​​Еволюція офісів

У наш час жорсткі ієрархії, створені з метою зробити повторювані механістичні робочі процеси максимально ефективними, перешкоджають співпраці та роз’єднують людей. Ієрархічні системи виявилися непридатними для сучасних потреб, особливо таких, як адаптація до змін та інновації.

Тепер, коли офіси є лише одним із безлічі варіантів місця для роботи, інноваційні дизайнерські проєкти спрямовані на те, щоб витягти максимум можливого з основних переваг офісу. В ідеалі офісні простори мають сприяти взаємодії між людьми та наставництву, зміцненню команд і створенню інновацій.

Роботодавцям потрібні такі простори, які провокують незаплановані «зіткнення» співробітників, надихають на співтворчість і новаторство. Архітектори домагаються цього, наприклад, за допомогою таких елементів, як центральні, помітні звідусіль «соціальні» сходи, які пронизують собою кілька поверхів і просторів.

У своєму офісі в Нью-Йорку Boston Consulting Group навіть ввела «коефіцієнт зіткнень», щоб підраховувати кількість зустрічей, спонукати співробітників переміщатися будівлею і рекомендувати колегам частіше зустрічатися.

Частиною тренду до створення просторів, що не відображають організаційну ієрархію, стало кругове планування, де люди можуть спілкуватися один з одним на рівних. Прикладом фірми, що втілила ідею повної децентралізації, є ритейлер взуття та одягу Zappos, що працює за принципом холакратії.

Інноваційні компанії віддають перевагу невеликим автономним командам і заохочують безперервне неформальне спілкування. Їхні організаційні структури відображають не статичну ієрархію, а сукупність завдань і видів діяльності. У міру зміни діяльності змінюється й організація, ілюструючи відомий афоризм: робота — це те, що ви робите, а не місце, куди ви ходите. Ця концепція отримала назву Activity-based working (організація роботи на основі завдань). Офісні простори, що відповідають цим новим організаційним стилям, мають змінюватися при розформуванні одних і створенні інших команд, щоб під час роботи над взаємопов’язаними проєктами робочі групи перебували поруч.

Activity-based clustering (об’єднання на основі завдань) є різновидом Activity-based working. У цій моделі використовуються новітні технології: дані про фізичні та електронні взаємодії співробітників, що обробляються штучним інтелектом, дають змогу зрозуміти, як люди використовують простір і які завдання виконуються щодня. Співробітників групують на основі цих даних.

Такі технології дають змогу підтримувати «перманентний стан бета-версії», тобто проєктувати і постійно змінювати офісні конфігурації з небаченою раніше швидкістю. Гнучкі адаптовані простори практичні з погляду ефективного використання площ.

Стара модель «одна людина — один стіл» уже не відповідає сучасним вимогам. Гнучкий офіс менших розмірів у порівнянні з традиційним здатний забезпечити необхідний організації простір, при цьому витрати на офісну нерухомість скорочуються на 30%.

Після пандемії коронавірусу з’явилося безліч різноманітних допоміжних робочих просторів. Для інтелектуальної роботи використовують чотири основні типи:

➡️ «Академія». Бізнес-кампус, схожий за духом на великий навчальний заклад; його фірмовий стиль одразу ж упізнається. Приклад: штаб-квартира Apple.

➡️ «Ринкова площа». «Проникний» корпоративний робочий простір, відкритий для міських жителів і торгівлі. Приклад: реконструйований лондонський район Кінгс-Крос, де розташований транспортний вузол, великий офіс Google і безліч магазинів та офісів.

➡️ «Гільдія». Проникний робочий простір, у якому переважає група однієї професійної спеціалізації. У нього немає яскраво вираженої корпоративної ідентичності. Приклад: коворкінг.

➡️ «Дім». Житловий простір, у якому є все, що потрібно для роботи, зокрема підключення до інтернету та обладнання для відеоконференцій.

Команди працівників розумової праці можуть використовувати будь-яку комбінацію цих просторів.

ДЖЕРЕЛО: «Unworking»

#офіс #робота

💬 Менеджмент.Книги