Тони Старк из СБУ
Благодарю всех участников голосования. Честно признаюсь, в моем личном топе эта история занимает почётное третье место. Наверное из-за того, что если бы со мной такое случилось, я бы даже не удивилась. Но эта история не обо мне, а об Алене.
Алёну я знаю с 10-го класса и с тех пор ничего не изменилось. В отличии от меня она всегда была очень общительной и гостеприимной. Потому если Алена с кем-то знакомится, то уже на следующий день этот человек может стать ее лучшим другом.
Думаю и так понятно где Алена познакомилась с СБУшником, но важно отметить, что в описании в Тиндере он представился гением, миллионером, плейбоем и филантропом, а о своём истинном роде занятий не упомянул. Проследить связь между Тони Старком и СБУ, наверное, можно, но это явно не ассоциация первого порядка.
Во время посиделок с друзьями Алена обмолвилась, что познакомилась с приятным и остроумным парнем, внушающим доверие и претендующим на потенциальный титул лучшего друга. Друзья провели короткий рисерч и предложили пригласить его в гости, мол романы по переписке в тренде только у заключённых. Алена последовала совету друзей, в тайне надеясь, что он испугается и не придёт. Но уже через 20 минут под дверью стоял так называемый Тони Старк с бутылкой текилы.
После неловкого приветствия и дабы разрядить обстановку, Тони Старк надел балаклаву, закричав: «это маски-шоу, всем оставаться на своих местах и пить текилу!». Разумеется, это был мощнейший звоночек, что дверь нужно закрывать. Надеюсь, в первую очередь Алена и ее друзья думали о том, чтобы попасть в мой канал, а не в Киев оперативный.
Думаю не стоит акцентировать внимание, что Тони Старк самостоятельно выпил бутылку текилы и при первом же глотке признался, что он бывший СБУшник. После чего поведал историю своего становления: начинал барыгой, испортил себе все зубы, а потом решил разбогатеть, чтобы поставить виниры.
Как мы понимаем, путь к богатству предстоял нелегкий. Тони Старк искал незанятую, но в то же время перспективную нишу и стал плейбоем — администратором борделя. Деньги на виниры он заработал достаточно быстро, потому срочно пришлось менять цель на более благородную и становиться филантропом — сливать бордель и переходить в СБУ.
На этой части истории уже все начали засыпать, так как было 4 часа утра. Алена поблагодарила Тони Старка за вечер удивительных историй и что ей очень жаль, что она и ее друзья нежелезные и не могут слушать эти рассказы вечность. Нужно отдать должное, что он понял намёк и сразу же ушёл.
Через 10 минут Тони Старк позвонил Алене, начал сравнивать ее с Пеппер Потс и извиняться, что весь вечер не уделял ей должного внимания. После этого признался, что не может вызвать такси, ведь потратил все деньги на текилу, и попросил Алёну впустить его переночевать.
В этот момент Алена почему-то не подумала о моем канале и отправила ему деньги на карту. Теперь мы знаем как Тони Старк стал миллионером. И правда гений.
Благодарю всех участников голосования. Честно признаюсь, в моем личном топе эта история занимает почётное третье место. Наверное из-за того, что если бы со мной такое случилось, я бы даже не удивилась. Но эта история не обо мне, а об Алене.
Алёну я знаю с 10-го класса и с тех пор ничего не изменилось. В отличии от меня она всегда была очень общительной и гостеприимной. Потому если Алена с кем-то знакомится, то уже на следующий день этот человек может стать ее лучшим другом.
Думаю и так понятно где Алена познакомилась с СБУшником, но важно отметить, что в описании в Тиндере он представился гением, миллионером, плейбоем и филантропом, а о своём истинном роде занятий не упомянул. Проследить связь между Тони Старком и СБУ, наверное, можно, но это явно не ассоциация первого порядка.
Во время посиделок с друзьями Алена обмолвилась, что познакомилась с приятным и остроумным парнем, внушающим доверие и претендующим на потенциальный титул лучшего друга. Друзья провели короткий рисерч и предложили пригласить его в гости, мол романы по переписке в тренде только у заключённых. Алена последовала совету друзей, в тайне надеясь, что он испугается и не придёт. Но уже через 20 минут под дверью стоял так называемый Тони Старк с бутылкой текилы.
После неловкого приветствия и дабы разрядить обстановку, Тони Старк надел балаклаву, закричав: «это маски-шоу, всем оставаться на своих местах и пить текилу!». Разумеется, это был мощнейший звоночек, что дверь нужно закрывать. Надеюсь, в первую очередь Алена и ее друзья думали о том, чтобы попасть в мой канал, а не в Киев оперативный.
Думаю не стоит акцентировать внимание, что Тони Старк самостоятельно выпил бутылку текилы и при первом же глотке признался, что он бывший СБУшник. После чего поведал историю своего становления: начинал барыгой, испортил себе все зубы, а потом решил разбогатеть, чтобы поставить виниры.
Как мы понимаем, путь к богатству предстоял нелегкий. Тони Старк искал незанятую, но в то же время перспективную нишу и стал плейбоем — администратором борделя. Деньги на виниры он заработал достаточно быстро, потому срочно пришлось менять цель на более благородную и становиться филантропом — сливать бордель и переходить в СБУ.
На этой части истории уже все начали засыпать, так как было 4 часа утра. Алена поблагодарила Тони Старка за вечер удивительных историй и что ей очень жаль, что она и ее друзья нежелезные и не могут слушать эти рассказы вечность. Нужно отдать должное, что он понял намёк и сразу же ушёл.
Через 10 минут Тони Старк позвонил Алене, начал сравнивать ее с Пеппер Потс и извиняться, что весь вечер не уделял ей должного внимания. После этого признался, что не может вызвать такси, ведь потратил все деньги на текилу, и попросил Алёну впустить его переночевать.
В этот момент Алена почему-то не подумала о моем канале и отправила ему деньги на карту. Теперь мы знаем как Тони Старк стал миллионером. И правда гений.
Всем привет, дорогие друзья. Порой кажется, что саундтрек моей жизни — «Беспечный Ангел». Казалось, кто там узнает героев моих историй. Оказывается, узнают.
Как вы помните, моя подружка Оля познакомила меня с неким Владом Кадони([https://t.me/pzdc_svdnk/78)]. Написав историю этого знакомства я на всякий случай заблокировался его в канале (как и всю мою семью, но об этом позже), чтобы он не узнал как я его очернила. Тем не менее Кадони каким-то образом это прочитал, узнал себя (еще бы), и вчера мы встретились не на нашей свадьбе.
Неловко? Неловко. Мы станцевали пару медленных танцев, оттоптала ему ноги и на последок упала как буквально так и в глазах всех присутствующих. Считаю, что мы теперь квиты, и хочу попросить прощения у всех, чью репутацию я уже опорочила. Даже у душнилы([https://t.me/pzdc_svdnk/107)], душителя([https://t.me/pzdc_svdnk/26)], и, особенно, у Гоги([https://t.me/pzdc_svdnk/8)].
Дело в том, что сегодня в Тиндере у меня совпала пара с «Константин, 29». Полистала фотки и на одной из них увидела Константина с отцом. Сначала посмеялась, мол надо же, как его отец похож на грузинского деда. А потом поняла, что не просто похож, а это он и есть. Уверена, что наши отношения с Константином сложатся довольно-таки быстро, так как с его родными мне уже можно не знакомиться. Главное только, чтобы они не познакомились с моим творчеством.
Учат ли меня чему-либо эти истории? Нет. Недавно я давала интервью двум телевизионным каналам, рассказывая об опасностях онлайн-свиданий. С тех пор мое лицо стоит на заставке рубрики «криминал» на одном из них, а сюжет на втором увидели мои родители. Не так я представляла свой каминг-аут, но предположим.
К чему я веду? Скорее всего этот канал пришёл к логическому завершению. Хотелось бы, конечно, чтобы было как в сериалах — меня сбивает красавчик на дорогой машине, он долго себя корит за это, везет в Канны на психологическую реабилитацию, потом мы влюбляемся и я открываю салон красоты на его деньги. Но что-то мне подсказывает, что так не будет, особенно учитывая путь беспечного ангела.
Разумеется, я не прощаюсь, но открываю стол заказов русского радио. Так что если у вас есть достойные истории, то пишите и будем ими делиться. Анонимность гарантирую, ведь я не хочу терять своё заслуженное место в рубрике «Криминал».
Как вы помните, моя подружка Оля познакомила меня с неким Владом Кадони([https://t.me/pzdc_svdnk/78)]. Написав историю этого знакомства я на всякий случай заблокировался его в канале (как и всю мою семью, но об этом позже), чтобы он не узнал как я его очернила. Тем не менее Кадони каким-то образом это прочитал, узнал себя (еще бы), и вчера мы встретились не на нашей свадьбе.
Неловко? Неловко. Мы станцевали пару медленных танцев, оттоптала ему ноги и на последок упала как буквально так и в глазах всех присутствующих. Считаю, что мы теперь квиты, и хочу попросить прощения у всех, чью репутацию я уже опорочила. Даже у душнилы([https://t.me/pzdc_svdnk/107)], душителя([https://t.me/pzdc_svdnk/26)], и, особенно, у Гоги([https://t.me/pzdc_svdnk/8)].
Дело в том, что сегодня в Тиндере у меня совпала пара с «Константин, 29». Полистала фотки и на одной из них увидела Константина с отцом. Сначала посмеялась, мол надо же, как его отец похож на грузинского деда. А потом поняла, что не просто похож, а это он и есть. Уверена, что наши отношения с Константином сложатся довольно-таки быстро, так как с его родными мне уже можно не знакомиться. Главное только, чтобы они не познакомились с моим творчеством.
Учат ли меня чему-либо эти истории? Нет. Недавно я давала интервью двум телевизионным каналам, рассказывая об опасностях онлайн-свиданий. С тех пор мое лицо стоит на заставке рубрики «криминал» на одном из них, а сюжет на втором увидели мои родители. Не так я представляла свой каминг-аут, но предположим.
К чему я веду? Скорее всего этот канал пришёл к логическому завершению. Хотелось бы, конечно, чтобы было как в сериалах — меня сбивает красавчик на дорогой машине, он долго себя корит за это, везет в Канны на психологическую реабилитацию, потом мы влюбляемся и я открываю салон красоты на его деньги. Но что-то мне подсказывает, что так не будет, особенно учитывая путь беспечного ангела.
Разумеется, я не прощаюсь, но открываю стол заказов русского радио. Так что если у вас есть достойные истории, то пишите и будем ими делиться. Анонимность гарантирую, ведь я не хочу терять своё заслуженное место в рубрике «Криминал».
Telegram
пиздец свиданка
Влад Кадони из Генделя
Последние дни для меня были эмоционально сложными. Будто дементор высосал из меня всю жизнь, затем вернул и высосал обратно. В древнегреческой мифологии это называли наказанием Прометея, но порой я просто пытаюсь казаться менее умной.…
Последние дни для меня были эмоционально сложными. Будто дементор высосал из меня всю жизнь, затем вернул и высосал обратно. В древнегреческой мифологии это называли наказанием Прометея, но порой я просто пытаюсь казаться менее умной.…
#пиздецтаксист
Так как в такси я езжу в 100500 раз чаще, чем хожу на свидания, то открываю ситуативную рубрику «пиздец таксист». Обещаю на этом остановиться и не превращать мой канал на сайт отзовик.
Недавно я выставила у себя в сториз свой разговор с таксистом. Ну как разговор. Скорее его избранные цитаты о том, что Билл Гейтс порабощает мир, придумав вакцину от барановируса. Если честно, это была одна из лучших поездок в моей жизни, ведь всего за 100 гривен мне открылся портал в совершенно новый, но не дивный мир.
Единственный нюанс, что с тех пор мне супер сложно вызывать такси: среднее время ожидания увеличилось до 20 минут, а тариф — в три раза. Видимо, на меня так подействовали его конспирологические теории, что в данном феномене я виню не погодные условия, а того самого таксиста.
Другой таксист мне полдороги рассказывал про свою жену, а как только подъехал к моему дому, то сам определил у какого подъезда останавливаться, ведь запомнил меня ещё с предыдущей поездки. Напомнил, что в прошлый раз мы с ним говорили о кино. О каком именно не уточнял, потому надеюсь, что о «Сумерках». На прощанье сказал, что сохранил мой номер и пообещал написать, если в кино появится что-нибудь стоящее. Ждемс.
Третий таксист всю дорогу жаловался на все на свете и я поняла, что если начну таксовать — то буду именно таким водителем. Сначала мы с ним прошлись по классике: плохие дороги, коррупция, бараны у власти. Потом он раскрылся и начал пересказывать серии «Сватов». В какой-то момент мне даже стало искренне смешно и, соответственно, страшно.
Ещё один таксист подарил моему лексикону фразу, без которой я больше не представляю свою жизнь. По окончанию поездки он задал один единственный вопрос: «нал/анал?». К счастью, у меня была привязана карта и выбирать не пришлось.
Думаю, что даже нет смысла останавливаться на таксистах, у которых свой бизнес, а такси это так, для души. Мне такие ни разу попадались, видимо нужно вызывать соответсвующий тариф — «бизнес». Оставлю этот типаж в своих целях на 2022. Хотя, признаюсь, что хотелось бы наконец встретить Стаса, а то такие отзывы хорошие…
Так как в такси я езжу в 100500 раз чаще, чем хожу на свидания, то открываю ситуативную рубрику «пиздец таксист». Обещаю на этом остановиться и не превращать мой канал на сайт отзовик.
Недавно я выставила у себя в сториз свой разговор с таксистом. Ну как разговор. Скорее его избранные цитаты о том, что Билл Гейтс порабощает мир, придумав вакцину от барановируса. Если честно, это была одна из лучших поездок в моей жизни, ведь всего за 100 гривен мне открылся портал в совершенно новый, но не дивный мир.
Единственный нюанс, что с тех пор мне супер сложно вызывать такси: среднее время ожидания увеличилось до 20 минут, а тариф — в три раза. Видимо, на меня так подействовали его конспирологические теории, что в данном феномене я виню не погодные условия, а того самого таксиста.
Другой таксист мне полдороги рассказывал про свою жену, а как только подъехал к моему дому, то сам определил у какого подъезда останавливаться, ведь запомнил меня ещё с предыдущей поездки. Напомнил, что в прошлый раз мы с ним говорили о кино. О каком именно не уточнял, потому надеюсь, что о «Сумерках». На прощанье сказал, что сохранил мой номер и пообещал написать, если в кино появится что-нибудь стоящее. Ждемс.
Третий таксист всю дорогу жаловался на все на свете и я поняла, что если начну таксовать — то буду именно таким водителем. Сначала мы с ним прошлись по классике: плохие дороги, коррупция, бараны у власти. Потом он раскрылся и начал пересказывать серии «Сватов». В какой-то момент мне даже стало искренне смешно и, соответственно, страшно.
Ещё один таксист подарил моему лексикону фразу, без которой я больше не представляю свою жизнь. По окончанию поездки он задал один единственный вопрос: «нал/анал?». К счастью, у меня была привязана карта и выбирать не пришлось.
Думаю, что даже нет смысла останавливаться на таксистах, у которых свой бизнес, а такси это так, для души. Мне такие ни разу попадались, видимо нужно вызывать соответсвующий тариф — «бизнес». Оставлю этот типаж в своих целях на 2022. Хотя, признаюсь, что хотелось бы наконец встретить Стаса, а то такие отзывы хорошие…
50 оттенков Тиндера
Об истории Tinder Swindler могу сказать только одно – если бы Саймон был в Украине, то я бы не только набрала кредитов, но и переписала квартиру, продала почку и зарегистрировалась на онлифанс. Ему бы этих денег хватило на 2 дня, но чем богаты. Все мои супер способности киберсталкера теряются на фоне супер беспечности: я могу не закрыть входную дверь, переоформить счет в банке на чужое имя, отдать все деньги за совместный ужин и не верить, что наличие жены это звоночек. Порой я сама удивляюсь как меня до сих пор не убили, потому Саймон, если ты это читаешь, то можешь на меня рассчитывать.
Следующая история, к счастью, не моя. Но она так же о желании верить в сказку. Маша живет в Лондоне. По ее словам все британцы внешне похожи на Эда Ширана. И каким бы богатым не был их внутренний мир, Машу такие не привлекали. В Тиндере ей попался клон Кристиана Грея, но без БДСМ-наклонностей и вертолета. Кристиан не поддерживал брекзит, идеально шутил и не давил на неё. После первого свидания она поняла, что это самый мэтч из всех возможных мэтчей.
За первым свиданием последовали другие, каждое напоминало проект «Холостяк»: охапки роз, прогулки по ночному Лондону, прыжок с парашютом в тандеме. Кристиан признавался, что теряет от Маши голову, но боится торопить события. Рассказывал как обжегся в предыдущих отношениях и с тех пор никого не подпускал, но лишь Маше удалось растопить его сердце. Машу это умиляло, но события хотелось бы поторопить, ведь за два месяца она так и не была у него дома.
Кристиан понял, что Маша дала зеленый свет и пригласил к себе. Жил он в стильном лофте с видом на Биг Бен, а кругом висели фото с родителями, намекающие на крепкие семейные ценности. Кристиан приготовил пасту с морепродуктами, налил вино из магазина Чичваркина и зажег свечи. Казалось, что такого свидания не было даже на Холостяке.
Кристиан рассказывал как в подрабатывал официантом, потому заботливо ухаживал за Машей, переспрашивая все ли вкусно и чего она желает на десерт. Маша приняла фразу за эвфемизм, ответив, что десерт должен быть горячим. Кристиан попросил пару минут, чтобы спуститься в кондитерскую. Маша же в это время соблазнительно расположилась на диване, параллельно докладывая обстановку подружкам. Все радовались за Машу, желая, чтобы все прошло максимально удачно. На Машу же накатило волнение, что она все испортит, а свидание станет последним.
Кристиан вернулся из кондитерской с шоколадным фонданом и начал кормить Машу с ложечки. Ей показалось это странным, но у всех разное понимание прелюдии. В самый ответственный момент у Маши резко заболел живот, но прерывать такой процесс было неловко. Спустя минуту шоколадный фондан попросился наружу, при том из места, которое аккуратно пошлепывал Кристиан.
Маша пулей выскочила в ванную, но фондан оказался быстрее, растекшись по дивану. Ей хотелось телепортироваться и впасть в кому, но Кристиан постучался, сказав, что полотенце и сменная одежда под дверью. Маша долго думала как ей быстро покинуть квартиру, не столкнувшись с Кристианом взглядом, но план казался нереальным. Каким-то неведомым образом Маша собралась с духом и вышла. Кристиан сидел на том же диване, измазанный в 50 оттенков коричневого.
Казалось бы, куда хуже, но Кристиан улыбался, мол с кем не бывает, и налил вина. После чего признался, что у него есть один маленький фетиш, называемый копрофилией. Он не знал как об этом корректно сказать, потому решил пойти ва-банк, подсыпав Маше слабительное. После чего Кристиан спросил ок ли с этим Маша и если да, то будет рад, что их чувства взаимны.
Единственное, что радовало Машу, так это подготовленный план побега. С тех пор Маша сразу спрашивает парней на сколько их вкусы специфичны и никогда не надевает светлые платья. А мне тем временем не даёт покоя вопрос: если бы Саймон и Кристиан встретились, то кто б из них обосрался первым?
Об истории Tinder Swindler могу сказать только одно – если бы Саймон был в Украине, то я бы не только набрала кредитов, но и переписала квартиру, продала почку и зарегистрировалась на онлифанс. Ему бы этих денег хватило на 2 дня, но чем богаты. Все мои супер способности киберсталкера теряются на фоне супер беспечности: я могу не закрыть входную дверь, переоформить счет в банке на чужое имя, отдать все деньги за совместный ужин и не верить, что наличие жены это звоночек. Порой я сама удивляюсь как меня до сих пор не убили, потому Саймон, если ты это читаешь, то можешь на меня рассчитывать.
Следующая история, к счастью, не моя. Но она так же о желании верить в сказку. Маша живет в Лондоне. По ее словам все британцы внешне похожи на Эда Ширана. И каким бы богатым не был их внутренний мир, Машу такие не привлекали. В Тиндере ей попался клон Кристиана Грея, но без БДСМ-наклонностей и вертолета. Кристиан не поддерживал брекзит, идеально шутил и не давил на неё. После первого свидания она поняла, что это самый мэтч из всех возможных мэтчей.
За первым свиданием последовали другие, каждое напоминало проект «Холостяк»: охапки роз, прогулки по ночному Лондону, прыжок с парашютом в тандеме. Кристиан признавался, что теряет от Маши голову, но боится торопить события. Рассказывал как обжегся в предыдущих отношениях и с тех пор никого не подпускал, но лишь Маше удалось растопить его сердце. Машу это умиляло, но события хотелось бы поторопить, ведь за два месяца она так и не была у него дома.
Кристиан понял, что Маша дала зеленый свет и пригласил к себе. Жил он в стильном лофте с видом на Биг Бен, а кругом висели фото с родителями, намекающие на крепкие семейные ценности. Кристиан приготовил пасту с морепродуктами, налил вино из магазина Чичваркина и зажег свечи. Казалось, что такого свидания не было даже на Холостяке.
Кристиан рассказывал как в подрабатывал официантом, потому заботливо ухаживал за Машей, переспрашивая все ли вкусно и чего она желает на десерт. Маша приняла фразу за эвфемизм, ответив, что десерт должен быть горячим. Кристиан попросил пару минут, чтобы спуститься в кондитерскую. Маша же в это время соблазнительно расположилась на диване, параллельно докладывая обстановку подружкам. Все радовались за Машу, желая, чтобы все прошло максимально удачно. На Машу же накатило волнение, что она все испортит, а свидание станет последним.
Кристиан вернулся из кондитерской с шоколадным фонданом и начал кормить Машу с ложечки. Ей показалось это странным, но у всех разное понимание прелюдии. В самый ответственный момент у Маши резко заболел живот, но прерывать такой процесс было неловко. Спустя минуту шоколадный фондан попросился наружу, при том из места, которое аккуратно пошлепывал Кристиан.
Маша пулей выскочила в ванную, но фондан оказался быстрее, растекшись по дивану. Ей хотелось телепортироваться и впасть в кому, но Кристиан постучался, сказав, что полотенце и сменная одежда под дверью. Маша долго думала как ей быстро покинуть квартиру, не столкнувшись с Кристианом взглядом, но план казался нереальным. Каким-то неведомым образом Маша собралась с духом и вышла. Кристиан сидел на том же диване, измазанный в 50 оттенков коричневого.
Казалось бы, куда хуже, но Кристиан улыбался, мол с кем не бывает, и налил вина. После чего признался, что у него есть один маленький фетиш, называемый копрофилией. Он не знал как об этом корректно сказать, потому решил пойти ва-банк, подсыпав Маше слабительное. После чего Кристиан спросил ок ли с этим Маша и если да, то будет рад, что их чувства взаимны.
Единственное, что радовало Машу, так это подготовленный план побега. С тех пор Маша сразу спрашивает парней на сколько их вкусы специфичны и никогда не надевает светлые платья. А мне тем временем не даёт покоя вопрос: если бы Саймон и Кристиан встретились, то кто б из них обосрался первым?
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Я знаю, что меня читает много людей из РФ. Хочется верить, что вы и без меня всё понимаете, но мало ли.
Раньше мне в шутку казалось, что я умру от действий какого-нибудь маньяка. Сейчас уже не смешно, ведь этот маньяк — ваш президент.
Сегодня в моей стране происходит полный пиздец. Я получаю сообщения держаться и не переживать, ведь все будет хорошо. Не будет, если ваш президент не остановится. И вы в силах его остановить.
Слава Украине.
Я знаю, что меня читает много людей из РФ. Хочется верить, что вы и без меня всё понимаете, но мало ли.
Раньше мне в шутку казалось, что я умру от действий какого-нибудь маньяка. Сейчас уже не смешно, ведь этот маньяк — ваш президент.
Сегодня в моей стране происходит полный пиздец. Я получаю сообщения держаться и не переживать, ведь все будет хорошо. Не будет, если ваш президент не остановится. И вы в силах его остановить.
Слава Украине.
Гучне повернення
За ці майже два роки багато чого відбулося, переповідати не буду, аби ми з вами не вскрилися.
Почну з ключового:
— я жива
— я вдома
— я тілько що сама випила пляшку вина і подумала чи не написати якусь рандомну історію зі свого життя, поки повітряна тривога не синхронізувалась з фоновою і ця думка не вмерла так і не народившись.
Одразу попереджаю, на романтичному фоні все стабільно, хоча у країні і світі пізда повна. Тому на фоні нового законопроєкту про мобілізацію, напишу як ходила на побачення з людиною, яка виїхала з країни в бебі боксі.
Історія минулорічна. На той момент я перебувала в Туреччині, в час, коли землетрус знищив 50К людей. Вся країна була у траурі, нічого не працювало і лише я заздрила, що ці люди можуть собі дозволити страждати в той час як мою країну вже рік обстрілюють і знеструмлюють, а мої люди захищаються, працюють і якось живуть, незважаючи ні на що.
В тіндер я заходити боялась з двох причин: 1. турки мене не лайкали (а ніщо так не знищує і так низьку самооцінку як відсутність уваги від турків); 2. засилля росіян, які навіть за кордоном не могли називати війну війною. Ну але все ж таки переборовши свій страх, я знайшла в тіндері Олексія з українським прапором в описі, трошки графоманським текстом про тугу за батьківщиною і фотками без кальяну.
Олексій написав, що він з Києва, дуже сумує за котом, регулярно донатить на армію і принципово не розмовляє російською. Не повний метч, але на фоні того безриб‘я, я вирішила, що най буде. Зустрітися домовилися біля водоспаду. В голові, звісно ж, програвалися флешбеки, де кілька років тому біля іншого водоспаду мене ледве не задушили. Але мій внутрішній романтик вирішив, що це іронічна відсилка і не треба зациклюватися на минулому. Спойлер: треба.
Олексій з ходу почав питати, що зі мною не так і чому я прийшла до водоспаду в джинсах і пуховику, а не як всі нормальні дівчата у вечірній сукні і шубі. Бо це ж перше романтичне побачення, а я працюю в ай ті і можу собі дозволити нормальний одяг. Я одразу відмітила, що зустрілася з достойним суперником, який мене попередньо загуглив та вивчив профіль на лінкедін, тому замість того, аби піти (а я так і не навчилась цього робити), почала контрнаступ у вигляді питань «як виїхав».
Олексій розповідав явно завчений текст про те як застряг посеред відпустки у середині лютого 2022 року, що дуже хотів повернутися боронити країну, але батьки наказали залишитись. Як чемний син, він не міг піти проти їх волі, тому вирішив тужити на чужині і боротися з росіянами за місця на турецьких пляжах.
Трошечки проникшись болем Олексія, я вирішила не насідати, бо хто яка така, щоб засуджувати військовозобов‘язану
особу, яка переживає за те, що живе своє найкраще життя під час жесті. Тому мовчки слухала напади про те, що моє місце роботи жахливе, я теж жахлива, бо на фотках виглядаю краще, а за ті два тижні, що я в Туреччині, вже могла б записатись на манікюр.
В кінці нашої прогулянки Олексій порадив сходити в хамам, бо виглядаю я так, наче рік жила під обстрілами, і побажав гарного вечора. Весь вечір я проридала, що я така ганчірка, яка не може взяти і не те, щоб піти з поганого фільму, а послати нахуй довбойоба, який сміє мені таке говорити.
На наступний день Олексій покликав мене на каву. Я вирішила, що піду, щоб а) сказати все те, що я про нього думаю; б) навчитися йти, коли мене ображають. Варіант в) заблокувати його навіть не розглядався, бо я не шукаю найлегших і найраціональніших шляхів.
Олексій запитав чому я вся в чорному і чи пов’язаний мій вибір одягу з зайвими кілограмами. Мій відпрацьований текст про те, що мені не подобаються такі випади на мою адресу, одразу забувся, і я почала шифрувати себе, що це якийсь соціальний експеримент, бо не може таке відбуватися в реальному житті. Встати і піти я теж не змогла, бо не знайшла для цього достойної відповіді, а піти без панчлайну в моїй голові було неприйнятно.
Якось віджартувавшись, Олексій почав аналізувати мою поведінку і розпитувати про мої психологічні травми.
За ці майже два роки багато чого відбулося, переповідати не буду, аби ми з вами не вскрилися.
Почну з ключового:
— я жива
— я вдома
— я тілько що сама випила пляшку вина і подумала чи не написати якусь рандомну історію зі свого життя, поки повітряна тривога не синхронізувалась з фоновою і ця думка не вмерла так і не народившись.
Одразу попереджаю, на романтичному фоні все стабільно, хоча у країні і світі пізда повна. Тому на фоні нового законопроєкту про мобілізацію, напишу як ходила на побачення з людиною, яка виїхала з країни в бебі боксі.
Історія минулорічна. На той момент я перебувала в Туреччині, в час, коли землетрус знищив 50К людей. Вся країна була у траурі, нічого не працювало і лише я заздрила, що ці люди можуть собі дозволити страждати в той час як мою країну вже рік обстрілюють і знеструмлюють, а мої люди захищаються, працюють і якось живуть, незважаючи ні на що.
В тіндер я заходити боялась з двох причин: 1. турки мене не лайкали (а ніщо так не знищує і так низьку самооцінку як відсутність уваги від турків); 2. засилля росіян, які навіть за кордоном не могли називати війну війною. Ну але все ж таки переборовши свій страх, я знайшла в тіндері Олексія з українським прапором в описі, трошки графоманським текстом про тугу за батьківщиною і фотками без кальяну.
Олексій написав, що він з Києва, дуже сумує за котом, регулярно донатить на армію і принципово не розмовляє російською. Не повний метч, але на фоні того безриб‘я, я вирішила, що най буде. Зустрітися домовилися біля водоспаду. В голові, звісно ж, програвалися флешбеки, де кілька років тому біля іншого водоспаду мене ледве не задушили. Але мій внутрішній романтик вирішив, що це іронічна відсилка і не треба зациклюватися на минулому. Спойлер: треба.
Олексій з ходу почав питати, що зі мною не так і чому я прийшла до водоспаду в джинсах і пуховику, а не як всі нормальні дівчата у вечірній сукні і шубі. Бо це ж перше романтичне побачення, а я працюю в ай ті і можу собі дозволити нормальний одяг. Я одразу відмітила, що зустрілася з достойним суперником, який мене попередньо загуглив та вивчив профіль на лінкедін, тому замість того, аби піти (а я так і не навчилась цього робити), почала контрнаступ у вигляді питань «як виїхав».
Олексій розповідав явно завчений текст про те як застряг посеред відпустки у середині лютого 2022 року, що дуже хотів повернутися боронити країну, але батьки наказали залишитись. Як чемний син, він не міг піти проти їх волі, тому вирішив тужити на чужині і боротися з росіянами за місця на турецьких пляжах.
Трошечки проникшись болем Олексія, я вирішила не насідати, бо хто яка така, щоб засуджувати військовозобов‘язану
особу, яка переживає за те, що живе своє найкраще життя під час жесті. Тому мовчки слухала напади про те, що моє місце роботи жахливе, я теж жахлива, бо на фотках виглядаю краще, а за ті два тижні, що я в Туреччині, вже могла б записатись на манікюр.
В кінці нашої прогулянки Олексій порадив сходити в хамам, бо виглядаю я так, наче рік жила під обстрілами, і побажав гарного вечора. Весь вечір я проридала, що я така ганчірка, яка не може взяти і не те, щоб піти з поганого фільму, а послати нахуй довбойоба, який сміє мені таке говорити.
На наступний день Олексій покликав мене на каву. Я вирішила, що піду, щоб а) сказати все те, що я про нього думаю; б) навчитися йти, коли мене ображають. Варіант в) заблокувати його навіть не розглядався, бо я не шукаю найлегших і найраціональніших шляхів.
Олексій запитав чому я вся в чорному і чи пов’язаний мій вибір одягу з зайвими кілограмами. Мій відпрацьований текст про те, що мені не подобаються такі випади на мою адресу, одразу забувся, і я почала шифрувати себе, що це якийсь соціальний експеримент, бо не може таке відбуватися в реальному житті. Встати і піти я теж не змогла, бо не знайшла для цього достойної відповіді, а піти без панчлайну в моїй голові було неприйнятно.
Якось віджартувавшись, Олексій почав аналізувати мою поведінку і розпитувати про мої психологічні травми.
Було враження що Олексій це Спартак Суббота і зловивши себе на цій аналогіі я почала розкручувати думку «а що якщо Олексій такий самий піздабол?». Ми почали згадувати 24 лютого і він обмовився як прокинувся від вибуху, подумавши, що це вибух газу. Я ще ніколи так не всміхалася, коли хтось з українців згадував 24 лютого.
Олексій зрозумів, що налажав, тому ми повернулися до питання «як виїхав». Розповів мерзенну та корупційну історію і почав давити на те, що я жінка, і мені не зрозуміти. В принципі, він правий. Але хоча б не пиздів, що хотів би бути героєм, якому не судилося.
Зараз Олексій воює на інформаційному фронті і розповідає про втому від війни і про те, що потрібно домовлятися. Сьогодні я нарешті написала, щоб Олексій йшов нахуй.
Олексій зрозумів, що налажав, тому ми повернулися до питання «як виїхав». Розповів мерзенну та корупційну історію і почав давити на те, що я жінка, і мені не зрозуміти. В принципі, він правий. Але хоча б не пиздів, що хотів би бути героєм, якому не судилося.
Зараз Олексій воює на інформаційному фронті і розповідає про втому від війни і про те, що потрібно домовлятися. Сьогодні я нарешті написала, щоб Олексій йшов нахуй.
Грошовий четвер і кава без кориці
Подібна історія вже була на моєму каналі, тому зізнаюсь одразу: здивована не була. Шокував мене лише той факт, що це не одноразова акція і таке може статися з будь-ким і будь-де.
Історія із Вроцлаву. Тому ті, хто зараз там, будьте обачними. Знайома полька зустрілася з місцевим Мареком, він їй сподобався: виглядав приємно, говорив правильні і гарні речі. На наступному побаченні вирішили не тягнуть і переспати, бо дорослі люди, які одне одному сподобалися, можуть дозволити собі таку розкіш як секс за згодою.
Марек жив у красивій квартирі в старому місті. Висока стеля, дерев’яні ставні, велике і трошки скрипуче ліжко. На ранок Марек приготував каву і запропонував поснідати у місті і попередньо пішов у душ. Полька тим часом вирішила розглянути бібліотеку, яка займала окрему кімнату.
Марека не було 10 хвилин, потім 20. Полька вже встигнула прочитати декілька сторінок рандомної книжки і трошки почала хвилюватись, бо скільки ж можна митися. Коли пройшло 40 хвилин, полька зрозуміла, що дуже хоче в туалет, який все ще зайнятий, а піти через це без сніданку з красивим начитаним хлопцем — якось не дуже.
Марек вийшов через півтори години, вибачившись перед полькою за затримку, але вибачень вона не слухала, бо накипіло. Одразу побігла в туалет і, вибачайте за фізіологічні подробиці, випорожнилася.
В старому будинку, як ми всі розуміємо, старі комунікації, і злив в туалеті не працював. Джерела води так само не працювали, бо, скоріш за все, за 1.5 години перебування в душі, Марек використав усю воду. Полька почала розуміти, що скоріше за все, тому його так довго і не було, бо хлопець стикнувся із схожою проблемою і шукав шляхи як змити наслідки ранкової кави. І, судячи з чистоти унітазу він їх знайшов, на відміну від неї.
Марек почав акуратно стукати, мовляв чи все ок і чи потрібна допомога. Полька зібралася з силами і розповіла правду: так і так, сходила в туалет, а змив не працює. Хлопець трошки помовчав, а потім сказав, що таке буває. Мовляв це старий дім і проблема з каналізацією, пішли снідать, щось потім придумаємо.
Полька зніяковіла. Пропозиція снідать після такої катастрофи здавалась неприйнятною, бо де таке бачили, щоб після першого сексу і сніданку, повертатися змивати унітаз. Почала казать, що це неприйнятно і компромату на неї треба негайно позбутися.
Марек повернувся з чайником і сказав польці, щоб вона збиралася, він як хазяїн квартири візьме питання на себе, бо сам своїм недбальством поставив дівчину у таке незручне положення. Полька подумала, що це все дуже неромантично, але як це ще було сприймати як не стрімкий перехід до стадії серйозних відносин.
Полька вийшла ніяковіти в коридор і почала шукати телефон, аби відписати в чаті подружок чим закінчилась її епічна історія з походом до туалету. Зрозумівши, що забула його в ванній, повернулась аби його забрати, і застала Марека з ложкою над унітазом, який доїдав рештки її вечері і кави.
Полька забрала телефон і вибіжала. Переваривши все що, відбулося, вирішила доповісти в поліцію, бо історія не сильно схожа на прийнятну в суспільстві. У поліції про Марека вже знали. Виявилось за останні роки вже було мінімум 10 подібних звернень (а скільки ще не дійшли до поліції?), але кримінальний кодекс не містить статті, яка б забороняла полякам їсти чужі какашки. Єдине, за що б Марека могли притягнути до відповідальності, якби виявили, що він підсипав у каву сторонні речовини. Але у крові польки їх не знайшли, тому, скоріш за все, він використовує якісь натуральні компоненти для послаблюючого ефекту.
Дуже сподіваюсь ніхто не снідав, читаючи цю прекрасну історію, але, користуючись нагодою, нагадую підсипати в каву виключно корицю, щоб до грошиків, і ходити лише до перевірених туалетів.
Подібна історія вже була на моєму каналі, тому зізнаюсь одразу: здивована не була. Шокував мене лише той факт, що це не одноразова акція і таке може статися з будь-ким і будь-де.
Історія із Вроцлаву. Тому ті, хто зараз там, будьте обачними. Знайома полька зустрілася з місцевим Мареком, він їй сподобався: виглядав приємно, говорив правильні і гарні речі. На наступному побаченні вирішили не тягнуть і переспати, бо дорослі люди, які одне одному сподобалися, можуть дозволити собі таку розкіш як секс за згодою.
Марек жив у красивій квартирі в старому місті. Висока стеля, дерев’яні ставні, велике і трошки скрипуче ліжко. На ранок Марек приготував каву і запропонував поснідати у місті і попередньо пішов у душ. Полька тим часом вирішила розглянути бібліотеку, яка займала окрему кімнату.
Марека не було 10 хвилин, потім 20. Полька вже встигнула прочитати декілька сторінок рандомної книжки і трошки почала хвилюватись, бо скільки ж можна митися. Коли пройшло 40 хвилин, полька зрозуміла, що дуже хоче в туалет, який все ще зайнятий, а піти через це без сніданку з красивим начитаним хлопцем — якось не дуже.
Марек вийшов через півтори години, вибачившись перед полькою за затримку, але вибачень вона не слухала, бо накипіло. Одразу побігла в туалет і, вибачайте за фізіологічні подробиці, випорожнилася.
В старому будинку, як ми всі розуміємо, старі комунікації, і злив в туалеті не працював. Джерела води так само не працювали, бо, скоріш за все, за 1.5 години перебування в душі, Марек використав усю воду. Полька почала розуміти, що скоріше за все, тому його так довго і не було, бо хлопець стикнувся із схожою проблемою і шукав шляхи як змити наслідки ранкової кави. І, судячи з чистоти унітазу він їх знайшов, на відміну від неї.
Марек почав акуратно стукати, мовляв чи все ок і чи потрібна допомога. Полька зібралася з силами і розповіла правду: так і так, сходила в туалет, а змив не працює. Хлопець трошки помовчав, а потім сказав, що таке буває. Мовляв це старий дім і проблема з каналізацією, пішли снідать, щось потім придумаємо.
Полька зніяковіла. Пропозиція снідать після такої катастрофи здавалась неприйнятною, бо де таке бачили, щоб після першого сексу і сніданку, повертатися змивати унітаз. Почала казать, що це неприйнятно і компромату на неї треба негайно позбутися.
Марек повернувся з чайником і сказав польці, щоб вона збиралася, він як хазяїн квартири візьме питання на себе, бо сам своїм недбальством поставив дівчину у таке незручне положення. Полька подумала, що це все дуже неромантично, але як це ще було сприймати як не стрімкий перехід до стадії серйозних відносин.
Полька вийшла ніяковіти в коридор і почала шукати телефон, аби відписати в чаті подружок чим закінчилась її епічна історія з походом до туалету. Зрозумівши, що забула його в ванній, повернулась аби його забрати, і застала Марека з ложкою над унітазом, який доїдав рештки її вечері і кави.
Полька забрала телефон і вибіжала. Переваривши все що, відбулося, вирішила доповісти в поліцію, бо історія не сильно схожа на прийнятну в суспільстві. У поліції про Марека вже знали. Виявилось за останні роки вже було мінімум 10 подібних звернень (а скільки ще не дійшли до поліції?), але кримінальний кодекс не містить статті, яка б забороняла полякам їсти чужі какашки. Єдине, за що б Марека могли притягнути до відповідальності, якби виявили, що він підсипав у каву сторонні речовини. Але у крові польки їх не знайшли, тому, скоріш за все, він використовує якісь натуральні компоненти для послаблюючого ефекту.
Дуже сподіваюсь ніхто не снідав, читаючи цю прекрасну історію, але, користуючись нагодою, нагадую підсипати в каву виключно корицю, щоб до грошиків, і ходити лише до перевірених туалетів.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Вирішила зареєструватися в Pure. Видалилась.
Хоча Фора звучала привабливо…
Хоча Фора звучала привабливо…
Фраголіно з чашки
За ці майже 2 роки повномасштабного вторгнення я чимало разів уявляла себе в новинах, здебільшого з підписом «знайдено тіло 31-річної жінки». Пару тижнів назад ця візуалізація майже справдилася, адже я потрапила в усі локальні пабліки з ДТП, лише з підписом «ЖАХЛИВА АВАРІЯ!!!!!! Є ПОСТРАЖДАЛІ!!!!». І хотілося б написати, що ця історія змінила мене назавжди, навчила цінувати життя та змусила по іншому дивитися на речі, але ні. Змінилося лише те, що я навчилася пристібатися на задньому сидінні і тепер маю цілу колекцію засобів від забоїв.
Ясно, що цим дописом я хочу викликати у вас співчуття і жаль до себе, але привід все-таки стосуватиметься тематики каналу. Пару днів назад у мене співпав метч із Денисом, який знаходився у радіусі 1 км. Враховуючи, що останнім таким сусідом був Віталій Дикий, то мене повинно було б це насторожити. Денис одразу написав детальний запит, що шукає жінку, яка щовівторка з 19:00 до 19:45 зможе задовольняти його фізіологічні потреби протягом 3 місяців. Пропозиція була прикріплена математичними розрахунками, мовляв саме такий графік захистить його від емоційних ризиків. Звісно, що я не могла не запитати, який у Дениса бюджет, бо бриф на перелік активностей він також вислав. Денис образився, сказав, що шукає людину на волонтерських засадах і взагалі я повинна бути вдячною, що він обрав саме мене.
Ближче до вечора Денис скорегував свою пропозицію, мовляв зрозумів, що був занадто прямим. Пояснив це тим, що звик швидко і прозоро вести справи, а оця вся лірика лише тягне час, а час це, як ми знаємо, гроші. Далі Денис прислав фотку біцухи з тренування, аби я зрозуміла всю серйозність його слів. Але єдине, що я зрозуміла, що фото зроблено в спортзалі, який знаходиться в моєму домі. Не дуже обережним шляхом я дізналася, що Денис не лише займається в моєму залі, а ще й живе у моєму під‘їзді. І все було б непогано, якби своїм бажанням обговорити учасників вайбер чату дому, я не видала Денисові своє місце проживання.
Денис запропонував, що заїде за мною на ліфті, а якщо я голодна, то можу щось приготувати і взяти з собою, бо в нього з їжі лише сухофрукти. Ще написав, що має півпляшки фраголіно і якщо я не хочу пити з горла, то можу взяти з собою чашку. Я подумала, що вижила в ДТП не заради того, аби пити фраголіно з чашки, і видалила діалог. Ну і тепер ходжу сходами, аби ненароком не зустріти Дениса в ліфті.
За ці майже 2 роки повномасштабного вторгнення я чимало разів уявляла себе в новинах, здебільшого з підписом «знайдено тіло 31-річної жінки». Пару тижнів назад ця візуалізація майже справдилася, адже я потрапила в усі локальні пабліки з ДТП, лише з підписом «ЖАХЛИВА АВАРІЯ!!!!!! Є ПОСТРАЖДАЛІ!!!!». І хотілося б написати, що ця історія змінила мене назавжди, навчила цінувати життя та змусила по іншому дивитися на речі, але ні. Змінилося лише те, що я навчилася пристібатися на задньому сидінні і тепер маю цілу колекцію засобів від забоїв.
Ясно, що цим дописом я хочу викликати у вас співчуття і жаль до себе, але привід все-таки стосуватиметься тематики каналу. Пару днів назад у мене співпав метч із Денисом, який знаходився у радіусі 1 км. Враховуючи, що останнім таким сусідом був Віталій Дикий, то мене повинно було б це насторожити. Денис одразу написав детальний запит, що шукає жінку, яка щовівторка з 19:00 до 19:45 зможе задовольняти його фізіологічні потреби протягом 3 місяців. Пропозиція була прикріплена математичними розрахунками, мовляв саме такий графік захистить його від емоційних ризиків. Звісно, що я не могла не запитати, який у Дениса бюджет, бо бриф на перелік активностей він також вислав. Денис образився, сказав, що шукає людину на волонтерських засадах і взагалі я повинна бути вдячною, що він обрав саме мене.
Ближче до вечора Денис скорегував свою пропозицію, мовляв зрозумів, що був занадто прямим. Пояснив це тим, що звик швидко і прозоро вести справи, а оця вся лірика лише тягне час, а час це, як ми знаємо, гроші. Далі Денис прислав фотку біцухи з тренування, аби я зрозуміла всю серйозність його слів. Але єдине, що я зрозуміла, що фото зроблено в спортзалі, який знаходиться в моєму домі. Не дуже обережним шляхом я дізналася, що Денис не лише займається в моєму залі, а ще й живе у моєму під‘їзді. І все було б непогано, якби своїм бажанням обговорити учасників вайбер чату дому, я не видала Денисові своє місце проживання.
Денис запропонував, що заїде за мною на ліфті, а якщо я голодна, то можу щось приготувати і взяти з собою, бо в нього з їжі лише сухофрукти. Ще написав, що має півпляшки фраголіно і якщо я не хочу пити з горла, то можу взяти з собою чашку. Я подумала, що вижила в ДТП не заради того, аби пити фраголіно з чашки, і видалила діалог. Ну і тепер ходжу сходами, аби ненароком не зустріти Дениса в ліфті.