#історіяПоруч
Коли в березні минулого року ввели перший карантин, Андрій став одним із тих, хто не міг провідувати своїх батьків в іншому місті. І він запропонував їм спілкуватися по скайпу. Кілька днів батьки намагалися налаштувати в себе скайп і постійно відмовлялися від цієї затії. Але син не дав здатися, і через кілька днів вони всією сім’єю вже бачилися по скайпу.
Протягом пів року (поки відкрили сполучення між містами й стало можливо більш безпечно їздити) вони спілкувалися кожного дня, рідко який день пропускаючи. Це був час, коли батьки могли стати самотнішими, але врешті вони стали зі своїми дітьми ще ближчими.
Коли в березні минулого року ввели перший карантин, Андрій став одним із тих, хто не міг провідувати своїх батьків в іншому місті. І він запропонував їм спілкуватися по скайпу. Кілька днів батьки намагалися налаштувати в себе скайп і постійно відмовлялися від цієї затії. Але син не дав здатися, і через кілька днів вони всією сім’єю вже бачилися по скайпу.
Протягом пів року (поки відкрили сполучення між містами й стало можливо більш безпечно їздити) вони спілкувалися кожного дня, рідко який день пропускаючи. Це був час, коли батьки могли стати самотнішими, але врешті вони стали зі своїми дітьми ще ближчими.
Поділіться, чи вдалося вам сьогодні подбати хоч трішечки про своїх рідних? Як саме?
День 3. Добро для друга
#історіяДалеких
1960-го року в маленькому індійському селі у штаті Біхар померла жінка, бо не дочекалася медичної допомоги – до найближчої лікарні треба було їхати близько двох годин. Лікарня була насправді не так далеко, але через велику гору між цим маленьким селом та містом доводилося їхати об’їзними дорогами. Жителі ж села споконвіку добиралися до міста довго та виснажливо самою горою.
Дашратг Манджгі після смерті дружини узяв свої підручні інструменти і почав прорубувати в горі шлях до міста! Спочатку сусіди дивилися на нього, як на божевільного, але з часом теж повірили у справу й почали допомагати – хто руками, хто їжею.
Через 22 роки Дашратг вийшов з іншого боку гори. Прорубали. Тепер його односельці можуть дістатися до найближчої лікарні за 10 хвилин.
З історією Дашратги можете познайомитися у фільмі «Манджхі: Людина гори».
ЗАВДАННЯ
Подбайте сьогодні про свого друга чи подругу. Бажайте бути щасливим/ою і порадуйте чимось 🎁
#історіяДалеких
1960-го року в маленькому індійському селі у штаті Біхар померла жінка, бо не дочекалася медичної допомоги – до найближчої лікарні треба було їхати близько двох годин. Лікарня була насправді не так далеко, але через велику гору між цим маленьким селом та містом доводилося їхати об’їзними дорогами. Жителі ж села споконвіку добиралися до міста довго та виснажливо самою горою.
Дашратг Манджгі після смерті дружини узяв свої підручні інструменти і почав прорубувати в горі шлях до міста! Спочатку сусіди дивилися на нього, як на божевільного, але з часом теж повірили у справу й почали допомагати – хто руками, хто їжею.
Через 22 роки Дашратг вийшов з іншого боку гори. Прорубали. Тепер його односельці можуть дістатися до найближчої лікарні за 10 хвилин.
З історією Дашратги можете познайомитися у фільмі «Манджхі: Людина гори».
ЗАВДАННЯ
Подбайте сьогодні про свого друга чи подругу. Бажайте бути щасливим/ою і порадуйте чимось 🎁
#історіяПоруч
Нещодавно Оля з подругою Оленою поверталися з заняття школи філософії, де читали давньоіндійський епос Бгаґавад Ґіту. Ґіта перекладу саме Бориса Гребенщикова особливо надихнула їх, і вони цілу дорогу додому обговорювали її. Попрощавшись, Оля задумала купити два примірники цієї книги, щоби подарувати один своїй подрузі. Тільки вона подумала, та Олена її випередила :) При їхній наступній зустрічі, Оля отримала від подруги у подарунок Ґіту. Що тут сказати… подруги :)
Прослухайте історію Олі та Олени повністю в аудіо👇
Нещодавно Оля з подругою Оленою поверталися з заняття школи філософії, де читали давньоіндійський епос Бгаґавад Ґіту. Ґіта перекладу саме Бориса Гребенщикова особливо надихнула їх, і вони цілу дорогу додому обговорювали її. Попрощавшись, Оля задумала купити два примірники цієї книги, щоби подарувати один своїй подрузі. Тільки вона подумала, та Олена її випередила :) При їхній наступній зустрічі, Оля отримала від подруги у подарунок Ґіту. Що тут сказати… подруги :)
Прослухайте історію Олі та Олени повністю в аудіо👇
День 5. Добро для незнайомця
#історіяДалеких
Священник Іван Городицький служив у Парижі, та зараз він опікується церковною громадою в селі Ладанці своєї рідної Львівської області. І це село тепер має всі шанси стати європейським по духу та по рівню цивілізації. Іван працює для 300 жителів села, надихає їх, старається, аби кожен, хто може, став співтворцем своєї спільноти.
Повністю історію Івана Городицького читайте тут.
ЗАВДАННЯ
Побачте сьогодні в незнайомцеві людину. Побажайте йому чи їй щастя. Можливо, ви можете чимось зарадити?
#історіяДалеких
Священник Іван Городицький служив у Парижі, та зараз він опікується церковною громадою в селі Ладанці своєї рідної Львівської області. І це село тепер має всі шанси стати європейським по духу та по рівню цивілізації. Іван працює для 300 жителів села, надихає їх, старається, аби кожен, хто може, став співтворцем своєї спільноти.
Повністю історію Івана Городицького читайте тут.
ЗАВДАННЯ
Побачте сьогодні в незнайомцеві людину. Побажайте йому чи їй щастя. Можливо, ви можете чимось зарадити?
#історіяПоруч
Мар’яна йшла з роботи - уже вкотре, але цей вечір став незвичайним. Вона побачила, що на зупинці плаче дівчина, і не пройшла повз - спитала, що трапилося й чи може допомогти. І виявилося, що може. Вона забрала дівчину до себе, аби та переночувала й відновила сили, а вранці допомогла дістатися додому.
Прослухайте історію Мар'яни повністю👇
Мар’яна йшла з роботи - уже вкотре, але цей вечір став незвичайним. Вона побачила, що на зупинці плаче дівчина, і не пройшла повз - спитала, що трапилося й чи може допомогти. І виявилося, що може. Вона забрала дівчину до себе, аби та переночувала й відновила сили, а вранці допомогла дістатися додому.
Прослухайте історію Мар'яни повністю👇
Поділіться, чи вдалося вам помічати сьогодні незнайомців? Які відчуття? Розкажіть свої #історіїПоруч!
День 6. Добро для неприятеля
#історіяДалеких
На початку 2002-го року Мохамеда Ульд Слахі ув’язнили, запідозривши в організації теракту в США 11 вересня. А 2016-го випустили як невинного.. Мохамед пережив 14 років ув’язнення без пред’явлення обвинувачень, під час якого над ним фізично знущалися.
Як ви уявляєте людину, з якою вчинили таку несправедливість? Дивує, але Мохамед залишився доброзичливим і життєрадісним, а зі своїм тюремним охоронцем вони стали найкращими друзями.
Цього ж року на основі його тюремних щоденників вийшов фільм “Мавританець”.
ЗАВДАННЯ
Спробуйте сьогодні знайти в людині, з якою вам складно чи з якою маєте відкритий конфлікт, щось добре. Побажайте їй щастя.
#історіяДалеких
На початку 2002-го року Мохамеда Ульд Слахі ув’язнили, запідозривши в організації теракту в США 11 вересня. А 2016-го випустили як невинного.. Мохамед пережив 14 років ув’язнення без пред’явлення обвинувачень, під час якого над ним фізично знущалися.
Як ви уявляєте людину, з якою вчинили таку несправедливість? Дивує, але Мохамед залишився доброзичливим і життєрадісним, а зі своїм тюремним охоронцем вони стали найкращими друзями.
Цього ж року на основі його тюремних щоденників вийшов фільм “Мавританець”.
ЗАВДАННЯ
Спробуйте сьогодні знайти в людині, з якою вам складно чи з якою маєте відкритий конфлікт, щось добре. Побажайте їй щастя.
#історіяДалеких
1042 рік, Індія. Буддистський монах Атіша вирушає в Тибет, щоби відновити згаслий там буддизм. Перед мандрівкою йому розказали, що тибетці - дуже доброзичливий народ, та Атішу це поставило перед питанням: як практикувати врівноваженість розуму, коли навколо тільки приємні люди?! Тому він узяв із собою слугу - дратівливого хлопця з жахливим характером. Прибувши ж у Тибет, Атіша побачив, що тибетці насправді дикий некерований народ, і відпустив свого слугу.
Друзі, поділіться, чи вдалося сьогодні вам розширити радіус добра на людей, з якими складно?
1042 рік, Індія. Буддистський монах Атіша вирушає в Тибет, щоби відновити згаслий там буддизм. Перед мандрівкою йому розказали, що тибетці - дуже доброзичливий народ, та Атішу це поставило перед питанням: як практикувати врівноваженість розуму, коли навколо тільки приємні люди?! Тому він узяв із собою слугу - дратівливого хлопця з жахливим характером. Прибувши ж у Тибет, Атіша побачив, що тибетці насправді дикий некерований народ, і відпустив свого слугу.
Друзі, поділіться, чи вдалося сьогодні вам розширити радіус добра на людей, з якими складно?
День 7. Добро для історії
На початку XX ст. фундамент Вінчестерського собору поступово йшов під воду, по стінах побігли величезні тріщини і, здавалося, що храм не врятувати.
Саме тоді його ремонтом зайнявся Вільям Уокер – один із найкращих водолазів Англії. Він працював під водою по шість годин щодня. Голіруч.
У своєму важкому скафандрі, куди повітря подавали його товариші вручну, він знову і знову занурювався в холодні води підвалів собору.
Він працював до 1912 року. Підраховано, що за цей період він опустив 25 800 мішків із цементом, 114 900 блоків, 900 000 цеглин. За шість років його руки підняли понад 500 тонн.
Так до наших днів збереглася одна з найдавніших пам'яток Англії ХІ століття. Якщо вам пощастить потрапити до собору, ви побачите бронзову статую маленької людини, яка стала втіленням волі.
Прочитати всю історію можна в книзі есеїв Хорхе Анхеля Лівраги "Плисти проти течії". Том 2
ЗАВДАННЯ
Подумайте сьогодні на вплив своїх дій в історії. У вашій власній, вашої сім'ї, в історії країни..
На початку XX ст. фундамент Вінчестерського собору поступово йшов під воду, по стінах побігли величезні тріщини і, здавалося, що храм не врятувати.
Саме тоді його ремонтом зайнявся Вільям Уокер – один із найкращих водолазів Англії. Він працював під водою по шість годин щодня. Голіруч.
У своєму важкому скафандрі, куди повітря подавали його товариші вручну, він знову і знову занурювався в холодні води підвалів собору.
Він працював до 1912 року. Підраховано, що за цей період він опустив 25 800 мішків із цементом, 114 900 блоків, 900 000 цеглин. За шість років його руки підняли понад 500 тонн.
Так до наших днів збереглася одна з найдавніших пам'яток Англії ХІ століття. Якщо вам пощастить потрапити до собору, ви побачите бронзову статую маленької людини, яка стала втіленням волі.
Прочитати всю історію можна в книзі есеїв Хорхе Анхеля Лівраги "Плисти проти течії". Том 2
ЗАВДАННЯ
Подумайте сьогодні на вплив своїх дій в історії. У вашій власній, вашої сім'ї, в історії країни..
#історіяПоруч
Ця історія почалася 1957-го року в Аргентині й триває досі - Хорхе Анхель Ліврага заснував школу філософії «Новий Акрополь», яка зараз діє в понад 50-ти країнах світу. Наш марафон - це частина цієї історії, а ми всі стали її співтворцями.
Хорхе Ліврага казав, що «у кожного з нас є потреба вписати хоч один рядок у велику книгу історії і сказати: “Я дещо приніс у світ, я дещо зробив”. Це природжена потреба людини».
Життя Хорхе Лівраги перетнулося з нашими життями, і його далека історія стала нашою #історієюПоруч.
Друзі, поділіться, які добрі вчинки, великі й невеликі, інших людей стали частиною вашої історії?
Ця історія почалася 1957-го року в Аргентині й триває досі - Хорхе Анхель Ліврага заснував школу філософії «Новий Акрополь», яка зараз діє в понад 50-ти країнах світу. Наш марафон - це частина цієї історії, а ми всі стали її співтворцями.
Хорхе Ліврага казав, що «у кожного з нас є потреба вписати хоч один рядок у велику книгу історії і сказати: “Я дещо приніс у світ, я дещо зробив”. Це природжена потреба людини».
Життя Хорхе Лівраги перетнулося з нашими життями, і його далека історія стала нашою #історієюПоруч.
Друзі, поділіться, які добрі вчинки, великі й невеликі, інших людей стали частиною вашої історії?