовували в Родезії.
Ця накладка на цівку була потрібна для того, аби вона не люфтила і не опікала руку стрільця при інтенсивному вогні.
Такі проблеми часто траплялися саме з цією стандартною для португальської армії тонкою цівкою. Саме тому армійці з ПАР виготовляли свою власну модель цівки, а родезійцям довелося придумувати ось такі речі.
Ця накладка на цівку була потрібна для того, аби вона не люфтила і не опікала руку стрільця при інтенсивному вогні.
Такі проблеми часто траплялися саме з цією стандартною для португальської армії тонкою цівкою. Саме тому армійці з ПАР виготовляли свою власну модель цівки, а родезійцям довелося придумувати ось такі речі.
Ось такі броньовані машини вогневої підтримки, озброєні 81-мм мінометом, були тим, що родезійці мали за мобільну артилерію.
Зазвичай їх використовували у складі третьої хвилі фаєрфорсу- "наземного хвоста" та автомобілів підтримки страйкфорсу. (Якщо не знаєте, що це- про обидва види операцій шукайте статті на каналі).
Також мінометні Унімоги брали участь і в закордонних рейдах, наприклад кілька таких було присутніми у складі колони Скаутів під час операції "Еланд".
Зазвичай їх використовували у складі третьої хвилі фаєрфорсу- "наземного хвоста" та автомобілів підтримки страйкфорсу. (Якщо не знаєте, що це- про обидва види операцій шукайте статті на каналі).
Також мінометні Унімоги брали участь і в закордонних рейдах, наприклад кілька таких було присутніми у складі колони Скаутів під час операції "Еланд".