Ефект Тома Сойєра
Одна з найвідоміших сцен в американській літературі пропонує нам важливий урок щодо людської мотивації. У другому розділі книги «Пригоди Тома Сойєра» перед Томом постає нестерпно нудне завдання: побілити паркан тітки Поллі загальною площею 75 квадратних метрів. Не можна сказати, що це доручення сильно його втішило. «Життя здалося йому безглуздим, а існування — важким тягарем», — пише Марк Твен.
Але саме в ту хвилину, коли Том втратив будь-яку надію, його раптом осяяло натхнення. «Найсправжнісіньке сліпуче натхнення!». Коли його друг Бен, проходячи повз, починає знущається з Тома з приводу його сумного жереба, Том поводиться несподівано. Водіння пензлем по паркану — це не жахливо рутинна робота, а фантастичний привілей, джерело, е-е-е… внутрішньої мотивації. Робота виявляється настільки захоплюючою, що коли Бен просить дозволити йому зробити кілька мазків, Том відмовляє. Він не поступається, доки Бен в обмін на цю рідкісну нагоду не віддає йому своє яблуко.
«— Що, старий, працювати доводиться, еге ж? …
Том пильно подивився на Бена і запитав:
— Що ти називаєш роботою?
— А це, по-твоєму, не робота?
Том знову заходився білити й відповів мимохідь:
— Що ж, може, робота, а може, й не робота. Я знаю лише одне: Тому Сойєру це до душі.
— Та годі вже, наче тобі може подобатися білити! Щітка продовжувала рівномірно рухатися по паркану.
— Подобається? А чому б і ні? Таки не щодня нашому брату випадає нагода побілити паркан.
Після цього Бен подивився на все іншими очима, навіть перестав жувати яблуко. Том обережно водив щіткою туди й сюди, зупиняючись час від часу, щоб помилуватися результатом, а Бен стежив за кожним його рухом. Ця справа здавалась йому дедалі цікавішою».
Згодом підходять інші хлопчики, які всі як один потрапляють у розставлену Томом пастку і зрештою білять паркан — кілька шарів — замість нього. Із цього епізоду Твен виводить ключовий принцип мотивації, а саме: «Робота — це те, що людина зобов’язана робити, а Гра — те, чого вона робити не зобов’язана». Далі він пише:
«Є в Англії такі багачі, яким подобається влітку правити поштовою каретою, в яку запряжено четверо коней, тому що на це вони тратять шалені гроші; а якби вони отримували за це платню, гра перетворилася б на роботу й одразу стала для них нецікавою».
Іншими словами, заохочення можуть відігравати роль філософського каменю у поведінковій алхімії: вони здатні перетворювати цікаве завдання на нудну рутину. Вони можуть перетворити гру на роботу. І, знижуючи внутрішню мотивацію, вони можуть звести нанівець працездатність, креативність і навіть бездоганну поведінку.
ДЖЕРЕЛО: «Drive: The Surprising Truth about What Motivates Us»
#мотивація #робота #гра
Одна з найвідоміших сцен в американській літературі пропонує нам важливий урок щодо людської мотивації. У другому розділі книги «Пригоди Тома Сойєра» перед Томом постає нестерпно нудне завдання: побілити паркан тітки Поллі загальною площею 75 квадратних метрів. Не можна сказати, що це доручення сильно його втішило. «Життя здалося йому безглуздим, а існування — важким тягарем», — пише Марк Твен.
Але саме в ту хвилину, коли Том втратив будь-яку надію, його раптом осяяло натхнення. «Найсправжнісіньке сліпуче натхнення!». Коли його друг Бен, проходячи повз, починає знущається з Тома з приводу його сумного жереба, Том поводиться несподівано. Водіння пензлем по паркану — це не жахливо рутинна робота, а фантастичний привілей, джерело, е-е-е… внутрішньої мотивації. Робота виявляється настільки захоплюючою, що коли Бен просить дозволити йому зробити кілька мазків, Том відмовляє. Він не поступається, доки Бен в обмін на цю рідкісну нагоду не віддає йому своє яблуко.
«— Що, старий, працювати доводиться, еге ж? …
Том пильно подивився на Бена і запитав:
— Що ти називаєш роботою?
— А це, по-твоєму, не робота?
Том знову заходився білити й відповів мимохідь:
— Що ж, може, робота, а може, й не робота. Я знаю лише одне: Тому Сойєру це до душі.
— Та годі вже, наче тобі може подобатися білити! Щітка продовжувала рівномірно рухатися по паркану.
— Подобається? А чому б і ні? Таки не щодня нашому брату випадає нагода побілити паркан.
Після цього Бен подивився на все іншими очима, навіть перестав жувати яблуко. Том обережно водив щіткою туди й сюди, зупиняючись час від часу, щоб помилуватися результатом, а Бен стежив за кожним його рухом. Ця справа здавалась йому дедалі цікавішою».
Згодом підходять інші хлопчики, які всі як один потрапляють у розставлену Томом пастку і зрештою білять паркан — кілька шарів — замість нього. Із цього епізоду Твен виводить ключовий принцип мотивації, а саме: «Робота — це те, що людина зобов’язана робити, а Гра — те, чого вона робити не зобов’язана». Далі він пише:
«Є в Англії такі багачі, яким подобається влітку правити поштовою каретою, в яку запряжено четверо коней, тому що на це вони тратять шалені гроші; а якби вони отримували за це платню, гра перетворилася б на роботу й одразу стала для них нецікавою».
Іншими словами, заохочення можуть відігравати роль філософського каменю у поведінковій алхімії: вони здатні перетворювати цікаве завдання на нудну рутину. Вони можуть перетворити гру на роботу. І, знижуючи внутрішню мотивацію, вони можуть звести нанівець працездатність, креативність і навіть бездоганну поведінку.
ДЖЕРЕЛО: «Drive: The Surprising Truth about What Motivates Us»
#мотивація #робота #гра
Пограйте у гру «Що, якщо?..»
Знаючи, що конкуренти можуть планувати якісь ворожі дії, успішні лідери влаштовують ігри на тему «Що, якщо?..» Керівники вищої ланки та ключові співробітники групуються в команди, яким присвоюється ім'я когось із конкурентів. Після цього кожна команда в ролі конкурента проводить аналіз своїх сильних сторін, а також слабкостей та можливостей «рідної» компанії, змін у ринковому середовищі — одним словом, усього. Кожна команда має розробити стратегію розвитку, яка могла б застати зненацька або послабити їхню «рідну» компанію.
Після представлення бізнес-планів члени команд проводять перегрупування. Нові команди, які тепер уже представляють свою власну компанію, розробляють стратегії захисту. Деякі з них одразу ж беруться на озброєння. Інші ж відкладаються на той випадок, якщо конкуренти щось зроблять.
Успішні компанії завжди ставлять собі запитання «Що, якщо?..» та відповідають на нього. Що, якщо наша технологія раптово виявиться застарілою? Що, якщо нове законодавство заборонить нашу продукцію? Що, якщо наші найкращі працівники вирішать започаткувати власну компанію чи перейдуть на роботу до конкурентів? Що, якщо в нашому сегменті ринку відбудеться бум, чи застій, чи занепад?
Подібні ігри розкривають слабкості як вашої власної компанії, так і конкурентів. Ці ігри породжують нове мислення. Вони змушують менеджерів думати як конкуренти. Вони змушують їх розглядати всі можливі сценарії та будувати плани захисних дій. Ігри на тему «Що, якщо?..» — це імітація реальності.
ДЖЕРЕЛО: «How to Be a Fierce Competitor»
#гра #конкуренція
Знаючи, що конкуренти можуть планувати якісь ворожі дії, успішні лідери влаштовують ігри на тему «Що, якщо?..» Керівники вищої ланки та ключові співробітники групуються в команди, яким присвоюється ім'я когось із конкурентів. Після цього кожна команда в ролі конкурента проводить аналіз своїх сильних сторін, а також слабкостей та можливостей «рідної» компанії, змін у ринковому середовищі — одним словом, усього. Кожна команда має розробити стратегію розвитку, яка могла б застати зненацька або послабити їхню «рідну» компанію.
Після представлення бізнес-планів члени команд проводять перегрупування. Нові команди, які тепер уже представляють свою власну компанію, розробляють стратегії захисту. Деякі з них одразу ж беруться на озброєння. Інші ж відкладаються на той випадок, якщо конкуренти щось зроблять.
Успішні компанії завжди ставлять собі запитання «Що, якщо?..» та відповідають на нього. Що, якщо наша технологія раптово виявиться застарілою? Що, якщо нове законодавство заборонить нашу продукцію? Що, якщо наші найкращі працівники вирішать започаткувати власну компанію чи перейдуть на роботу до конкурентів? Що, якщо в нашому сегменті ринку відбудеться бум, чи застій, чи занепад?
Подібні ігри розкривають слабкості як вашої власної компанії, так і конкурентів. Ці ігри породжують нове мислення. Вони змушують менеджерів думати як конкуренти. Вони змушують їх розглядати всі можливі сценарії та будувати плани захисних дій. Ігри на тему «Що, якщо?..» — це імітація реальності.
ДЖЕРЕЛО: «How to Be a Fierce Competitor»
#гра #конкуренція
