Запах слова
В електронів є три (і тільки три) фундаментальні властивості — маса, заряд і спін. Слово трохи складніша сутність, ніж електрон, але у нього так само є фундаментальні властивості, починаючи від морфологічних і закінчуючи найтоншими обертонами смислу, згенерованими, як завжди, контекстом.
Скажімо, слово завжди в той чи той спосіб прив’язане до часу — воно народжується, живе, змінюється і помирає. Проходить шлях від неологізму до архаїзму. Слова «дизайн» при старому режимі не було, а тепер воно скрізь.
Що це значить на практиці? Візьмімо для прикладу епізод із сучукрперекладу. Надворі 1941 рік, німці штурмують Москву, і радянське керівництво збирається тікати на схід — у кабінеті Сталіна демонтують communications equipment. Як перекласти це словосполучення? Перекладач далеко не ходить і каже комунікаційне обладнання.
Так перекласти можна, не те, щоб це було помилкою. Але є важливий нюанс, який виводить на метод. Якщо уважно подивитися на властивості слів, то ми побачимо, що хронологічний вектор спрямований вліво — з майбутнього у минуле. Перекладач ніби згори, з майбутнього «накладає» слова на описувану реалію. Ніхто з тих людей, які це обладнання демонтували, не сказали би про свою роботу такими словами. Це опосередкований спосіб перекладати: між тим, що відбувається в кабінеті Сталіна, і тим, як ми про це розповіли, стоїть фільтр англійської мови. Так народжується буквалізм.
Моя ідея в тому, що слова краще видобувати з контексту, тоді в книжці буде менше слідів перекладеності.
Порівняйте два варіанти:
1. У кабінеті Сталіна демонтували комунікаційне обладнання.
2. У кабінеті Сталіна демонтували апаратуру зв’язку.
Різниця між цими варіантами — це різниця в методі (точніше різниця між методом і відсутністю методу). На дистанції в 300 сторінок вийдуть принципово різні переклади — у них буде різний словниковий запас. Здогадайтеся, у якого більший.
Таким нудним філологічним матеріям присвячено книжку «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад», яку я потихеньку дописую.
* * *
У другому турі книжкового аукціону на користь ЗСУ — епічна біографія Ейнштейна в перекладі yours truly. Якщо вам цікавий мій метод, то там його в асортименті.
#пропереклад
В електронів є три (і тільки три) фундаментальні властивості — маса, заряд і спін. Слово трохи складніша сутність, ніж електрон, але у нього так само є фундаментальні властивості, починаючи від морфологічних і закінчуючи найтоншими обертонами смислу, згенерованими, як завжди, контекстом.
Скажімо, слово завжди в той чи той спосіб прив’язане до часу — воно народжується, живе, змінюється і помирає. Проходить шлях від неологізму до архаїзму. Слова «дизайн» при старому режимі не було, а тепер воно скрізь.
Що це значить на практиці? Візьмімо для прикладу епізод із сучукрперекладу. Надворі 1941 рік, німці штурмують Москву, і радянське керівництво збирається тікати на схід — у кабінеті Сталіна демонтують communications equipment. Як перекласти це словосполучення? Перекладач далеко не ходить і каже комунікаційне обладнання.
Так перекласти можна, не те, щоб це було помилкою. Але є важливий нюанс, який виводить на метод. Якщо уважно подивитися на властивості слів, то ми побачимо, що хронологічний вектор спрямований вліво — з майбутнього у минуле. Перекладач ніби згори, з майбутнього «накладає» слова на описувану реалію. Ніхто з тих людей, які це обладнання демонтували, не сказали би про свою роботу такими словами. Це опосередкований спосіб перекладати: між тим, що відбувається в кабінеті Сталіна, і тим, як ми про це розповіли, стоїть фільтр англійської мови. Так народжується буквалізм.
Моя ідея в тому, що слова краще видобувати з контексту, тоді в книжці буде менше слідів перекладеності.
Порівняйте два варіанти:
1. У кабінеті Сталіна демонтували комунікаційне обладнання.
2. У кабінеті Сталіна демонтували апаратуру зв’язку.
Різниця між цими варіантами — це різниця в методі (точніше різниця між методом і відсутністю методу). На дистанції в 300 сторінок вийдуть принципово різні переклади — у них буде різний словниковий запас. Здогадайтеся, у якого більший.
Таким нудним філологічним матеріям присвячено книжку «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад», яку я потихеньку дописую.
* * *
У другому турі книжкового аукціону на користь ЗСУ — епічна біографія Ейнштейна в перекладі yours truly. Якщо вам цікавий мій метод, то там його в асортименті.
#пропереклад
Називний відмінок
Майже в кожній англійській книжці є довгий перелік подяк з екзотичними прізвищами. Українська мова так влаштована, що закінчення в родовому й давальному відмінках залежать від статі: Тараса Шевченка — Тамари Шевченко (далеко не всі, хто майструє таблички з назвами вулиць, про це знають); Богдану Іваненку — Богдані Іваненко.
Так от, перекладачу є смисл спростити собі й редактору життя і давати іншомовні прізвища в називному відмінку. Тоді не треба морочитися зі статтю персонажів.
Замість писати в давально-родових відмінках «Щиро дякую таким-то» краще написати «Такі-то — щиро дякую вам».
Бо між Івліном Во, Вівьєном Лі й Іваном Ле легко заплутатися.
#пропереклад
Майже в кожній англійській книжці є довгий перелік подяк з екзотичними прізвищами. Українська мова так влаштована, що закінчення в родовому й давальному відмінках залежать від статі: Тараса Шевченка — Тамари Шевченко (далеко не всі, хто майструє таблички з назвами вулиць, про це знають); Богдану Іваненку — Богдані Іваненко.
Так от, перекладачу є смисл спростити собі й редактору життя і давати іншомовні прізвища в називному відмінку. Тоді не треба морочитися зі статтю персонажів.
Замість писати в давально-родових відмінках «Щиро дякую таким-то» краще написати «Такі-то — щиро дякую вам».
Бо між Івліном Во, Вівьєном Лі й Іваном Ле легко заплутатися.
#пропереклад
Best Before
У слів теж є термін придатності. Мені здається, не дуже добре вживати модерні слова у домодерних контекстах і навпаки (ну, хіба що для цього є спеціальна причина, і перекладач знає що робить).
Наприклад, тонше буде сказати, що скіфи вирощували зерно на продаж, аніж на експорт, бо експорт і скіфи — слова з різних лінгвоархеологічних шарів, як купець і менеджер зовнішньоекономічних зв’язків.
Ось, для ілюстрації думки, два приклади з моєї практики.
1
Оперна співачка живе сім років в Італії, а потім повертається на історичну батьківщину в Англію. І там the managers of both Drury Lane and Covent Garden, London’s two most prestigious opera houses, починають гонорарну війну за неї — хто перекупить знаменитий голос.
В епізоді нічого складного, але як перекласти the managers? Фальшивий акорд вийде, якщо лишити. Буде акуратніше й літературніше перекласти у смисл, а не в букву, і назвати їх імпресаріо або антрепренерами.
2
Matthew of Capernaum was a Galilean tax collector and the son of a tax collector.
Не назвеш же св. Матвія податковим інспектором. Він був митарем і сином митаря.
Мораль у тому, що лексика, як вино, — прив’язана до часу збору урожаю. Англійська мова — «стара». Звичайне, повсякденне англійське слово в українській мові стане модерним і буде фальшивою нотою.
Military experts на службі в якого-небудь московського царя — військові радники, а не військові експерти.
Fancy interior designer у вікторіанській Англії — це модний художник-декоратор, а не дизайнер інтер’єрів.
І т. д. Клас перекладача визначають дві речі — синтаксис і слововжиток, а не правописна конвенція між Фрейдом і Фройдом.
#пропереклад
* * *
У четвертому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ — мій останній переклад. «Каваленд» Огастіна Седжвіка. Красива книжка в палітурці з супером про те, хто, як і навіщо винайшов каву. Прекрасний подарунок для себе, для друзів, поетів, сучасників, вічності. А наші солдати заразом отримають щось корисне для перемоги.
У слів теж є термін придатності. Мені здається, не дуже добре вживати модерні слова у домодерних контекстах і навпаки (ну, хіба що для цього є спеціальна причина, і перекладач знає що робить).
Наприклад, тонше буде сказати, що скіфи вирощували зерно на продаж, аніж на експорт, бо експорт і скіфи — слова з різних лінгвоархеологічних шарів, як купець і менеджер зовнішньоекономічних зв’язків.
Ось, для ілюстрації думки, два приклади з моєї практики.
1
Оперна співачка живе сім років в Італії, а потім повертається на історичну батьківщину в Англію. І там the managers of both Drury Lane and Covent Garden, London’s two most prestigious opera houses, починають гонорарну війну за неї — хто перекупить знаменитий голос.
В епізоді нічого складного, але як перекласти the managers? Фальшивий акорд вийде, якщо лишити. Буде акуратніше й літературніше перекласти у смисл, а не в букву, і назвати їх імпресаріо або антрепренерами.
2
Matthew of Capernaum was a Galilean tax collector and the son of a tax collector.
Не назвеш же св. Матвія податковим інспектором. Він був митарем і сином митаря.
Мораль у тому, що лексика, як вино, — прив’язана до часу збору урожаю. Англійська мова — «стара». Звичайне, повсякденне англійське слово в українській мові стане модерним і буде фальшивою нотою.
Military experts на службі в якого-небудь московського царя — військові радники, а не військові експерти.
Fancy interior designer у вікторіанській Англії — це модний художник-декоратор, а не дизайнер інтер’єрів.
І т. д. Клас перекладача визначають дві речі — синтаксис і слововжиток, а не правописна конвенція між Фрейдом і Фройдом.
#пропереклад
* * *
У четвертому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ — мій останній переклад. «Каваленд» Огастіна Седжвіка. Красива книжка в палітурці з супером про те, хто, як і навіщо винайшов каву. Прекрасний подарунок для себе, для друзів, поетів, сучасників, вічності. А наші солдати заразом отримають щось корисне для перемоги.
Ще раз про точність і приблизність
Коли в оригіналі трапляється цифра, мало просто повторити її в перекладі — для початку її треба розуміти: що вона означає, приблизна вона чи точна, константа чи змінна і т. д.
Скажімо, в «Каваленді», який дорога редакція продає на користь ЗСУ — аукціон закінчиться через 15 хвилин, — автор пише, що висота вулкану Санта-Ана — 8000 футів. Вікіпедія каже, що 2385 м.
8000 футів, судячи з круглої цифри, — це приблизне значення. Автор показує порядок величин, а не зазначає точну висоту вулкана. У цьому сенсі Еверест чи Аннапурна — «восьмитисячники», іноді цього достатньо.
Якщо ми переведемо 8000 футів у метри, то отримаємо 2438 м, що не відповідатиме вулканологічній дійсності. Тут достатньо сказати «приблизно 2400 м». Заразом можна додати стандартний дисклеймер на зворот титулу — «Всі величини переведено з імперської системи мір і ваг у метричну».
#пропереклад
Коли в оригіналі трапляється цифра, мало просто повторити її в перекладі — для початку її треба розуміти: що вона означає, приблизна вона чи точна, константа чи змінна і т. д.
Скажімо, в «Каваленді», який дорога редакція продає на користь ЗСУ — аукціон закінчиться через 15 хвилин, — автор пише, що висота вулкану Санта-Ана — 8000 футів. Вікіпедія каже, що 2385 м.
8000 футів, судячи з круглої цифри, — це приблизне значення. Автор показує порядок величин, а не зазначає точну висоту вулкана. У цьому сенсі Еверест чи Аннапурна — «восьмитисячники», іноді цього достатньо.
Якщо ми переведемо 8000 футів у метри, то отримаємо 2438 м, що не відповідатиме вулканологічній дійсності. Тут достатньо сказати «приблизно 2400 м». Заразом можна додати стандартний дисклеймер на зворот титулу — «Всі величини переведено з імперської системи мір і ваг у метричну».
#пропереклад
Про власні назви латинкою
Суперечки про едиційну конвенцію я спостерігаю з першого дня в ремеслі. А до того були ще якісь шкільні реформи, коли під олімпіаду з української мови треба було терміново вивчити нові правила (мої олімпійські здобутки скромні — бронза на рівні міста).
У молодості я навіть мав з приводу конвенцій якусь думку, поривався виправляти інших, але редакційна реальність зняла з мене стружку і зробила ліберальним опортуністом: я у своїх перекладах пишу, як хочу, а ви пишете, як хочете, у своїх.
Я пишу «Нью-Йорк таймс» і маю слабкість бачити в цьому раціональне зерно. А якщо інший перекладач пише New York Times, а я його редактор, то ради бога — хай пише. Навертати його у свою едиційну віру я не буду, тут ми з хасидами однодумці: проповідувати по хатах не ходимо. За обома конвенціями стоїть свій аргумент, сперечатися про це не обов’язково.
Однак є випадки, коли залишати латинку немає смислу. Приміром, трапилася в перекладі єврейська газета Doar Hayom. Це англійська транслітерація з івриту, що їй робити в українському перекладі? Як ми допоможемо українському читачу, якщо залишимо латинку? У таких випадках краще написати «Доар Гайом» (це дослівно означає газета «Сьогодні», по-англійському Daily Post).
Якщо хтось переконаний, що назви заводів, газет, пароходів у перекладах треба лишати латинкою, бо на його кросівках написано Nike, то не завжди це переконання витримує перевірку едиційною практикою. А практика, як учив нас Карл Маркс, — це критерій істини.
#пропереклад
Суперечки про едиційну конвенцію я спостерігаю з першого дня в ремеслі. А до того були ще якісь шкільні реформи, коли під олімпіаду з української мови треба було терміново вивчити нові правила (мої олімпійські здобутки скромні — бронза на рівні міста).
У молодості я навіть мав з приводу конвенцій якусь думку, поривався виправляти інших, але редакційна реальність зняла з мене стружку і зробила ліберальним опортуністом: я у своїх перекладах пишу, як хочу, а ви пишете, як хочете, у своїх.
Я пишу «Нью-Йорк таймс» і маю слабкість бачити в цьому раціональне зерно. А якщо інший перекладач пише New York Times, а я його редактор, то ради бога — хай пише. Навертати його у свою едиційну віру я не буду, тут ми з хасидами однодумці: проповідувати по хатах не ходимо. За обома конвенціями стоїть свій аргумент, сперечатися про це не обов’язково.
Однак є випадки, коли залишати латинку немає смислу. Приміром, трапилася в перекладі єврейська газета Doar Hayom. Це англійська транслітерація з івриту, що їй робити в українському перекладі? Як ми допоможемо українському читачу, якщо залишимо латинку? У таких випадках краще написати «Доар Гайом» (це дослівно означає газета «Сьогодні», по-англійському Daily Post).
Якщо хтось переконаний, що назви заводів, газет, пароходів у перекладах треба лишати латинкою, бо на його кросівках написано Nike, то не завжди це переконання витримує перевірку едиційною практикою. А практика, як учив нас Карл Маркс, — це критерій істини.
#пропереклад
Про ідіоматичність
Старі читачі каналу пам’ятають, напевно, що дорога редакція пише книжку з красивою алітерованою назвою: «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад». І, може, вже й дописала б, якби не війна.
У процесі я переживаю всі класичні письменницькі блоки й комплекси: страх чистої сторінки, сумніви в правильності аргументу і доречності інтонації, невміння «відпустити» текст і т. д. з усіма зупинками. Знати, що граблі існують, і не наступити на граблі — різні, знаєте, речі.
Так от, найнестерпніша річ — відчувати себе у званні капітана очевидності. Коли щось у ремеслі прожив і зрозумів, то воно здається таким банальним, що й паперу не варте.
Від цього дискомфортного відчуття рятує сучукрпереклад. Він дає надію, що простір для банального висловлювання лишається.
Трапилася недавно симпатична книжка. Відкриваю на сторінці про шахи і сестер Полгар — перших жінок, які заявили про себе в чоловічих шахах.
Те, що Юдіт Полгар перекладач називає Джудіт, пробачити можна, хоч тут порушено перекладацький імператив: якщо в тексті є ім’я, то слід хоча би приблизно уявити за допомогою гугля, про кого йдеться.
Засмучує інше. Перекладач отримав замовлення до того, як дізнався, що мові властива ідіоматичність — певний, не будь-який, спосіб поєднувати слова в речення.
Наприклад, фраза, що сестри Полгар опинилися серед найкращих гравців світу з шахів, в українській мові неможлива. У цьому нескладно переконатися за допомогою екстраполяції: Ліонель Мессі — найкращий гравець світу з футболу; Роджер Федерер — найкращий гравець світу з тенісу. І так на кожній сторінці.
У цьому місці мені шкода редакторів. Відредагувати таку фразу означає переписати, а вони ж на інше підписувалися.
#пропереклад #промову
Старі читачі каналу пам’ятають, напевно, що дорога редакція пише книжку з красивою алітерованою назвою: «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад». І, може, вже й дописала б, якби не війна.
У процесі я переживаю всі класичні письменницькі блоки й комплекси: страх чистої сторінки, сумніви в правильності аргументу і доречності інтонації, невміння «відпустити» текст і т. д. з усіма зупинками. Знати, що граблі існують, і не наступити на граблі — різні, знаєте, речі.
Так от, найнестерпніша річ — відчувати себе у званні капітана очевидності. Коли щось у ремеслі прожив і зрозумів, то воно здається таким банальним, що й паперу не варте.
Від цього дискомфортного відчуття рятує сучукрпереклад. Він дає надію, що простір для банального висловлювання лишається.
Трапилася недавно симпатична книжка. Відкриваю на сторінці про шахи і сестер Полгар — перших жінок, які заявили про себе в чоловічих шахах.
Те, що Юдіт Полгар перекладач називає Джудіт, пробачити можна, хоч тут порушено перекладацький імператив: якщо в тексті є ім’я, то слід хоча би приблизно уявити за допомогою гугля, про кого йдеться.
Засмучує інше. Перекладач отримав замовлення до того, як дізнався, що мові властива ідіоматичність — певний, не будь-який, спосіб поєднувати слова в речення.
Наприклад, фраза, що сестри Полгар опинилися серед найкращих гравців світу з шахів, в українській мові неможлива. У цьому нескладно переконатися за допомогою екстраполяції: Ліонель Мессі — найкращий гравець світу з футболу; Роджер Федерер — найкращий гравець світу з тенісу. І так на кожній сторінці.
У цьому місці мені шкода редакторів. Відредагувати таку фразу означає переписати, а вони ж на інше підписувалися.
#пропереклад #промову
Quantum of Solace
Він є перекладачем, вона є редакторкою, вони є подружжям → Він перекладач, вона редакторка, вони подружжя.
От просто повірте дорогій редакції. Немає ні сил, ні світла в розетках доводити, що перший варіант — євангелія від лукавого.
#промову #стандартні_ходи #редактура #пропереклад
Він є перекладачем, вона є редакторкою, вони є подружжям → Він перекладач, вона редакторка, вони подружжя.
От просто повірте дорогій редакції. Немає ні сил, ні світла в розетках доводити, що перший варіант — євангелія від лукавого.
#промову #стандартні_ходи #редактура #пропереклад
Музичний слух
— Вы не попадаете в ноты!
— Так я и не целюсь.
Не можна просто так узяти і поєднати будь-які ноти в будь-яку послідовність. Там є правила. І порушення правил чутно.
Так само у мові є правила поєднання слів у словосполучення. Вони не такі строгі, як у музиці, але вони є. Це називається ідіоматика.
Читаю в перекладі: «...один з найкращих світових гітаристів...» (one of the greatest guitarists ever).
Смисл фрази зрозумілий — герой дуже добре грає на гітарі. Питання: чи можливе в українській мові словосполучення «світовий гітарист» у значенні «один з найкращих у світі»? І як це перевірити?
Не те, щоб тут була якась велика помилка, але ця нота вже на межі можливого, без неї в акорді буде краще. Найпростіший метод перевірки ідіоматики — екстраполяція. Треба придумати аналогічну фразу за формулою «світовий + заняття»: світовий футболіст, світовий музикант, світовий режисер, світовий актор. Моє вухо каже: «Щось тут не так, в акорді є легенький дисонанс».
Підійдімо з іншого боку. Придумаймо словосполучення «світовий + іменник», яке здаватиметься нам ідіоматичним. Ну, наприклад: світовий рекорд, світова прем’єра, світовий рівень, світова преса, світове дерево ігдрасіл.
З одним іменником слово «світовий» вступає в хімічну реакцію, а з іншим — не дуже. Строгих правил тут немає, але є загальний патерн. Ідіоматичну різницю між «світовим гітаристом» і «світовим рекордом» я проводжу по графі «слух». Його можна розвинути, займаючись перекладацьким сольфеджіо: читати, писати і перекладати.
#пропереклад
— Вы не попадаете в ноты!
— Так я и не целюсь.
Не можна просто так узяти і поєднати будь-які ноти в будь-яку послідовність. Там є правила. І порушення правил чутно.
Так само у мові є правила поєднання слів у словосполучення. Вони не такі строгі, як у музиці, але вони є. Це називається ідіоматика.
Читаю в перекладі: «...один з найкращих світових гітаристів...» (one of the greatest guitarists ever).
Смисл фрази зрозумілий — герой дуже добре грає на гітарі. Питання: чи можливе в українській мові словосполучення «світовий гітарист» у значенні «один з найкращих у світі»? І як це перевірити?
Не те, щоб тут була якась велика помилка, але ця нота вже на межі можливого, без неї в акорді буде краще. Найпростіший метод перевірки ідіоматики — екстраполяція. Треба придумати аналогічну фразу за формулою «світовий + заняття»: світовий футболіст, світовий музикант, світовий режисер, світовий актор. Моє вухо каже: «Щось тут не так, в акорді є легенький дисонанс».
Підійдімо з іншого боку. Придумаймо словосполучення «світовий + іменник», яке здаватиметься нам ідіоматичним. Ну, наприклад: світовий рекорд, світова прем’єра, світовий рівень, світова преса, світове дерево ігдрасіл.
З одним іменником слово «світовий» вступає в хімічну реакцію, а з іншим — не дуже. Строгих правил тут немає, але є загальний патерн. Ідіоматичну різницю між «світовим гітаристом» і «світовим рекордом» я проводжу по графі «слух». Його можна розвинути, займаючись перекладацьким сольфеджіо: читати, писати і перекладати.
#пропереклад
Найпростіший спосіб зробити читабельний переклад
це уникати необовʼязкової підрядності. Візьмімо для прикладу просте речення:
Kepler set out to make a geometric model of planetary motion that was both simple and accurate.
Закон Паркінсона—Парето стверджує, що 8 з 10 сучукрперекладачів зіграють епізод через підрядність:
Кеплер створив геометричну модель руху планет, яка була і простою, і точною.
А критику парирують тим, що так в оригіналі й написано. Один раз — не Фортінбрас. Біда в тому, що вони всі подібні випадки схильні перекладати через підрядність. І український текст у підсумку стає глевким, синтаксично монотонним. Власне, так текст і стає сучукрперекладом. Щоб уникнути підрядності, треба докласти розумове зусилля, зробити ще один крок, на який перекладача уже не вистачає.
Без зайвої підрядності речення стає стрункішим:
Кеплер створив геометричну модель руху планет — просту і точну.
На дистанції в 400 сторінок цей прийом дасть ефект, помітний читачу без телескопа.
#пропереклад
це уникати необовʼязкової підрядності. Візьмімо для прикладу просте речення:
Kepler set out to make a geometric model of planetary motion that was both simple and accurate.
Закон Паркінсона—Парето стверджує, що 8 з 10 сучукрперекладачів зіграють епізод через підрядність:
Кеплер створив геометричну модель руху планет, яка була і простою, і точною.
А критику парирують тим, що так в оригіналі й написано. Один раз — не Фортінбрас. Біда в тому, що вони всі подібні випадки схильні перекладати через підрядність. І український текст у підсумку стає глевким, синтаксично монотонним. Власне, так текст і стає сучукрперекладом. Щоб уникнути підрядності, треба докласти розумове зусилля, зробити ще один крок, на який перекладача уже не вистачає.
Без зайвої підрядності речення стає стрункішим:
Кеплер створив геометричну модель руху планет — просту і точну.
На дистанції в 400 сторінок цей прийом дасть ефект, помітний читачу без телескопа.
#пропереклад
Про різницю між перекладом смислу і перекладом слів
Трапився хороший приклад, який показує марноту буквалізму. У Швеції, країні переможного соціалізму, діє програма організації дорожнього руху під назвою Vision Zero. Ідея, якщо коротко, в тому, що сама дорога має знижувати ймовірність ДТП. Наприклад, на ній спеціально роблять викривлення і звуження, щоб водій не міг розігнатися на всі коні. В українському тексті про урбанізм ця програма називалася «Бачення нуль».
У словосполученні Vision Zero є смисл. У словосполученні «Бачення нуль» смислу нема. Його, звісно, можна спробувати відгадати з контексту. Але нічого, крім «нульової видимості на дорогах», мій втомлений мозок не підказує.
Що означають ці два слова, Vision Zero?
Це такий погляд на організацію дорожнього руху (Vision), при якому ймовірність загинути в ДТП прагне до нуля (Zero). Іншими словами, Vision Zero — це «Дорога без смертей». Так могла би називатися ця програма, якби її придумували по-українському.
«Бачення нуль» і «Дорога без смертей». Наскільки різні варіанти дають два підходи до перекладу.
Так що робити перекладачу, коли він стикається з подібними назвами? Мораль у тому, щоб перекладати в смисл. Навіть, якщо просто лишити в перекладі англійську назву, смислу вийде більше, ніж в абсурдному «Баченні нуль». Вхід у переклад починається з розуміння, що слово і смисл слова — фундаментально різні речі.
#пропереклад
Трапився хороший приклад, який показує марноту буквалізму. У Швеції, країні переможного соціалізму, діє програма організації дорожнього руху під назвою Vision Zero. Ідея, якщо коротко, в тому, що сама дорога має знижувати ймовірність ДТП. Наприклад, на ній спеціально роблять викривлення і звуження, щоб водій не міг розігнатися на всі коні. В українському тексті про урбанізм ця програма називалася «Бачення нуль».
У словосполученні Vision Zero є смисл. У словосполученні «Бачення нуль» смислу нема. Його, звісно, можна спробувати відгадати з контексту. Але нічого, крім «нульової видимості на дорогах», мій втомлений мозок не підказує.
Що означають ці два слова, Vision Zero?
Це такий погляд на організацію дорожнього руху (Vision), при якому ймовірність загинути в ДТП прагне до нуля (Zero). Іншими словами, Vision Zero — це «Дорога без смертей». Так могла би називатися ця програма, якби її придумували по-українському.
«Бачення нуль» і «Дорога без смертей». Наскільки різні варіанти дають два підходи до перекладу.
Так що робити перекладачу, коли він стикається з подібними назвами? Мораль у тому, щоб перекладати в смисл. Навіть, якщо просто лишити в перекладі англійську назву, смислу вийде більше, ніж в абсурдному «Баченні нуль». Вхід у переклад починається з розуміння, що слово і смисл слова — фундаментально різні речі.
#пропереклад
ДСТУ
Є слова, на вживання яких перекладачам треба видавати ліцензію, прописувати в ДСТУ. Бо не только лишь каждый сможет, як влучно сказав мер Кличко.
Зайшов знічев’я у книгарню на районі. Узяв першу-ліпшу книжку. Щось про зникнення аптекарки, красиве — з кольоровим обрізом і золотим конгревом на палітурці. Читаю:
«Достоту я б не дивилася так тужливо...»
Закрив. Зітхнув. Слово достоту настільки гарне і настільки українське, що не можна просто так узяти його і не вжити. Одна біда, перекладачі не зовсім схоплюють, що воно значить і як працює.
Поет, наприклад, умів:
Ота пора березнева мені наймиліша,
коли достоту схожими стають
і березовий гай, і сорока,
і засніжене поле у чорних прогалинах…
А перекладач не вміє. Порівняйте: смачний обід, достоту як учора — достоту пообідав би, зголоднів уже.
— Ти перекладач?
— Ага.
— А скажи щось по перекладацькому?
— Достоту.
— Бігме!
#пропереклад
Є слова, на вживання яких перекладачам треба видавати ліцензію, прописувати в ДСТУ. Бо не только лишь каждый сможет, як влучно сказав мер Кличко.
Зайшов знічев’я у книгарню на районі. Узяв першу-ліпшу книжку. Щось про зникнення аптекарки, красиве — з кольоровим обрізом і золотим конгревом на палітурці. Читаю:
«Достоту я б не дивилася так тужливо...»
Закрив. Зітхнув. Слово достоту настільки гарне і настільки українське, що не можна просто так узяти його і не вжити. Одна біда, перекладачі не зовсім схоплюють, що воно значить і як працює.
Поет, наприклад, умів:
Ота пора березнева мені наймиліша,
коли достоту схожими стають
і березовий гай, і сорока,
і засніжене поле у чорних прогалинах…
А перекладач не вміє. Порівняйте: смачний обід, достоту як учора — достоту пообідав би, зголоднів уже.
— Ти перекладач?
— Ага.
— А скажи щось по перекладацькому?
— Достоту.
— Бігме!
#пропереклад
Як обирати професію і чому «перекладач» — поганий вибір
У «Чорному лебеді» Талеба є цікава думка. У студентській молодості автору порадили обирати «масштабовну» професію — тобто ту, в якій заробіток не залежить від кількості праці. І це, за словами автора, була найкраща порада в його житті. З цієї ідеї Талеб розвинув цілу філософську систему.
Між ремеслами письменника (підприємця, продюсера) і перукаря (пекаря, проститутки) є глибока феноменологічна різниця. В одному випадку заробіток підлягає законам гравітації — неможливо постригти довільну кількість людей за одиницю часу. Заробіток скінченний, але стабільний — людей багато і вони періодично стрижуться. Перукар продає свою працю.
Другий випадок інакший: письменник продає ідею. Заробіток нестабільний, але верхнього порогу немає. Приклад — мільярдерка Джоана Ролінг. Сто примірників роману продано чи сто тисяч — кількість праці, яка знадобилася, щоб його написати, однакова. Це «масштабовна» професія (рос. масштабируемая).
Так от, веде далі Талеб, коли прийде моя черга щось радити, я скажу протилежне: обирайте немасштабовну професію. Стоматолог, пекар, учитель. Бо масштабовні професії дуже жорстокі — переможець забирає все. На одного голівудського мільйонера припадає десять тисяч невдах. Те саме в професійному спорті чи в професійній музиці: ти або перший, або ніхто (і тоді півбіди, що грошей мало, — гіркота поразки протруїть душу наскрізь).
Це глибока, нетривіальна думка, хоч комусь вона може здаватися очевидною («недаремно ж мама з татом віддали мене в медичний інститут, а не в художній»).
Є ще один нюанс вибору: у різних професіях різний тип часу. Напевно, ви знаєте, що у спорті існує дві діаметрально протилежні системи хронометражу: «футбольна» і «хокейна».
Футбольний час — абсолютний, він іде вперед. Матч триває 90 хвилин плюс кілька доданих арбітром і не більше. Коли м’яч вилітає в аут і футболісти стоять чекають, гра триває.
Хокейний час — відносний, він іде назад і вміє розтягуватися. Коли шайба вилітає в аут, гра зупиняється. Матч триває 60 хвилин, але це «чистий» час, відфільтрований від аутів і суперечок з арбітром. 60 хвилин ігрового часу легко перетворюються на 90 хвилин астрономічного.
Так і з професіями: в одних футбольний час, а в інших хокейний. Бухгалтеру заплатять наперед відому зарплату, навіть якщо вчора йому не судилося провести жодного платежу, бо клієнти не заходили. Солдат спить — служба йде.
Перекладачеві пощастило менше. Існує французький випадок, коли йому належить 1 % від ціни проданого примірника, бо закон концептуально зрівнює перекладача в правах з автором (і тоді успіх Джоани Ролінг — це твій успіх, бо ти доклав до нього свою французьку руку). Але це рідкісна екзотика. В наших польових умовах — це немасштабовна професія (неможливо заробити більше, ніж переклав). Мало того, у ній ще й хокейний час: солдат спить, а служба стоїть.
#пропереклад
У «Чорному лебеді» Талеба є цікава думка. У студентській молодості автору порадили обирати «масштабовну» професію — тобто ту, в якій заробіток не залежить від кількості праці. І це, за словами автора, була найкраща порада в його житті. З цієї ідеї Талеб розвинув цілу філософську систему.
Між ремеслами письменника (підприємця, продюсера) і перукаря (пекаря, проститутки) є глибока феноменологічна різниця. В одному випадку заробіток підлягає законам гравітації — неможливо постригти довільну кількість людей за одиницю часу. Заробіток скінченний, але стабільний — людей багато і вони періодично стрижуться. Перукар продає свою працю.
Другий випадок інакший: письменник продає ідею. Заробіток нестабільний, але верхнього порогу немає. Приклад — мільярдерка Джоана Ролінг. Сто примірників роману продано чи сто тисяч — кількість праці, яка знадобилася, щоб його написати, однакова. Це «масштабовна» професія (рос. масштабируемая).
Так от, веде далі Талеб, коли прийде моя черга щось радити, я скажу протилежне: обирайте немасштабовну професію. Стоматолог, пекар, учитель. Бо масштабовні професії дуже жорстокі — переможець забирає все. На одного голівудського мільйонера припадає десять тисяч невдах. Те саме в професійному спорті чи в професійній музиці: ти або перший, або ніхто (і тоді півбіди, що грошей мало, — гіркота поразки протруїть душу наскрізь).
Це глибока, нетривіальна думка, хоч комусь вона може здаватися очевидною («недаремно ж мама з татом віддали мене в медичний інститут, а не в художній»).
Є ще один нюанс вибору: у різних професіях різний тип часу. Напевно, ви знаєте, що у спорті існує дві діаметрально протилежні системи хронометражу: «футбольна» і «хокейна».
Футбольний час — абсолютний, він іде вперед. Матч триває 90 хвилин плюс кілька доданих арбітром і не більше. Коли м’яч вилітає в аут і футболісти стоять чекають, гра триває.
Хокейний час — відносний, він іде назад і вміє розтягуватися. Коли шайба вилітає в аут, гра зупиняється. Матч триває 60 хвилин, але це «чистий» час, відфільтрований від аутів і суперечок з арбітром. 60 хвилин ігрового часу легко перетворюються на 90 хвилин астрономічного.
Так і з професіями: в одних футбольний час, а в інших хокейний. Бухгалтеру заплатять наперед відому зарплату, навіть якщо вчора йому не судилося провести жодного платежу, бо клієнти не заходили. Солдат спить — служба йде.
Перекладачеві пощастило менше. Існує французький випадок, коли йому належить 1 % від ціни проданого примірника, бо закон концептуально зрівнює перекладача в правах з автором (і тоді успіх Джоани Ролінг — це твій успіх, бо ти доклав до нього свою французьку руку). Але це рідкісна екзотика. В наших польових умовах — це немасштабовна професія (неможливо заробити більше, ніж переклав). Мало того, у ній ще й хокейний час: солдат спить, а служба стоїть.
#пропереклад
A la guerre comme à la guerre
Поширений буквалізм — перекладати англійське war against [something] як війна проти [чогось]. Перекладач бачить слово against, яке проходять ще в молодшій школі, і перекладає його.
Не те, щоб це було якоюсь великою помилкою, невлучанням у ноту. У музиці це радше проходило би по графі чистота звуку.
Просто вслухайтеся:
війна проти корупції → війна з корупцією
війна проти бідності → війна з бідністю
війна проти росіян → війна з росіянами
#пропереклад
Поширений буквалізм — перекладати англійське war against [something] як війна проти [чогось]. Перекладач бачить слово against, яке проходять ще в молодшій школі, і перекладає його.
Не те, щоб це було якоюсь великою помилкою, невлучанням у ноту. У музиці це радше проходило би по графі чистота звуку.
Просто вслухайтеся:
війна проти корупції → війна з корупцією
війна проти бідності → війна з бідністю
війна проти росіян → війна з росіянами
#пропереклад
Про мову й історичну політику
Трапилася на очі цікава книжка західного автора. І на першій же сторінці сім’я героя тікає в Америку від єврейських погромів в Україні. Надворі 1890 рік.
У цій фразі на повну силу проявляється специфічна оптика, яку перекладачеві треба розуміти.
Що з цією фразою не так? Чи були «в Україні» погроми? Відповідь: так, були. Але є нюанс.
Річ у тому, що «Україна» в 1890 році не має політичної суб’єктності. Погроми інспірує не українська влада. Участь у них беруть піддані не української держави. Так само й жертвами погромів стають не українські євреї. Так що в цьому контексті значить, що погроми відбуваються «в Україні»?
Тут або труси, або хрестик, дорогі західні автори. Якщо погроми відбуваються «в Україні», то й, наприклад, лауреат нобелівської премії 1908 року Ілля Мєчніков — великий український учений (він жив і працював в Одесі). А якщо Мєчніков реалізував себе в «Російській імперії», як ви напишете на другій сторінці, то й погроми відбувалися в «Російській імперії».
Екстраполюємо: де відбувається сумнозвісний кишинівський погром 1903 року? Варіанти відповідей: 1) у Молдові, 2) у Бессарабії, 3) у Російській імперії.
Про «політичний слововжиток» — що робити перекладачеві у таких випадках — буде цілий розділ у книжці, яку я потихеньку дописую.
#пропереклад
Трапилася на очі цікава книжка західного автора. І на першій же сторінці сім’я героя тікає в Америку від єврейських погромів в Україні. Надворі 1890 рік.
У цій фразі на повну силу проявляється специфічна оптика, яку перекладачеві треба розуміти.
Що з цією фразою не так? Чи були «в Україні» погроми? Відповідь: так, були. Але є нюанс.
Річ у тому, що «Україна» в 1890 році не має політичної суб’єктності. Погроми інспірує не українська влада. Участь у них беруть піддані не української держави. Так само й жертвами погромів стають не українські євреї. Так що в цьому контексті значить, що погроми відбуваються «в Україні»?
Тут або труси, або хрестик, дорогі західні автори. Якщо погроми відбуваються «в Україні», то й, наприклад, лауреат нобелівської премії 1908 року Ілля Мєчніков — великий український учений (він жив і працював в Одесі). А якщо Мєчніков реалізував себе в «Російській імперії», як ви напишете на другій сторінці, то й погроми відбувалися в «Російській імперії».
Екстраполюємо: де відбувається сумнозвісний кишинівський погром 1903 року? Варіанти відповідей: 1) у Молдові, 2) у Бессарабії, 3) у Російській імперії.
Про «політичний слововжиток» — що робити перекладачеві у таких випадках — буде цілий розділ у книжці, яку я потихеньку дописую.
#пропереклад
Міжмовні плеоназми
Якщо придивитися до власних назв в англійських текстах, то ми побачимо, що вони часто складаються з двох частин: «індивідуальної» і «видової».
Наприклад, Бейкер-стріт: Бейкер — це індивідуальна назва, а стріт — видова. Якщо перекладати в букву, виходить міжмовний плеоназм: на вулиці Бейкер-стріт. Стріт це і є вулиця.
Так от, сучукрперекладачі не завжди розуміють, де закінчується індивідуальна назва і починається видова. Якщо з Wembley Stadium вони ще дають раду і стадіон Wembley Stadium не кажуть, то зі складнішими назвами вже ні.
Виходить асортимент таких міжмовних плеоназмів: діти отримують на Різдво коробку цукерок Cadbury Box; бітли записуються у студії Abbey Road Studios; квіни їдуть у тур A Kind of Magic Tour; цепеліни виступають у клубі Marquee Club і т. д.
Just Don’t Do It. Про це є бородатий анекдот з 90-х, як стюардеса оголошує: «Наш самолет приземлился в аэропорту Баден-Баден». Новый русский в салоні першого класу: «Не лохи едут, хули два раза повторять».
#пропереклад
Якщо придивитися до власних назв в англійських текстах, то ми побачимо, що вони часто складаються з двох частин: «індивідуальної» і «видової».
Наприклад, Бейкер-стріт: Бейкер — це індивідуальна назва, а стріт — видова. Якщо перекладати в букву, виходить міжмовний плеоназм: на вулиці Бейкер-стріт. Стріт це і є вулиця.
Так от, сучукрперекладачі не завжди розуміють, де закінчується індивідуальна назва і починається видова. Якщо з Wembley Stadium вони ще дають раду і стадіон Wembley Stadium не кажуть, то зі складнішими назвами вже ні.
Виходить асортимент таких міжмовних плеоназмів: діти отримують на Різдво коробку цукерок Cadbury Box; бітли записуються у студії Abbey Road Studios; квіни їдуть у тур A Kind of Magic Tour; цепеліни виступають у клубі Marquee Club і т. д.
Just Don’t Do It. Про це є бородатий анекдот з 90-х, як стюардеса оголошує: «Наш самолет приземлился в аэропорту Баден-Баден». Новый русский в салоні першого класу: «Не лохи едут, хули два раза повторять».
#пропереклад
Про мілини й глибини
Там є своєрідні ходи,
Що сягають самих глибин,
Там тварини небесної журби...
Воплі Відоплясова, «Країна мрій»
Рідний брат перекладача — музикант. Їхні ремесла схожі (з тією поправкою, що музикант видобуває звуки руками, в його випадку техніка володіння інструментом має не тільки розумовий, а й тілесний характер). Обом потрібен особливий слух. Обидва їдуть з точки А в точку Б і переживають творчі муки: в одного на пюпітрі, а в іншого на столі лежить авторський текст, нотний або літературний — його треба інтерпретувати і виконати. Результат цього процесу споживають слухач з читачем.
З цього порівняння можна вивести цілу програму ремесла. Так от, і музиці, яку ми слухаємо, і тексту, який ми читаємо, притаманна властивість, яку я назву глибиною. Вона складається зі смислових обертонів і влучання в ноту. Виразити глибину — найскладніший елемент перекладу, від цього залежить його художній рівень.
Відкриймо для прикладу вчорашню книжку і подивімося на рівні словосполучень, як написано в оригіналі, а як у перекладі.
Перший приклад простий, на ідіоматику
Героїня в перекладі відрізняється «формальною, вишуканою поведінкою». Побачити тут мілке місце нескладно. Базовий постулат ідіоматики полягає в тому, що словам властива валентність — здатність вступати у стосунки з іншими словами. Не всі словосполучення осмислені, навіть якщо вони граматично правильні. Подумаймо: що таке «формальна поведінка»? Яка її протилежність? Що таке «вишукана поведінка»? (Кривизна цього словосполучення ще виразніша, якщо подивитися на нього у дзеркалі сусідньої мови, це корисний метод перевірки ідіоматики: изысканное поведение).
В оригіналі написано formal, elegant demeanor. Тобто у героїні стримані, вишукані манери. І все стає на свої місця — іменник і прикметник вступають в ідіоматичний зв’язок.
Великий фізик Ландау казав, що науки поділяються на естественные, неестественные і противоестественные. Отак само з ідіоматичним зв’язком, він у цьому прикладі протиприродний, іде проти мови. Це словосполучення показує себе, його видно — хороший редактор поправить.
Другий приклад складніший, але все ще досяжний для хорошого редактора
У тексті 1633 рік, і «середньовічна церква» судить Галілея за єресь. Гм, щось тут не те: сімнадцяте століття — це не середньовіччя. Подивімося, що написано в англійському тексті. Галілея судить medieval-minded church. Оригінал глибший за переклад — йдеться не про середньовічну церкву, а про церкву, яка чіпляється за вчорашній день. Можна, звісно, сказати, що ми це й мали на увазі: прикметник «середньовічний» вжито у переносному значенні «відсталий», але інші сторінки свідчать, що це не той випадок, не вірю. Перекладач бере не ту ноту, яка написана в партитурі, а ту, яку він може взяти.
Третій приклад ще складніший, і редактор уже не допоможе
Приходить двадцяте століття, і «обрана спільнота вчених» — Планк, Бор, Ейнштейн і далі за списком — кардинально міняє людству картину світу. Здається, тут усе окей, текст тримається купи, однак в оригіналі сказано щось глибше, стежте за прикметником — an esoteric band of scientists. Ідеться не просто про спільноту талановитих учених, а про брамінів нового, недоступного іншим знання.
Тонкий слововжиток — автор пробиває перекладачеві красиво, по лінії. Щоб повернути такий м’яч, треба докласти зусилля. Як казав Ландау про преферанс, це вам не квантова фізика, тут думати треба.
У таких епізодах — усі розкоші і злидні перекладацького ремесла, через них проявляється клас. Як музикант змагається з композитором і в глибині душі, якщо вона в нього жива, завжди знає, хто кого подужав — він симфонію, чи симфонія його, так і перекладач змагається з письменником — зможеш ти виразити глибину оригіналу, чи ні.
#пропереклад #промову
Там є своєрідні ходи,
Що сягають самих глибин,
Там тварини небесної журби...
Воплі Відоплясова, «Країна мрій»
Рідний брат перекладача — музикант. Їхні ремесла схожі (з тією поправкою, що музикант видобуває звуки руками, в його випадку техніка володіння інструментом має не тільки розумовий, а й тілесний характер). Обом потрібен особливий слух. Обидва їдуть з точки А в точку Б і переживають творчі муки: в одного на пюпітрі, а в іншого на столі лежить авторський текст, нотний або літературний — його треба інтерпретувати і виконати. Результат цього процесу споживають слухач з читачем.
З цього порівняння можна вивести цілу програму ремесла. Так от, і музиці, яку ми слухаємо, і тексту, який ми читаємо, притаманна властивість, яку я назву глибиною. Вона складається зі смислових обертонів і влучання в ноту. Виразити глибину — найскладніший елемент перекладу, від цього залежить його художній рівень.
Відкриймо для прикладу вчорашню книжку і подивімося на рівні словосполучень, як написано в оригіналі, а як у перекладі.
Перший приклад простий, на ідіоматику
Героїня в перекладі відрізняється «формальною, вишуканою поведінкою». Побачити тут мілке місце нескладно. Базовий постулат ідіоматики полягає в тому, що словам властива валентність — здатність вступати у стосунки з іншими словами. Не всі словосполучення осмислені, навіть якщо вони граматично правильні. Подумаймо: що таке «формальна поведінка»? Яка її протилежність? Що таке «вишукана поведінка»? (Кривизна цього словосполучення ще виразніша, якщо подивитися на нього у дзеркалі сусідньої мови, це корисний метод перевірки ідіоматики: изысканное поведение).
В оригіналі написано formal, elegant demeanor. Тобто у героїні стримані, вишукані манери. І все стає на свої місця — іменник і прикметник вступають в ідіоматичний зв’язок.
Великий фізик Ландау казав, що науки поділяються на естественные, неестественные і противоестественные. Отак само з ідіоматичним зв’язком, він у цьому прикладі протиприродний, іде проти мови. Це словосполучення показує себе, його видно — хороший редактор поправить.
Другий приклад складніший, але все ще досяжний для хорошого редактора
У тексті 1633 рік, і «середньовічна церква» судить Галілея за єресь. Гм, щось тут не те: сімнадцяте століття — це не середньовіччя. Подивімося, що написано в англійському тексті. Галілея судить medieval-minded church. Оригінал глибший за переклад — йдеться не про середньовічну церкву, а про церкву, яка чіпляється за вчорашній день. Можна, звісно, сказати, що ми це й мали на увазі: прикметник «середньовічний» вжито у переносному значенні «відсталий», але інші сторінки свідчать, що це не той випадок, не вірю. Перекладач бере не ту ноту, яка написана в партитурі, а ту, яку він може взяти.
Третій приклад ще складніший, і редактор уже не допоможе
Приходить двадцяте століття, і «обрана спільнота вчених» — Планк, Бор, Ейнштейн і далі за списком — кардинально міняє людству картину світу. Здається, тут усе окей, текст тримається купи, однак в оригіналі сказано щось глибше, стежте за прикметником — an esoteric band of scientists. Ідеться не просто про спільноту талановитих учених, а про брамінів нового, недоступного іншим знання.
Тонкий слововжиток — автор пробиває перекладачеві красиво, по лінії. Щоб повернути такий м’яч, треба докласти зусилля. Як казав Ландау про преферанс, це вам не квантова фізика, тут думати треба.
У таких епізодах — усі розкоші і злидні перекладацького ремесла, через них проявляється клас. Як музикант змагається з композитором і в глибині душі, якщо вона в нього жива, завжди знає, хто кого подужав — він симфонію, чи симфонія його, так і перекладач змагається з письменником — зможеш ти виразити глибину оригіналу, чи ні.
#пропереклад #промову
Нитка Аріадни
Коли я перекладав свою першу книжку, відчуття було, ніби ти потрапив у лабіринт. Я подумав: «Так… Тут уже мав хтось ходити… Ти ж не перша людина на землі, яка перекладає книжку… А ну, поцікався, хто тут вважається класиком і що вони про ремесло написали…»
Якою ж радістю було прочитати у Рильського ті самі думки, до яких ти додумався сам, хай навіть інакше сформулював.
Далі було діло техніки: перекладаєш — читаєш — думаєш. Так от, я спостеріг, що до перекладу, який тобі самому подобається, треба докладати зусилля. І в цього зусилля є вектор — після нього текст стає коротшим. Переклад — це про синтаксис і слововжиток: які слова в якому порядку ти розставляєш. І якось так виходило, що влучний слововжиток плюс ясний синтаксис дають на виході коротший текст. Там десь на горизонті є простота, але вона оманлива — до неї ще треба дійти. Це про неї сказав був Ейнштейн, що все треба робити максимально простим, але не простішим.
Наука термодинаміка каже, що будь-яка замкнена система рухається до стану з найнижчою енергією. У фізиків це називається красивим словом ентропія. Так от, щось схоже на ентропію існує і в перекладі. Мутний синтаксис, випадковий слововжиток, канцелярит, переклад слів замість перекладу смислу — це все ентропія, низькоенергетичний стан, рух від живого тексту в бік мертвого. Щоб зменшити ентропію, потрібна енергія, у нашому випадку — зусилля.
Поясню це спостереження на прикладі. Трапилася мені якось примітка такої синтаксичної природи:
* Троєщина — один із районів Києва.
Топоніми тут значення не мають, нам ідеться не про Троєщину. Ну, окей. Примітка як примітка, все зрозуміло. Але якщо докласти зусилля і зробити крок назустріч горизонту, то її можна висловити компактніше:
* Троєщина — район Києва.
Неозначений артикль один з уже вмонтований у словосполучення район Києва — з нього автоматично випливає, що районів у Києві кілька і Троєщина один з них.
Одна примітка погоди в перекладі, звісно, не зробить. Річ не в ній, а в загальному принципі. На довгій дистанції свідоме зусилля, вкладене в те, щоб переклад був коротший і простіший, повернеться з відсотками. Так перекладач піднімається на вищий рівень гри. Головне в цій грі — не плутати простоту зі спрощенням.
#пропереклад
Коли я перекладав свою першу книжку, відчуття було, ніби ти потрапив у лабіринт. Я подумав: «Так… Тут уже мав хтось ходити… Ти ж не перша людина на землі, яка перекладає книжку… А ну, поцікався, хто тут вважається класиком і що вони про ремесло написали…»
Якою ж радістю було прочитати у Рильського ті самі думки, до яких ти додумався сам, хай навіть інакше сформулював.
Далі було діло техніки: перекладаєш — читаєш — думаєш. Так от, я спостеріг, що до перекладу, який тобі самому подобається, треба докладати зусилля. І в цього зусилля є вектор — після нього текст стає коротшим. Переклад — це про синтаксис і слововжиток: які слова в якому порядку ти розставляєш. І якось так виходило, що влучний слововжиток плюс ясний синтаксис дають на виході коротший текст. Там десь на горизонті є простота, але вона оманлива — до неї ще треба дійти. Це про неї сказав був Ейнштейн, що все треба робити максимально простим, але не простішим.
Наука термодинаміка каже, що будь-яка замкнена система рухається до стану з найнижчою енергією. У фізиків це називається красивим словом ентропія. Так от, щось схоже на ентропію існує і в перекладі. Мутний синтаксис, випадковий слововжиток, канцелярит, переклад слів замість перекладу смислу — це все ентропія, низькоенергетичний стан, рух від живого тексту в бік мертвого. Щоб зменшити ентропію, потрібна енергія, у нашому випадку — зусилля.
Поясню це спостереження на прикладі. Трапилася мені якось примітка такої синтаксичної природи:
* Троєщина — один із районів Києва.
Топоніми тут значення не мають, нам ідеться не про Троєщину. Ну, окей. Примітка як примітка, все зрозуміло. Але якщо докласти зусилля і зробити крок назустріч горизонту, то її можна висловити компактніше:
* Троєщина — район Києва.
Неозначений артикль один з уже вмонтований у словосполучення район Києва — з нього автоматично випливає, що районів у Києві кілька і Троєщина один з них.
Одна примітка погоди в перекладі, звісно, не зробить. Річ не в ній, а в загальному принципі. На довгій дистанції свідоме зусилля, вкладене в те, щоб переклад був коротший і простіший, повернеться з відсотками. Так перекладач піднімається на вищий рівень гри. Головне в цій грі — не плутати простоту зі спрощенням.
#пропереклад
Deuce
Уявімо, що автор і перекладач грають у теніс, тільки замість м’яча у них слова. І от ти бігаєш по корту, повертаєш автору слово за словом, і раптом він пробиває тобі красиво — зліва по лінії. У нього гра слів, каламбур або алітерація, яку тобі треба перекласти
Таке в перекладі найцікавіше, але й найважче. Професійні гумористи знають, що сміх можна сконструювати, — там є метод. У перекладі гри слів теж є свого роду метод.
Візьмімо для прикладу такий епізод. Французький автор веде своїх героїв по бурхливому коханню і пише так:
Ou bien nous sabrions le champagne dans le port de Socoa: du Moët et des mouettes.
Як повернути такий м’яч?
Перекладач пише так:
Ми були дуже милі. Ми пили лікер вільямін. Або ж критикували шампанське в порту Сокоа: Moet і меви.
Перекладач намагається сконструювати ту саму гру слів: м’яч, пробитий йому зліва по лінії, він повертає так само зліва по лінії. І пробиває в аут.
Два французькі слова — назва шампанського і птахи — відрізняються на одну букву. Два українські (насправді одне французьке і одне українське) відрізняються більше, набагато більше, настільки більше, що тримаються на дуже тонкій нитці, яка от-от обірветься — не кожен читач викупить цю гру. Перекладач пробиває надто формалістично — так шанси виграти очко мінімальні.
Половина читачів (а головне — акторів озвучки аудіокнижки), наляканих словами Peugeot і Renault, прочитає назву шампанського — «Мое». А правильно «Моет», це голландське прізвище. А дві третини читачів не знають слова мева — це синонім чайок і різних інших мартинів.
Головний принцип тут такий: гра слів має залишатися грою. Не конче тією самою, головне щоб грою. Перекладачу цілком дозволено ввести в кадр інших доречних птахів або завести героїв в інше місце, або напоїти в порту чимось іншим, скажімо, портвейном. Набоков пив морс у приморському сквері.
#пропереклад
Уявімо, що автор і перекладач грають у теніс, тільки замість м’яча у них слова. І от ти бігаєш по корту, повертаєш автору слово за словом, і раптом він пробиває тобі красиво — зліва по лінії. У нього гра слів, каламбур або алітерація, яку тобі треба перекласти
Таке в перекладі найцікавіше, але й найважче. Професійні гумористи знають, що сміх можна сконструювати, — там є метод. У перекладі гри слів теж є свого роду метод.
Візьмімо для прикладу такий епізод. Французький автор веде своїх героїв по бурхливому коханню і пише так:
Ou bien nous sabrions le champagne dans le port de Socoa: du Moët et des mouettes.
Як повернути такий м’яч?
Перекладач пише так:
Ми були дуже милі. Ми пили лікер вільямін. Або ж критикували шампанське в порту Сокоа: Moet і меви.
Перекладач намагається сконструювати ту саму гру слів: м’яч, пробитий йому зліва по лінії, він повертає так само зліва по лінії. І пробиває в аут.
Два французькі слова — назва шампанського і птахи — відрізняються на одну букву. Два українські (насправді одне французьке і одне українське) відрізняються більше, набагато більше, настільки більше, що тримаються на дуже тонкій нитці, яка от-от обірветься — не кожен читач викупить цю гру. Перекладач пробиває надто формалістично — так шанси виграти очко мінімальні.
Половина читачів (а головне — акторів озвучки аудіокнижки), наляканих словами Peugeot і Renault, прочитає назву шампанського — «Мое». А правильно «Моет», це голландське прізвище. А дві третини читачів не знають слова мева — це синонім чайок і різних інших мартинів.
Головний принцип тут такий: гра слів має залишатися грою. Не конче тією самою, головне щоб грою. Перекладачу цілком дозволено ввести в кадр інших доречних птахів або завести героїв в інше місце, або напоїти в порту чимось іншим, скажімо, портвейном. Набоков пив морс у приморському сквері.
#пропереклад
Свій—чужий
Є в українській мові присвійний займенник свій. Йому в сучукрперекладі не пощастило. Багато перекладачів про нього не чули і перекладають фрази типу he shared his opinion with us — він поділився з нами його думкою. (Річ у тому, що англійська мова не знає займенника свій, а перекладачі так тримаються за букву, що й самі його забувають.)
Ще більше перекладачів тулять його скрізь, де треба і не треба: якщо якийсь займенник є в оригіналі, то буде й у перекладі. (Не треба перекладати всі без винятку слова оригіналу — це прямий шлях до поразки.)
Займенник свій потрібен, якщо на нього припадає сигнал, коли присвійність важлива: щось у відтінку смислу зміниться, якщо його не буде. Перевіряється це питанням а не чий?
…охоронці били їх прикладами своїх рушниць…
А не чиїх?
…вони ділилися своїми спогадами…
А не чиїми?
…минулого року він опублікував свою автобіографію…
А не чию? Своя автобіографія — класичний плеоназм.
…на додачу до своєї зарплати він отримував регулярні виплати з чорної каси…
А не до чиєї?
…він поїхав на море зі своєю дружиною…
Нам точно треба підкреслити, що не з чужою?
…вона втратила там своє здоров’я…
Це моє улюблене.
Всі приклади, на жаль, реальні. Just don't do it.
#сучукрпереклад #пропереклад
Є в українській мові присвійний займенник свій. Йому в сучукрперекладі не пощастило. Багато перекладачів про нього не чули і перекладають фрази типу he shared his opinion with us — він поділився з нами його думкою. (Річ у тому, що англійська мова не знає займенника свій, а перекладачі так тримаються за букву, що й самі його забувають.)
Ще більше перекладачів тулять його скрізь, де треба і не треба: якщо якийсь займенник є в оригіналі, то буде й у перекладі. (Не треба перекладати всі без винятку слова оригіналу — це прямий шлях до поразки.)
Займенник свій потрібен, якщо на нього припадає сигнал, коли присвійність важлива: щось у відтінку смислу зміниться, якщо його не буде. Перевіряється це питанням а не чий?
…охоронці били їх прикладами своїх рушниць…
А не чиїх?
…вони ділилися своїми спогадами…
А не чиїми?
…минулого року він опублікував свою автобіографію…
А не чию? Своя автобіографія — класичний плеоназм.
…на додачу до своєї зарплати він отримував регулярні виплати з чорної каси…
А не до чиєї?
…він поїхав на море зі своєю дружиною…
Нам точно треба підкреслити, що не з чужою?
…вона втратила там своє здоров’я…
Це моє улюблене.
Всі приклади, на жаль, реальні. Just don't do it.
#сучукрпереклад #пропереклад
ЩО Я ЧИТАЮ (І НАВІЩО)
Зі старої інкарнації Прим. пер.
Майкл Голд. Іст-Сайдські новелі
Пер. з англ. М. Йогансена, П. Петрова, В. Мисика (Х.: ДВУ, 1930)
В пору навчання художники сидять по музеях і перемальовують роботи старих майстрів — вбивають ремесло в пальці. Немає кращого способу чогось навчитися, ніж повторити своїми руками. Так само й перекладачеві буває корисно пороздивлятися кракелюри на трудах великих попередників.
Історія світової літератури безнадійно забула американського письменника Майкла Голда. Та й українською його переклали тільки тому, що чоловік записався в комуністи. Великих чеснот в його оповіданнях ніхто тепер не побачить — наївні замальовки з життя міської бідноти, прокльони в бік капіталізму, американська мрія уб’є тебе, синку, і всяке таке.
Єдиний смисл читати Голда зараз — це переклад. Припускаю, що для свого часу — надворі 1930 рік — він був цілком собі звичайним, бо й книжка прохідна, але мастерство, як в анекдоті, не пропьеш: Йогансен, Петров (не плутати з Домонтовичем) і Мисик своє діло добре знали.
В японській естетиці є поняття «сабі» — це краса, яку оприявнює час (її, наприклад, випромінюють дорогі вінтажні автомобілі). Отак і з перекладом оповідань Голда — час показує його красу. Сучасна українська мова помітно відрізняється від мови 1920-х років, і ця різниця створює ефект остранения (Йогансен називав його «поновленням»). Як не парадоксально це прозвучить, книжки 1920-х років — джерело свіжості. Протріть слова від патини — і вони заблищать.
Сам текст Голда — нічого особливого. Це побутові сценки з життя штетла, який переїхав з крижополя у Нью-Йорк і назвався Іст-Сайдом, але залишився штетлом, бо раніше людям межа осілості злетіти заважала, а тепер капіталізм — зробив усіх «безнадійними невільниками заробітної плати».
А от переклад дуже кльовий — аж п’ять сторінок виписок зробив. Пригощайтеся вишеньками:
спалахнула червінь
(= перше сонце встало)
людей легко усвоїти їжею
(= голодний собі не господар)
пустив його в злидні
(= розорив, рос. пустил по миру)
тюрмар
(= охоронець у тюрмі)
цукралики
(= карамельки; enjoy responsibly — кілька «рецензентів» мені «ломиголовку» у спогадах Фейнмана не пробачили)
сюрчання швацьких машин
(прекрасний приклад ономатопеї, по-простому, звуконаслідування)
староденна єврейська мова
(розкішний прикметник — колись нею говорили, а тепер ні)
напав на добру справу
(знайшов вигідний бізнес)
Завжди цікаво спостерігати, як українська мова обходиться без звичних для нас слів:
професійний стрілець
(= кілер)
безболна палиця
(= бейсбольна битка)
пристрої для розваги
(= атракціони)
старцювати
(= бомжувати)
спекулянт по маєтках
(= ріелтор)
Зацініть, яке хороше слово для «штрейкбрехера» — страйколом
І наостанок моє улюблене:
єврейчуки
(юрба галасливих єврейських дітей на вулиці; який зворушливий Jewish-Ukrainian encounter відбувається в цьому слові)
#книгопанорама #пропереклад
Зі старої інкарнації Прим. пер.
Майкл Голд. Іст-Сайдські новелі
Пер. з англ. М. Йогансена, П. Петрова, В. Мисика (Х.: ДВУ, 1930)
В пору навчання художники сидять по музеях і перемальовують роботи старих майстрів — вбивають ремесло в пальці. Немає кращого способу чогось навчитися, ніж повторити своїми руками. Так само й перекладачеві буває корисно пороздивлятися кракелюри на трудах великих попередників.
Історія світової літератури безнадійно забула американського письменника Майкла Голда. Та й українською його переклали тільки тому, що чоловік записався в комуністи. Великих чеснот в його оповіданнях ніхто тепер не побачить — наївні замальовки з життя міської бідноти, прокльони в бік капіталізму, американська мрія уб’є тебе, синку, і всяке таке.
Єдиний смисл читати Голда зараз — це переклад. Припускаю, що для свого часу — надворі 1930 рік — він був цілком собі звичайним, бо й книжка прохідна, але мастерство, як в анекдоті, не пропьеш: Йогансен, Петров (не плутати з Домонтовичем) і Мисик своє діло добре знали.
В японській естетиці є поняття «сабі» — це краса, яку оприявнює час (її, наприклад, випромінюють дорогі вінтажні автомобілі). Отак і з перекладом оповідань Голда — час показує його красу. Сучасна українська мова помітно відрізняється від мови 1920-х років, і ця різниця створює ефект остранения (Йогансен називав його «поновленням»). Як не парадоксально це прозвучить, книжки 1920-х років — джерело свіжості. Протріть слова від патини — і вони заблищать.
Сам текст Голда — нічого особливого. Це побутові сценки з життя штетла, який переїхав з крижополя у Нью-Йорк і назвався Іст-Сайдом, але залишився штетлом, бо раніше людям межа осілості злетіти заважала, а тепер капіталізм — зробив усіх «безнадійними невільниками заробітної плати».
А от переклад дуже кльовий — аж п’ять сторінок виписок зробив. Пригощайтеся вишеньками:
спалахнула червінь
(= перше сонце встало)
людей легко усвоїти їжею
(= голодний собі не господар)
пустив його в злидні
(= розорив, рос. пустил по миру)
тюрмар
(= охоронець у тюрмі)
цукралики
(= карамельки; enjoy responsibly — кілька «рецензентів» мені «ломиголовку» у спогадах Фейнмана не пробачили)
сюрчання швацьких машин
(прекрасний приклад ономатопеї, по-простому, звуконаслідування)
староденна єврейська мова
(розкішний прикметник — колись нею говорили, а тепер ні)
напав на добру справу
(знайшов вигідний бізнес)
Завжди цікаво спостерігати, як українська мова обходиться без звичних для нас слів:
професійний стрілець
(= кілер)
безболна палиця
(= бейсбольна битка)
пристрої для розваги
(= атракціони)
старцювати
(= бомжувати)
спекулянт по маєтках
(= ріелтор)
Зацініть, яке хороше слово для «штрейкбрехера» — страйколом
І наостанок моє улюблене:
єврейчуки
(юрба галасливих єврейських дітей на вулиці; який зворушливий Jewish-Ukrainian encounter відбувається в цьому слові)
#книгопанорама #пропереклад