Уроки компанії Kodak
Найкращі умови для розвитку викривленої стратегії складаються тоді, коли погляд ізсередини ніхто не ставить під сумнів. Коли створюється фальшиве відчуття певності щодо майбутнього.
Неспроможність компанії Kodak пристосуватися до цифрової фотографії стала класичним прикладом невдалої стратегії. Цю історію уже переказали безліч разів. Тож ми утримаємося від спокуси викласти її від початку й до кінця, але розглянемо, яку роль відіграв у ній погляд ізсередини.
Ми на собі відчули початкову перевагу, яку Kodak мав у цифровій фотографії після того, як у компанії в середині 1970-х винайшли сенсор, який застосовують у цифрових фотоапаратах. І після того, як компанія наприкінці 1990-х змогла раніше за інших вивести на ринок фотоапарат широкого застосування.
Так, фотоапарат був схожий на цеглину. Знімки виходили трохи зернистими за сучасними стандартами, але досить якісними.
Kodak спочатку переганяв конкурентів. Але люди, залучені до процесу складання стратегії компанії за тих часів, розповіли: менеджментові так і не вдалося вийти за межі свого погляду зсередини.
Ще більше бентежило й відлякувало те, що тривалий час продаж традиційної плівки генерував валові прибутки на рівні понад 60%. Було важко розформувати підрозділ, який роками підтримував такі високі рівні успішності. Особливо тому, що до маржі в будь-якій галузі продажу побутової техніки зазвичай були значно нижчі очікування.
Припущення, що бізнес продажу традиційної плівки завжди буде актуальним, так і не поставили під сумнів. Хоча на той час уже з’явилося достатньо доказів протилежного і в самій компанії Kodak, яка здійснила масштабне дослідження на початку 1980-х.
У керівництва Kodak навіть думки не було, що цифрова технологія може стати популярнішою. Воно витратило пів мільярда доларів на розроблення фотоапарата Advantix — повністю цифрового, але з плівкою для негативів. Можливості цифрового знімання давали змогу лише переглядати на екрані й вибирати до друку знімки. Цей фотоапарат «провалився». Покупці не любили плівку так сильно, як вважали стратеги Kodak...
Втілення змін у сучасних корпораціях схоже на намагання восьминога переміститися. Одне його щупальце відчайдушно лізе на сусідній камінь, але решта сім щосили тримаються каменя, на якому він сидить. Зіткнувшись із перешкодою такого масштабу, як це сталось у Kodak із цифровою фотографією, ви маєте лише дві опції: або трансформувати свою галузь, або ж покинути її. Та спробувати знайти своє місце під сонцем за більш сприятливих обставин.
ДЖЕРЕЛО: «Стратегія за межами "хокейної ключки"»
#Kodak #стратегія #зміни
Найкращі умови для розвитку викривленої стратегії складаються тоді, коли погляд ізсередини ніхто не ставить під сумнів. Коли створюється фальшиве відчуття певності щодо майбутнього.
Неспроможність компанії Kodak пристосуватися до цифрової фотографії стала класичним прикладом невдалої стратегії. Цю історію уже переказали безліч разів. Тож ми утримаємося від спокуси викласти її від початку й до кінця, але розглянемо, яку роль відіграв у ній погляд ізсередини.
Ми на собі відчули початкову перевагу, яку Kodak мав у цифровій фотографії після того, як у компанії в середині 1970-х винайшли сенсор, який застосовують у цифрових фотоапаратах. І після того, як компанія наприкінці 1990-х змогла раніше за інших вивести на ринок фотоапарат широкого застосування.
Так, фотоапарат був схожий на цеглину. Знімки виходили трохи зернистими за сучасними стандартами, але досить якісними.
Kodak спочатку переганяв конкурентів. Але люди, залучені до процесу складання стратегії компанії за тих часів, розповіли: менеджментові так і не вдалося вийти за межі свого погляду зсередини.
Ще більше бентежило й відлякувало те, що тривалий час продаж традиційної плівки генерував валові прибутки на рівні понад 60%. Було важко розформувати підрозділ, який роками підтримував такі високі рівні успішності. Особливо тому, що до маржі в будь-якій галузі продажу побутової техніки зазвичай були значно нижчі очікування.
Припущення, що бізнес продажу традиційної плівки завжди буде актуальним, так і не поставили під сумнів. Хоча на той час уже з’явилося достатньо доказів протилежного і в самій компанії Kodak, яка здійснила масштабне дослідження на початку 1980-х.
У керівництва Kodak навіть думки не було, що цифрова технологія може стати популярнішою. Воно витратило пів мільярда доларів на розроблення фотоапарата Advantix — повністю цифрового, але з плівкою для негативів. Можливості цифрового знімання давали змогу лише переглядати на екрані й вибирати до друку знімки. Цей фотоапарат «провалився». Покупці не любили плівку так сильно, як вважали стратеги Kodak...
Втілення змін у сучасних корпораціях схоже на намагання восьминога переміститися. Одне його щупальце відчайдушно лізе на сусідній камінь, але решта сім щосили тримаються каменя, на якому він сидить. Зіткнувшись із перешкодою такого масштабу, як це сталось у Kodak із цифровою фотографією, ви маєте лише дві опції: або трансформувати свою галузь, або ж покинути її. Та спробувати знайти своє місце під сонцем за більш сприятливих обставин.
ДЖЕРЕЛО: «Стратегія за межами "хокейної ключки"»
#Kodak #стратегія #зміни
Kodak: перемога в хибній грі
Коли в січні 2012-го Kodak, ікона американських інновацій, заявила про банкрутство, світ занурився у горе відтінку сепії. Усі знають цю історію: після винайдення в 1975 році першої у світі цифрової камери недалекоглядні менеджери дозволили величезній компанії за інерцією скотитися в прірву. Kodak уперто трималася за свою високорентабельну нішу в аналоговій фотографії. Вона дала таким брендам, як Sony та Hewlett Packard, обійти себе на ринку цифрових камер і принтерів, а потім у невдалій спробі наздогнати їх урешті-решт зазнала поразки.
Нині Kodak слугує класичним прикладом некомпетентності перед лицем змін і застереженням проти самовдоволеності: це компанія, що довго їхала зі своїм багажем і не бажала пристосовуватися до нової ситуації. З іншого боку її змальовують як організацію, чиї ресурси, можливості, персонал і культура настільки відстали від вимог часу, що вона не могла пристосуватися. «Чому вони не змогли цього передбачити?» — запитуємо себе, розмірковуючи про власну спроможність змінюватися. «Треба прийняти майбутнє, інакше на нас чекає доля Kodak!» — застерігаємо свої команди, закликаючи їх до дій.
Kodak зазнала невдачі. Проте не з тих причин, про які ви думаєте. Це одна із найроздутіших історій нашої цифрової епохи. І одна з найнеправдивіших. Проте вона має значення не стільки для самої Kodak, скільки для всіх тих, хто у скрутні часи наставляє менеджмент подібними притчами.
Справжня історія Kodak оповідає про компанію, яка на перших порах успішно давала раду цілком реальним проблемам і невідступно дотримувалася старих правил класичного підриву: пережила технологічну зміну, трансформувала організацію, досягла поставлених цілей і стала лідером у сфері цифрового друку. Однак на зміну останньому, як і друку загалом, незабаром прийшов цифровий перегляд. Екрани замінили фотопапір, смартфони витіснили фотоальбоми, дописи в соцмережах усунули потребу в друкуванні паперових копій документів, і світ Kodak з тріском розвалився.
Головне питання, яке Kodak мала поставити менеджменту, — не «як швидше трансформуватися?», а «як впевнитися в тому, що трансформація доцільна?».
Компанія не зауважила нових правил сучасних підривів — підривів екосистем. Вони значущі для всіх, хто переймається прогресом. Неважливо, чи ви розвиваєте нове підприємство, керуєте столітньою фірмою, очолюєте інвестиційний фонд, формуєте державну політику або просто цікавитеся змінами у сфері бізнесу — розуміння переходу від галузей до екосистем має вирішальне значення для вашого успіху.
За класичного галузевого підриву загрозу становили непримітні новачки, які ставали «достатньо хорошими» й забирали у вас частину ринку — цупили ваш шмат пирога. За екосистемного підриву загроза йде від корисних партнерів, які стають «надто хорошими» й знищують основу вашої ціннісної пропозиції, тобто зникає сам пиріг.
Справжній урок з історії Kodak такий: найбільша небезпека криється в тому, щоб зробити заради перемоги все можливе, а потім дізнатися, що ви перемогли в хибній грі. Старі правила досі діють, але їх уже недостатньо — двовимірна стратегія не відповідає потребам тривимірного світу. Якщо не розширите власне розуміння можливостей і загроз, конкурентів і партнерів, створення і своєчасного випуску товару, вас може спіткати невдача.
Kodak досягла своєї мети й стала великим гравцем на ринку цифрового друку. Проте сам ринок розвалився, адже діджиталізація вплинула не тільки на те, як знімки робили та друкували, а й на їхнє використання. Kodak зазнала краху не тому, що не змогла трансформуватися в компанію, яка спеціалізується на цифровому друці, а через те, що з появою цифрового перегляду та обміну такий друк утратив актуальність. Її ціннісну пропозицію зруйнували не конкуренти чи кращі аналоги, а зміни в екосистемі. Компанія стала жертвою екосистемної динаміки під назвою інверсія цінності.
ДЖЕРЕЛО: «Перемогти у правильній грі»
#стратегія #екосистема #Kodak
Коли в січні 2012-го Kodak, ікона американських інновацій, заявила про банкрутство, світ занурився у горе відтінку сепії. Усі знають цю історію: після винайдення в 1975 році першої у світі цифрової камери недалекоглядні менеджери дозволили величезній компанії за інерцією скотитися в прірву. Kodak уперто трималася за свою високорентабельну нішу в аналоговій фотографії. Вона дала таким брендам, як Sony та Hewlett Packard, обійти себе на ринку цифрових камер і принтерів, а потім у невдалій спробі наздогнати їх урешті-решт зазнала поразки.
Нині Kodak слугує класичним прикладом некомпетентності перед лицем змін і застереженням проти самовдоволеності: це компанія, що довго їхала зі своїм багажем і не бажала пристосовуватися до нової ситуації. З іншого боку її змальовують як організацію, чиї ресурси, можливості, персонал і культура настільки відстали від вимог часу, що вона не могла пристосуватися. «Чому вони не змогли цього передбачити?» — запитуємо себе, розмірковуючи про власну спроможність змінюватися. «Треба прийняти майбутнє, інакше на нас чекає доля Kodak!» — застерігаємо свої команди, закликаючи їх до дій.
Kodak зазнала невдачі. Проте не з тих причин, про які ви думаєте. Це одна із найроздутіших історій нашої цифрової епохи. І одна з найнеправдивіших. Проте вона має значення не стільки для самої Kodak, скільки для всіх тих, хто у скрутні часи наставляє менеджмент подібними притчами.
Справжня історія Kodak оповідає про компанію, яка на перших порах успішно давала раду цілком реальним проблемам і невідступно дотримувалася старих правил класичного підриву: пережила технологічну зміну, трансформувала організацію, досягла поставлених цілей і стала лідером у сфері цифрового друку. Однак на зміну останньому, як і друку загалом, незабаром прийшов цифровий перегляд. Екрани замінили фотопапір, смартфони витіснили фотоальбоми, дописи в соцмережах усунули потребу в друкуванні паперових копій документів, і світ Kodak з тріском розвалився.
Головне питання, яке Kodak мала поставити менеджменту, — не «як швидше трансформуватися?», а «як впевнитися в тому, що трансформація доцільна?».
Компанія не зауважила нових правил сучасних підривів — підривів екосистем. Вони значущі для всіх, хто переймається прогресом. Неважливо, чи ви розвиваєте нове підприємство, керуєте столітньою фірмою, очолюєте інвестиційний фонд, формуєте державну політику або просто цікавитеся змінами у сфері бізнесу — розуміння переходу від галузей до екосистем має вирішальне значення для вашого успіху.
За класичного галузевого підриву загрозу становили непримітні новачки, які ставали «достатньо хорошими» й забирали у вас частину ринку — цупили ваш шмат пирога. За екосистемного підриву загроза йде від корисних партнерів, які стають «надто хорошими» й знищують основу вашої ціннісної пропозиції, тобто зникає сам пиріг.
Справжній урок з історії Kodak такий: найбільша небезпека криється в тому, щоб зробити заради перемоги все можливе, а потім дізнатися, що ви перемогли в хибній грі. Старі правила досі діють, але їх уже недостатньо — двовимірна стратегія не відповідає потребам тривимірного світу. Якщо не розширите власне розуміння можливостей і загроз, конкурентів і партнерів, створення і своєчасного випуску товару, вас може спіткати невдача.
Kodak досягла своєї мети й стала великим гравцем на ринку цифрового друку. Проте сам ринок розвалився, адже діджиталізація вплинула не тільки на те, як знімки робили та друкували, а й на їхнє використання. Kodak зазнала краху не тому, що не змогла трансформуватися в компанію, яка спеціалізується на цифровому друці, а через те, що з появою цифрового перегляду та обміну такий друк утратив актуальність. Її ціннісну пропозицію зруйнували не конкуренти чи кращі аналоги, а зміни в екосистемі. Компанія стала жертвою екосистемної динаміки під назвою інверсія цінності.
ДЖЕРЕЛО: «Перемогти у правильній грі»
#стратегія #екосистема #Kodak
