Forwarded from Чай і фанфіки (дурний тебе піп хрестив)
#укрфф #укрфдмодао #засновниктемногошляху #санчени

📚 П'яні непорозуміння

Авторка: саша вансянівна
Фандом: Mo Dao Zu Shi
Пейринг: Дзян Чен/Нє Хвайсан
Розмір і рейтинг: драбл, PG-13
Жанри і попередження: закоханність, згадки алкоголю, не протирічить канону, непорозуміння в почуттях, поцілунки, слеш, смерть другорядного персонажа

💌 Особисто рекомендую цю роботу
Forwarded from Чай і фанфіки (дурний тебе піп хрестив)
#укрфф #оріджинал #українськамітологія

📚 Фронтові листи

Автор(ка): Pretty Fungus
Оріджинал, українська мітологія
Розмір і рейтинг: міні, G
Персонажі: люди, духи
Жанри і попередження: відьми, атмосферна розповідь, містика, фентезі

Фанфікком: https://fanfic.com.ua/fanfic/%d1%84%d1%80%d0%be%d0%bd%d1%82%d0%be%d0%b2%d1%96-%d0%bb%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b8/

Ао3: https://archiveofourown.org/works/38502130

Аркуш: https://arkush.net/book/2637
Forwarded from Sill_Veylin
#укрфф #гарріпоттер

✍🏼 Це чарівна паличка у твоїй кишені, чи ти настільки радий мене бачити?
Автор(ка): Sill_Veylin, Olha_Huxly

Фандом: Гаррі Поттер
Пейринг і персонажі: Ітан О’Дейлі / Алексіс О’Рейлі

Рейтинг: NC-17
Розмір: максі

Жанри: слеш, романтика, ангст
Попередження: AU, пост-канон, любовний трикутник, троп "аврор-злочинець"

АоЗ 👉🏼 https://archiveofourown.org/works/40964943/chapters/102661617
Forwarded from Sill_Veylin
#укрфф #гарріпоттер

✍🏼 Це чарівна паличка у твоїй кишені, чи ти настільки радий мене бачити?
Авторки: Sill_Veylin, Olha_Huxly

Фандом: Гаррі Поттер
Пейринг і персонажі: Ітан О’Дейлі / Алексіс О’Рейлі

Рейтинг: NC-17
Розмір: максі (в процесі)

Жанри: слеш, романтика, ангст
Попередження: пост-канон, любовний трикутник, троп "аврор-злочинець", ОЧП, ОЖП

АоЗ 👉🏼 https://archiveofourown.org/works/40964943/chapters/107709693
ФУМ 👉🏼 https://www.fanfic.pp.ua/node/719
Forwarded from Quellerusco
#укрфф #hp #СіріусБлек

Into the Darkness

Автор:
Kromahi
Фанхата: Harry Potter

1976 рік. Закінчилось навчання, пройшли екзамени, і попереду безтурботне літо - останнє перед повноліттям Сіріуса Блека, спадкоємця шляхетного та благородного роду Блек.
Він увесь час біжить від традицій та звичаїв своєї сім'ї, від небажаного тягаря відповідальності.
Але йому доведеться прийняти найважливіше у своєму житті рішення. І подивитись у пітьму.

Персонажі: Сіріус Блек, Мародери, всі-всі-всі Блеки, далі перелік просто не влізе. Пейринги: Сіріус/Нарциса, Сіріус/Доркас Медоуз
Розмір: Максі
Рейтинг: Gen
Жанри і попередження: AU.
Зараз йде авторський переклад українською вже написаного, далі написання буде продовжено.

Читати на Ао3
Ми вже великі та дорослі, можемо дозволити собі нормальний закріплений пост!

Що ми таке і взагалі що відбувається? Гарне питання.

Ми - укррайт спільнота. Читаємо, пишемо українською, влаштовуємо челенджі, інтерактиви, робимо меми!


Нас можна знайти будь-де!

В твіттері під гештегами #укррайт #укрфф #укрфанфікшн і на аккавнті @ukrwriter

В тґ є багацько каналів, наприклад цей. (я збираю базу, можете кидати в коментарі)

пишемо та читаємо на фумі, ао3, фанфікком,

ще є тікток, тамблер,

і ось наш каррд! ukrwriter.carrd.co
УВАГА!!
!УВАГА!
Увага є?

РАЙТ-СПІЛЬНОТА І ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ!!

Розповідаємо, що можна зробити (тред)

Проігнорувати та сподіватися шо воно саме якось — ні.

1. Дізлайки нам заборонили, але можемо поплакати ось тут -
https://t.me/verkhovnaradaukrainy/63768

2. Відправити листа на kno@rada.gov.ua - це пошта
Комітету освіти та науки, текст - https://docs.google.com/document/d/1veVMLE5sjuOwPrHNvzs7vzoLbiHQF0SYNmnC_HTtGas/edit?usp=sharing (дякуємо за це @uasonechko (твіттер)

3. Теґати @verkhovna_rada під твітами. Теґати всіх, хто може якось до _цього_ привернути увагу. Тому що ми - проти.
Фейсбук, твіттер, пошта. В кого що є.

#укррайт #укрфф #укртві
кохана, сьогодні ми цькуємо верховну раду.

і я не впевнений що це жарт.
#укрфф #укррайт #укрфанфікшн
Привіт!
Ми — Спільнота Українських Райтерів (але для друзів все ще просто "укрфф")

Пишемо фанфіки, оріджинали, гедканони, замальовки — і все це українською. 
Ще влаштовуємо челенджі, інтерактиви, творимо меми та робимо двіж!

Нас можна знайти будь-де! 

У твіттері нас знають під гештегами #укррайт #укрфф #укрфанфікшн
В тґ багато каналів, я репощу те, що знаходжу в свій (ви тут) 

А про платформи, просування і всяке корисне можна дізнатися у нашому карді!

https://ukrwriter.carrd.co


Цей акаунт працює за ідею і дякую, але його можна підтримати ретвітами або гривнею.
https://donatello.to/ukrfanficshn

"моно" - донат піде на банку адміна, тобто це — якщо просто хочте кинути на щось смачненьке чи корисне.
"віза-мастеркард" — донат піде на розвиток акаунту (наприклад, за донати ми купили підписку на кард)

Всім дякую!


*ВАЖЛИВЕ УТОЧНЕННЯ*

У каналу, як і у аккавнта в твіттері нова концепція:

Зараз я бачу укрфанфікшн(аккаунт) вже не просто ретвіт-аккаунтом, а тим, хто робить всякі штуки в укррайті.

Інтерактиви, щось подібне, з роботами, з активністю ну і з ретвітами, зрозуміло.
З конкурсами, колабами.

Тим, хто робить двіж.

я (і не я один) прийшов до думки, що нам треба вибиратися _за межі_ нашої тісної
укррайт бульбашки, йти далі, вище. тому що Українська Спільнота Райтерів це не тільки твіттер.

в мене все, всім дякую


-------------------------------
https://twitter.com/ukrwriter - твіттер
https://www.instagram.com/ukrfanficshn/ - інстаграм
– ти вирубився, – я легенько штовхнув свого хлопця в плече. ні, насправді я був зовсім не проти, щоб він і далі спав у мене на колінах, якби сам не обіцяв допомогти йому з англійською.

я би нескінченно дивився, здіймаються та опускаються спокійно його груди.
як золотаве вечірнє сонце грає з його темним волоссям, додаючи йому теплих шоколадних відтінків. як у м'якому світлі бліда шкіра здається персиковою, а синці під очима – світлішими. здається, за два роки я так і не намилувався. два роки, два місяці та півтора тижні, якщо точніше.

– ммм?

Кім на моїх колінах невдоволено заворушився й неохоче розплющив очі. руку даю на відсіч, сподівався проспати весь подкаст отак непомітно.

– кажу, що ти заснув. підозрюю, – я відмотав відео назад, – десь отут.

– ти досі мстишся мені за хімію, – хлопець ліниво потер очі і глянув на годинник.

– як ти можеш?! – я вдавано схопився за серце, – за хімію та біологію, взагалі-то. ай!

навіть не підводячись, Кім вкусив мене за стегно, та я не відступав.

– але біологію я більше ніколи в житті не здаватиму, а англійська тобі досі потрібна.

насправді мені було трохи соромно: частково він не виспався через мене. це була моя ідея переїхати на Дарницю – дешева квартира з адекватною хазяйкою трапляється не кожен день –, і тепер Кіму щоранку доводилося вставати о шостій, щоби встигнути на першу пару.

– ну хочеш, – я обережно взяв його ліву руку і підніс до губ. вся зовнішня сторона, як завжди, в чорнилах, та це ніколи не зупиняло мене від поцілунку, – продовжимо завтра?

мій хлопець задоволено примружився і кивнув, мовляв, поцілуй ще раз.

– ніт. вип'ю енергетик і доб'ємо цей нещасний топік.

– а немає.

– то збігаю в магазин, заразом і роздуплюсь.

– не йди. краще зварю тобі каву.

він підвівся і глянув на мене запитально.

– я твоїй мамі обіцяв, що ти їх менше питимеш, – неохоче зізнався я. Кім закотив очі.

– аж так хочеш, щоб тебе любила свекруха?

– аж так хочу, щоб ти дожив до випуску. а твоя мама мене і так любить.

я помовчав, перш ніж поставити питання, на яке довго не міг наважитись.

– як думаєш, вони...

– здогадуються?

я кивнув, відчуваючи, як тривога холодною змією обвиває шлунок.
ми ніколи про це не говорили. не те що не збирались казати батькам – навіть не обговорювали таку можливість. нібито розповідати взагалі нічого: ось ми, найближчі друзі. обидва вступили до Києва, разом винаймаємо квартиру, бо так легше – нікому на світі не спало би на думку, що може бути інакше. це ж... ми.

– може, і так, – Кім байдуже стенув плечима, явно показуючи, що обговорювати нам тут нічого.

– типу, немає сенсу їм казати? – я хмикнув і вмить пожалкував про свої слова, бо мій хлопець раптом підвівся. без жодного слова сірі очі вп'ялися в моє обличчя.
трясця. трясця.

– я не мав на увазі...

– я знаю.

– я б ніколи не...

– знаю.

– ти ж знаєш, я...

– та знаю, – усміхнувшись нарешті, Кім притягнув мене до себе й легко торкнувся моїх губ своїми. я обійняв його за плечі, поглибивши поцілунок і нарешті відчуваючи, як тривога розтискає холодні пальці на моєму горлі. він знає. все добре.

відпустивши мене – надто, чорт забирай, швидко –, Кім прошепотів захриплим голосом:

– ти обіцяв мені каву.

– пішли на кухню. – я кивнув, – до речі, вона майже закінчилась. на канікулах доведеться їхати по нову.

– ти ж в курсі, що це звичайна львівська, як в АТБ, тільки в гарній упаковці?

– о, – я награно здивувався, – то ти до Львова не хочеш? гаразд, на твій день народження поведу нас в АТБ. ай!

довелося зі сміхом зіскочити з дивану, поки мене не вкусили втретє.

#укрфф #укррайт #майжехорошіхлопці
#укрфф #укррайт #вульфстар #фф_українською

(‼️ обережно, скло)

"бажати треба обережно", кисло всміхнувся собі Сіріус. коли минулої ночі він мріяв нарешті поспати в повній тиші, хто міг подумати, що це буде мертва тиша камери, де він чекатиме суду?

заснути не давало власне калатаюче серце. напевно, до нього надто пізно дійшло, що він зробив.

Марлін встигла лиш коротко скрикнути, коли зелений промінь відбився в її переляканих очах. потім кричала вже Мері, заставши його над мертвим тілом подруги.

з її палички полетіло якесь прокляття, що лишило глибокий опік на його правому плечі, і тепер брудна тканина роби прилипла до опаленої плоті, змушуючи його шипіти від болю при кожному русі.

він обережно ліг на спину, вмощуючись на вузьких дошках.
чи можна було вчинити по-іншому? понадіятись на те, що Марлін переконають слова, прохання, погрози? дати їй час, гадаючи: чи вона цієї самої миті ридає на плечі своєї дівчини, ніби все це її персональне горе, чи запросто руйнує життя людини, яку називала своїм другом?

якби ж він міг із кимось про це поговорити. опинись Сіріус тут з будь-якої іншої причини, до нього обов'язково прийшов би Джеймс. вислухав. зрозумів, бо він завжди намагався зрозуміти – такий вже є.
але за це Джеймс ніколи його не пробачить. Лілі і Мері ніколи його не пробачать.

Муні тим паче ніколи його не пробачить, та принаймні він буде живий. його не затаврують, не посадять до клітки десь у підвалах міністерства і не викинуть зі школи як небезпечну тварину.
"якщо тільки цей придурок не пішов здаватися сам", – гірко думає Сіріус, і уперше від арешту йому стає по-справжньому страшно. якби тільки він подумав наперед, то взяв би з Ремуса незламну обітницю, але коли Сіріус Блек думав наперед?
він мав захистити – і захистив.

чи зробив він це, якби хоч на секунду задумався, що Муні більше ніколи не захоче його бачити? він не знав. і не хотів знати.

через прути камери хтось просунув конверт. Сіріус двічі кліпнув. хіба в'язні отримують пошту?
огидний холод піднявся від шлунку до сонячного сплетіння, коли він нерішуче зламав печатку із трьома воронами.

"краще би Макдональд, але і так непогано. мати задоволена. батько сказав, ми тебе витягнемо. Р.А.Б."