🔽🔽🔽 Когда тревога мешает спать. 3 способа успокоить мысли
Тревога не знает отдыха. Подобно теням, которые растут и извиваются в лунном свете, наши страхи и беспокойства ночью становятся запутаннее и сильнее. Но есть способы унять тревожные мысли и облегчить себе засыпание. Узнали о них из книги магистра медицины Тани Петерсон «Внутреннее спокойствие».
Встаньте с кровати
Если вы ворочаетесь с боку на бок, злитесь на себя и бесконечно смотрите на часы, не мучайтесь. Встаньте с кровати. Иногда это лучший способ прекратить мучения.
Чтобы приготовить себя ко сну, вам нужно перезагрузить разум и тело. Для этого перейдите в специально отведенное помещение. Это должна быть комната со следующими условиями: слабый, приглушенный свет; удобное кресло (оно лучше дивана, ведь на диване мы часто засыпаем, а спать удобнее на кровати); тишина, но есть возможность включить спокойную музыку; рядом есть столик для хранения успокаивающих эфирных масел или лосьонов; есть возможность заняться тем, что можно делать при тусклом освещении; можно выпить стакан воды.
Встаньте с кровати и направляйтесь туда. Выберите спокойное занятие: рисование, чтение, прослушивание тихой расслабляющей музыки, вязание, игра с кинетическим песком. Так вы отвлечетесь от беспокойных мыслей, почувствуете усталость. Как только вы поймете, что засыпаете, вернитесь в постель.
Если блуждать по комнатам или включить смартфон (телевизор, компьютер — любое устройство с экраном), можно возбудиться еще сильнее. Не нужно ничего есть: организму необходима энергия для пищеварения, и вы будете продолжать бодрствовать.
Отнеситесь к тревоге как к маленькому ребенку
Если вам когда-нибудь приходилось вставать к ребенку, который просыпается посреди ночи, вы знаете, что нужно удовлетворить его желания, но так, чтобы он не возбудился еще больше. Стоит чуть его подзадорить — и он уже готов не спать и играть всю ночь. В этом смысле тревожность очень похожа на требовательного малыша. Когда, проснувшись ночью, мы поддаемся беспокойным мыслям и чувствам, мы идем на поводу у ребенка, соглашаясь, что это время для игры.
Если вы предпочитаете спать, а не ворочаться с боку на бок, лучше приучить ребенка (беспокойство) к тому, что если оно разбудит вас ночью, то вы сделаете для него самое необходимое, но не станете с ним играть. Чтобы меньше тревожиться по ночам и нормально спать, спокойно отвечайте своему физическому и эмоциональному «я».
• Есть ли у вас очаги напряжения? Мышцы и нервы сокращаются в ответ на стресс и беспокойство. Обратите внимание на напряженные места и мягко помассируйте их, чтобы расслабить.
• Присутствует ли напряжение во всем теле? Если тревога сильная, она действует на весь организм. Когда беспокойство «застряло» во всем теле, поможет последовательное расслабление мышц. Начиная с ног, сожмите и расслабьте каждую группу мышц вплоть до головы. Представляйте себе зрительно, как тревога покидает тело, проходит через матрас кровати и просачивается в пол.
• Вам нужны тепло и ласка? Сколько раз среди ночи вы просыпались от гула тревожных мыслей в голове? Сколько раз поддерживали их, ругая себя, размышляя о неприятном и беспокоясь? Когда тревога начнет так «играть» ночью, обратите на это внимание и отреагируйте мягко. Лягте удобнее и замрите. Дышите медленно и глубоко. Прислушайтесь к дыханию, а не к тревожным мыслям. Сосредоточьтесь на чем-то одном, например тени на стене или ощущении одеяла на теле. Когда заговорит тревога, вместо того чтобы спорить или соглашаться, позвольте ее словам плыть по течению и включите осознанность.
Если по-доброму отнестись к своим физическим и эмоциональным потребностям, вы успокоите разум и снова сможете уснуть.
По материалам книги «Внутреннее спокойствие».
Тревога не знает отдыха. Подобно теням, которые растут и извиваются в лунном свете, наши страхи и беспокойства ночью становятся запутаннее и сильнее. Но есть способы унять тревожные мысли и облегчить себе засыпание. Узнали о них из книги магистра медицины Тани Петерсон «Внутреннее спокойствие».
Встаньте с кровати
Если вы ворочаетесь с боку на бок, злитесь на себя и бесконечно смотрите на часы, не мучайтесь. Встаньте с кровати. Иногда это лучший способ прекратить мучения.
Чтобы приготовить себя ко сну, вам нужно перезагрузить разум и тело. Для этого перейдите в специально отведенное помещение. Это должна быть комната со следующими условиями: слабый, приглушенный свет; удобное кресло (оно лучше дивана, ведь на диване мы часто засыпаем, а спать удобнее на кровати); тишина, но есть возможность включить спокойную музыку; рядом есть столик для хранения успокаивающих эфирных масел или лосьонов; есть возможность заняться тем, что можно делать при тусклом освещении; можно выпить стакан воды.
Встаньте с кровати и направляйтесь туда. Выберите спокойное занятие: рисование, чтение, прослушивание тихой расслабляющей музыки, вязание, игра с кинетическим песком. Так вы отвлечетесь от беспокойных мыслей, почувствуете усталость. Как только вы поймете, что засыпаете, вернитесь в постель.
Если блуждать по комнатам или включить смартфон (телевизор, компьютер — любое устройство с экраном), можно возбудиться еще сильнее. Не нужно ничего есть: организму необходима энергия для пищеварения, и вы будете продолжать бодрствовать.
Отнеситесь к тревоге как к маленькому ребенку
Если вам когда-нибудь приходилось вставать к ребенку, который просыпается посреди ночи, вы знаете, что нужно удовлетворить его желания, но так, чтобы он не возбудился еще больше. Стоит чуть его подзадорить — и он уже готов не спать и играть всю ночь. В этом смысле тревожность очень похожа на требовательного малыша. Когда, проснувшись ночью, мы поддаемся беспокойным мыслям и чувствам, мы идем на поводу у ребенка, соглашаясь, что это время для игры.
Если вы предпочитаете спать, а не ворочаться с боку на бок, лучше приучить ребенка (беспокойство) к тому, что если оно разбудит вас ночью, то вы сделаете для него самое необходимое, но не станете с ним играть. Чтобы меньше тревожиться по ночам и нормально спать, спокойно отвечайте своему физическому и эмоциональному «я».
• Есть ли у вас очаги напряжения? Мышцы и нервы сокращаются в ответ на стресс и беспокойство. Обратите внимание на напряженные места и мягко помассируйте их, чтобы расслабить.
• Присутствует ли напряжение во всем теле? Если тревога сильная, она действует на весь организм. Когда беспокойство «застряло» во всем теле, поможет последовательное расслабление мышц. Начиная с ног, сожмите и расслабьте каждую группу мышц вплоть до головы. Представляйте себе зрительно, как тревога покидает тело, проходит через матрас кровати и просачивается в пол.
• Вам нужны тепло и ласка? Сколько раз среди ночи вы просыпались от гула тревожных мыслей в голове? Сколько раз поддерживали их, ругая себя, размышляя о неприятном и беспокоясь? Когда тревога начнет так «играть» ночью, обратите на это внимание и отреагируйте мягко. Лягте удобнее и замрите. Дышите медленно и глубоко. Прислушайтесь к дыханию, а не к тревожным мыслям. Сосредоточьтесь на чем-то одном, например тени на стене или ощущении одеяла на теле. Когда заговорит тревога, вместо того чтобы спорить или соглашаться, позвольте ее словам плыть по течению и включите осознанность.
Если по-доброму отнестись к своим физическим и эмоциональным потребностям, вы успокоите разум и снова сможете уснуть.
По материалам книги «Внутреннее спокойствие».
🔽🔽🔽 Признаки психологически
(не психически) здорового человека.
1️⃣ Способность учитывать разные точки зрения.
Гармоничный человек стремится учесть разные мнения вместо того, чтобы отчаянно доказывать справедливость своего.
А стремление учитывать противоположные точки зрения позволяет взглянуть на себя, других людей и ситуации гораздо более объективно в отличие от человека, который делит мир лишь на два полюса: моё (правильное) — чужое (фу).
2️⃣ Умение контролировать эмоции.
Способность взять под контроль раздражение, гнев и обиду даёт возможность услышать другого и спокойно рассказать ему о своих чувствах и понимании тех или иных вещей и событий. Разумеется, в этом случае общение сразу становится приятнее и конструктивнее. Как по волшебству.
3️⃣ Хорошее знание себя.
Понимание причин своих реакций, чёткое распознавание чувств, способность выразить их словами. Знание своих особенностей, предпочтений, сильных и слабых сторон. Представление о том, чего хочется и зачем нам это.
Чем лучше мы себя знаем, тем легче переживаем трудности, меньше совершаем ошибок, эффективнее принимаем нужные решения и спасаем себя от бессмысленных и неприятных моментов.
4️⃣ Радость от возможности быть собой.
Психологически здоровые люди ладят с собой. Им хорошо в одиночестве, они принимают свои чувства и особенности, прощают себе промахи и неудачи, живут здесь и сейчас и не пытаются надевать маски, чтобы добиться каких-либо целей.
5️⃣ Готовность рисковать.
Здесь речь идёт о пресловутом (на самом деле нет) выходе из зоны комфорта. Такой выход требует от человека высокой мотивации, стойкости и принятия ответственности. Психологически здоровый человек сознательно идёт на риск, понимая все возможные последствия своих действий.
6️⃣ Формирование здорового окружения.
Такое окружение составляют интересные люди, общение с которыми радует и вдохновляет. В нём нет места проявлению разного рода токсичности, неуместной критики и обесценивания.
7️⃣ Принятие.
И чем больше вещей человек принимает, тем здоровее его личность. Например, ему нормально, если идёт дождь. Ему нормально, если кто-то не догадался о его неозвученных желаниях. Ему нормально, если кто-то забивает себя татуировками или не хочет детей. Ему просто нормально.
P.S. Друзья, какие мысли после прочтения?
(не психически) здорового человека.
1️⃣ Способность учитывать разные точки зрения.
Гармоничный человек стремится учесть разные мнения вместо того, чтобы отчаянно доказывать справедливость своего.
А стремление учитывать противоположные точки зрения позволяет взглянуть на себя, других людей и ситуации гораздо более объективно в отличие от человека, который делит мир лишь на два полюса: моё (правильное) — чужое (фу).
2️⃣ Умение контролировать эмоции.
Способность взять под контроль раздражение, гнев и обиду даёт возможность услышать другого и спокойно рассказать ему о своих чувствах и понимании тех или иных вещей и событий. Разумеется, в этом случае общение сразу становится приятнее и конструктивнее. Как по волшебству.
3️⃣ Хорошее знание себя.
Понимание причин своих реакций, чёткое распознавание чувств, способность выразить их словами. Знание своих особенностей, предпочтений, сильных и слабых сторон. Представление о том, чего хочется и зачем нам это.
Чем лучше мы себя знаем, тем легче переживаем трудности, меньше совершаем ошибок, эффективнее принимаем нужные решения и спасаем себя от бессмысленных и неприятных моментов.
4️⃣ Радость от возможности быть собой.
Психологически здоровые люди ладят с собой. Им хорошо в одиночестве, они принимают свои чувства и особенности, прощают себе промахи и неудачи, живут здесь и сейчас и не пытаются надевать маски, чтобы добиться каких-либо целей.
5️⃣ Готовность рисковать.
Здесь речь идёт о пресловутом (на самом деле нет) выходе из зоны комфорта. Такой выход требует от человека высокой мотивации, стойкости и принятия ответственности. Психологически здоровый человек сознательно идёт на риск, понимая все возможные последствия своих действий.
6️⃣ Формирование здорового окружения.
Такое окружение составляют интересные люди, общение с которыми радует и вдохновляет. В нём нет места проявлению разного рода токсичности, неуместной критики и обесценивания.
7️⃣ Принятие.
И чем больше вещей человек принимает, тем здоровее его личность. Например, ему нормально, если идёт дождь. Ему нормально, если кто-то не догадался о его неозвученных желаниях. Ему нормально, если кто-то забивает себя татуировками или не хочет детей. Ему просто нормально.
P.S. Друзья, какие мысли после прочтения?
КОЛИ ЗАГУБИВ ВСЕ
5 кроків, щоб відновити свій стан👆
1️⃣ Наводимо межі між Я і МОЄ
Важливо усвідомити, що ви не є тим, що у вас є. У вас є глибинне ядро і вісь вашої особистості. Спробуйте відчути цю межу між собою і речами. І відчуття всередині себе це ядро на яке ви можете спиратися.
2️⃣Що у мене є зараз тільки моє?
Зубна паста, улюблена кофтинка яка зігріває, черевики, собака, ваші рідні... Не важливо, що це. Важливо відчути, що це у вас Є!
3️⃣Що мене наповнює?
Додайте собі ресурсу. Зробить те, що радує, що давно не робили. Зробить те, що вас наповнювало раніше.
4️⃣Хто є поруч?
Рідний, чи ні. Той хто допомога, чи просто хто живе поруч. Випадкові люди чи родичі. Відчуйте, що ви не один. З ким я можу додати емоційного контакту? Просто посидіти, поговорити або помовчати. Чи навпаки посміятись...
5️⃣Я тут і зараз.
Повністю зануртеся у те, що робите. Уповільнюйтесь і відчуйте процес, кожен момент. Навіть якщо ви миєте посуд чи будь які буденні речі.
5 кроків, щоб відновити свій стан👆
1️⃣ Наводимо межі між Я і МОЄ
Важливо усвідомити, що ви не є тим, що у вас є. У вас є глибинне ядро і вісь вашої особистості. Спробуйте відчути цю межу між собою і речами. І відчуття всередині себе це ядро на яке ви можете спиратися.
2️⃣Що у мене є зараз тільки моє?
Зубна паста, улюблена кофтинка яка зігріває, черевики, собака, ваші рідні... Не важливо, що це. Важливо відчути, що це у вас Є!
3️⃣Що мене наповнює?
Додайте собі ресурсу. Зробить те, що радує, що давно не робили. Зробить те, що вас наповнювало раніше.
4️⃣Хто є поруч?
Рідний, чи ні. Той хто допомога, чи просто хто живе поруч. Випадкові люди чи родичі. Відчуйте, що ви не один. З ким я можу додати емоційного контакту? Просто посидіти, поговорити або помовчати. Чи навпаки посміятись...
5️⃣Я тут і зараз.
Повністю зануртеся у те, що робите. Уповільнюйтесь і відчуйте процес, кожен момент. Навіть якщо ви миєте посуд чи будь які буденні речі.
🔽🔽🔽 ЧТО ЗНАЧИТ БЫТЬ ДУШЕВНО ЗДОРОВЫМ
Эрих Фромм:
Быть душевно (психически) здоровым – значит освободиться от инфантильных претензий и поверить в свои реальные, хотя и ограниченные силы.
Быть в состоянии примириться с парадоксом, состоящим в том, что каждый из нас – наиважнейшая часть вселенной и в то же время не важнее мухи или былинки.
Быть способным любить жизнь и вместе с тем без ужаса принимать смерть.
Переносить неопределённость в важнейших вопросах, которые ставит перед человеком жизнь, и вместе с тем быть уверенным в своих мыслях и чувствах.
Уметь оставаться наедине с собой и в то же время быть единым целым с каждым собратом на этой земле, со всем живым. Следовать голосу своей совести, но не потворствовать себе в самобичевании.
Душевно здоровый человек – это тот, кто живёт по любви, разуму и вере, кто уважает жизнь – как собственную, так и своего ближнего.
Эрих Фромм:
Быть душевно (психически) здоровым – значит освободиться от инфантильных претензий и поверить в свои реальные, хотя и ограниченные силы.
Быть в состоянии примириться с парадоксом, состоящим в том, что каждый из нас – наиважнейшая часть вселенной и в то же время не важнее мухи или былинки.
Быть способным любить жизнь и вместе с тем без ужаса принимать смерть.
Переносить неопределённость в важнейших вопросах, которые ставит перед человеком жизнь, и вместе с тем быть уверенным в своих мыслях и чувствах.
Уметь оставаться наедине с собой и в то же время быть единым целым с каждым собратом на этой земле, со всем живым. Следовать голосу своей совести, но не потворствовать себе в самобичевании.
Душевно здоровый человек – это тот, кто живёт по любви, разуму и вере, кто уважает жизнь – как собственную, так и своего ближнего.
🔽🔽🔽 Уменьшить зум
Когда человеку плохо, он обычно сильно сфокусирован на проблеме. Его мозг перестаёт замечать что-либо кроме неё. Это естественный способ организма заставить своего хозяина думать только о сложной ситуации в надежде, что таким образом он/она быстрее со всем разберётся. Но не на все проблемы человек, увы, может моментально повлиять.
Поэтому очень важно замечать что-то кроме проблемы. Уменьшить зум. Так, можно снять стресс, набраться сил и изменить отношение к проблеме (а возможно, найти необычные пути её решения).
Как зум уменьшать?
• Техника «5-4-3-2-1». Оглянитесь и назовите:
- 5 предметов, которые видите,
- 4 звука, которые слышите,
- 3 запаха, которые чувствуете,
- 2 тактильных ощущения, которые ощущаете
- 1 вкус.
Да-да, звучит слишком просто, знаю. Но это упражнение позволяет создать пространство между нами и проблемой. Причём выполнить его можно почти в любой момент.
• «Заземлиться». То есть отвлечься от тревожных мыслей и обратить внимание на своё тело. Несмотря на весь стресс, скорее всего, физически вы остаётесь в безопасности. Чтобы заземлиться, можно поделать разные вещи: потопать, потрогать себя за коленки или сделать разминку.
• Назвать те сферы жизни, в которых эта проблема не проявляется. Куда вы не пустили её? Что смогли защитить от неё? И как у вас получилось это сделать? Не всегда такие сферы жизни есть — но если вы их найдёте, это здорово поможет.
Когда человеку плохо, он обычно сильно сфокусирован на проблеме. Его мозг перестаёт замечать что-либо кроме неё. Это естественный способ организма заставить своего хозяина думать только о сложной ситуации в надежде, что таким образом он/она быстрее со всем разберётся. Но не на все проблемы человек, увы, может моментально повлиять.
Поэтому очень важно замечать что-то кроме проблемы. Уменьшить зум. Так, можно снять стресс, набраться сил и изменить отношение к проблеме (а возможно, найти необычные пути её решения).
Как зум уменьшать?
• Техника «5-4-3-2-1». Оглянитесь и назовите:
- 5 предметов, которые видите,
- 4 звука, которые слышите,
- 3 запаха, которые чувствуете,
- 2 тактильных ощущения, которые ощущаете
- 1 вкус.
Да-да, звучит слишком просто, знаю. Но это упражнение позволяет создать пространство между нами и проблемой. Причём выполнить его можно почти в любой момент.
• «Заземлиться». То есть отвлечься от тревожных мыслей и обратить внимание на своё тело. Несмотря на весь стресс, скорее всего, физически вы остаётесь в безопасности. Чтобы заземлиться, можно поделать разные вещи: потопать, потрогать себя за коленки или сделать разминку.
• Назвать те сферы жизни, в которых эта проблема не проявляется. Куда вы не пустили её? Что смогли защитить от неё? И как у вас получилось это сделать? Не всегда такие сферы жизни есть — но если вы их найдёте, это здорово поможет.
СИНДРОМ ОТЛОЖЕННОЙ ЖИЗНИ
⠀
Это тогда, когда человек откладывает свою жизнь «на потом», «на праздник» или когда: «дождусь особого случая», «отдохну на пенсии» и др.
⠀
«На потом» откладывается все: удовольствия, радости, отпуск. Шикарный сервиз томится в ожидании гостей, а крутое платье спрятано до особого случая.
Все время есть чувство, что живешь как бы «на черновик». А вот когда произойдет ....., тогда и начнется настоящая жизнь.
⠀
СОЖ это как дорога в никуда. Человек отказывает в себе в маленьких радостях, сиюминутном удовольствии ради того, что может никогда не случиться. Пока он ждет этого «особого случая» - жизнь проходит мимо.
⠀
Почему так происходит?
⠀
Люди ненавидят свою работу, живут с не любимыми, не отдыхают. Но не предпринимают ничего. Причин может быть много.
⠀
• Так воспитывали родители, родители родителей и так далее, поэтому вы будете воспитывать своих детей подобным образом. Пример родителей это как правила жизни, их нарушать нельзя.
⠀
• Если в детстве не давали проявлять инициативу, делать то, что хочется или просто «для себя» то и во взрослом возрасте эти навыки сами собой не появятся.
⠀
• Низкая самооценка постоянно будет напоминать о себе мыслями: «я не достоин этого» или «это не для меня», «еще не дорос».
⠀
Что делать?
⠀
Самое главное - желание избавиться от этого синдрома и начать жить сейчас.
⠀
1. Задание «Богатый папа»:
⠀
Представьте, что у вас есть богатый папа. Запишите по пунктам всё, что вы хотите.
За вас заплатит и все сделает «богатый папа»
⠀
А теперь забудьте о богатом папе. Под каждым пунктом распишите, как можно осуществить свои желания.
Например, найти вторую работу, открыть бизнес, с каждой зарплаты откладывать небольшую сумму и др.
⠀
2. Начните действовать немедленно!
⠀
Откройте накопительный счет и положите туда 500 рублей.
Приготовьте вкусный ужин для укрепления отношений.
Сделайте всего один шаг по каждому пункту. Забудьте слова: «Начну завтра».
⠀
3. Достаньте сервиз!
⠀
Полюбите себя. Не ждите особого случая.
Пейте чай из запретной чашки, оденьте крутое платье, отдохните наконец в Турции. Или просто отдохните на природе.
⠀
Дело в том, что тот самый особый случай, которого вы так долго ждали и есть ВЫ!
⠀
Это тогда, когда человек откладывает свою жизнь «на потом», «на праздник» или когда: «дождусь особого случая», «отдохну на пенсии» и др.
⠀
«На потом» откладывается все: удовольствия, радости, отпуск. Шикарный сервиз томится в ожидании гостей, а крутое платье спрятано до особого случая.
Все время есть чувство, что живешь как бы «на черновик». А вот когда произойдет ....., тогда и начнется настоящая жизнь.
⠀
СОЖ это как дорога в никуда. Человек отказывает в себе в маленьких радостях, сиюминутном удовольствии ради того, что может никогда не случиться. Пока он ждет этого «особого случая» - жизнь проходит мимо.
⠀
Почему так происходит?
⠀
Люди ненавидят свою работу, живут с не любимыми, не отдыхают. Но не предпринимают ничего. Причин может быть много.
⠀
• Так воспитывали родители, родители родителей и так далее, поэтому вы будете воспитывать своих детей подобным образом. Пример родителей это как правила жизни, их нарушать нельзя.
⠀
• Если в детстве не давали проявлять инициативу, делать то, что хочется или просто «для себя» то и во взрослом возрасте эти навыки сами собой не появятся.
⠀
• Низкая самооценка постоянно будет напоминать о себе мыслями: «я не достоин этого» или «это не для меня», «еще не дорос».
⠀
Что делать?
⠀
Самое главное - желание избавиться от этого синдрома и начать жить сейчас.
⠀
1. Задание «Богатый папа»:
⠀
Представьте, что у вас есть богатый папа. Запишите по пунктам всё, что вы хотите.
За вас заплатит и все сделает «богатый папа»
⠀
А теперь забудьте о богатом папе. Под каждым пунктом распишите, как можно осуществить свои желания.
Например, найти вторую работу, открыть бизнес, с каждой зарплаты откладывать небольшую сумму и др.
⠀
2. Начните действовать немедленно!
⠀
Откройте накопительный счет и положите туда 500 рублей.
Приготовьте вкусный ужин для укрепления отношений.
Сделайте всего один шаг по каждому пункту. Забудьте слова: «Начну завтра».
⠀
3. Достаньте сервиз!
⠀
Полюбите себя. Не ждите особого случая.
Пейте чай из запретной чашки, оденьте крутое платье, отдохните наконец в Турции. Или просто отдохните на природе.
⠀
Дело в том, что тот самый особый случай, которого вы так долго ждали и есть ВЫ!
Forwarded from Тарас Марченко
ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ ПСИХІКИ
Частина 1
Протягом життя кожна людина зіштовхується зі стресовими та неприємними ситуаціями. Уникнути їх неможливо. Саме тому наша психіка, так само, як і наш організм, починає адаптуватися та застосовувати захисні реакції, щоб знизити ризик негативних і травматичних переживань.
📌Власне термін «захисні механізми» був введений Зігмундом Фрейдом. Згодом його послідовники та дочка Анна Фрейд більш докладно дослідили цю тему.
🟣 Отже, до основних психологічних захисних реакцій належать:
💎Заперечення.
✨Цей захисний механізм дозволяє ігнорувати і заперечувати негативну інформацію, щоб захистити психіку від травм.
✨Заперечення — це перша реакція на біль втрати, або на наявність небезпечного захворювання. Людина може робити вигляд, що нічого не сталося і навіть злитися, коли їй хтось говорить зворотнє.
💎Витіснення.
✨Витіснення чимось нагадує заперечення. Це усунення зі свідомості неприємних переживань.
✨Проявляється в забуванні того, що заподіює психологічний дискомфорт. У результаті людина не пам'ятає травматичні події минулого, а також перестає усвідомлювати внутрішні конфлікти.
💎Проєкція.
✨Це підсвідоме приписування людям власних внутрішніх мотивів, рис характеру і переживань.
✨Цей механізм психологічного захисту дає можливість зняти із себе відповідальність за власні бажання, які здаються неприйнятними.
💎Інтроєкція.
✨Це схильність привласнювати чужі норми, правила, установки, переконання, думки, цінності без спроби розібратися в них і критично переосмислити.
✨Ця захисна реакція зустрічається дуже часто, адже вся освіта та виховання побудовані на механізмі інтроєкції.
✨Якщо в дорослому віці людина без спроби осмислення приймає будь-які норми, правила, цінності, які намагаються їй нав'язати, то втрачає зв'язок із собою, власними бажаннями та мотивами.
✨Такою людиною легко маніпулювати, адже вона не чує своїх потреб, не розуміє чого хоче та до чого прагне.
💎Раціоналізація.
✨Це знаходження прийнятних причин і пояснень для неприйнятних думок або дій. Мета цього захисного механізму — збереження високого рівня самооцінки.
Частина 1
Протягом життя кожна людина зіштовхується зі стресовими та неприємними ситуаціями. Уникнути їх неможливо. Саме тому наша психіка, так само, як і наш організм, починає адаптуватися та застосовувати захисні реакції, щоб знизити ризик негативних і травматичних переживань.
📌Власне термін «захисні механізми» був введений Зігмундом Фрейдом. Згодом його послідовники та дочка Анна Фрейд більш докладно дослідили цю тему.
🟣 Отже, до основних психологічних захисних реакцій належать:
💎Заперечення.
✨Цей захисний механізм дозволяє ігнорувати і заперечувати негативну інформацію, щоб захистити психіку від травм.
✨Заперечення — це перша реакція на біль втрати, або на наявність небезпечного захворювання. Людина може робити вигляд, що нічого не сталося і навіть злитися, коли їй хтось говорить зворотнє.
💎Витіснення.
✨Витіснення чимось нагадує заперечення. Це усунення зі свідомості неприємних переживань.
✨Проявляється в забуванні того, що заподіює психологічний дискомфорт. У результаті людина не пам'ятає травматичні події минулого, а також перестає усвідомлювати внутрішні конфлікти.
💎Проєкція.
✨Це підсвідоме приписування людям власних внутрішніх мотивів, рис характеру і переживань.
✨Цей механізм психологічного захисту дає можливість зняти із себе відповідальність за власні бажання, які здаються неприйнятними.
💎Інтроєкція.
✨Це схильність привласнювати чужі норми, правила, установки, переконання, думки, цінності без спроби розібратися в них і критично переосмислити.
✨Ця захисна реакція зустрічається дуже часто, адже вся освіта та виховання побудовані на механізмі інтроєкції.
✨Якщо в дорослому віці людина без спроби осмислення приймає будь-які норми, правила, цінності, які намагаються їй нав'язати, то втрачає зв'язок із собою, власними бажаннями та мотивами.
✨Такою людиною легко маніпулювати, адже вона не чує своїх потреб, не розуміє чого хоче та до чого прагне.
💎Раціоналізація.
✨Це знаходження прийнятних причин і пояснень для неприйнятних думок або дій. Мета цього захисного механізму — збереження високого рівня самооцінки.
Forwarded from Тарас Марченко
ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ ПСИХІКИ
Частина 2
📌Нагадаємо, що захисний механізм – це неусвідомлюваний психічний процес спрямований на мінімізацію негативних переживань.
💎Сублімація.
✨Найбільш поширений захисний механізм. Проявляється у спробах забути про травмуючу подію, шляхом переключення на різні види діяльності.
✨Сублімація – це продуктивний захисний механізм, який подарував світу величезну кількість творів мистецтва.
💎Реактивні формування.
✨Цей захисний механізм підмінює неприйнятні для усвідомлення спонукання гіпертрофованими, протилежними тенденціями.
✨Спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім, посилюється його антитеза. Наприклад, перебільшена солодка ввічливість може маскувати ворожість.
💎Регресія.
✨Проявляється в тому, що людина, щоб уникнути невротичного конфлікту, несвідомо повертається в той період минулого, коли в неї було все добре.
✨Дозволяє пристосуватись до ситуації за допомогою звичних з дитинства форм поведінки, наприклад: плач, емоційні прохання, примхи та інше. Ми на несвідомому рівні засвоїли, що такі форми поведінки, гарантують безпеку та підтримку. Дає можливість скинути з себе відповідальність за те, що відбувається.
💎Ізоляція.
✨Несвідоме абстрагування від будь якої проблеми. Наприклад боксер, намагається не думати, що удари противника викликають больові відчуття, інакше він програє бій із-за страху відчути, або завдати біль іншому.
💎Злиття.
✨Найбільш чітко цей механізм виражений у перші роки життя дитини. У злитті відсутня межа між «я» та «не я». Є тільки одне тотальне «ми».
💎Зсув.
✨Проявляється у спрямуванні емоцій від одного об'єкта, до більш прийнятної заміни. Наприклад, зсув агресивних почуттів від роботодавця на членів сім'ї.
Частина 2
📌Нагадаємо, що захисний механізм – це неусвідомлюваний психічний процес спрямований на мінімізацію негативних переживань.
💎Сублімація.
✨Найбільш поширений захисний механізм. Проявляється у спробах забути про травмуючу подію, шляхом переключення на різні види діяльності.
✨Сублімація – це продуктивний захисний механізм, який подарував світу величезну кількість творів мистецтва.
💎Реактивні формування.
✨Цей захисний механізм підмінює неприйнятні для усвідомлення спонукання гіпертрофованими, протилежними тенденціями.
✨Спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім, посилюється його антитеза. Наприклад, перебільшена солодка ввічливість може маскувати ворожість.
💎Регресія.
✨Проявляється в тому, що людина, щоб уникнути невротичного конфлікту, несвідомо повертається в той період минулого, коли в неї було все добре.
✨Дозволяє пристосуватись до ситуації за допомогою звичних з дитинства форм поведінки, наприклад: плач, емоційні прохання, примхи та інше. Ми на несвідомому рівні засвоїли, що такі форми поведінки, гарантують безпеку та підтримку. Дає можливість скинути з себе відповідальність за те, що відбувається.
💎Ізоляція.
✨Несвідоме абстрагування від будь якої проблеми. Наприклад боксер, намагається не думати, що удари противника викликають больові відчуття, інакше він програє бій із-за страху відчути, або завдати біль іншому.
💎Злиття.
✨Найбільш чітко цей механізм виражений у перші роки життя дитини. У злитті відсутня межа між «я» та «не я». Є тільки одне тотальне «ми».
💎Зсув.
✨Проявляється у спрямуванні емоцій від одного об'єкта, до більш прийнятної заміни. Наприклад, зсув агресивних почуттів від роботодавця на членів сім'ї.
🔽🔽🔽 Памятка для дней, когда не справляешься:
1. С тобой все в порядке. В жизни бывает всякое и такое тоже.
2. Найди то, за что ты можешь отвечать, а все остальное отпусти.
3. Налей себе травяного чая — он успокаивает.
4. Дыши и двигайся.
5. Позволь себе «залипнуть» в интернете/сериале/книгах. Это отвлечёт и снизит стресс.
6. Разреши себе быть не совершенной — сомневаться, тревожиться, проявлять разные эмоции, менять мнение.
7. Высыпайся.
8. Придерживайся простого распорядка дня.
9. Обнимайся с близкими или животными.
10. Вспоминай приятные моменты жизни, они ещё точно будут.
1. С тобой все в порядке. В жизни бывает всякое и такое тоже.
2. Найди то, за что ты можешь отвечать, а все остальное отпусти.
3. Налей себе травяного чая — он успокаивает.
4. Дыши и двигайся.
5. Позволь себе «залипнуть» в интернете/сериале/книгах. Это отвлечёт и снизит стресс.
6. Разреши себе быть не совершенной — сомневаться, тревожиться, проявлять разные эмоции, менять мнение.
7. Высыпайся.
8. Придерживайся простого распорядка дня.
9. Обнимайся с близкими или животными.
10. Вспоминай приятные моменты жизни, они ещё точно будут.
🔽🔽🔽 Не оправдывайтесь, это вас ослабляет
Все мы бываем неправы. Совершаем ошибки. Делаем глупости. Обижаем. Допускаем просчеты.
А надо понимать с первого раза. Раз уж делать — то правильно. Поступать умно. Помнить об интересах окружающих. Семь раз отмерить, и один — отрезать.
НЕ получается. Если, конечно, вы — живой человек.
Как вести себя, когда ошибся? Признать свою ошибку. Принести извинения. Жить дальше.
Всё просто.
В повседневной жизни распространена другая стратегия: долго изворачиваться, со скрипом признать свою ошибку, сквозь зубы извиниться, долго-долго оправдываться, в конце концов — сделать виноватыми всех вокруг, но не себя.
Чем ниже самооценка человека, тем с большим азартом с большей настойчивостью он реализует эту стратегию. А почему? Потому что он верит, что если правильно подобрать оправдания — то он окажется «совсем не виноват». Потому что он думает, что хороший человек никогда не ошибается. А он очень хочет быть хорошим человеком.
Самый простой путь быть «хорошим» — вовремя найти плохого — того, кто не дает ему проявить свою подлинную безупречную незапятнанную идеальную сущность.
Кто у нас нынче «плохиш»? Жена меня не понимает, начальство унижает, дети не слушаются, муж не любит, родители достают, транспорт опаздывает, будильник ломается, врачи не лечат, соседи шумят, бензин кончается, здоровье портится. Поймите меня правильно, я не виноват.
Не оправдывайтесь.
«Я опоздал, извините, просто вчера поздно лег, было много работы, с утра несколько деловых звонков, вы же знаете, какой у нас сейчас аврал, всё как всегда в последнюю минуту, разве же тут можно хоть что-то сделать вовремя — вечная спешка…»
«Я опоздал, прошу меня извинить».
Заметили разницу?
Не оправдывайтесь. Оправдания превращают вас в жертву обстоятельств и лишают вас жизненной силы. Вы сами начинаете воспринимать себя как мелкую сошку в полноводной реке человеческих отношений. Вы теряете самоуважение и уверенность в себе. Вы теряете доверие других людей, потому что много суетитесь вокруг собственной персоны и постоянно защищаетесь.
Вы не ошибаетесь — вы учитесь, и в этом ваша сила
Будьте открыты и честны. Жизнь — это обучение. Вы никогда бы не ошибались, если бы знали, чем дело кончится. Только жизнь устроена так, что ни одно дело не начинается в стопроцентной уверенности, что оно получится. Поэтому будьте открыты полученному опыту и честно признавайте, если что-то не получилось.
Такая стратегия отношения к неудаче позволит вам психологически завершить событие:
🔹 вы сделаете выводы и учтёте их в дальнейшем, не истощая себя бесплодным чувством вины
🔹это укрепит вашу личность — потому что признавая свою вину, а не взваливая её на других, вы поступаете как хороший человек
🔹это укрепит ваше самоуважение — потому что вы признаёте ошибочным только свое конкретное действие, но не всё своё существование
В следующий раз, если вы заметите, что начинаете оправдываться — остановитесь и сдержитесь. И вы почувствуете больше личной силы, даже если услышите о себе много неприятного. Сдержитесь. Дайте людям выразить свое отношение к вам, если они хотят, и примите это мужественно. Сдержитесь. Сделайте выводы и продолжайте жить.
Все мы бываем неправы. Совершаем ошибки. Делаем глупости. Обижаем. Допускаем просчеты.
А надо понимать с первого раза. Раз уж делать — то правильно. Поступать умно. Помнить об интересах окружающих. Семь раз отмерить, и один — отрезать.
НЕ получается. Если, конечно, вы — живой человек.
Как вести себя, когда ошибся? Признать свою ошибку. Принести извинения. Жить дальше.
Всё просто.
В повседневной жизни распространена другая стратегия: долго изворачиваться, со скрипом признать свою ошибку, сквозь зубы извиниться, долго-долго оправдываться, в конце концов — сделать виноватыми всех вокруг, но не себя.
Чем ниже самооценка человека, тем с большим азартом с большей настойчивостью он реализует эту стратегию. А почему? Потому что он верит, что если правильно подобрать оправдания — то он окажется «совсем не виноват». Потому что он думает, что хороший человек никогда не ошибается. А он очень хочет быть хорошим человеком.
Самый простой путь быть «хорошим» — вовремя найти плохого — того, кто не дает ему проявить свою подлинную безупречную незапятнанную идеальную сущность.
Кто у нас нынче «плохиш»? Жена меня не понимает, начальство унижает, дети не слушаются, муж не любит, родители достают, транспорт опаздывает, будильник ломается, врачи не лечат, соседи шумят, бензин кончается, здоровье портится. Поймите меня правильно, я не виноват.
Не оправдывайтесь.
«Я опоздал, извините, просто вчера поздно лег, было много работы, с утра несколько деловых звонков, вы же знаете, какой у нас сейчас аврал, всё как всегда в последнюю минуту, разве же тут можно хоть что-то сделать вовремя — вечная спешка…»
«Я опоздал, прошу меня извинить».
Заметили разницу?
Не оправдывайтесь. Оправдания превращают вас в жертву обстоятельств и лишают вас жизненной силы. Вы сами начинаете воспринимать себя как мелкую сошку в полноводной реке человеческих отношений. Вы теряете самоуважение и уверенность в себе. Вы теряете доверие других людей, потому что много суетитесь вокруг собственной персоны и постоянно защищаетесь.
Вы не ошибаетесь — вы учитесь, и в этом ваша сила
Будьте открыты и честны. Жизнь — это обучение. Вы никогда бы не ошибались, если бы знали, чем дело кончится. Только жизнь устроена так, что ни одно дело не начинается в стопроцентной уверенности, что оно получится. Поэтому будьте открыты полученному опыту и честно признавайте, если что-то не получилось.
Такая стратегия отношения к неудаче позволит вам психологически завершить событие:
🔹 вы сделаете выводы и учтёте их в дальнейшем, не истощая себя бесплодным чувством вины
🔹это укрепит вашу личность — потому что признавая свою вину, а не взваливая её на других, вы поступаете как хороший человек
🔹это укрепит ваше самоуважение — потому что вы признаёте ошибочным только свое конкретное действие, но не всё своё существование
В следующий раз, если вы заметите, что начинаете оправдываться — остановитесь и сдержитесь. И вы почувствуете больше личной силы, даже если услышите о себе много неприятного. Сдержитесь. Дайте людям выразить свое отношение к вам, если они хотят, и примите это мужественно. Сдержитесь. Сделайте выводы и продолжайте жить.
🔽🔽🔽 Одна из самых больших загадок: почему с возрастом время «ускоряется»
Доктор психологических наук из Университета Калифорнии Джеймс М. Бродуэй и его ученица Бритни Сандовал объясняют, почему с возрастом кажется, что время проходит быстрее, и откуда появляются наши сожаления о пролетевших незаметно годах.
"Где же время?", "Куда ушло время?" — часто замечают пожилые и люди среднего возраста. Многие из нас чувствуют, что время проходит быстрее по мере того, как мы стареем, и это ощущение обычно вызывает сожаления. По словам психолога и обозревателя из BBC Клаудии Хаммонд, «ощущение, что время ускоряется, когда вы становитесь старше, является одной из самых больших загадок переживания времени». К счастью, попытки разгадать эту тайну принесли некоторые интригующие результаты.
Например, в 2005 году психологи Марк Уиттманн (Marc Wittmann) и Сандра Ленхофф (Sandra Lenhoff), оба из Мюнхенского университета Людвига-Максимилиана, исследовали 499 участников в возрасте от 14-ти до 94-ти лет с целью выяснить, с какой скоростью, по их мнению, движется время: от «очень медленно» до «очень быстро». В случае более коротких промежутков времени — недели, месяца, даже года — восприятие времени не изменялось — испытуемым не казалось, что время ускоряется с возрастом.
По мнению большинства участников, часы тикали быстро. Но при более длинных промежутках, например, десять лет, возникала следующая картина: пожилые люди были склонны воспринимать время как бегущее ещё быстрее. В ответ на просьбу задуматься о своей жизни участники старше 40 лет говорили, что время проходило медленнее в их детстве, но затем постепенно ускорялось в подростковом возрасте и в начале взрослой жизни.
Есть веские причины, почему пожилые люди могут чувствовать себя так. Когда речь заходит о том, как мы воспринимаем время, люди могут оценить длину события с двух очень разных точек зрения:
. с перспективной позиции — пока событие ещё длится,
. с ретроспективной точки зрения — после того, как оно закончилось.
Кроме того, наш опыт восприятия времени меняется вместе с нашими поступками и мыслями/чувствами по этому поводу. На самом деле, когда мы веселимся, время летит. Увлеченность романом заставляет время казаться проходящим быстро в данный момент. Но если мы вспомним эту деятельность позже, будет казаться, что она длилась дольше, чем нам казалось.
В чем причина? Наш мозг кодирует для памяти новый опыт, а не знакомый, и наше ретроспективное суждение о времени основано на том, сколько новых воспоминаний нам удалось создать в течение определенного периода. Другими словами, чем больше новых воспоминаний мы построим за выходные дни, тем дольше поездка будет казаться в ретроспективе.
Это явление, которое Хаммонд назвала «праздничный парадокс» (holiday paradox), кажется, является одной из лучших подсказок относительно того, почему в ретроспективе кажется, что время проходит быстрее, чем старше мы становимся. С детства и до начала взрослой жизни мы испытываем много свежих впечатлений и осваиваем бесчисленное количество новых навыков. Но во взрослом возрасте наша жизнь становится все более рутинной, и мы испытываем меньше незнакомых моментов. В результате наши первые годы становятся сверхпредставленными в нашей автобиографической памяти, и когда мы размышляем о них, кажется, что они длились дольше.
Конечно, это означает, что мы также можем замедлить время и в старшем возрасте. Мы можем изменить наше восприятие, сохраняя наш мозг активным, постоянно получая новые навыки, знакомясь с новыми идеями и посещая новые места.
Доктор психологических наук из Университета Калифорнии Джеймс М. Бродуэй и его ученица Бритни Сандовал объясняют, почему с возрастом кажется, что время проходит быстрее, и откуда появляются наши сожаления о пролетевших незаметно годах.
"Где же время?", "Куда ушло время?" — часто замечают пожилые и люди среднего возраста. Многие из нас чувствуют, что время проходит быстрее по мере того, как мы стареем, и это ощущение обычно вызывает сожаления. По словам психолога и обозревателя из BBC Клаудии Хаммонд, «ощущение, что время ускоряется, когда вы становитесь старше, является одной из самых больших загадок переживания времени». К счастью, попытки разгадать эту тайну принесли некоторые интригующие результаты.
Например, в 2005 году психологи Марк Уиттманн (Marc Wittmann) и Сандра Ленхофф (Sandra Lenhoff), оба из Мюнхенского университета Людвига-Максимилиана, исследовали 499 участников в возрасте от 14-ти до 94-ти лет с целью выяснить, с какой скоростью, по их мнению, движется время: от «очень медленно» до «очень быстро». В случае более коротких промежутков времени — недели, месяца, даже года — восприятие времени не изменялось — испытуемым не казалось, что время ускоряется с возрастом.
По мнению большинства участников, часы тикали быстро. Но при более длинных промежутках, например, десять лет, возникала следующая картина: пожилые люди были склонны воспринимать время как бегущее ещё быстрее. В ответ на просьбу задуматься о своей жизни участники старше 40 лет говорили, что время проходило медленнее в их детстве, но затем постепенно ускорялось в подростковом возрасте и в начале взрослой жизни.
Есть веские причины, почему пожилые люди могут чувствовать себя так. Когда речь заходит о том, как мы воспринимаем время, люди могут оценить длину события с двух очень разных точек зрения:
. с перспективной позиции — пока событие ещё длится,
. с ретроспективной точки зрения — после того, как оно закончилось.
Кроме того, наш опыт восприятия времени меняется вместе с нашими поступками и мыслями/чувствами по этому поводу. На самом деле, когда мы веселимся, время летит. Увлеченность романом заставляет время казаться проходящим быстро в данный момент. Но если мы вспомним эту деятельность позже, будет казаться, что она длилась дольше, чем нам казалось.
В чем причина? Наш мозг кодирует для памяти новый опыт, а не знакомый, и наше ретроспективное суждение о времени основано на том, сколько новых воспоминаний нам удалось создать в течение определенного периода. Другими словами, чем больше новых воспоминаний мы построим за выходные дни, тем дольше поездка будет казаться в ретроспективе.
Это явление, которое Хаммонд назвала «праздничный парадокс» (holiday paradox), кажется, является одной из лучших подсказок относительно того, почему в ретроспективе кажется, что время проходит быстрее, чем старше мы становимся. С детства и до начала взрослой жизни мы испытываем много свежих впечатлений и осваиваем бесчисленное количество новых навыков. Но во взрослом возрасте наша жизнь становится все более рутинной, и мы испытываем меньше незнакомых моментов. В результате наши первые годы становятся сверхпредставленными в нашей автобиографической памяти, и когда мы размышляем о них, кажется, что они длились дольше.
Конечно, это означает, что мы также можем замедлить время и в старшем возрасте. Мы можем изменить наше восприятие, сохраняя наш мозг активным, постоянно получая новые навыки, знакомясь с новыми идеями и посещая новые места.
🔽🔽🔽 Тема не найприємніша, але дуже важлива.
Щоб приймати, важливо сумувати.
Щоб цінувати, важливо відпускати.
😭Протягом життя ми постійно щось або когось втрачаємо. Ми втрачаємо людей, розлучаємося, припиняємо стосунки. Оплакуємо, коли людина йде з життя. Ми втрачаємо ресурси та можливості: можна втратити сили та здоров'я, фінансове благополуччя, соціальний статус, кар'єру, впустити шанс здобути освіту або залишитися з коханою людиною…
😔Ми старіємо, і це неминуче, і втрачаємо себе, свою молодість і час, якого було так багато попереду.
Ми втрачаємо дітей, коли вони виростають і починають жити своїм життям, як і ми колись, покинувши батьківський будинок.
Втрачаємо батьків – одного разу від дитинства, безтурботності, теплих маминих рук залишаться одні спогади та альбоми із сімейними фотографіями, які вже тепер нам доведеться десь зберігати.
😣 Щоразу, переживаючи втрату, ми відчуваємо біль втрати і страх змін. Світ більше не буде таким, як колись, у якомусь сенсі треба вчитися жити заново, за нових умов, обставин.
❗️Горювання (або журба) – це зіткнення зі своїми почуттями в останній момент втрати. З горем, болем, страхом, самотністю.
Журба – це активне проживання того, що ми змінюємося, і світ ніколи не буде таким, як був. І це викликає біль, розпач, тривогу, страх. У горюванні ми можемо дозволити собі відчувати всі ці почуття, дати собі на них право – і це дасть змогу завершити один етап життя та піти до наступного. Це перехід із однієї якості життя в іншу.
🙅🏻♀️У нашому суспільстві не прийнято приділяти увагу цьому важливому процесу. Щоб не трапилося, ми намагаємося якнайшвидше забути про те, що сталося, перейти, пробігти всі гострі почуття, відволіктися. Тим самим не даємо собі можливості зіткнутися із собою, прожити дуже важливий життєвий етап. Відчути біль втрати, нездійснені надії, втрачені можливості, зізнатися, що дуже боляче за те, що ми більше не будемо таким, як раніше. Адже це і є, уважне, дбайливе до себе, ставлення.
Саме журячись, по-справжньому, глибоко стикаючись зі своїми почуттями, ми даємо собі можливість піти далі. Відплакати, відридати, понуритися, зазнати страху самотності, розчарування і біль, жалість, - щоб мати ресурс іти далі🌿
Як зробити це максимально гармонійно? Адже існує страх провалитися і залишитись у цих емоціях назавжди.
1️⃣Власне, природна потреба на стадії горювання - це сумувати та журитися. Дозвольте собі робити це, і робити безпечно: виділяйте для себе більше часу на самоті, щоб була можливість віддатися почуттю печалі, у тому числі, в більшості випадків поплакати (і давайте собі право на ці сльози, включаючи ридання: саме під час них тіло максимально позбавляється накопиченої напруги через сильне скорочення і потім розслаблення м'язів).
2️⃣Організуйте на цей час, присвячений собі, середовище, що сприяє приходу почуттів та їх проживанню. Для цього можна, наприклад, переглянути фотоальбом, де ви водночас, когось чи чогось зараз немає. Або покрутити в руках милу дрібничку, що залишилася на згадку про цю людину або життєвий період.
Включити музику, яка асоціюється у вас із тим, кого втратили. Або ще щось у цьому роді, що спадає на думку.
3️⃣Висловлюйте почуття через тіло та творчість - адже не дарма так багато картин, віршів, музики та пісень саме про біль. Необов'язково бути художником, щоб взяти в руки пензлі та дозволити собі малювати свій смуток. Так само і не потрібно бути письменником, щоб дати ручці перенести ваші почуття на папір не заради кінцевого твору – але заради того, щоб вони, будучи вираженими в дії, залишили вас (згодом) жити далі своїм життям, яке ще залишилося з вами.
4️⃣Розділяйте почуття з близькими людьми, попередньо поцікавившись про наявність у них на даний момент про бажання та можливість вас послухати. Тут важливо стежити, щоб реакція була підтримуючою та здоровою, а не в дусі «Не плач, все буде добре» або, що ще гірше, у дусі оцінок та критики..
Щоб приймати, важливо сумувати.
Щоб цінувати, важливо відпускати.
😭Протягом життя ми постійно щось або когось втрачаємо. Ми втрачаємо людей, розлучаємося, припиняємо стосунки. Оплакуємо, коли людина йде з життя. Ми втрачаємо ресурси та можливості: можна втратити сили та здоров'я, фінансове благополуччя, соціальний статус, кар'єру, впустити шанс здобути освіту або залишитися з коханою людиною…
😔Ми старіємо, і це неминуче, і втрачаємо себе, свою молодість і час, якого було так багато попереду.
Ми втрачаємо дітей, коли вони виростають і починають жити своїм життям, як і ми колись, покинувши батьківський будинок.
Втрачаємо батьків – одного разу від дитинства, безтурботності, теплих маминих рук залишаться одні спогади та альбоми із сімейними фотографіями, які вже тепер нам доведеться десь зберігати.
😣 Щоразу, переживаючи втрату, ми відчуваємо біль втрати і страх змін. Світ більше не буде таким, як колись, у якомусь сенсі треба вчитися жити заново, за нових умов, обставин.
❗️Горювання (або журба) – це зіткнення зі своїми почуттями в останній момент втрати. З горем, болем, страхом, самотністю.
Журба – це активне проживання того, що ми змінюємося, і світ ніколи не буде таким, як був. І це викликає біль, розпач, тривогу, страх. У горюванні ми можемо дозволити собі відчувати всі ці почуття, дати собі на них право – і це дасть змогу завершити один етап життя та піти до наступного. Це перехід із однієї якості життя в іншу.
🙅🏻♀️У нашому суспільстві не прийнято приділяти увагу цьому важливому процесу. Щоб не трапилося, ми намагаємося якнайшвидше забути про те, що сталося, перейти, пробігти всі гострі почуття, відволіктися. Тим самим не даємо собі можливості зіткнутися із собою, прожити дуже важливий життєвий етап. Відчути біль втрати, нездійснені надії, втрачені можливості, зізнатися, що дуже боляче за те, що ми більше не будемо таким, як раніше. Адже це і є, уважне, дбайливе до себе, ставлення.
Саме журячись, по-справжньому, глибоко стикаючись зі своїми почуттями, ми даємо собі можливість піти далі. Відплакати, відридати, понуритися, зазнати страху самотності, розчарування і біль, жалість, - щоб мати ресурс іти далі🌿
Як зробити це максимально гармонійно? Адже існує страх провалитися і залишитись у цих емоціях назавжди.
1️⃣Власне, природна потреба на стадії горювання - це сумувати та журитися. Дозвольте собі робити це, і робити безпечно: виділяйте для себе більше часу на самоті, щоб була можливість віддатися почуттю печалі, у тому числі, в більшості випадків поплакати (і давайте собі право на ці сльози, включаючи ридання: саме під час них тіло максимально позбавляється накопиченої напруги через сильне скорочення і потім розслаблення м'язів).
2️⃣Організуйте на цей час, присвячений собі, середовище, що сприяє приходу почуттів та їх проживанню. Для цього можна, наприклад, переглянути фотоальбом, де ви водночас, когось чи чогось зараз немає. Або покрутити в руках милу дрібничку, що залишилася на згадку про цю людину або життєвий період.
Включити музику, яка асоціюється у вас із тим, кого втратили. Або ще щось у цьому роді, що спадає на думку.
3️⃣Висловлюйте почуття через тіло та творчість - адже не дарма так багато картин, віршів, музики та пісень саме про біль. Необов'язково бути художником, щоб взяти в руки пензлі та дозволити собі малювати свій смуток. Так само і не потрібно бути письменником, щоб дати ручці перенести ваші почуття на папір не заради кінцевого твору – але заради того, щоб вони, будучи вираженими в дії, залишили вас (згодом) жити далі своїм життям, яке ще залишилося з вами.
4️⃣Розділяйте почуття з близькими людьми, попередньо поцікавившись про наявність у них на даний момент про бажання та можливість вас послухати. Тут важливо стежити, щоб реакція була підтримуючою та здоровою, а не в дусі «Не плач, все буде добре» або, що ще гірше, у дусі оцінок та критики..
Якщо здорового слухача серед близьких знайти не вдається - в гострій стадії краще присвятити більше часу вищезазначеним способам проживання почуттів на самоті або як варіант - звернутися за допомогою до фахівця, який матиме необхідні навички. Тому що, якщо ви, відкриваючись у цьому, і без того вразливому, стані - отримуєте не здорову і не зовсім адекватну реакцію у відповідь - це може призвести до повторної травматизації, і біль у результаті виявиться ще більшим. З іншого ж боку, здорове обговорення та розділ своїх почуттів з кимось дає чудову можливість для їх проживання та звільнення від них.
🙌Якщо почуття зрозумілі, прийняті нами, пережиті, вони не стануть перешкодою і не завадять будувати життя, робити його наповненим та успішним. Не віджуривши, ми ризикуємо надовго застрягти у переживаннях, спогадах, до яких домішуватиметься обурення та лють, і питання «Ну, чому в моєму житті все так вийшло?» - А це дорога в нікуди. Всі ресурси підуть на придушення почуттів і на несправедливу течію життя.
✅Горювання – це можливість у кризовий момент бути поряд із самим собою та бути із собою чесним. Розділити цей біль із близькими, отримати підтримку, дозволити собі бути слабким. Адже у нас прийнято «триматися», «бути сильним», носити все в собі.
Справжня сила – максимально повно пережити, не пробігти, біль від втрати, зрозуміти та прийняти свої почуття, щоб зробити крок у наступний етап свого життя ❤️
🙌Якщо почуття зрозумілі, прийняті нами, пережиті, вони не стануть перешкодою і не завадять будувати життя, робити його наповненим та успішним. Не віджуривши, ми ризикуємо надовго застрягти у переживаннях, спогадах, до яких домішуватиметься обурення та лють, і питання «Ну, чому в моєму житті все так вийшло?» - А це дорога в нікуди. Всі ресурси підуть на придушення почуттів і на несправедливу течію життя.
✅Горювання – це можливість у кризовий момент бути поряд із самим собою та бути із собою чесним. Розділити цей біль із близькими, отримати підтримку, дозволити собі бути слабким. Адже у нас прийнято «триматися», «бути сильним», носити все в собі.
Справжня сила – максимально повно пережити, не пробігти, біль від втрати, зрозуміти та прийняти свої почуття, щоб зробити крок у наступний етап свого життя ❤️
🔽🔽🔽 🗣 Как стать интересным и привлекательным для окружающих?
Как часто мы мечтаем о том, чтобы нравиться всем и каждому? И сколько для этого нужно сделать! Нужно быть веселым, интересным, харизматичным, хорошим слушателем. Список можно продолжать очень долго. Но вот, что стоит заметить — нельзя понравиться абсолютно каждому человеку. Это просто невозможно.
Но если понравиться всем и каждому нельзя, то быть человеком, с которым просто интересно общаться, все же можно. Это тоже непросто и требует многих качеств, но, по крайней мере, это реально. И для этого нужно соблюдать несколько правил.
💤 Не будьте занудой
Нам очень сложно понять, что мы скучны в данный момент времени, ведь каждый из нас считает себя лучшим во всем. Вы рассказываете интересную историю и видите, что люди зевают? Возможно, эта история не так интересна, как кажется. Попробуйте завершить ее и дать высказаться другим людям.
👂 Самые харизматичные люди всегда хорошие слушатели
Люди любят говорить о себе любимых, и именно поэтому всегда есть нехватка хороших слушателей. Дайте своему собеседнику рассказать вам о себе. Задавайте ему встречные вопросы. Странно, но люди, которые нравятся нам больше всего, всегда говорят мало.
🏄♂️ Обсудите интересы собеседника
Эта проблема очень хорошо раскрывается в книге Дейла Карнеги «Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей», советую её прочитать.
Узнайте у собеседника про его хобби, задавайте вопросы. И обсуждайте их. Вы уже на 80% близки к тому, чтобы понравиться. Если вы хорошо разбираетесь в хобби собеседника, то легко сможете поддержать разговор. Если нет, то расспросите его поподробнее. Он расскажет вам с превеликим удовольствием.
⏳ Правило 3-х историй
Людям неинтересны функции вашего нового телефона. Что их действительно заводит, так это реальные истории, которые произошли с вами. Драмы и реалити-шоу стали популярными не просто так. Поэтому всегда имейте в запасе 3 интересных истории, о которых можно рассказать. Эти истории должны быть захватывающими, эмоциональными и привлекательными. Людям должно быть интересно, что же произойдет в следующую минуту?
👑 Харизма
В это слово вкладывают так много смысла, что становится сложно понять, что же оно все-таки означает. Кто-то говорит, что с харизмой рождаются, а кто-то считает, что этот навык вырабатывается годами.
Но вот, что интересно:
Исследование, проведенное двумя психологами в 1967 году, доказало, что в разговоре лишь 7% внимания приходится на слова. Остальное внимание собеседник уделяет тону речи и языку тела.
Смейтесь. Улыбайтесь. Будьте эмоциональным. Не забывайте о жестах и не полагайтесь только на слова.
🧗 Живите интересной жизнью
Общайтесь с интересными людьми, читайте интересные книги. Люди, с которыми вы проводите время, очень сильно влияют на ваш характер, нравится вам это или нет.
Самый правильный способ, чтобы стать интересным — это прожить интересную жизнь. И поверьте, это даст вам гораздо больше, чем простую возможность быть интересным собеседником.
Как часто мы мечтаем о том, чтобы нравиться всем и каждому? И сколько для этого нужно сделать! Нужно быть веселым, интересным, харизматичным, хорошим слушателем. Список можно продолжать очень долго. Но вот, что стоит заметить — нельзя понравиться абсолютно каждому человеку. Это просто невозможно.
Но если понравиться всем и каждому нельзя, то быть человеком, с которым просто интересно общаться, все же можно. Это тоже непросто и требует многих качеств, но, по крайней мере, это реально. И для этого нужно соблюдать несколько правил.
💤 Не будьте занудой
Нам очень сложно понять, что мы скучны в данный момент времени, ведь каждый из нас считает себя лучшим во всем. Вы рассказываете интересную историю и видите, что люди зевают? Возможно, эта история не так интересна, как кажется. Попробуйте завершить ее и дать высказаться другим людям.
👂 Самые харизматичные люди всегда хорошие слушатели
Люди любят говорить о себе любимых, и именно поэтому всегда есть нехватка хороших слушателей. Дайте своему собеседнику рассказать вам о себе. Задавайте ему встречные вопросы. Странно, но люди, которые нравятся нам больше всего, всегда говорят мало.
🏄♂️ Обсудите интересы собеседника
Эта проблема очень хорошо раскрывается в книге Дейла Карнеги «Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей», советую её прочитать.
Узнайте у собеседника про его хобби, задавайте вопросы. И обсуждайте их. Вы уже на 80% близки к тому, чтобы понравиться. Если вы хорошо разбираетесь в хобби собеседника, то легко сможете поддержать разговор. Если нет, то расспросите его поподробнее. Он расскажет вам с превеликим удовольствием.
⏳ Правило 3-х историй
Людям неинтересны функции вашего нового телефона. Что их действительно заводит, так это реальные истории, которые произошли с вами. Драмы и реалити-шоу стали популярными не просто так. Поэтому всегда имейте в запасе 3 интересных истории, о которых можно рассказать. Эти истории должны быть захватывающими, эмоциональными и привлекательными. Людям должно быть интересно, что же произойдет в следующую минуту?
👑 Харизма
В это слово вкладывают так много смысла, что становится сложно понять, что же оно все-таки означает. Кто-то говорит, что с харизмой рождаются, а кто-то считает, что этот навык вырабатывается годами.
Но вот, что интересно:
Исследование, проведенное двумя психологами в 1967 году, доказало, что в разговоре лишь 7% внимания приходится на слова. Остальное внимание собеседник уделяет тону речи и языку тела.
Смейтесь. Улыбайтесь. Будьте эмоциональным. Не забывайте о жестах и не полагайтесь только на слова.
🧗 Живите интересной жизнью
Общайтесь с интересными людьми, читайте интересные книги. Люди, с которыми вы проводите время, очень сильно влияют на ваш характер, нравится вам это или нет.
Самый правильный способ, чтобы стать интересным — это прожить интересную жизнь. И поверьте, это даст вам гораздо больше, чем простую возможность быть интересным собеседником.
🔽🔽🔽 Список елементів психічного та емоційного здоров'я як глобальна мета для психотерапії.
🌿 Здатність кохати.
Здатність залучатися до відносин, відкриватися Іншій людині. Любити її такою, якою вона є: з усіма недоліками та перевагами. Без ідеалізації та знецінення. Це здатність віддавати, а не тільки брати. Це стосується і батьківської любові до дітей, і партнерської любові між чоловіком та жінкою.
🌿 Здатність працювати.
Це стосується не лише професії. Це насамперед про здатність створювати і творити те, що є цінним для людини, сім'ї, суспільства. Людям важливо усвідомлювати, що те, що вони роблять, має сенс і значення для інших. Це здатність привносити у світ щось нове, творчий потенціал. Підлітки часто відчувають складність у цьому.
🌿 Здатність грати.
Тут йдеться як про прямий сенс "гри" у дітей, так і про здатність дорослих людей "грати" словами, символами. Це можливість використовувати метафори, алегорії, гумор, символізувати свій досвід і отримувати від цього задоволення. Американський психолог Jaak Panksepp довів, що гра має велике значення у розвитку мозку. Він писав, що молоді тварини часто грають, використовуючи тілесний контакт, і це є важливим і значущим для розвитку. При цьому якщо тваринам не дозволити грати один день, то наступного дня вони гратимуть із подвійною старанністю. Вчений провів аналогію з людьми і зробив висновок, що, можливо, гіперактивність у дітей - це наслідок нестачі гри. Крім того, в сучасному суспільстві спостерігається загальна тенденція до того, що ми перестаємо грати. Наші ігри з "активних" перетворюються на "відсторонено-спостерігальні". Ми все менше самі танцюємо, співаємо, займаємося спортом, дедалі більше спостерігаючи, як це роблять інші. Це буде мати певні наслідки для психічного здоров'я.
🌿 Безпечні стосунки.
На жаль, нерідко люди, які звертаються до психотерапії, перебувають у насильницьких, загрозливих, залежних - словом, нездорових відносинах. І одна із цілей психотерапії допомогти їм це виправити. Щоб краще зрозуміти причини та природу цього явища, ми можемо звернутися до теорії прихильності Джона Боулбі. Він описав три типи прихильності: нормальну, тривожну (складно виносити самотність, тому людина "прилипає" до значного об'єкта) і уникаючу (людина може легко відпустити Іншого, але при цьому залишається з колосальною тривогою всередині). Згодом виділився ще один тип прихильності - дезорганізований (D-тип): люди з цим типом прихильності часто реагують на доглядаючу за ними людину як на джерело одночасно тепла і страху. Це властиво людям з прикордонним рівнем особистісної організації, і часто спостерігається після насильства чи заперечення дитинства. Такі люди "прилипають" до об'єкта уподобання і одночасно "кусають" його. На жаль, порушення прихильності - дуже поширене явище. Але хороша новина в тому, що тип прихильності можна змінити. Як правило, для цього добре підходить психотерапія (від 2 і більше років). Але можлива зміна типу прихильності і за наявності стабільних, безпечних, тривалих (понад 5 років) відносин із партнером.
🌿 Автономія.
У людей, які звертаються в психотерапію, часто відзначається її недолік (але величезний потенціал, якщо вони в терапію таки прийшли). Люди роблять не те, чого насправді хочуть. Вони навіть не встигають "вибрати" (прислухатися до себе), чого їм хотіти. При цьому ілюзорно автономія може зміщуватися на інші сфери життя. Наприклад, пацієнти, які страждають на анорексію, найчастіше намагаються контролювати хоч щось, що їм здається доступним, вибираючи при цьому замість своїх бажань власну вагу.
🌿 Здатність кохати.
Здатність залучатися до відносин, відкриватися Іншій людині. Любити її такою, якою вона є: з усіма недоліками та перевагами. Без ідеалізації та знецінення. Це здатність віддавати, а не тільки брати. Це стосується і батьківської любові до дітей, і партнерської любові між чоловіком та жінкою.
🌿 Здатність працювати.
Це стосується не лише професії. Це насамперед про здатність створювати і творити те, що є цінним для людини, сім'ї, суспільства. Людям важливо усвідомлювати, що те, що вони роблять, має сенс і значення для інших. Це здатність привносити у світ щось нове, творчий потенціал. Підлітки часто відчувають складність у цьому.
🌿 Здатність грати.
Тут йдеться як про прямий сенс "гри" у дітей, так і про здатність дорослих людей "грати" словами, символами. Це можливість використовувати метафори, алегорії, гумор, символізувати свій досвід і отримувати від цього задоволення. Американський психолог Jaak Panksepp довів, що гра має велике значення у розвитку мозку. Він писав, що молоді тварини часто грають, використовуючи тілесний контакт, і це є важливим і значущим для розвитку. При цьому якщо тваринам не дозволити грати один день, то наступного дня вони гратимуть із подвійною старанністю. Вчений провів аналогію з людьми і зробив висновок, що, можливо, гіперактивність у дітей - це наслідок нестачі гри. Крім того, в сучасному суспільстві спостерігається загальна тенденція до того, що ми перестаємо грати. Наші ігри з "активних" перетворюються на "відсторонено-спостерігальні". Ми все менше самі танцюємо, співаємо, займаємося спортом, дедалі більше спостерігаючи, як це роблять інші. Це буде мати певні наслідки для психічного здоров'я.
🌿 Безпечні стосунки.
На жаль, нерідко люди, які звертаються до психотерапії, перебувають у насильницьких, загрозливих, залежних - словом, нездорових відносинах. І одна із цілей психотерапії допомогти їм це виправити. Щоб краще зрозуміти причини та природу цього явища, ми можемо звернутися до теорії прихильності Джона Боулбі. Він описав три типи прихильності: нормальну, тривожну (складно виносити самотність, тому людина "прилипає" до значного об'єкта) і уникаючу (людина може легко відпустити Іншого, але при цьому залишається з колосальною тривогою всередині). Згодом виділився ще один тип прихильності - дезорганізований (D-тип): люди з цим типом прихильності часто реагують на доглядаючу за ними людину як на джерело одночасно тепла і страху. Це властиво людям з прикордонним рівнем особистісної організації, і часто спостерігається після насильства чи заперечення дитинства. Такі люди "прилипають" до об'єкта уподобання і одночасно "кусають" його. На жаль, порушення прихильності - дуже поширене явище. Але хороша новина в тому, що тип прихильності можна змінити. Як правило, для цього добре підходить психотерапія (від 2 і більше років). Але можлива зміна типу прихильності і за наявності стабільних, безпечних, тривалих (понад 5 років) відносин із партнером.
🌿 Автономія.
У людей, які звертаються в психотерапію, часто відзначається її недолік (але величезний потенціал, якщо вони в терапію таки прийшли). Люди роблять не те, чого насправді хочуть. Вони навіть не встигають "вибрати" (прислухатися до себе), чого їм хотіти. При цьому ілюзорно автономія може зміщуватися на інші сфери життя. Наприклад, пацієнти, які страждають на анорексію, найчастіше намагаються контролювати хоч щось, що їм здається доступним, вибираючи при цьому замість своїх бажань власну вагу.
🌿 Постійність себе або концепція інтегрованості. Це здатність залишатися в контакті з усіма сторонами свого Я: як добрими, так і поганими, як приємними, так і тими, що не викликають бурхливої радості. Це також здатність відчувати конфлікти і при цьому не розщеплюватись. Це контакт між дитиною, якою я був, тим, хто є зараз, і тією особистістю, якою я буду через 10 років. Це здатність враховувати та інтегрувати все, що дано Богом та природою та те, що я в собі зумів розвинути. Одним із порушень цього пункту може бути "напад" на власне тіло, коли воно несвідомо не сприймається як частина себе. Воно стає чимось окремим, що можна змусити голодувати чи різати і т.п.
🌿 Здатність відновлюється після стресу (сила Его).
Якщо в людини достатньо сили Его, то, коли вона стикається зі стресами, вона не хворіє, не використовує для виходу з нього тільки один ригідний захист, не зривається. Вона здатна найкращим способом адаптуватись до нової ситуації.
🌿 Реалістична та надійна самооцінка.
Багато людей нереалістично і при цьому занадто жорстко оцінюють себе, мають суворе Супер-Его, що критикує (Критикуючий Внутрішній Батько) . Можлива і зворотна ситуація – завищена самооцінка. Батьки вихваляють дітей, бажаючи мати все найкраще, у тому числі і "найкращих" дітей. Але така необґрунтована похвала, позбавлена в самій своїй суті кохання та тепла, вселяє у дітей почуття порожнечі. Вони не розуміють, ким є насправді, і їм здається, ніби ніхто їх насправді не знає. Вони часто діють, ніби мають право на особливе ставлення до себе, хоча, по суті, не заробили цього (Розпещена або Вразлива Внутрішня Дитина).
🌿 Система ціннісних орієнтацій.
Важливо, щоб людина розуміла етичні норми, їх зміст, при цьому був гнучкий у дотриманні ним. У 19 столітті говорили про "моральне божевілля", що зараз називають скоріше антисоціальним розладом особистості. Це серйозна проблема, пов'язана з нерозумінням, невідчуттям людиною різних етичних, моральних та ціннісних норм та принципів. Хоча в той же час такі люди можуть зберігати інші елементи з даного списку.
Здатність виносити напруження емоцій.
Виносити емоції - отже вміти залишатися з ними, відчувати їх, не діючи під їхнім впливом. Це також одночасна здатність залишатися в контакті і з емоціями, і з думками – своєю раціональною частиною.
🌿 Рефлексія.
Здатність залишатися его-дистонним, подивитися на себе з боку. Люди з рефлексією здатні бачити, що саме є їхньою проблемою, і відповідно поводитися з нею таким чином, щоб вирішити її, максимально ефективно допомагаючи собі.
🌿 Менталізація.
Маючи цю здатність люди здатні зрозуміти, що Інші - це зовсім окремі особистості, зі своїми особливостями, особистісною та психологічною структурою. Такі люди також бачать різницю між тим, що вони почуваються скривдженими після чиїхось слів і тим, що насправді Інша людина не хотіла їх образити. Ця образа швидше викликана їх особистим, персональним досвідом та особистісними особливостями (Проекція або Перенос).
🌿 Баланс між тим часом, що я роблю для себе та для свого оточення.
Це про можливість бути собою та піклуватися про власні інтереси, враховуючи при цьому й інтереси партнера, з яким є стосунки.
Почуття вітальності.
Здатність бути і почуватися живим. Вінникот писав, що людина може нормально функціонувати, але при цьому бути ніби неживою. Про внутрішню омертвілість писав і Андре Грін.
🌿 Визнання того, що ми не можемо змінити.
Це про здатність щиро і чесно сумувати, приймати та проживати скорботи у зв'язку з тим, що неможливо змінити. Прийняття своєї обмеженості та оплакування того, чого нам хотілося б мати, але його в нас немає.
Таким чином, у кожної людини можуть бути різні ці елементи психічного здоров'я. Є певні закономірності та взаємозв'язки між, наприклад, типом особистісної організації та "пробілами" у цьому списку. Але в загальному вигляді цей список є глобальною метою для психотерапії. З переважним урахуванням особистих особливостей кожного клієнта чи пацієнта.
🌿 Здатність відновлюється після стресу (сила Его).
Якщо в людини достатньо сили Его, то, коли вона стикається зі стресами, вона не хворіє, не використовує для виходу з нього тільки один ригідний захист, не зривається. Вона здатна найкращим способом адаптуватись до нової ситуації.
🌿 Реалістична та надійна самооцінка.
Багато людей нереалістично і при цьому занадто жорстко оцінюють себе, мають суворе Супер-Его, що критикує (Критикуючий Внутрішній Батько) . Можлива і зворотна ситуація – завищена самооцінка. Батьки вихваляють дітей, бажаючи мати все найкраще, у тому числі і "найкращих" дітей. Але така необґрунтована похвала, позбавлена в самій своїй суті кохання та тепла, вселяє у дітей почуття порожнечі. Вони не розуміють, ким є насправді, і їм здається, ніби ніхто їх насправді не знає. Вони часто діють, ніби мають право на особливе ставлення до себе, хоча, по суті, не заробили цього (Розпещена або Вразлива Внутрішня Дитина).
🌿 Система ціннісних орієнтацій.
Важливо, щоб людина розуміла етичні норми, їх зміст, при цьому був гнучкий у дотриманні ним. У 19 столітті говорили про "моральне божевілля", що зараз називають скоріше антисоціальним розладом особистості. Це серйозна проблема, пов'язана з нерозумінням, невідчуттям людиною різних етичних, моральних та ціннісних норм та принципів. Хоча в той же час такі люди можуть зберігати інші елементи з даного списку.
Здатність виносити напруження емоцій.
Виносити емоції - отже вміти залишатися з ними, відчувати їх, не діючи під їхнім впливом. Це також одночасна здатність залишатися в контакті і з емоціями, і з думками – своєю раціональною частиною.
🌿 Рефлексія.
Здатність залишатися его-дистонним, подивитися на себе з боку. Люди з рефлексією здатні бачити, що саме є їхньою проблемою, і відповідно поводитися з нею таким чином, щоб вирішити її, максимально ефективно допомагаючи собі.
🌿 Менталізація.
Маючи цю здатність люди здатні зрозуміти, що Інші - це зовсім окремі особистості, зі своїми особливостями, особистісною та психологічною структурою. Такі люди також бачать різницю між тим, що вони почуваються скривдженими після чиїхось слів і тим, що насправді Інша людина не хотіла їх образити. Ця образа швидше викликана їх особистим, персональним досвідом та особистісними особливостями (Проекція або Перенос).
🌿 Баланс між тим часом, що я роблю для себе та для свого оточення.
Це про можливість бути собою та піклуватися про власні інтереси, враховуючи при цьому й інтереси партнера, з яким є стосунки.
Почуття вітальності.
Здатність бути і почуватися живим. Вінникот писав, що людина може нормально функціонувати, але при цьому бути ніби неживою. Про внутрішню омертвілість писав і Андре Грін.
🌿 Визнання того, що ми не можемо змінити.
Це про здатність щиро і чесно сумувати, приймати та проживати скорботи у зв'язку з тим, що неможливо змінити. Прийняття своєї обмеженості та оплакування того, чого нам хотілося б мати, але його в нас немає.
Таким чином, у кожної людини можуть бути різні ці елементи психічного здоров'я. Є певні закономірності та взаємозв'язки між, наприклад, типом особистісної організації та "пробілами" у цьому списку. Але в загальному вигляді цей список є глобальною метою для психотерапії. З переважним урахуванням особистих особливостей кожного клієнта чи пацієнта.
💁🏻♂️ І, звичайно, перелічені елементи психічного здоров'я не є однозначним суворим еталоном, швидше - орієнтиром, який, втім, кожен має право сам для себе вибрати.
За матеріалами семінару Н. Мак-Вільямс
За матеріалами семінару Н. Мак-Вільямс
Forwarded from Тарас Марченко
🔽🔽🔽 Апперцепція: чому важливо зберігати ритуали звичного життя у війну?
💣 Постійні обстріли та нальоти, що не зупиняється, "дістали" вже кожного з нас. Ланцюжок реакцій злість-ненависть-безсилля-біль-горе -сум (додайте своє) можуть вибивати зі звичайного життя і розхитувати на емоційних гойдалках.
Наша рекомендація може бути дивною і недоречною (на перший погляд), але вона допоможе зберегти психіку у війну.
❗️За найменшої можливості - повертайте та відновлюйте ритуали попереднього щасливого життя. ❗️
➡️ Як це працює? Розкажімо вам про апперцепцію - залежність сприймання подій від попереднього досвіду особистості.
У нашому мозкові - безліч нейронних зв’язків. Вони будуються по мірі взаємодії з навколишнім світом і закарбовують те, що ми вивчаємо, пізнаємо, вміємо, любимо тощо. Якщо спростити нейробіологію: вивчив новий дорожній знак 🚷 - утворилися нейронні зв’язки і «встроїли» це знання в твій інтелект на якийсь час. Якщо відновлюєш / згадуєш його частіше, то надовше і запам’ятається.
Саме нейронні зв’язки є передавачами даних між різними областями мозку, внаслідок чого формується пам’ять, продукується та впізнається мова, рухається тіло тощо.
🔁 Під час стресових чи травматичних подій необхідно повертати в життя приємні ритуали з минулого, бо саме в цей момент відтворення певної знайомої дії активізуються нейронні зв‘язки, які «підключать» тодішнє відчуття задоволення.
Це може бути вранішня зарядка, кава на вулиці , зустріч з близькими по вихідних, катання на велосипеді після роботи , прогулянка з дитиною в парку, сімейні млинці в неділю . А можливо, ти маєш якийсь приємний спогад з дитинства, який тебе заспокоює та радує - це теж підходить (пірнання в річку , бабусині пиріжки з яблуками , ходіння босим/ою по траві тощо).
По суті, систематично включаючи ритуали з минулого, ми можемо переключити психіку з травматичного досвіду на функціонування ніби в нормальних обставинах. Це може здаватися і певним обманом психіки - але якщо це працює на твоє благо, чому б і не спробувати? Саме так ми зможемо дати собі перепочинок і підтримку, а заодно й акумулювати більше сил та енергії, щоб проживати війну далі.
Теорія неефективна без практики .
1️⃣ Вибери два ритуали, з якими пов’язані приємні відчуття з минулого.
2️⃣ Упродовж місяця введи їх в своє життя зараз.
3️⃣ Прослідкуй, як змінюються твої відчуття, коли ти робиш ці ритуали.
4️⃣ З часом, коли система з кількома ритуалами відновиться, і тобі так стає краще проживати досвід, додавай ще приємних ритуалів.
💣 Постійні обстріли та нальоти, що не зупиняється, "дістали" вже кожного з нас. Ланцюжок реакцій злість-ненависть-безсилля-біль-горе -сум (додайте своє) можуть вибивати зі звичайного життя і розхитувати на емоційних гойдалках.
Наша рекомендація може бути дивною і недоречною (на перший погляд), але вона допоможе зберегти психіку у війну.
❗️За найменшої можливості - повертайте та відновлюйте ритуали попереднього щасливого життя. ❗️
➡️ Як це працює? Розкажімо вам про апперцепцію - залежність сприймання подій від попереднього досвіду особистості.
У нашому мозкові - безліч нейронних зв’язків. Вони будуються по мірі взаємодії з навколишнім світом і закарбовують те, що ми вивчаємо, пізнаємо, вміємо, любимо тощо. Якщо спростити нейробіологію: вивчив новий дорожній знак 🚷 - утворилися нейронні зв’язки і «встроїли» це знання в твій інтелект на якийсь час. Якщо відновлюєш / згадуєш його частіше, то надовше і запам’ятається.
Саме нейронні зв’язки є передавачами даних між різними областями мозку, внаслідок чого формується пам’ять, продукується та впізнається мова, рухається тіло тощо.
🔁 Під час стресових чи травматичних подій необхідно повертати в життя приємні ритуали з минулого, бо саме в цей момент відтворення певної знайомої дії активізуються нейронні зв‘язки, які «підключать» тодішнє відчуття задоволення.
Це може бути вранішня зарядка, кава на вулиці , зустріч з близькими по вихідних, катання на велосипеді після роботи , прогулянка з дитиною в парку, сімейні млинці в неділю . А можливо, ти маєш якийсь приємний спогад з дитинства, який тебе заспокоює та радує - це теж підходить (пірнання в річку , бабусині пиріжки з яблуками , ходіння босим/ою по траві тощо).
По суті, систематично включаючи ритуали з минулого, ми можемо переключити психіку з травматичного досвіду на функціонування ніби в нормальних обставинах. Це може здаватися і певним обманом психіки - але якщо це працює на твоє благо, чому б і не спробувати? Саме так ми зможемо дати собі перепочинок і підтримку, а заодно й акумулювати більше сил та енергії, щоб проживати війну далі.
Теорія неефективна без практики .
1️⃣ Вибери два ритуали, з якими пов’язані приємні відчуття з минулого.
2️⃣ Упродовж місяця введи їх в своє життя зараз.
3️⃣ Прослідкуй, як змінюються твої відчуття, коли ти робиш ці ритуали.
4️⃣ З часом, коли система з кількома ритуалами відновиться, і тобі так стає краще проживати досвід, додавай ще приємних ритуалів.
🔽🔽🔽 Техника для поддержки себя
Когда вы чувствуете, что вам позарез нужна точка опоры, нет сил что-то делать и пропадает вера в себя — выполняйте эту простую технику из арсенала психотерапевтов.
Она помогает найти в себе ресурс, опереться на свою внутреннюю силу — и вы снова почувствуете себя своим в этом мире, будете готовы двигаться вперёд.
Сядьте, как вам удобно, расслабьтесь. Закройте глаза. И вспомните ситуацию, когда вам было легко, спокойно и хорошо. Из детства, или совсем недавно, неважно.
Вспомните себя во всех деталях. Какой вы там? Опишите себя.
Теперь прислушайтесь к ощущениям: как это состояние лёгкости и покоя отзывается в вашем теле?
Продолжайте держать в памяти ситуацию — какие чувства она у вас вызывает? Какие приятные образы вы вспоминаете? На что вы способны сейчас, в этом состоянии? Что становится возможным для вас?
Запомните своё состояние во всех деталях: эмоции, ощущения в теле. И возвращайтесь в эту ситуацию по мере надобности. Такой аутотренинг помогает быть в состоянии баланса и гармонии в самые непростые периоды.
Когда вы чувствуете, что вам позарез нужна точка опоры, нет сил что-то делать и пропадает вера в себя — выполняйте эту простую технику из арсенала психотерапевтов.
Она помогает найти в себе ресурс, опереться на свою внутреннюю силу — и вы снова почувствуете себя своим в этом мире, будете готовы двигаться вперёд.
Сядьте, как вам удобно, расслабьтесь. Закройте глаза. И вспомните ситуацию, когда вам было легко, спокойно и хорошо. Из детства, или совсем недавно, неважно.
Вспомните себя во всех деталях. Какой вы там? Опишите себя.
Теперь прислушайтесь к ощущениям: как это состояние лёгкости и покоя отзывается в вашем теле?
Продолжайте держать в памяти ситуацию — какие чувства она у вас вызывает? Какие приятные образы вы вспоминаете? На что вы способны сейчас, в этом состоянии? Что становится возможным для вас?
Запомните своё состояние во всех деталях: эмоции, ощущения в теле. И возвращайтесь в эту ситуацию по мере надобности. Такой аутотренинг помогает быть в состоянии баланса и гармонии в самые непростые периоды.