​​Стережіться «бовдурів, що кивають»

Можливо ви бачили у продажу «китайських бовдурів» — статуетки з головою, що хитається. Але, швидше за все, ви не знаєте, що такі «бовдури» часто зустрічаються в конференц-залах, де вони сидять за столом і кивають головою майже в унісон. «Бовдури, що кивають» відрізняються від класичних любителів завжди говорити «так» тим, що, на відміну від останніх, у них є мерзенна звичка скаржитися і нити, покинувши конференц-зал, а не робити чи підтримувати все, з чим вони зовсім недавно погодились на нараді.

Якщо ви досягли того, що всі присутні на зборах сказали «так», це означає не те, що ви отримали загальну згоду, а те, що у вас є група «бовдурів». Багато керівників прагнуть рішень, досягнутим консенсусом, але вони докорінно неправильно трактують значення слова «консенсус». Нагадаємо: воно походить від латинського cum, що означає прийменник «з» або «спільно» і sentire — «мислити» або «відчувати», отже, буквально воно означає «мислити чи відчувати спільно». Зауважте, це слово не передбачає одностайності; суть консенсусу не в тому, щоб отримати голос кожного. Навпаки, тут йдеться про те, щоб прийти до найкращої для компанії ідеї та згуртуватися навколо неї.

А для знаходження цієї найкращої ідеї потрібен конфлікт. Людям слід висловлювати незгоду і доводити свою точку зору у відкритій формі, тому що ви не отримаєте підтримки доти, доки відкрито не обговорите всі варіанти. Вони киватимуть, як бовдури, а потім покинуть зал і робитимуть те, що хочеться їм. Тому для досягнення справжнього консенсусу вам потрібні розбіжності. Якщо ви старший, то не висловлюйте свою позицію на самому початку наради.

Генерал Паттон сказав відому фразу: «Якщо всі думають однаково, то хтось не думає взагалі». У ваших лавах є місце розбіжностям — усі люди мислять по-різному. Розумні креативники, особливо ті, які обіймають найвищі керівні посади, мають відчувати себе власниками бізнесу, а не просто керівниками в певній сфері. Тому у них має бути своя думка, а можливо, й цінні інсайти — навіть щодо рішень, які не підпадають під сферу їхнього впливу. Заохочуйте такий підхід, він допоможе збудувати тісніший зв’язок у команді, а остаточне рішення буде більш обґрунтованим. Ваше завдання полягає в тому, щоб переконатися: голос кожного почутий, незалежно від його функціональної ролі.

Використання даних може сприяти тому, щоб кожен висловив свою думку, оскільки вони мають неособистісний характер. Особливо остерігайтеся людей, які мовчать; дайте слово тим, хто ще не висловився. Можливо вони — нонконформісти, які побоюються висловлювати незгоду публічно (але їм треба подолати свій страх), або вони, ймовірно, належать до розумних, але сором’язливих людей. А може, їм справді нема чого сказати — у такому разі їм взагалі не слід бути присутніми на нараді.

Один із прийомів для розкріпачення команди полягає в тому, щоб відкинути кілька дурних ідей — це дозволяє людям зробити перші спроби висловити незгоду зі своїм начальником. Докладіть максимум зусиль, щоб одразу виявити всі потенційні розбіжності; існує природна схильність відкидати незгоду, якщо вона висловлена на більш пізніх стадіях процесу ухвалення рішення.

Після того, як кожен висловив свою думку, розпочнеться дискусія, де кожен зможе взяти участь у процесі ухвалення рішення та голос кожного буде почутий. Правильний процес, заснований на консенсусі, включає такі складові:

🗄 залучення (участь усіх зацікавлених осіб, які діють колективно);
🗄 співпраця (націленість на ухвалення найкращого рішення для групи, іноді на шкоду думці меншості або окремої людини);
🗄 рівність (коли враховується думка кожного члена команди, навіть якщо вона йде врозріз із думкою більшості).

Найголовніше, цей процес спрямований на вирішення конкретної проблеми, і правильне рішення — це найкраще рішення, а не найменший спільний знаменник, який влаштовує всіх присутніх. І не завжди таке рішення належить вам.

Джерело: «How Google Works»

#ідея #рішення #консенсус
 
💬 Менеджмент.Книги