Хибний друг — 11
Повторення пройденого
Те, що англійською мовою називається copy, українською може називатися не тільки «копією», а й «примірником» (і навіть «екземпляром»).
Якщо мова, скажімо, про книжки, то «продано 100 000 копій», як заведено тепер перекладати, по-українськи буде «продано стільки-то примірників». Копії книжок робили в середньовічних скрипторіях. Між фразами «в бібліотеці є два примірники цієї книжки» і «в бібліотеці є дві копії цієї книжки» є смислова різниця.
#сучукрпереклад
Повторення пройденого
Те, що англійською мовою називається copy, українською може називатися не тільки «копією», а й «примірником» (і навіть «екземпляром»).
Якщо мова, скажімо, про книжки, то «продано 100 000 копій», як заведено тепер перекладати, по-українськи буде «продано стільки-то примірників». Копії книжок робили в середньовічних скрипторіях. Між фразами «в бібліотеці є два примірники цієї книжки» і «в бібліотеці є дві копії цієї книжки» є смислова різниця.
#сучукрпереклад
Силова лінія
Центральна думка книжки про переклад, яку я потихеньку дописую, дуже проста: мова сильніша за перекладача. На практиці це означає, що мові треба підпорядкуватися, іти за силовими лініями ідіоматики. Відхилення від ідіоматики можливі, іноді навіть потрібні, але це дуже високий рівень гри — до цього ще треба дійти.
У перекладі, який враховує ідіоматичний устрій мови, виникає своєрідна розслабленість — він стає ясним і прозорим. Такий переклад пропонує читачу прогулянку, а не полярну експедицію.
Ось вам приклад зі свіжого сучукрперекладу. Книжка пише, що дитинство героя минуло «у нью-йоркському Верхньому Вест-Сайді».
Що відбувається з текстом на атомарному рівні? В оригіналі вжито присвійний відмінок on New York’s Upper West Side. Перекладач це бачить, але тримається за букву і присвійний відмінок перетворює на прикметник нью-йоркський, заразом поставивши два прикметники підряд.
І в реченні моментально виникає напруга перекладеності. Бо українською мовою так не говорять, і в цьому неважко переконатися: я виріс на київській Борщагівці, вона виросла у львівському Сихові, а познайомилися ми у харківському Саржиному Яру. Всі, хто обладнаний вухом, почують фальшиву ноту. Це ніби збитися з рими в панковому панчі Жадана:
Хто ми з тобою? Ми з тобою хрещені. Де ми хрещені?В церкві на Троєщині У троєщинській церкві.
Перекладач думає про те, як сказав автор. Натомість треба думати про те, як сказав би автор, якби писав по-українському. І тоді ти ясно бачиш, що він сказав би інакше, ніж ти перекладаєш, бо інакше влаштовано українську ідіоматику. Напруга сучукрперекладу, вся його марнота, виникає з того, що перекладачі перекладають не так, як говорять. У них дві українські мови: перекладають вони однією, а відчувають, спілкуються, люблять і ненавидять іншою.
У підсумку ми отримуємо 500 сторінок перекладу, в якому все більш-менш в порядку зі смислом — ми розуміємо, що герой виріс на Верхньому Вест-Сайді, а не на Нижньому Мангетені, і діло було у Нью-Йорку, а не у Ньюпорті, — однак насолоди читати тут немає.
#сучукрпереклад
Центральна думка книжки про переклад, яку я потихеньку дописую, дуже проста: мова сильніша за перекладача. На практиці це означає, що мові треба підпорядкуватися, іти за силовими лініями ідіоматики. Відхилення від ідіоматики можливі, іноді навіть потрібні, але це дуже високий рівень гри — до цього ще треба дійти.
У перекладі, який враховує ідіоматичний устрій мови, виникає своєрідна розслабленість — він стає ясним і прозорим. Такий переклад пропонує читачу прогулянку, а не полярну експедицію.
Ось вам приклад зі свіжого сучукрперекладу. Книжка пише, що дитинство героя минуло «у нью-йоркському Верхньому Вест-Сайді».
Що відбувається з текстом на атомарному рівні? В оригіналі вжито присвійний відмінок on New York’s Upper West Side. Перекладач це бачить, але тримається за букву і присвійний відмінок перетворює на прикметник нью-йоркський, заразом поставивши два прикметники підряд.
І в реченні моментально виникає напруга перекладеності. Бо українською мовою так не говорять, і в цьому неважко переконатися: я виріс на київській Борщагівці, вона виросла у львівському Сихові, а познайомилися ми у харківському Саржиному Яру. Всі, хто обладнаний вухом, почують фальшиву ноту. Це ніби збитися з рими в панковому панчі Жадана:
Хто ми з тобою? Ми з тобою хрещені. Де ми хрещені?
Перекладач думає про те, як сказав автор. Натомість треба думати про те, як сказав би автор, якби писав по-українському. І тоді ти ясно бачиш, що він сказав би інакше, ніж ти перекладаєш, бо інакше влаштовано українську ідіоматику. Напруга сучукрперекладу, вся його марнота, виникає з того, що перекладачі перекладають не так, як говорять. У них дві українські мови: перекладають вони однією, а відчувають, спілкуються, люблять і ненавидять іншою.
У підсумку ми отримуємо 500 сторінок перекладу, в якому все більш-менш в порядку зі смислом — ми розуміємо, що герой виріс на Верхньому Вест-Сайді, а не на Нижньому Мангетені, і діло було у Нью-Йорку, а не у Ньюпорті, — однак насолоди читати тут немає.
#сучукрпереклад
Свій—чужий
Є в українській мові присвійний займенник свій. Йому в сучукрперекладі не пощастило. Багато перекладачів про нього не чули і перекладають фрази типу he shared his opinion with us — він поділився з нами його думкою. (Річ у тому, що англійська мова не знає займенника свій, а перекладачі так тримаються за букву, що й самі його забувають.)
Ще більше перекладачів тулять його скрізь, де треба і не треба: якщо якийсь займенник є в оригіналі, то буде й у перекладі. (Не треба перекладати всі без винятку слова оригіналу — це прямий шлях до поразки.)
Займенник свій потрібен, якщо на нього припадає сигнал, коли присвійність важлива: щось у відтінку смислу зміниться, якщо його не буде. Перевіряється це питанням а не чий?
…охоронці били їх прикладами своїх рушниць…
А не чиїх?
…вони ділилися своїми спогадами…
А не чиїми?
…минулого року він опублікував свою автобіографію…
А не чию? Своя автобіографія — класичний плеоназм.
…на додачу до своєї зарплати він отримував регулярні виплати з чорної каси…
А не до чиєї?
…він поїхав на море зі своєю дружиною…
Нам точно треба підкреслити, що не з чужою?
…вона втратила там своє здоров’я…
Це моє улюблене.
Всі приклади, на жаль, реальні. Just don't do it.
#сучукрпереклад #пропереклад
Є в українській мові присвійний займенник свій. Йому в сучукрперекладі не пощастило. Багато перекладачів про нього не чули і перекладають фрази типу he shared his opinion with us — він поділився з нами його думкою. (Річ у тому, що англійська мова не знає займенника свій, а перекладачі так тримаються за букву, що й самі його забувають.)
Ще більше перекладачів тулять його скрізь, де треба і не треба: якщо якийсь займенник є в оригіналі, то буде й у перекладі. (Не треба перекладати всі без винятку слова оригіналу — це прямий шлях до поразки.)
Займенник свій потрібен, якщо на нього припадає сигнал, коли присвійність важлива: щось у відтінку смислу зміниться, якщо його не буде. Перевіряється це питанням а не чий?
…охоронці били їх прикладами своїх рушниць…
А не чиїх?
…вони ділилися своїми спогадами…
А не чиїми?
…минулого року він опублікував свою автобіографію…
А не чию? Своя автобіографія — класичний плеоназм.
…на додачу до своєї зарплати він отримував регулярні виплати з чорної каси…
А не до чиєї?
…він поїхав на море зі своєю дружиною…
Нам точно треба підкреслити, що не з чужою?
…вона втратила там своє здоров’я…
Це моє улюблене.
Всі приклади, на жаль, реальні. Just don't do it.
#сучукрпереклад #пропереклад
Про спортивну ідіоматику
Іноді сучукрпереклад треба проводити по графі «медицина», а не «філологія».
Перекладач цієї книжки навіть приблизно не розуміє, про що він перекладає. Так само його редактор.
Звісно, можна зробити знижку, що мова про американський футбол, а на фізкультурі у школі футбол був нормальний.
Але перекладати підвищення швидкості завершення пропуску — це за межею добра і зла.
Не обов'язково грати в американсьий футбол, щоб розуміти, що pass completion rate — це точність пасів. Тобто який відсоток пасів доходить до адресата. Такий самий показник є і в європейському футболі. В будь-якій трансляції його показують, хіба що рядок у таблиці підпишуть pass accuracy.
Не можна аж настільки не поважати свого читача.
#сучукрпереклад
Іноді сучукрпереклад треба проводити по графі «медицина», а не «філологія».
Перекладач цієї книжки навіть приблизно не розуміє, про що він перекладає. Так само його редактор.
Звісно, можна зробити знижку, що мова про американський футбол, а на фізкультурі у школі футбол був нормальний.
Але перекладати підвищення швидкості завершення пропуску — це за межею добра і зла.
Не обов'язково грати в американсьий футбол, щоб розуміти, що pass completion rate — це точність пасів. Тобто який відсоток пасів доходить до адресата. Такий самий показник є і в європейському футболі. В будь-якій трансляції його показують, хіба що рядок у таблиці підпишуть pass accuracy.
Не можна аж настільки не поважати свого читача.
#сучукрпереклад